Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із науковими та практичними завданнями. Україна увійшла в XXI століття як держава, що переживає період глибоких структурних, зокрема соціокультурних змін, які не можуть залишити осторонь сферу освіти і виховання, адже ці процеси є невіддільними. У цьому контексті постає необхідність нових підходів і принципів управління закладами загальної середньої освіти, пріоритетними серед яких стають основи теорії менеджменту як науки про конкурентоспроможне професійне управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми. Теоретичну основу дослідження становлять загальні положення теорії менеджменту та соціального управління (М. Альберт, Б. Гаєвський, Г. Дмитренко, М. Мескон, Ф. Хедоурі, Ф. Хміль та інші), педагогічного менеджменту та менеджменту освітніх інновацій (Л. Даниленко, В. Крижко, В. Маслов, Н. Островерхова, Є. Павлютенков та інші), управлінської культури та її складових (М. Заренок, В. Іванов, М. Кабушкін, В. Кудін, О. Мармаза,  В. Новоселов, Ю.  Палеха, О.  Ярковой та інші); управління закладами загальної середньої освіти та підвищення управлінської кваліфікації їх керівників (Є. Березняк, В. Бондар, В. Бегей, Г. Єльникова, Л. Калініна, Л. Карамушка, Ю. Конаржевський, Н. Коломінський, В. Маслов, В. Мельник, В. Пікельна, М. Поташник, Є. Тонконога, Т. Шамова та інші). Проблемі розгляду акмеології як нової парадигми освіти присвячені дослідження А. Деркача, А. Бодалєва та

інших. Основні аспекти педагогічної акмеології розглянуті в роботі В. Максимової «Акмеологія: нова якість освіти»: «Акмеологія – це наука про якість людини та якість життя. Акмеологія освіти, у свою чергу, досліджує умови досягнення високої якості освітніх систем і розвитку суб’єктів освітнього процесу – вчителя й учня. Акмеологічний підхід до освіти стає особливо актуальним у зв’язку із загостренням проблеми якості сучасної школи».

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мету статті вбачаємо у визначенні концептуальних основ акмеологічної школи та закономірностей управління акмеологічним закладом загальної середньої освіти.

Виклад матеріалу дослідження, обґрунтування отриманих теоретичних і практичних результатів. На підставі аналізу наукових праць можна зробити висновок, що методологічна база акмеології дає можливість для створення акмеологічної школи. Відтак, акмеологічна школа – це такий заклад загальної середньої освіти, у якому створені всі необхідні умови для становлення й розвитку в усіх суб’єктів освіти уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості й соціуму. В акмеологічній школі дитина розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння соціалізуватись, будувати відносини в колективі та соціумі. Як свідчить здійснене нами дослідження, концептуальні основи акмеологічної школи ґрунтуються на чотирьох складових: принцип потенційної реалізації людини; акмеологічної концепції індивідуальності; акмеологічної концепції педагогічної майстерності; акмеологічної концепції здоров’я. Тому сутність управління акмеологічною школою полягає у розбудові освітнього акмеологічного простору, завданнями якого є: створення простору спільної життєдіяльності спілкування всіх вікових груп, визначення мети життя і життєвих пріоритетів; навчання мистецтву життя; становлення самостійної особистості, яка вміє приймати рішення і нести за них відповідальність, володіє критичним мисленням; формування зрілого інтелектуального і духовного ставлення до життя; сприяння оволодіння науковими знаннями; виховання культури життєвого самовизначення, соціальноактивного ставлення до життя; допомога в оволодінні методами, способами ефективної соціальної взаємодії, освоєння на сучасному рівні політичних, економічних, правових знань; розвиток толерантності, розуміння іншого й відчуття взаємозалежності; здійснення загальних проєктів, які навчать бути готовими до врегулювання конфліктів в умовах поваги цінностей плюралізму, взаєморозуміння й миру; сприяння розквіту особистості, незалежності; виховання здатності свідомо передбачувати майбутнє, прогнозувати його, визначати його, визначати життєву стратегію, свій життєвий проєкт; допомога в оволодінні етичною теорією в її людських формах, сприяння моральному самовизначенню; культивуванню загальнолюдських цінностей [7].

Однією з особливостей управлінської діяльності в умовах акмеологічної школи є застосування акмеологічного підходу, зокрема стосовно управлінсько-організаторської та координаційно-контрольної функцій управління. Ця діяльність чітко набуває характеру менеджмента – сучасного процесу планування, організації, мотивації та контролю, необхідних для формування та досягнення найвищого рівня діяльності конкурентоспроможного  закладу загальної середньої освіти [6].

Сучасні фахівці виділяють три групи закономірностей управління акмеологічним закладом загальної середньої освіти. Це закономірності, що обумовлені впливом систем більш загального рівня та закономірності динаміки процесу управління; соціально-психологічні закономірності управління.

До першої групи відносять: залежність мети, технологій управління та стилю керівництва закладом загальної середньої освіти від соціально-економічних процесів, ідеології державного устрою на кожному конкретному історичному етапі розвитку суспільства; вирішальний вплив систем більш загального рівня у сфері освіти на характер і зміст управління підпорядкованих систем; адаптивність – урахування в управлінні поряд із загальнодержавними законодавчо-нормативними положеннями місцевих регіональних і муніципальних умов; збалансованість зовнішніх і внутрішніх чинників, що визначають ефективність управління закладом загальної середньої освіти; підзвітність результатів управління вищестоящим освітянським і регіональним органам влади.

До другої групи належать закономірності процесу управління школами: циклічність, логічна послідовність функцій управління; єдність централістських (централізованих) і децентралістських (децентралізованих) тенденцій і чинників в управлінні; відповідність внутрішньої структури управління меті та змісту діяльності закладу загальної середньої освіти; залежність ефективності управління від рівня аналітичного прогнозування та якості моделювання діяльності; збалансованість стратегічного і регулятивного менеджментів; ієрархічність та якісна взаємозалежність усіх структурних елементів управління; прямо пропорційна залежність якості управління від повноти й рівноваги між прямим та зворотним зв’язками; функціональна визначеність суб’єктів і компонентів управління; наявність деструктивних і дестабілізаційних факторів і процесів; залежність ефективності управління від адекватного керівництва на всіх структурних рівнях та в усій системі в цілому.

До третьої групи соціально-психологічних закономірностей управління закладом загальної середньої освіти належать такі: прямо пропорційна залежність ціннісної орієнтації до праці педагогічного колективу від матеріально-технічного і побутового забезпечення, культури управління; залежність згуртованості педагогічного колективу від роботи керівництва закладу, спрямованої на запобігання конфліктам і створення позитивного психологічного клімату; залежність розвитку творчої педагогічної діяльності від ступеня демократизації управління та рівня професійної свободи; прямої залежності стабільності кадрів від індивідуального підходу до особистості; залежність задоволення результатами праці від її об’єктивної оцінки та своєчасного, систематичного стимулювання; залежність ефективності управління закладом загальної середньої освіти  від психологічної готовності адміністрації до керівництва, а також її лідерських і професійних якостей.

Використання акмеологічного підходу дає можливість створити необхідні умови для переходу від лінійно-функціональної, у якій зв’язки і стосунки суб’єктів одночасно характеризуються субординацією і координацією, до матричної структури управління закладом загальної середньої освіти, яка відтворює стратегію керування, його функції, завдання, а також специфіку діяльності суб’єктів управління. Новаторством цієї структури є введення нових внутрішніх рівнів управління, таких як: стратегічний, тактичний, оперативний, підготовчо-виконавчий, технологічний, рефлексивний. Та передбачає здійснення функції делегування повноважень суб’єктам управління, яка для закладу загальної середньої освіти, що розвивається, є необхідною і природною через збільшення горизонтальних зв’язків і складнощів, що виникають при здійсненні моніторингу їх ефективності. Дана структура управління закладом загальної середньої освіти змодельована так, щоб суб’єкти одного рівня здійснювали необхідну координацію та моніторинг своїх дій та взаємодії, тобто знаходилися у постійному саморозвитку. Зміст управління характеризується проєктно-інвенстаційною технологією, оновленими формами і методами. Така технологія управління є більш конкурентоспроможною, на відміну від адміністративно-функціональної і конкурентно-представницької. Вона характеризується не лише вертикальними зв’язками між суб’єктами управління різних рівнів, а й горизонтальними, які виникли у зв’язку із введенням модульної структури організації; двокомпонентною структурою науково-методичної роботи, у якій одночасно діють не лише циклові предметні комісії, а й творчі лабораторії, творчі та динамічні групи та інші науково-методичні структури; варіативністю застосування керівним складом різноманітних управлінських функцій, форм (колективні, колегіальні, індивідуальні, групові) і методів (економічні‚ психологічні‚ діагностичні, інформаційні) управління, комп’ютерних засобів.

При застосуванні акмеологічного підходу велике значення має саме вчитель. Учитель-акмеолог – це людина, яка є духовно, професійно та соціально зрілою. Саме ці три компоненти і вирізняють учителя-акмеолога. Крім того, це ще й володіння акметехнологіями, здатність правильно спрямовувати вплив акмеологічного освітнього простору. Акмеологічний простір – це не даність, це те, що ми створюємо самі у своєму закладі загальної середньої освіти. Кожен педагог у школі створює свій акмеологічний простір, який впливає на розвиток виховання дітей. Цей простір є визначальним у впливовості педагога на вихованців, особливо старшокласників [1]. Спільна праця вчителя й учня веде до успіху обох і закладу загалом.

В умовах акмеологічного підходу до управління школа набуває статусу державно-громадського закладу загальної середньої освіти, у якому активну роль відіграє громадське самоврядування, а саме: різноманітні колективні й колегіальні формування вчителів, учнів та їх батьків. До них відносяться: загальні збори, рада закладу, батьківська рада, рада лідерів школи, рада учнівського самоврядування та колегіальні органи управління, такі як педагогічна рада, науково-методична рада, адміністративна рада, рада керівників методичних об’єднань, рада керівників творчих груп учителів та учнів, які поділені нами на загальношкільні, учительські, учнівські й батьківські.

У результаті активної співпраці керівника закладу загальної середньої освіти, учителів, батьків і учнів відбувається корекція щодо вимог до кожного з них. Зокрема, випускник школи має відповідати вимогам сучасної компетентної особистості, здатної володіти вміннями і навичками саморозвитку і самоосвіти, соціальної орієнтації, загальної культури, культури здоров’я, інформаційної і комунікаційної культури, культури мовлення, громадянської, підприємницької і життєвої активної позиції; учитель повинен уміти організувати навчальний процес як педагогічну взаємодію, спрямовану на розвиток особистості учня, її підготовку до розв’язання завдань життєдіяльності і життєтворчості; керівник повинен бути фахово підготовленим для виконання управлінської діяльності; батьки учнів мають бути законослухняними громадянами.

Висновки та прогнози подальшого дослідження. Отже, акмеологічна школа – це не новий тип чи статус школи, це її новий рівень розвитку, який повинен допомогти вивести країну завдяки вихованню і навчанню, це школа стійкого розвитку вчителя й учня в нестабільному суспільстві, школа цілісного розвитку людини, школа життя. Акмеологічну школу слід розглядати як єдину освітню систему, а процес виховання – як домінантний, нерозривно пов’язаний із процесом навчання. Удосконалення освітніх систем на засадах акмеологічних ідей сприяє підвищенню якості освіти. Акмеологія шкільної освіти відкриває прогресивний шлях розвитку, оскільки інтегрує знання з педагогіки й психології та створює новий методологічний підхід до проєктування освітніх систем сучасної школи, до забезпечення якості освіти в умовах стійкої еволюції українського суспільства [2, с. 14].

Література

1. Акмеология 2000. Методические и методологические проблемы / Под ред. Н.В. Кузьминой, А.М. Зимичева. – СПб.: СПбААН, 2000.
2. Бутан Ю. В., Ромашок А. И., Козловська О. В. Сучасний керівник навчального закладу. – менеджер освіти. – Тернопіль: Астон, 2003. – 344 с.
3. Григораш В. В. Управління навчальним закладом / Григораш В. В., Касьянова О. М., Мармаза О. І. – Ч. 2. – Харків : Основа, 2003. – 258 с.
4. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи : монографія / Даниленко Л. І. – К. : Логос, 1998. – 272 с.
5. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. Х. : Основа. – 2004. – 240 с.
6. Павлютенко Є. М., Крижко В. В. Основи управління школою. – Х. : Вид. група «Основа», 2006. – 176 с.
7. Сазоненко Г. В. Педагогіка успіху (досвід становлення акмеологічної системи ліцею). – К. : Гнозис, 2004. – 684 с.