Інтернет надає багато можливостей як для дорослих, так і для дітей. Сучасні діти «народжуються зі смартфоном», а тому важливо навчити їх здоровим стосункам з Інтернетом.

Актуальність статті полягає у тому, що Інтернет містить багато небезпек, кожен хто працює з мережею повинен знати їх знати та вміти захищатися.

Виділяють такі джерела небезпеки:

1. Комп’ютерні віруси та троянські програми

Трояни і віруси можуть бути приховані в безкоштовних, доступних для скачування з Інтернету програмах або на піратських дисках [1].

2. Мережеві атаки

Це спроби знайти вразливі місця операційній системі та програмах вашого комп’ютеру, які можуть бути використані зловмисником для різних цілей[1].

3. Соціальна інженерія

Метод заснований на психологічних прийомах. Як це працює: зловмисник намагається видати себе за того, кому ви довіряєте (банк, ваш друг, мама, брат або сестра, шкільний учитель), і виконати необхідні дії, які ви ніколи б не виконали на прохання чужої людини (перерахували гроші на картку, відкрили дивне вкладення в листі, тощо). Список прийомів, придуманих хакерами в розрахунку на довіру користувачів, величезний [1].

4. Фішингові сайти та розсилки.

Шахрайські сайти та листи електронної пошти, своїм дизайном і змістом мімікрують під відомі організації, що користуються авторитетом і довірою.

Як це працює: нічого не підозрюючи клієнт банку вводить пін-код кредитної картки на сторінці банку, посилання на яку надіслано поштою нібито самим банком. Ця сторінка виглядає точнісінько так, як і раніше, коли ви неодноразово відвідували її. Але якщо уважно придивитись до адреси посилання, то можна помітити зайву літеру в назві банку [1].

5. Соціальний ексгібіціонізм

Ви любите у статусі профілю Facebook повідомляти друзям про свої плани та місце перебування? Круто поділитися такою радістю: «завтра на цілий місяць відлітаємо всією сім'єю на дачу!..» Що ж, комусь же потрібно буде стежити за вашою квартирою поки ви відсутні. Наприклад, квартирним злодіям, які разом із друзями, із захопленням стежать за вашими пригодами та новими повідомленнями у Facebook.  [1].

6. Кібер-булінг

Умисне цькування щодо визначеної особи у кіберпростірі, як правило, протягом тривалого періоду часу. Це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, Інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства. «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо [2].

7. Секстінг

Це надсилання через Інтернет особистих інтимних фото/відео.

Діти можуть ставитися до цього як до забавки, показу довіри отримувачу, шляху дослідження своєї сексуальності або ж бути вимушеними це зробити [2].

8. Кібер - грумінг

Це налогодження довірливих стосунків з дитиною (частіше за все через соціальні мережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшім шантажуванням дитини для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні. Це спеціально навчені злодії, які гарно знають психологію дітей [2].

І все ж комп'ютер – це наше майбутнє. Он-лайн – це повноцінна частина життя сучасних дітей.

Саме в Інтернеті вони навчаються, шукають нові знання та інформацію для виконання домашніх завдань, спілкуються з друзями по всьому світу, стежать за життям улюблених блогерів в Instagram та влогерів в YouTube.

Інтернет дозволяє дітям бути в курсі подій, ділитися фото- та відеоконтентом, розважатися та просто переключaтися від сперечань з батьками чи негараздів у школі. Захист дітей та молоді від негативних інформаційних впливів є одним із державних напрямів української державної політики в галузі освіти. Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному та інтелектуальному розвитку або морально-психологічному стану дітей та молоді.

ПРАВИЛА ІНТЕРНЕТ-БЕЗПЕКИ ТА ІНТЕРНЕТ-ЕТИКИ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

• Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.
• Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів - вони знають, що треба робити.
• Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.
• Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
• Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
• Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.
• Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.

Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами. [3].

Література

1. Інформаційний матеріал про «Безпеку в Інтернеті » Режим доступу: http://stepmnvk.net.ua/bezpeka-v-іnternetі.html
2. Кібербулінг: загроза ХХІ століття // Режим доступу: https://naurok.com.ua/post/kiberbuling-zagroza-hhi-stolittya
3. Одинадцять правил безпеки в інтернеті, яких батьки мають навчити дітей // Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2016/09/2/217608/