Сучасна екологічна ситуація складалась стихійно в ході діяльності людей, спрямованої на задоволення їхніх потреб. Людина досягла висот сучасної цивілізації завдяки тому, що постійно змінювала природу у відповідності зі своїми цілями. Люди досягали цілей, на які розраховували, але одержували наслідки, яких не чекали [1].

Однією із умов існування суспільства є його екологічно-орієнтований розвиток, при якому зростання добробуту людства не супроводжуєтьсяруйнуванням навколишнього середовища, не порушує стійкість природних екосистем [4].

Поступове усвідомлення нових загроззмусило людство шукати принципово нові підходи забезпечення соціально-економічногопрогресу і ефективного природокористування.

Одним з таких підходів є концепція сталого розвитку, яка відповідає на різноманітні виклики сучасності і сприяє формуванню такого способу життя,  який склав би основу довготривалого ощадливого розвитку людства. Його складові – це охорона природних ресурсів і прийняття відповідальності за  майбутні покоління. Кожне покоління має керуватися принципом збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.

Стале майбутнє людства на нашій планеті є одним з найбільшхвилюючих питань сьогодення. Порушення екологічного балансу та рівноваги в довкіллі, загроза зміни клімату та глобального потепління, що виникли в результаті масштабного розвитку промисловості, широкого використання природних ресурсів планети та недбалого ставлення людини до природи призводять до численних негативних наслідків та екологічної кризи зокрема.

Сьогодні, як ніколи, перед людством стоїть питання про необхідність зміни свого ставлення до природи і забезпечення відповідного виховання і освіти нового покоління. Виховувати у дітей відповідальне ставлення до природи – це складний і тривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодіння відповідними знаннями й уміннями, а й навичками, усвідомлене бажання захищати природу, поліпшуючи природне середовище.

Розвиток екологічної культури дітей шкільного віку здійснюється з метою формування основних екологічних понять у процесі вивчення навчальних дисциплін і в позакласній роботі, а також відповідального ставлення підростаючого покоління до навколишнього середовища та здоров’я людини [2]. Тенденцією екологічної освіти сьогодні є її інтеграція в офіційну загальноосвітню систему. Але вивчення проблем навколишньо­го середовища на сучасному етапі, на мій погляд, має розглядатись не лише  через призму викладання екологічних питань в рамках окремих предметів, а запровадження окремого навчального предмета, який вивчався б у школі, починаючи з першого класу.

Компетентність з екологічної грамотності і здорового способу життя передбачає вміння влаштовувати власне життєве середовище без шкоди для себе, інших людей і довкілля. Усі інші вимоги щодо цієї компетентності, на мою думку, є її забезпеченням. Реалізація ідеї інтеграції можливостей шкільного курсу хімії передбачається розкриттям наскрізних змістових ліній: «Екологічна безпека і сталий розвиток» та «Здоров’я і безпека». У житті саме здоров’я і особиста безпека залежать від екологічного стану довкілля і стану сталого розвитку країни проживання людини.

Еколого-розвивальне освітнє середовище являє собою сукупність умов, організованих  вчителем з метою створення оптимальних умов для всебічного розвитку екологічної культури та спрямованості особистості учасників освітнього процесу [3].

Одним  із завдань  шкільного курсу хімії є формування специфічних навичок поведінки з речовинами, умінь грамотно застосовувати знання з хімії в спілкуванні з природою, показати гуманістичну спрямованість хімії, її зростаючу роль у розв´язанні глобальних проблем людства, в тому числі й захисті довкілля від забруднення промисловими і побутовими відходами, виховувати екологічну культуру здобувачів освіти.

Хімія як навчальна дисципліна несе потужне світоглядне навантаження. Мета навчання шкільного курсу хімії: формування в учнів ключових і предметних компетентностей, необхідних для самореалізації і соціалізації особистості, наукового світорозуміння, вироблення екологічного стилю мислення і поведінки. Аналіз програм, змісту і структури шкільного курсу хімії дозволяє виділити в ньому чотири найважливіших поняття: хімічний елемент, речовина, хімічна реакція, хімічне виробництво. Враховуючи, що до курсу хімії включено поняття колообігу речовин в природі, а в екології ця природна закономірність займає провідне положення, необхідно розглядати його одночасно як хімічне (перетворення речовин та енергії) та екологічне (біохімічний колообіг речовин).

Зміст програми з хімії зосередже­ний навколо таких екологічних  питань:

1.Порушення кругообігу хімічних елементів і речовин на прикладі кисню, води, карбону, азоту, фосфору, сірки та інших,   під дією антропоген­них факторів та їх глобальні екологічні наслідки.

2.Роль хімічних процесів у підтриманні й порушенні кругообігу ре­човин та енергії в природі та  природної рівноваги.

3.Речовини — забруднювачі води, ґрунту, повітря, продуктів хар­чування.

4.Хімічні процеси, що є першопричиною порушення озонового шару,виникнення парникового ефекту, смогів, кислотних дощів та ін.

5.Хімічні способи запобігання негативному впливу хімічних про­цесів на оточуюче середовище, екологічно безпечні технології, без­відходні виробництва, хімічне очищення відходів і стічних вод промис­лових і сільськогосподарських виробництв.

6.Екологічні вимоги до використання хімікатів у побуті.

Велике занепокоєння людства викликає стан водних ресурсів та способиїхнього використання.

Розглядаючи хімічні властивості води, звертаю увагу учнів на фізичні характеристики води, що є одночасно фізіологічно необхідними умова­ми для життя водних рослин і тварин, які порушуються, тому що й сама вода, і розчинені в ній солі та інші біологічно необхідні речовини всту­пають в хімічні взаємодії з речовинами-забруднювачами. Забруднення водойм — біологічне порушення умов життя не лише у воді, але й у інших середовищах існування. Тому, обговорюючи проблему єдності оточую­чого світу, необхідно розповісти учням також і про роль води в міграції як життєво не­обхідних речовин, так і отруйних відходів виробництва та сільського гос­подарства, що розносяться на великі відстані. У процесі цього руху речовини вступають у біологічні процеси, що відбуваються у воді, ґрунтах, прилеглих до цих водойм, урослинному й тваринному світі, мік­росвіті. На кількох прикладах демонструю, як порушення еволюційно складених умов водного басейну тягне за собою зміни тих районів, що тісно прилягають до цього басейну. Статистичні дані показують,що житлово-комунальне господарство України залишається серйозним забруднювачем наших водойм (43%).

Великі можливості для закріплення здобутих знань з екології має заключна тема в курсі хімії 11 класу «Роль хімії в житті суспільства». Замість  традиційного вивчення окремих питань з використанням матеріалів підручника в формі лекційно-семінарських занять учням пропонується інша форма проведення заключних уроків. Це – уроки-захисти навчальних проектів, які можна об'єднувати в конференцію з теми «Хімія в житті людини і суспільства». Захист проектів передбачає написання рефератів (інтегровані матеріали з хімії, біології, фізики, географії, історії) та їх презентацію учасниками конференції.

Природа не має меж, повітря не знає кордонів, тому екологічні проблеми – це проблеми всього людства. Охорона природи – це важлива загальнодержавна і загальнонародна справа, охорона природи – це обов’язок кожної людини. Потрібно не лише вірити, що людина знайде рішення, як зберегти природу, як жити у злагоді з нею і суспільством, але й особистим прикладом, особистою ініціативою доводити свою небайдужість до неї, своє палке бажання зберегти і примножити її багатства для майбутніх поколінь[5].

Будемо сподіватись на те, що здорові зерна екологічної просвіти в шкільному віці обов'язково дадуть паростки бережливого ставлення до  повітря, чистої води, різноманіття рослинного й тваринного світу,  переростуть у потре­бу жити в гармонії з Природою. Майбутнє дитини залежить не від того скільки формул утримуватиме її пам'ять, а від того, наскільки вона успішно зможе застосувати свої знання на практиці, від її компетентності в сучасному вирі життя. Тому в учнів необхідно розвивати як уміння самостійно здобувати і використовувати знання, так і комунікативні навички, творчі здібності, громадянську відповідальність та екологічне мислення.

Зазначене вказує на те, що учні повинні володіти екологічними компетентностями і компетенціями, які дадуть змогу швидко й професійно розв’язувати завдання, пов’язані з розвитком суспільства як найближчим часом, так і в подальші десятиріччя.

Література

1. Павлоська Л. Ф. Основи фізіології, гігієни харчування та проблеми безпеки харчових продуктів / Л. Ф. Павлоська, Н. І. Дуденко, Л. Г. Дмитрієвич. –Суми, 2007. – 440 с.
2. Слободчиков, В.И. О понятии образовательной среды в концепции развивающего образования / В.И. Слободчиков. – М.: Экопсицентр РОСС, 2000. – 230 с.
3. Сидоренко Л. І. Сучасна екологія. Наукові, етичні та філософські ракурси: навч. посіб. / Л. І. Сидоренко. — К.: Вид-во ПАРАПАН, 2002. — 152 с.
4. Фурсов В. М. Екологічна криза і людина: хто винен? / В. М. Фурсов // Країна знань. – 2011. – № 4–5. – с. 43-
5. Щербина А. П.Екологічне виховання учнів на уроках хімії та в позакласній роботі / А. П. Щербина,В. М. Щербина // Наукові записки – 2012. – № 1. с. 119-122