У статті розкрито роль екологічних стежок в процесі виховання екологічної культури дошкільників в природі.

Ключові слова: екологічна культура, навчальна екологічна стежина.

Актуальність дослідження. В останні роки в системі дошкільного виховання відбулися серйозні зміни. В першу чергу необхідно відзначити, що тепер в дошкільних установах поряд з вихованням стали приділяти велику увагу навчанню. Дитячі садки були підготовлені до такого нововведення численними дослідженнями педагогів та психологів, які довели, що дошкільнята володіють високими пізнавальними можливостями. Однак треба пам'ятати, що ці здібності реалізуються тільки в тому випадку, якщо педагогічний процес будується з урахуванням вікових особливостей розумових процесів дітей перших семи років життя. У цьому віці неприйнятні так звані «шкільні» методи навчання та виховання, в яких провідну роль відіграє слово. У дітей перших семи років життя мислення наочно-дієве і наочно-образне. Отже, теоретики і практики дошкільного виховання повинні розробляти такі методи навчання та виховання, які базуються на спостереженнях, експериментах і власної продуктивної діяльності дітей.

Все вищесказане відноситься до будь-якого виду діяльності, але в першу чергу  до формування природничо-наукових уявлень і її нової гілки - екологічній освіті та вихованню. Тут, як ніде більше, підходить прислів'я «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Це стає можливим при створенні та функціонуванні навчальних екологічних стежин.

Засвоєння екологічних понять відбувається значно легше і швидше, якщо діти бачать прояв біологічних закономірностей в реальності, в своєму найближчому оточенні. Це полегшує формування таких понять, як «Взаємодія організму з середовищем», «Взаємодія організмів один з одним», «Роль людини в природі», «Різноманітність живих організмів», виховання екологозберігаючих навичок та любові до рідної природи. Екологічна стежка дозволяє показати дітям, що живі організми в єдності з середовищем їхнього життя [5, с. 215-217]

Мета статті: обґрунтування ролі екологічної стежини як засобу екологічного виховання дошкільнят та коротка її характеристика.

Виклад основного матеріалу.

Навчальна екологічна стежка — наймолодший різновид педагогічно організованого маршруту на місцевості для проведення навчальної і пропагандистської природоохоронної роботи.

Головна мета екологічної стежки — виховання екологічно грамотної поведінки дитини в навколишньому природному середовищі, поширення знань про при роду і людину як невід’ємну частину довкілля [4, с. 15].

Екологічні стежинки виконують пізнавальну, розвиваючу, виховну, естетичну й оздоровчу функції. Використовуються для проведення навчальних екскурсій, прогулянок, масових заходів екологічно-натуралістичного спрямування, пропагандистської роботи з охорони природи [1, с. 56].

Маршрут стежки проходить територією дошкільного закладу або ж у природних умовах (ліс, річка, поле, лука тощо) в тому випадку, коли дошкільний заклад розташований у сільській місцевості.

Стратегічні цілі екологічної стежки:

• формування в дітей наукового світогляду, екологічної свідомості і культури;
• навчання свідомого бачення взаємодії об’єктів живої та неживої природи;
• розробка й проведення на провідних пунктах стежки теоретичних і практичних занять;
• пропагування й проведення природоохоронних заходів;
• інформування про види рослин і тварин, навчання розпізнавати їх у природі;

прищеплення дбайливого ставлення до об’єктів живої природи [4].

Щоб успішно облаштувати екологічну стежку, розпочинають роботу зі складання паспорта на неї, в якому визначається місцезнаходження стежки, її завдання, історичні відомості, режим роботи, вказуються відповідальні за обладнання і наступне підтримання стежки в належному стані і подається короткий опис маршруту.

Екологічна стежка створюється поетапно. Спочатку слід детально обстежити територію і виділити найцікавіші об’єкти для спостережень. Вони повинні бути на території дошкільного закладу (міського) або недалеко від нього (у сільській місцевості), щоб можна було вести за ними систематичні спостереження. Кожен об’єкт — це своєрідна зупинка, тому її потрібно обов’язково назвати. Для діток назва має бути зрозуміла і близька (наприклад, листяні дерева – «Гулівери» і т.д.) [2, с. 6]

Далі створюється карта-схема стежки, на яку наноситься маршрут (стрілочками вказується його напрям) і всі об’єкти у вигляді малюнків. Малюнки мають бути великими, яскравими, біологічно грамотними.

Головним критерієм вибору маршруту і зупинок екологічної стежинки є включення в неї якомога більше різноманітних для дітей об’єктів, їх доступність для спостереження дошкільниками. Ними можуть бути дерева (групи дерев), чагарники, мохи, гриби-трутовики, гнізда птахів на гілках, пеньки, мурашники, клумби, окремі рослини, місця регулярного скупчення комах, невеликі водойми, мікроландшафти різних природних угрупувань (лука, ліс), дитячий город, альпійська гірка, окремі камені (при наявності), лікарський (аптечний) город (клумба), куточки праці та відпочинку, сад, парк, алеї, сквер тощо. Бажано виділити специфічні екскурсійні об’єкти на стежці — пам’ятки природи (цінні в науковому, культурно-пізнавальному та оздоровчому відношенні території та окремі об’єкти живої та неживої природи [5, с. 217].

Для наочності на маршруті встановлюються інформаційні щити і знаки (таблички), їх виготовляють із дошок (краще соснових). Тексти, малюнки, символи вирізують, випалюють, малюють, потім дошки вкривають лаком і прикріплюють до декоративно оформлених стовпів. Це допомагає організовано вести групу відвідувачів заданим маршрутом, а ті, хто йтиме екологічною стежкою без супроводу, також отримають потрібну інформацію. У початковому пункті встановлюють головний інформаційний щит. На ньому вказують назву, малюють схему всієї стежки із зупинками й умовними позначеннями, емблему, девіз, заклики. Наприклад: Екологічна стежина «Пізнайко».

На інших щитах (табличках) інформація має бути короткою і виразною у вигляді малюнків. На стежці можна розмістити різноманітні природоохоронні знаки.

Щоб підвищити цікавість дітей до занять на екологічній стежці, вихователі разом з ними обирають «провідника» стежинки. Діти хочуть бачити його добрим, сміливим, чесним, справедливим, розумним, відважним. Ним можуть бути герої казок, оповідань про природу — хлопчик Котигорошко, Природолюб, Ластівка, персонажі дитячих журналів, кумедне мишеня Джері з мультфільму, представники рослинного або тваринного світу. Його доцільно намалювати на табличці, хоча б на початку маршруту, де він зустрічає дітей (малюнок має бути виконаний реалістично, тварини і рослини мають бути показані у природних умовах існування). Разом з персонажем дітей можна залучити до:

• обговорення проблемних ситуацій;
• екологічних ігор;
• розв’язання екологічних задач;
• пошукової діяльності;
• природоохоронної роботи в різні пори року.

На кожну екологічну зупинку створюється каталог, де зазначається перелік усіх об’єктів, які можна спостерігати у даному пункті. Крім цього, можна разом з дітьми розробити правила поведінки на зупинці, окремий девіз, обрати її господаря (героя казки, оповідання тощо). Прикріплюються фотографії (малюнки) об’єктів, зроблені у різні пори року і додається необхідна для вихователя інформація: біологічні, екологічні характеристики, дані про особливості поширення, тлумачення назви (чому так називається), відомості про народні назви, відображення цього образу у фольклорі (піснях, казках, легендах, повір’ях тощо), значення об’єкта в житті людини і рекомендації, як використовувати його у роботі з екологічного виховання дошкільників і у просвітницькій роботі серед батьків.

Часто виникає питання: чи потрібно відразу відвідувати всі екскурсійні об’єкти? Звичайно ж, ні. Все залежить від віку дітей, мети й завдань прогулянки. Головне, щоб за той час, який відвідує дитина садочок, вона дізналась, хто живе і що росте поруч з нею. Робота на екологічній стежці має проводитися систематично. Тільки за цієї умови вона матиме наукову і практичну цінність. На прогулянці не рекомендується перевантажувати дітей великою кількістю об’єктів спостережень, краще зосередити їхню увагу на двох-трьох об’єктах. Фенологічні спостереження за рослинами краще проводити у другій половині дня, коли відповідна фаза розвитку рослин виявлена найповніше [2, с. 13].

Після проведення прогулянки на будь-яку тему за маршрутами екологічної стежки доцільно дати дітям завдання намалювати побачене. Малюнки слід вивішувати на спеціальному стенді на галявині відпочинку або у приміщенні. Результати спостережень фіксуються в календарях природи і погоди. Потреба ведення його зумовлюється своєрідністю пізнання закономірностей сезонних змін дошкільнятами. Ведення календаря починається з другої молодшої групи. В залежності від віку дітей завдання ускладнюються і змінюється форма його ведення [3].

Проведенню екскурсії на екологічній стежці передує ретельна підготовка. Вихователю слід заздалегідь пройти по стежці з метою дослідження її стану, розставлення позначок, встановлення зупинок, санітарного стану, безпеки для життя та здоров’я дітей. Продумати форму проведення екскурсії.

Перед проведенням екологічної екскурсії необхідно провести інструктаж. Дітям пропонується самостійно розробити пам’ятку-пораду щодо поведінки та спостереження за живими об’єктами, обговорити її.

Форми організації роботи на екологічній стежці

Ознайомлення дітей з природою відбувається наочно-діяльнісним шляхом: на екскурсіях, прогулянках, під час спостережень і праці в куточку природи, на дитячому городі та квітниках. Тому у роботі з дітьми краще використовувати спостереження, працю, дослі­ди, ігри, бесіди, читання казок та художніх творів про природу, розповіді вихователя, розповіді і казки, при­думані дітьми.

Висновки. На сьогодні з’явилося багато нових, досить ефективних форм екологічної освіти, однією з них є екологічні стежки. Особливістю роботи на навчальній екологічній стежці є поєднання теоретичних знань з практичними справами захисту й поліпшення природи. Тільки таке поєднання теоретичного пізнання і практичної діяльності формує основу освітньої культури дошкільників.

Таким чином, навчальна екологічна стежина є дієвою формою професійної підготовки дітей до формування екологічної грамотності та культури дітей.

Література

1. Веретеннікова О. О. Ознайомлення дітей дошкольного віку з природою. – К.: Вища школа. – 1979. – 365 с.
2. Павлюк С.Ю., Русан Л.С., Колосінська Г.І. Мандруємо екологічною стежиною. – Мандрівець. - 2016. – 168 с.
3. Плохій З.І. Виховання екологічної культури дошкільників./ Плохій Х. – К.: Ред. Журнал «Дошкільне виховання», 2002. – 173 с.
4. Соломеннікова О.А. Екологічне виховання в дитячому садку. – М: Мозаїка-Синтез, 2008.
5. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. — К., 1993.