В  Законі України  « Про освіту» наголошується, що держава створює умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на усіх її рівнях з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів [1].

Тому Нова українська школа повинна максимально враховувати здібності кожної дитини, забезпечувати неупереджене та справедливе ставлення до кожної особистості.

Реалізувати одну з провідних ідей Нової української школи  - орієнтацію на кожного учня, можна і через внутрішньокласну диференціацію.

Вона передбачає, як наголошує О. Я. Савченко, диференціювання змісту навчального матеріалу для учнів з різною підготовкою у межах теми чи окремого уроку,  дає змогу сильнішим дітям запропонувати матеріал, який стимулює їхній розвиток, а слабшим – полегшити засвоєння програмового матеріалу. При цьому сутність засвоєння елементарних знань не повинна суперечити науковим твердженням, тобто в доборі змісту мають одночасно враховуватися принципи науковості і доступності.[4, с 27].

Саме цим вимогам відповідають співавторські підручники та посібники з математики для 1, 2 класу видавництва «Літера ЛТД» (Т. А. Логачевська та інші).

Думку про необхідність індивідуального підходу в навчальній діяльності школярів неодноразово висловлював у своїх працях В. О. Сухомлинський: « Не загубити  жодної дитини. До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання». [5, с. 438].

Конструювати систему диференційованих завдань можна за ступенем складності і самостійності.

Диференціація за ступенем складності – це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким чином: завдання, що вимагають різної глибини  узагальнення і висновків; завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується; завдання репродуктивного і творчого характеру.

Така диференціація  використовується не лише як засіб систематичного і послідовного розвитку мислення учнів, а й для формування позитивного ставлення до навчання, бо розв’язання посильної задачі стимулюють бажання до подальшої праці і підвищує самооцінку  своїх можливостей. Для цього дібрано завдання з нарощуванням ступеня складності.

При диференціації за ступенем самостійності всім учням пропонується завдання однакової складності, але при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід рішення дозується від найбільш повної до найменш повної.

Інформація також варіюється за характером :

• конкретизація завдання;
• розв’язання допоміжних завдань, що приводять до вирішення основного завдання;
• вказівка на прийом розв’язання, навідні питання, наочні підкріплення.

У завданнях першої групи учнів вказується  лише  мета, а шляхи її досягнення вони шукають самі. Учням  другої групи до завдання дається підказка, на що слід звернути увагу при  роботі над завданням.  З учнями третьої групи детально розбирається послідовність мислительних операцій, необхідних для  пошуку рішень.

Робота над такими завданнями дає можливість учням оволодівати раціональними прийомами розумової діяльності. Поступово кількість необхідної інформації для учнів 2 і 3 груп зменшуються. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв’язування пізнавальних завдань. Тому значна увага приділяється навчанню школярів прийомам аналізу і синтезу, порівнянь, абстрагування і узагальнення.

На основі теоретичного аналізу диференційованого навчання і виявлення стану його вирішення в педагогічному досвіді можна визначити способи використання диференційованих завдань для учнів різних груп.

Класифікувати їх доцільно за етапами уроку в залежності від дидактичної мети уроку, від змісту, об’єму, від запасу і якості знань учнів.

Розглянемо дидактичну сутність і структуру одного із  способів використання диференційованих завдань.

На етапі первинного сприймання знань доцільно застосовувати  один із способів диференційованого навчання -  багаторазове пояснення окремим групам учнів.

Безпосередньо  після пояснення нового матеріалу необхідно виявити ступінь розуміння його учнями. Підкреслюючи важливість цієї роботи,  вчені відмічають, що яким би чином не давати знання, цей процес не можна вважати завершеним до того часу, поки вчитель не впевниться, що учні правильно сприйняли і усвідомили новий матеріал.

Тому, згідно зі структурою схеми,  завжди треба контролювати засвоєння учнями навчального матеріалу на кожному етапі роботи.

Це дає можливість вчасно виділяти групу учнів, які потребують допомоги вчителя, а які можуть працювати самостійно.

Практика показує, що вже після первинного сприймання нового матеріалу частина учнів усвідомлює нові знання. саме на першому етапі не треба стримувати розумового розвитку таких учнів, а знаходити для кожного свою” стежинку”  до засвоєння знань.

        Отже,  ефективність використання даного способу залежить від дотримання певних умов:

• для поетапонї роботи добирати завдання з поступовим ускладненням кожного варіанту;
• на кожному етапі перевіряти з  коментуванням всі завдання, тому що відбувається ніби “ передача естафети” завдань для наступних варіантів;
• всіх учнів готувати до спільного завдання -  застосування набутих знань в нестандартних умовах.

 Зміст даного способу показано в схемі 2 [3, с.10].

Багаторазове пояснення

Узагальнення педагогічних досліджень свідчить про можливість визначення сутності умов, за яких диференційоване навчання стає ефективним, а саме:

• уміє передбачити труднощі, що можуть виникати в дітей під час засвоєння матеріалу;
• проводить перспективний аналіз : для чого плануються ці завдання, чому їх треба виконувати саме на даному етапі уроку;
• добирає такі завдання, щоб всі учні класу змогли перейти від засвоєння знань до практичного їх застосування;

Внутрішньокласна диференціація дає можливість кожному учневі відчути велику радість своїх маленьких перемог, відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і своїх однокласників.

Практикою доведено, що диференціація поза модою. Це вічна інновація, тому що кожен клас – це різні умови її застосування.

Диференційований підхід має бути обов’язковим принципом функціонування початкової школи.

Основне призначення диференційованих завдань – забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи.

Тільки при такому підході до навчання створюються умови гуманного ставлення до кожної дитини. Створення умов для вибору посильного варіанта і подальша поетапна робота з естафетним  переходом завдань та виходом на спільне завдання дають можливість не відчувати якогось принизливого  поділу, тому на уроках панує атмосфера взаємної доброзичливості, інтелектуальне натхнення.

Орієнтуючись на кожного учня, слід дотримуватися доброзичливої творчої взаємодії вчителя й учня. Це повинен бути діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування.

Такий підхід до навчання - один із кроків до реальної гуманізації і демократизації національної суспільної освіти сьогодні, а отже, завтра- всього суспільства.

Література

1. Закон України «Про освіту».
2. Логачевська С.П. Методика диференційованого навчання : навчальний посібник / С. П. Логачевська – Камянець – Подільський : Абетка, 2006 р. – с. 6.
3. Логачевська С.П. Методика диференційованого навчання : навчальний посібник /С. П. Логачевська – Камянець – Подільський : Абетка, 2006 р. – с. 10.
4. Савченко О.Я. Розвиток змісту початкової освіти в умовах Державного суверенітету України / О. Я. Савченко // Початкова школа, 2011 р. –  № 8, С. 27.
5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 – т. / В. О. Сухомлинський. – Т. 2. – К. : 1976 р. – с. 438.