Сучасні умови нашої країни ставлять нові вимоги до виховання та навчання підростаючого покоління. У сьогоденному суспільстві поступово з’явився новий соціальний тип особистості – людина з яскравою індивідуальністю, ділова та впевнена в собі. В цей же час спостерігається нестача моральності у взаємовідносинах між людьми. Роль і значення патріотизму різко падає, відбувається духовне спустошення. Підростаюче покоління поступово віддаляється від вітчизняної культури, від історичного досвіду нашої країни. На це вплинули економічні труднощі, значна соціальна диференціація суспільства, зміна системи моральних цінностей. Стала очевидною поступова втрата звичної для нас патріотичної свідомості.

Саме патріотизм є одним з показників моральності людини. Патріотизм – це любов до Батьківщин; одне з найглибших людських почуттів, закріплених віками. Патріотизм лишається одним з небагатьох понять, які є основоположними, головними у виражені громадянських почуттів, найвищих засад духовного світу людини.

Патріотизм проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне і що любить особистість. Як зазначив В.О.Сухомлинський, патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів діалектично пов'язаний з освіченістю, етичною, естетичною  й емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею. Виховання патріотичної свідомості, почуттів і переконань неможливо відокремити від складного цілісного процесу формування особистості.

Головною домінантою виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до своєї Батьківщини, рідної мови, культури, традицій, розвиток національної свідомості гідності, почуття гордості за приналежність до українського народу.

Патріотичному вихованню має бути повною мірою властива випереджальна роль у навчально-виховному процесі. Воно повинне  ставати засобом відродження національної культури, припинення соціальної деградації, стимулом пробудження таких моральних якостей, як совість, патріотизм, людяність, творча ініціатива, підприємливість тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді, гарантом громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Тому саме школа стає необхідним чинником відродження нації, виховання у молоді національної свідомості. Розкутість особистості учня, повага його гідності і самостійності, звернення до витоків народного життя, творче використання у роботі скарбів народної мудрості, духовності, здобутків науки, ідейного потенціалу нашого суспільства, ось дієві чинники, які забезпечують формування особистості громадянина незалежної держави.

Одним з пріоритетних напрямків виховної роботи в нашій школі стало патріотичне виховання, яке передбачає створення умов для формування патріотичних якостей і соціальної компетентності особистості. Цей напрямок роботи став стержнем, основою педагогічного процесу, здійснюючи благотворний вплив на всі його види діяльності.

Метою патріотичного виховання є становлення громадянина патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, правову, соціальну державу, і гарантувати її національну безпеку, знати свої права й обов'язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді у суспільстві.

Ми ставимо такі виховні завдання:

• утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей;
• виховання поваги до Конституції України, законів України, державної символіки;
• визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;
• усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
• формування етнічної та національної свідомості, любові до рідного краю, родини, народу;
• визнання духовної єдності всіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;
• утвердження гуманістичної моральності;
• формування масової культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації.

Складовими патріотичного виховання є:

• історико - патріотичне;
• літературно-патріотичне;
• спортивно-патріотичне.

Музейна педагогіка – одна із складових історико - патріотичного виховання особистості. Музей бойової та трудової слави функціонує у Павлівській школі з 9 травня 1986 року. Засновником створення кімнати був колгосп ім. Свердлова. За два роки 1985-1986  вчителі і учні школи займалися пошуковою роботою. Було зібрано багато цікавого матеріалу від дня заснування нашого села до його сьогодення. У пошуках матеріалу приймали участь  вчителі і учні школи під керівництвом вчителя історії Мереги К.П. та вчителя української мови та літератури Шаповал О.П..

Вічне і незабутнє карбування в історії села долею самих її жителів, серед яких Герой Радянського Союзу Гаркуша Федір Іванович, ветеран Байкануру, із небагатьох, хто причетний до запуску першого супутника землі, полковник-інженер, конструктор, випробовував стратегічних ракет – це Бабич Дмитро Леонтійович, людина року США – Бабич Анатолій Олександрович – доктор сільськогосподарських культур, професор, академік Національної академії аграрних наук України,  Огіль І.М., Соколовський Г.Г. – керівники  партизанського загону часів громадянської та Великої Вітчизняної війни – Бабич Василь Васильович, видатний павлівець, колишній голова колгоспу ім.. Свердлова Малишко Ілля Стратонович та багато інших односельців. Довгі роки члени екскурсійної групи шкільного музею підтримували переписку із випускниками 1941 року. Трагічного світанку прощання зі школою всі юнаки вирушили на фронт. П’ятеро з них не повернулося додому. Спогади живих про тяжкі випробування у пеклі війни склали Книгу пам’яті.

Музею надають значну допомогу педагоги активісти та ветерани педагогічної справи, ветеранська організація села, вдови ветеранів ВВ війни, їхні діти і внуки, які безкоштовно передають ті чи інші експонати.

Вони слугують цінними матеріалами для проведення уроків історії, літератури, краєзнавства. Тут проходять екскурсії, уроки мужності, пам’яті, зустрічі з ветеранами війни та праці.

При музеї працює група екскурсоводів з числа учнів 8-11 класів, які знайомлять відвідувачів з експонатами музею. Музей постійно поповнюється новими експонатами, серед яких окремі становлять певну цінність.

Протягом останніх років діяльність пошукових загонів нашої школи проходила у формі проектних досліджень, під час навчально-виробничої практики і протягом року.Уся школа працювала над колективним довгостроковим пошуково-дослідницьким проектом «Народна пам’ять жива».

Його мета:

• патріотичне та моральне виховання учнів;
• збереження історичної пам’яті про захисників Вітчизни;
• розвиток творчих здібностей учнів;
• виховання особистості громадянина – патріота Батьківщини, здатного стати на її захист;
• підготовка молоді до служби у Збройних силах України;
• формування в молоді активної життєвої позиці.

Шляхи реалізації

1. 1. Пошукова діяльність:

• розповідають архіви;
• скорботні обеліски;
• свідчення учасників війни.

2. Меморіальна діяльність:

• документальні пам’ятки;
• монументальні пам’ятки;
• шкільний музей.

3. Шана та повага до захисників Вітчизни

• сімейні архіви;
• написання літопису школи;
• зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, в’язнями концтаборів, «дітьми війни».

Завдання проекту:

«Народна пам’ять жива»

• Пропаганда і активізація  краєзнавчого руху серед учнівської молоді;
• поглиблення знань учнівської молоді з історії рідного краю, її трагічних і героїчних  сторінок ХХ століття через звернення до народної пам’яті;
• дослідження історії краю методом «усної історії», через спогади очевидців;
•  моральне заохочення й стимулювання науково-пошукової діяльності учнів та вчителів;
• духовне відродження української нації та формування історичної пам’яті учнівської молоді;
• сприяння підвищенню ролі родинного виховання, поглибленню духовної єдності поколінь;
• усвідомлення школярами своєї належності до природи і суспільства, створення бази для засвоєння учнями відповідно до вікових особливостей різних видів соціального досвіду, системи цінностей суспільства, морально-правових норм, традицій;
• забезпечення набуття учнями досвіду емоційно-ціннісного ставлення до історичного минулого свого краю через вибір змісту, особистісно значущого для дітей, його зв’язок з навколишньою дійсністю, співвідношення системи потреб і мотивів, створення умов для самовираження учнів у різних видах діяльності;
• набуття школярами навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психологічних, творчих, моральних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Ключове питання проекту:

Висвітлення нерозкритих сторінок історії рідного краю – села Павлівки.

     Основні питання:

1. Роль особи в історії рідного краю.
2. Яку загрозу становили наші земляки сталінському режиму.
3. Яка доля молоді села під час німецького нового порядку.
4. Якою трагедією повернулась Велика Вітчизняна війна для сімей Павлівки.
5. Листи із фронту – це просто звістка чи рядок історії.
6. Що може жити вічно? (Про наших земляків, які служили чи воювали за кордоном)
7. Який внесок павлівців у ліквідації Чорнобильської трагедії.

До складу цього проекту увійшли міні-проекти.

-       «Наші земляки вивезені до Німеччини в роки ВВ війни»;
-       «Історія Великої Вітчизняної війни в історії сімей Павлівки»;
-       «Повернені імена або минуле з гірким присмаком»;
-       «Історія мого села»;
-       «Пам’ятники мого села»;
-       «Нашого цвіту по всьому світу» (воїни інтернаціоналісти);
-       «Історія моєї школи»;
-       «Родом з нашого села»;
-       «Чорнобильські дзвони»;
-       «Трудова слава односельців»;

Робота над проектами передбачає, що кожна дитина в школі повинна набути досвіду активної участі у пошуково - дослідній діяльності, розвинути в собі вміння самостійно генерувати ідеї, знаходити засоби працювати в інформаційному полі,визначаючи цікаві факти та встановлювати причино-наслідкові зв’язки.

Педагогічний колектив школи робить все для того, щоб учні пам’ятали батьківський поріг, стежину, порослу споришем, яка веде до батьківської оселі, полум’яні кетяги калини, які є вічними ліхтариками, що освітлюють життєвий шлях, тихі плеса р. Терси, старезну яблуню чи грушу – тобто все те, що ми називаємо малою батьківщиною, те з чого починається любов людини до свого народу.