Актуальність: Однією з найгостріших проблем українського суспільства на сучасному етапі його розвитку є падіння рівня моралі, втрата духовних орієнтацій, нездатність людей до самопізнання, відсутність потреби у самовдосконаленні, саморозвитку. Втрачаються такі цінності, як добро, любов, краса, гідність, вірність своїй країні, знецінюються звичаї і традиції, надбані багатьма поколіннями. Проблема формування людяності, духовних цінностей широко досліджувалася і розроблялася В.Сухомлинським. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, а й внесла вклад у теорію і в практику національно- патріотичного виховання.

Мета: розвивати у дітей такі якості як доброта, щирість, чесність, відповідальність, співпереживання, милосердя, любов, великодушність; сформувати у дітей вміння за допомогою різних видів моделювання стимулювати мислення, творчу уяву, вміння активізувати та оцінювати вчинки героїв казок В.Сухомлинського;

Завдання:

• Вивчити та проаналізувати психолого-педагогічну літературу та педагогічні твори В.Сухомлинського з питань мовленнєвого розвитку дошкільників;
• Розробити систему методичних прийомів та форм роботи щодо використання художніх творів В.Сухомлинського в мовленнєвому розвитку дошкільників;
• Вчити переносити казкові ситуації в життєдіяльність та поглиблювати систему знань дітей про твори В. Сухомлинського.
• Виготовити дидактичні посібники для використання в практичній роботі.
• Перевірити та обґрунтувати ефективність застосування системи розроблених методів і прийомів з мовленнєвого розвитку в освітній роботі з дітьми.

Очікувані результати.

Діти:

• мають розвинуті комунікативні навички, вміють працювати в макро - та мікрогрупах;
• вміють застосовувати набуті навички та знання на практиці, переносити казкові ситуації в життєдіяльність;
• ставляться відповідально до виконання колективних доручень;
• планують свою діяльність з однолітками в співпраці та співтворчості, активно беруть участь у різних роботі з казкою, як народною, так і авторською.

«Казка – активна  естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю». В.О.Сухомлинський

У зв’язку із технологічними, психологічними та соціальними змінами у нашому суспільстві, виникла потреба виявлення розвитку мовленнєвого творчого потенціалу у дітей, тому що такі діти,  з одного боку, зможуть зрозуміти і осягнути всі інноваційні процеси з розвитку передових технологій у різних сферах життя, стати винахідниками, а з другого боку зможуть діяти нестандартно в різних життєвих ситуаціях, будуть покладатися на самих себе, приймати рішення з врахуванням загальнолюдських моральних цінностей, тому дуже важливо разом з розвитком мовленнєвого розвитку творчості у дітей дошкільного віку, закласти в них і основи людяності.

Проблема розвитку мовлення дошкільників не є новою. Вона досліджувалася класиками наукової думки і сучасними науковцями в різних аспектах: психологічному (Л.С.Виготський, С.Л. Рубінштейн та ін.); педагогічному (Е.П. Короткова, О.С.Ушакова та ін); лінгводидактичному (А.М.Богуш, Н.В.Гавриш, та ін.). Досліджено такі аспекти розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку: навчання розповідання за дидактичними картинками (Н.В.Гавриш, Л.І.Глухенька, Н.Ф.Виноградова, Е.М.Струніна та ін.), іграшками (А.М.Бородич, Е.П.Короткова та ін.), навчання описових розповідей (В.В.Гербова, С.В.Ласунова та ін.), переказування дітьми художніх творів (О.М.Лещенко, Н.В.Малиновська, Н.П.Орланова та ін.), навчання творчих розповідей (Л.І.Березовська, Н.В.Водолага, Н.В.Гавриш, С.В.Ласунова та ін.), розвиток зв'язного мовлення за текстом казок (С.Л.Алієва, Н.Н.Насруллаєва, Ю.А.Руденко, Л.І.Фесенко та ін.).

За твердженням науковців, зокрема А. Богуш, індивідуальність дитини яскраво відбивається у її мовленні. Складно переоцінити у становленні особистості, її успішному функціонуванні в різних сферах життєдіяльності, роль мови і мовлення. Отже, мовлення дитини є провідним засобом її самовираження і саморозвитку.

Художньо-мовленнєва діяльність є природною для дітей дошкільного віку, адже дає можливість самовиразитися, самореалізуватися, проявити креативність. Вона відбувається в організованих формах або просто за ініціативи дітей, поза спеціальними заняттями і спрямована на розвиток мовного чуття, мовленнєвих здібностей дошкільників.

Основа для формування мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку є морально-етичні казки В.Сухомлинського, бо кожна його казка особлива  к своєю ідеєю, так і сюжетом та персонажами.

Величезний виховний і дидактичний потенціал казки відомий усім. На жаль, його не завжди вдається реалізувати. Нерідко робота над казкою виявляється поверховою, обмежується репродуктивними запитаннями до дітей щодо її змісту, які не сприяють осягненню глибинного смислу казки, її головної ідеї. Потрібні бесіди, побудовані на запитаннях відкритого характеру, що спонукають дітей до розміркувань, прояву творчості.

Хочу представити вам систему роботи, яка спрямована на розвиток творчого мовленнєвого розвитку у дітей засобами моделювання на основі морально-етичних казок В.Сухомлинського.

Я вибрала технологію моделювання казок, так як вона є дуже цікавою для дітей. Модель може виступати і як зображення структури сприйманого тексту, і як орієнтир для самостійного складання розповіді, казки, оповідання, як засіб оцінювання ситуації, стосунків між персонажами казок, розуміння настрою, емоційного стану та почуттів героїв.

У дитини виробляється здатність продукувати різні мисленнєві операції, узагальнювати, замінюючи декілька понять одним. Тому використання цієї технології сприяє розвитку у дітей пізнавальної активності, творчого мислення, уваги, уяви, пам’яті, сприймання, тобто всіх психічних процесів та в цілому інтелекту дитини.

Одним із провідних засобів мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку є розвивальне середовище. У групі розвивальне середовище організоване так, що діти невимушено і вільно отримують уявлення про оточуючий світ, природу. Під час спілкування з однолітками, діти відчувають радість, задоволення.

Систематичні заняття, цікаві екскурсії, спостереження, організація годин дозвілля, ігри, праця, яскраві свята стають змістом розвитку зв’язної мови у дітей.

Щоб навчити дітей свідомо користуватися мовою як засобом спілкування, даю можливість дитині самій будувати речення, не змушуючи повторювати слова автора.

У своїй роботі використовую інтерактивні методи навчання: мікрофон, ланцюжок, коло ідей тощо, де проявляється спільна діяльність у режимі рівноправного спілкування.

Щоб розвивати мовлення дитини, замало просто пропонувати їй мовний матеріал. Я ставлю перед нею нові пізнавальні завдання, використовую  різні засоби мовлення, розробляю посібники на основі казок та оповідань В.Сухомлинського.

Щоб активізувати дитину до розповідання, до переказування, викликати у неї позитивні емоції, розвинути уяву, волю, почуття я розробила картинки-підказки, ілюстрації-підказки  за творами В.Сухомлинського з урахуванням психологічних та вікових особливостей дітей. Красиві ілюстрації викликають у дитини бажання дати відповіді на запитання, розповісти про дію, яка відбувається в казці чи оповіданні. Результатом використання таких картинок –підказок є оптимальна активізація дітей.

Для залучення дітей молодшої групи відповідати на запитання 2-3 реченнями по змісту літературних творів В.Сухомлинського мною були зібрані іграшки, привабливі кольором і незвичайною формою та виразом обличчя героїв. Вони спонукають малят зануритись в мовленнєву ігрову діяльність, добре запам’ятати твір, інсценувати сюжет, переказати його.

Я створюю умови для переживання успіху кожною дитиною. Цьому сприяє робота з кросвордами, ребусами, головоломками, вікторинами

(в групі старшого дошкільного віку). Для їх розв’язання проводжу попередню роботу за змістом знайомих творів В.Сухомлинського, а потім використовую їх на заняттях, в повсякденній діяльності.

Створення казок–один із найцікавіших видів творчості для дошкільнят. В.О.Сухомлинський вважав казку – активною  естетичною  творчістю, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю та радив: «Якщо ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогнища своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини».

Розвитку дитячої мовленнєвої творчості сприяють подорожі в природу. Діти складають казки, оповідання про жука, сонечко, травичку.

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема з розвитку її мовлення, належить сім’ї. «Батьківська педагогіка» В.Сухомлинського – це орієнтир для мене в роботі з родинами вихованців. У групі, в якій я працюю, панує атмосфера розкутості, довіри, спонукає дітей до відкритості в спілкуванні. Батьки групи – активні учасники у виготовленні дидактичних посібників, в організації свят і розваг. Це дає можливість батькам разом з дітьми складати казки, оповідання, глибше зрозуміти твори В.Сухомлинського. Тата і мами користуються рекомендаціями по використанню картинок-підказок, вікторин, кросвордів, які я розробила.

Працюючи з дітьми по розвитку зв'язної мови, я спостерігала, що не всі діти можуть правильно будувати речення, висловлювати свою думку, розповісти та переказати казку в силу різних причин психологічного характеру; тому, щоб активізувати дитину до розповідання, переказування, викликати у неї позитивні емоції, розвинути уяву, волю, почуття, я розробила відповідні  сюжетні  ілюстрації-підказки.

Картинки-підказки та ілюстрації-підказки до казок і оповідань - дуже цінний матеріал для розвитку уяви та мови дитини-дошкільника, відносно бідної на образи через малий досвід дитини. Вони збагачують її уяву, сприяють її розвитку, допомагають усвідомлювати зміст літературного твору і, таким чином, допомагають розвивати монологічне та діалогічне мовлення; стимулюють дітей до розповідання за їх змістом, збагачують  словник.

Ілюстрації-підказки та картинки-підказки розроблені з урахуванням вікових груп, виконані в кольорі та спонукають до розповідання, до переказування казки, оповідання. Красива ілюстрація та картинка викликає у дитини бажання дати відповідь на запитання, розповісти про дію, яка відбувається в казці та оповіданні. Під час роботи з ілюстрацією та картинкою я вводжу сюрпризний момент, момент раптовості, неочікуваний момент - поява того чи іншого героя. Навіть надто сором'язлива, закомплексована дитина, дитина, яка не бажає відповідати в силу різних причин, з появою героя назве його і його дію. А коли дитину щось зацікавило, вразило - вона забуває про свої вади в мові, сором’язливість, починає говорити, розповідати. За словами В. Сухомлинського «лише той, у кому постійно горить вогонь пізнання, може запалити інших цим життєдайним вогнем».

Важливими компонентами технології навчання і виховання казкою є: читання казок та створення малюнків (ілюстрацій) за їх змістом; казка і театр: використання різних видів театру для обігрування казки; гра-драматизація за сюжетом казки; створення казки своїми руками (виготовлення іграшок, книжок на заняттях з художньої праці).                            

Завдяки цьому в дитини формуються почуття ввічливості, любові, хоробрості, доброти, вірності, виховується краса душі.

Казки В.О. Сухомлинського використовую в роботі з дітьми як на заняттях з розвитку мовлення, логіко-математичного розвитку, ознайомлення з соціумом, природним довкіллям, художньо-продуктивної діяльності так і під час повсякденної діяльності.

Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість. Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих рис людини. Дитина уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникається своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних.     

Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках.     

Казковий світ Василя Сухомлинського це невичерпне джерело:

• розвитку соціально – емоційної сфери дітей;
• розвитку особистих якостей, які зумовлюють моральну поведінку, формування якостей, які необхідні для спілкування, оволодіння уміннями встановлювати контакти при спілкуванні;
• створення атмосфери радості, «як джерела оптимістичної впевненості дитини в своїх силах», без чого «неможливе розкриття природних схильностей, здібностей, обдарувань».
• навчання дітей емоційно–естетично сприймати навколишній світ, сприяння розвитку дитячої уяви та фантазії;
• пробудження вміння бачити, захоплюватись і цінувати прекрасне у всьому: природі, творах мистецтва;
• утвердження духовних, національних почуттів, адже «розум людини, що формується, вбирає в себе ідеологію і психіку народу, його переконання, традиції, інтелектуальну, моральну, естетичну культуру»;
• заохочення дітей до складання казок, віршів, оповідань;

В.О. Сухомлинський вважав, що казка – благородне і нічим не заміниме джерело виховання любові до Вітчизни. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона творіння народу. Така є ж висока оцінка у вихованні дітей дається ним і народній пісні, культурі, традиціям.

«Без казки – живої та яскравої, яка володіє свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитяче мислення і дитячу мову. Дуже важливо, щоб діти не лише слухали казку, а й самі її творили. Через казку, через неповторну дитячу творчість – вірна дорога до серця дитини».

Працюючи над роботою, я ставила собі за мету розвивати у дітей такі якості як доброта, щирість, чесність, відповідальність, співпереживання, милосердя, любов, великодушність; сформувати у дітей вміння за допомогою різних видів моделювання стимулювати мислення, творчу уяву, вміння активізувати та оцінювати вчинки героїв казок В.Сухомлинського; вміти переносити казкові ситуації в життєдіяльність.

У роботі я використовувала такі форми роботи як діагностика дітей, малювання бажань, співбесіди, експрес –анкети для батьків.

Ставила собі за мету поглибити систему знань дітей про твори В. Сухомлинського.

Надавала дітям можливість практично застосувати набуті ними раніше знання. Це були і розповіді-роздуми, і мовленнєві етюди і такі психотехнології як гімнастика почуттів, енергетичні вправи. Діти з задоволенням оцінювали вчинки героїв за допомогою кружечків червоного та зеленого кольору. Також я проводила такі форми роботи як піраміда запитань, прийоми із методики ТРВЗ, ігри-драматизації.

Звичайно, що ж творча робота була найбільше до вподоби дітям. Тут кожен мав змогу реалізувати свої задуми і отримати позитивні емоції. Я підготувала з дітьми виставку з різними видами моделювання до казок В. Сухомлинського. Діти з задоволенням малювали, ліпили, конструювали різних персонажів, придумували інші сюжети. Вводили нових героїв в уже знайомі казки.

В.О.Сухомлинський відмічав: «Казка для маленьких дітей — не просто розповідь про фантастичні події, це — цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю». На його думку казка — активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. Вона оволодіває почуттями дітей, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах».  

Я використовую творчі методи роботи з текстами казок (перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій, створення нових сюжетів казок). Для реалізації розробленої системи роботи з казками, зробила добірку творів В.О.Сухомлинського. Тексти підібраних казок  проаналізувала, виділила їх моральну цінність та виховну мету.                     

До того, що вже було сказано, добавлю, що для мовленнєвого розвитку дітей широко використовую ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань), ТРВЗ допомагає мені впроваджувати в життя педагогічну спадщину українського педагога саме в плані розвитку розуму і винахідливості.

В. О. Сухомлинський про роль казки у вихованні та навчанні дітей

Книжка приходить до дитини разом із казкою. Народжена фольклором, насичена містким педагогічним змістом, вона несе в собі позитивний приклад етичного ідеалу. Жоден з жанрів літератури не користується у дітей такою популярністю, як казка.

Багато видатних педагогів, психологів, письменників підкреслювали виховне і розвивальне значення казки (С. Русова, І. Франко, К. Ушинський, Л. Толстой, В. Сухомлинський та ін.).

Різні аспекти роботи з казкою висвітлені у працях сучасних дослідників, педагогів-практиків (А. Богуш, Н. Вітковська, Т. Гризоглазова, Д. Джола, Н. Лисенко, Ю. Мандрик, О. Савченко, О. Чебикін, А. Щербо та ін.), психологів (О. Запорожець, Н. Карпинська, Т. Рубцова, Н. Молдавська та ін.).

Саме казка, яку чує дитина у відповідному природному оточенні, жива, народжена з уст учителя, ставала оптимальною формою збудження паростків дитячого інтелекту. Педагог наголошував: «Найголовніше – це те, щоб у казці була глибока думка». Василь Олександрович неодноразово наголошував, що через казку легше донести до дитини думку, здивувати, викликати бажання виразити себе, свої почуття й думки словом. Казка – це думка, втілена в художнє слово. Вона запалює вогник дитячої творчості. Під її впливом дитина починає бачити навколо себе незвичайні взаємозв’язки між предметами і явищами, досягаючи єдності образів. Водночас дитина переживає хвилюючу радість, яка породжує бажання поділитися своєю думкою з товаришами. У колективі виникають найтонші духовні стосунки між дітьми, коли своїм емоційним, напруженим життям живе думка кожної дитини.

Аналіз педагогічної спадщини Василя Олександровича дозволив виділити основні форми роботи з казкою у Павлиській школі, які на думку педагога, найбільш ефективно сприяли вихованню і навчанню молодших школярів:

• Слухання казок;
• Читання казок;
• Бесіди про казки;
• Виготовлення і добір ілюстрацій до казок;
• Інсценізація казок (театралізація);
• Творення казок

Такий підхід є дійовим засобом впливу казки на розумовий розвиток, моральні, естетичні почуття і дітей з особливими потребами.

Для того, щоб казка стала таким універсальним і ефективним засобом, вона має бути відповідно виконаною. Читання казки вимагає від педагога володіння культурою мови, артистизму, фантазії.

“Казка – це активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Вона починається уже в розповіданні, вищий етап її – інсценізація”– писав В. Сухомлинський. Творчість викликана казкою, досягає свого апогею саме в інсценізації.

Творення казки – заключний етап роботи, хоча, звичайно, на кожному етапі є елемент творчості: під час добору і виготовлення ілюстрацій, а особливо – у ході інсценізації, коли дитина входить у предметний світ казкових образів.

Досвідчений учитель-практик і тонкий психолог, В. Сухомлинський бачив у кожній дитині особистість, тонку душу поета, домагався того, щоб у ній заграла поетична струна, відкрилося джерельце творчості.

Участь дитини у створенні казки великою мірою сприяє збагаченню її словникового запасу, розвитку творчого мислення. В. Сухомлинський вважав, що створення казок дітьми, особливо «важкими» – це один із засобів пробудження у них пізнавального інтересу, розвитку їхнього мовлення. Василь Олександрович був переконаний, що читання, розповідання, інсценізація, творення казки – могутній засіб виховання розуму і добрих людяних почуттів.

Висновки. Отже, я впевнена, що казка має посісти своє місце в освітньому процесі, використовуватися на  заняттях   з  різних розділів програми. Впровадження технології моделювання казки в освітній процес сприяє розвитку  пізнавальної активності дошкільників, творчого мислення, уваги,  уяви, пам’яті та стимулює розвиток мовленнєвих  здібностей.

У процесі роботи, я помітила, що слухаючи казку, дитина проявляє особливу внутрішню активність, стаючи як би співучасником описуваних подій. Казка є універсальним розвиваюче - освітнім засобом, виводячи дитину за межі безпосередньо сприйманого, занурюючи його в можливі світи з широким спектром моделей людської поведінки і орієнтуючись в них, забезпечуючи багате, розмаїтне мовленнєве середовище.  Я переконалася, що використання казки мною в освітньому процесі дає  можливість провести корекційну роботу з мовлення дитини; дитина долає власні страхи, надмірну тривожність.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) /Науковий керівник: А.М.Богуш. – Вихователь-методист дошкільного закладу.-Київ, 2012. – Спецвипуск. – С. 4-10.
2. Дитина – диво світу. Трнопіль, 2007. –116 с.
3. Квітка сонця: Притчі, казки, оповідання/ В.О.Сухомлинський; Пер.Д.С.Чередниченка. – Х.: ВД «Школа», 2009. – 240 с.
4. Сухомлинський В.О. Вогнегривий коник: Казки. Притчі.Оповідання / Упоряд. О.В.Сухомлинська. – Київ, 2008. – 200 с.
5. Сухомлинський В.О. Не можна жити і дня без турбот за людину/ В.О.Сухомлинський. Серце віддаю дітям // Вибрані твори у 5-ти т. – Т.3 – К.: Рад.шк., 1977.