Сучасний освітній процес, впровадження інклюзивної освіти вимагає від педагогів інноваційного підходу до своєї діяльності, новітніх форм, методів і технологій виховання, розвитку й навчання дітей. Сьогодні зміст освіти ускладнюється, акцентується увага на розвитку творчих та інтелектуальних здібностей дітей, корекції емоційно-вольової та рухової сфер. На відміну традиційним методам навчання й виховання з нормо типовими дітьми, навчання дітей з особливими освітніми потребами здійснюється за допомогою спе­ціальних методів, способів і в умовах, які максимально сприяють засвоєн­ню знань і соціальному розвитку. Однак, існує велика кількість перепон у процесі інклюзивного навчання та освіти вцілому.

Надзвичайно велику роль у цьому процесі відіграє педагог, який має створювати оптимальні умови для того, щоб дитина могла  максимально реалізувати свої природні можливості, допомогти їй пізнати себе і навколишній світ. З метою розвитку дитячих здібностей, прискорення адаптації, зниження в окремих дітей гіперактивності, замкнутості та підготовки руки до письма (вдосконалення координації рухів дрібної моторики) в закладі дошкільної освіти повинне мати місце впровадження  інноваційної технології - арт-терапії.

Арт-терапія відкриває простір для творчих пошуків спеціальних педагогів, адже сприйняття і переробка образної інформації мають рівнозначну цінність і доповнюють одна одну. Кращого інструменту, ніж казка, малюнок, гра, розповідь людство ще не вигадало. Методи арт – терапії допомагають формувати особистість, її світогляд, життєві стратегії та сценарії, навчаючи людину бути творцем власного життя.

В процесі свого становленя та розвитку арт-терапія стала зовсім самостіним феноменом, який поєднував частину психології з використанням мистецтва з метою терапевтичної діяльності. Вона має власний вплив відразу на декілька практичних напрямків: мистецтво та педагогіка. І з появою інклюзивного навчання активно впроваджується в роботу корекційних педагогів.

Важливим моментом в арт-терапії є те, що будучи молодим напрямом, що включила в себе різноманітні культурні явища XX століття, є так званою «зоною найближчого розвитку» психотерапії, що застосовує ідеї педагогічної цінності сучасного мистецтва і сучасної культури.

Арт-терапія відноситься до таких практик, інтерес до яких з’явився у вітчизняних дослідників відносно нещодавно. Як вид педагогічної роботи, вона є використанням мистецтва в терапевтичних цілях і має на увазі залучення дітей з ООП до різноманітних творчих занять.

Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості дитини з ООП, через розвиток здібностей самовираження і самопізнання. Можливость самореалізації в мистецтві, в порівнянні з грою, пов’язане з продуктивним характером мистецтва – створенням естетичних продуктів, що вміщують в собі почуття, переживання і здібності дитини. Створювані дитиною продукти полегшують процес соціалізації, комунікації і встановленні стосунків з іншими (батьками, учителями, однолітками). Інтерес до результатів творчості дитини з боку оточення, прийняття ними продуктів творчості дитини (малюнків, виробів, творів, казок) підвищують самооцінку дитини і міру його самосприйняття.

Педагогічна арт-терапія дозволяє реалізовувати всі компоненти коректувально-розвиваючого процесу в освіті (розвиток, виховання, навчання і корекцію) засобам мистецтва, сприяє стабілізації емоційної сфери (зниженню тривожності невпевненості в собі, агресивності і т.д.), успішній адаптації в умовах тимчасового колективу. Вона звернена до сильних сторін особистості, а також має чудову властивість внутрішньої підтримки і відновлення цілісності людини.

Таким чином, арт-терапія - один із методів роботи педагогів ЗДО, який використовує можливості мистецтва для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, соціальному, емоційному й особистісному розвитку дитини. Творчий характер занять допомагає малюку відкривати в собі щось нове, краще розуміти себе, розвивати свої відносини з іншими людьми та довкіллям. Терапія спрямована не на ліквідацію тих чи інших симптомів і станів, а на розвиток людиною відносин – в гармонії із самим собою та зі світом.

Під використанням арт-терапевтичних методів в освітній діяльності, в умовах інклюзивного середовища, розуміємо використання комплексу доступних категорії дітей з ООП видів мистецьких діяльностей через їх творче самовираження, спрямованих на виправлення психофізичних особливостей, корекцію і подальший повноцінний психологічний розвиток дитини. Тому для вирішення цих питань важливо застосовувати арт-педагогічні методики, які важливі для ефективного навчання, що використовуються в корекційній педагогіці.

Арт-педагогіка переслідує завдання, відмінні як від арт-терапії, так і від загальної мистецької освіти. На відміну від занять образотворчим мистецтвом (спеціально організованої діяльності, метою якої є художньо-естетичний розвиток, оволодіння знаннями та навичками образотворчої діяльності), арт-педагогіка має спонтанний характер (відсутність заданого зразка), а наявність художніх талантів чи спеціальної підготовки не відіграє значущої ролі (відсутність оцінювання). Під час проведення таких занять важливим є творчий акт як такий та особливості внутрішнього світу творця, що виявляються в результаті втілення цього акту.

Окремої уваги потребує вивчення психології кольору в арт- педагогіці. Наші почуття та емоції такі ж різнокольорові, як і весь навколишній світ, стверджують психологи, тож, спираючись на наукові дослідження, що розкривають природу кольору та його вплив на фізичний та психічний стан людини, питання психології кольору в арт-педагогіці сьогодні може розглядатися у двох рівнозначних аспектах: перший - це корекція впливу навколишнього навчального середовища на психіку дитини шляхом оптимального поєднання форми та кольору; другий - діагностика особливостей характеру, психічного та емоційного стану дитини на основі кольорових уподобань дитини та загальноприйнятих співвідношеннях „колір - настрій”.

Заняття з арт-терапії з дітьми з ООП проводиться у декілька етапів.

І. Налаштування.

Початок заняття - це «налаштування на творчість».

ІІ. Актуалізація візуальних, аудіальних, кінестетичних відчуттів.

На цьому етапі можна використовувати малюнок у сполученні з елементами музичної і танцювальної терапії. Можна сполучати арт- і танцювально-рухову терапію.

ІІІ. Індивідуальна образотворча діяльність.

Цей етап припускає індивідуальну творчість для дослідження власних проблем і переживань.

1. Активізація вербальної і невербальної комунікації.
2. Колективна робота в малих групах.

Учасники придумують сюжет або програють невеликі спектаклі.

VІ. Рефлексивний аналіз.

Заключний етап припускає рефлексивний аналіз у безпечній обстановці.     

Завжди необхідна присутність елементів спонтанної «взаємотерапії» у вигляді доброзичливих висловлювань, позитивного програмування, підтримки. Атмосфера емоційної теплоти, емпатії, турботи дозволяє кожному учаснику арт-терапевтичного завдання пережити ситуацію успіху в тій чи іншій діяльності. Діти з особливими потребами здобувають позитивний досвід самоповаги і самосприйняття, у них зміцнюється почуття власної гідності, поступово коректується образ «Я». На завершення необхідно підкреслити успіхи всіх і кожного окремо.

Для практичного застосування Арт-терапії в практиці ЗДО  використовується велика кількість вправ, анкетувань, тренінгів, різнопланових занять. Як приклад наводимо

ТРЕНІНГ ДЛЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНЯТ

НА ТЕМУ: «ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ»

Мета: закріпити у дітей вміння визначати емоційний стан, виражений зовнішніми ознаками(міміка, динаміка); встановлювати зв’язки між різними почуттями та причинами, які їх викликають4 вчити визначати. Якими емоційними реакціями супроводжуються різні життєві ситуації; розвивати усвідомлення того, що гарний настрій людини багато в чому залежить від ставлення до неї тих, хто її оточує. 

Обладнання: картки з контурами облич різної форми, велике дзеркало, на кожну дитину - по маленькому дзеркалу, фломастери, фотоальбом, фотографії з сімейних архівів, паперові пелюстки різного кольору, магнітофон, фонограма пісень «Кімната сміху», «Чунга - чанга».

Попередня робота: ознайомлення з основними емоціями, вправляння з піктограмами, колективні креативні зайнятості «Подорож до Країни кольорів», «Подорож до Країни почуттів», «Подорож до Країни доброти», проведення дидактичної гри «Веселкова квітка»( розвиток почуттів спільності, емпатії), вправи«на що схожий настрій» ( вміння помічати настрій інших),  «Передай по колу» (розвиток міміки, жестів), «Подаруй ласкавку» (розвиток уваги, відчуття ласкавості).

Хід тренінгу

Звучить фонограма сміху.

Педагог:Діти, що ви чуєте?

Це сміється Сміховичок .Йому дуже подобається й самому веселитися, і дарувати радість іншим. Я бачу- на ваших обличчях з’явилася посмішка, вам теж захотілося посміятися. Відчуваєте, як заблищали ваші очі, розпрямилися плечі, розчервонілися щічки? Звичайно ж, у вас з’явився  приємний настрій, захотілося порадіти, попустувати.

Пропоную дошкільнятам уявити, що сталося б, якби раптом одного разу зник сміх.(Діти фантазують, висловлюються).

Педагог:Так, не залишилося б навкруг жодної усмішки, жодного жарту, жодної веселої пісеньки.Усі люди зробилися б похмурими, злими, а дітлахи зовсім перестали б рости.

А чому? Тому що сміх і радість- це сила, завдяки якій росте дитина Ніхто з вас і не здогадується, що в кожної людини є маленька таємниця, яка допомагає  кожному  по життю.

Від неї світло і тепло,
Із нею дружба і добро.
Вона зі мною зараз тут,
То як подружку мою зовуть?
(Показую на своєму обличчі посмішку)

Педагог:Так, ви вгадали, це посмішка. Вона допомагає позбутися поганого настрою.Коли людина посміхається,   поганий нааастттрііій ооодразу утікає, або залишається лише трішечки.

(Звучить запис пісні про посмішку з мультфільму «Крихітка Єнот», всі підспівуємо).

Педагог:Діти, ось сьогодні я принесла вам свій фотоальбом. У вас вдома є сімейні альбоми? А навіщо вони потрібні? У кожної людини, кожної родини є такі альбоми, в яких зібрані фотокартки, що розповідають про знаменні події в житті. Іноді фотокартки називають світлинами. І це дійсно «світлини», бо на них ніби завмерли, зупинилися найсвітліші родинні моменти…

І ось зараз я пропоную вам показати і розказати, поділитися з присутніми своїми знаннями про рідних та любовю до них. ( Бажаючі діти показують фото, розповідають про свої «корні», найцікавіші моменти в родинах).

Діти, а зараз у нас з вами- світлий момент? Я пропоную залишити його на згадку.( Даю дітям дзеркала і пропоную посміхнутися- це будуть особисті фото. Потім пропоную підійти до великого дзеркала - і «сфотографуватися» разом). А як можна назвати велику, нашу спільну фотокартку? Чи можна назвати родинною? Так, можна, бо ми всі- одна велика родина. Настрій і почуття людина може передавати не лише виразом обличчя, тобто мімікою, а й за допомогою пантоміміки, тобто рухів. Зараз я хочу пограти з вами. Я промовлятиму фрази, а ви обличчям або рухами передаватимите їх зміст:

«Ой, який смачний обід!» «Як все чудово!»
«Біда! Біда!» «Який кислий лимон!»
«Як мені боляче!» «Мені дуже дивно!»
«Я образилася!» «Сьогодні чудовий день!»

Педагог: Ви дуже гарно відтворювали різний настрій. А зараз я пропоную вам похвалити себе.

Гра «Ось який я гарний!»(Кожній дитині даю дзеркальце, вона в нього дивиться і говорить: «Мене звуть…Я дуже гарна(-ий), тому що…» Тим, хто соромиться, пропоную проговарювати слова пошепки або подумки.

Педагог:Ми всі, і маленькі, і дорослі, дуже полюбляємо сюрпризи. І ось сьогодні я приготувала теж вам сюрприз(Звучить запис пісні «Кімната сміху»). Але щоб потрапити до кімнати сміху, потрібно виконати завдання, які я вам приготувала. Ось зображені порожні обличчя хлопчиків і дівчаток.

Намалюйте на них фломастером той вираз обличчя, який ви відчуваєте зараз. (Діти малюють, готові малюнки розвішуємо на стінах кімнати, розглядаємо, аналізуємо побачене).

Гра «Квітка мого настрою» (за допомогою підготовлених заздалегідь пелюсток різного кольору діти викладають квітку свого настрою. Потім кожен розповідає, чому саме такий колір було обрано, враховуючи, що кожен колір означає свій настрій:зелений-спокій, блакитний- ніжність, червоний- радість, любов, жовтий- приємність, тепло…

Пропоную дітям поміркувати, яку квітку вони подарували б своїм мамам, татусям, іншим родичам.

На завершення прпоную стати в коло, взявшись за руки, приязно подивитися один на одного, посміхнутися, промовити:

Станем разом ми у коло-
Скільки друзів, глянь, навколо.
Руку дружби простягну
І веселий день почну!