У 2012 році харківське видавництво «Майдан» видрукувало збірку Ігоря Муратова «На крилах Літани: Поезії. Зі збірок, із недрукованого й призабутого», укладену сином поета Олексієм Ігоровичем Муратовим. До книжки увійшли поезії зі збірок, що побачили світ за життя автора, ліричні твори, що друкувалися в періодиці, а також недруковані речі.

Прикметно, що Ігор Леонтійович Муратов народився в Харкові (28.07.1912), закінчив філологічний факультет Харківського університету в 1939 році,  жив і працював у місті, похований також тут. Попри те,  у виборі теми дослідження я орієнтувався ще й на те, що Ігор Леонтійович свого часу навчався в школі №30 міста Харкова,  учнем якої, власне,  сьогодні я також є. Не одне покоління випускників пишається славетним випускником. Для мене ж збірка «На крилах Літани» стала книгою,  яка допомогла зрозуміти винятковість особистості поета,  втілену в його віршах, написаних упродовж 1960-1973-го років. З поезій цього періоду стає зрозумілим,  чому Ігор Муратов був утілення моральності, інтелігентності,  порядності для всього покоління шістдесятників,  чому такі геніальні особистості , як Ліна Костенко, уважно дослухалися до його порад.

У збірці «На крилах Літани» наскрізним є  образ терезів, що символізують роздуми ліричного героя над  минущістю життя і пам’яттю, яку про себе може залишити на землі людина, – доброю чи ганебною. Те, як згадуватимуть тебе люди, залежить від справ,  якими означена життєва дорога. На умовних шальках терезів митець прагне виміряти своє творче життя, утілене в поетичному слові, у щоденному спілкуванні зі світом. Бачимо, що для ліричного героя збірки найогиднішим, найнеприйнятнішим є плазування обдарованої особистості перед владою:  «Якого ще треба відчаю,/ Коли за ретельність раба/ Поетову старість вінчає /Державної слави ганьба//».

Упродовж життя Ігор Муратов захоплено вивчав творче життя рідного Харкова. Уже в 1925 році поет почав друкувати свої поезії – у 13-річному віці. Долучений до творчого джерела  періоду «розстріляного відродження», він щедро передавав поколінню шістдесятників етичне кредо українського поета: академічна освіченість, високість задумів, наполегливість любов до людини й до рідної землі.

Сьогодні в  літературознавстві при аналізі художнього образу прийнято послуговуватися двома його характеристиками – автологічний та металогічний образ. Уважають, що  образ як спосіб  буття художнього тво­ру, як форма відображення світу постає завдяки  прийомам мовної та предметної зображувальності, інакше кажучи, завдяки  смисловому співвідношенню між чуттєвим образом та його ідеєю,  яка є панівною в етичній системі митця.

У  такому тлумаченні  всі види художнього образу складають дві якісно відмінні групи, першу з яких умовно можна назвати групою автологічних (буквально – дослівний) образів, другу – групою металогічних (буквально –  позаслівний) образів. У вимірі поетичного доробку Ігоря Муратова є сенс говорити про втілений у його поезії металогічний – позаслівний образ. Символічне навантаження образу ліричного героя збірки «На крилах Літани» дозволяє показати духовну парадигму,  яка не передається словами буквально сказаними, а є позаслівною,  завуальованою в дивне філософське плетиво думок автора,  з чітко вималюваною системою цінностей, які сповідує автор.

Незадовго до  смерті (з важкою недугою поет боровся майже 9 років) Ігор Муратов  дозволив собі ствердно сказати: «І не ім’я/ –  Чуттів і дум відомість/ Нащадків моїх чуйних досягне.// Й ви все одно згадаєте мене//». Не передчуття, не сподівання, а спокійна впевненість у тому, що життям довів право на те, щоб залишитися в пам’яті нащадків, характеризують поетові слова, звернені у вічність. І ми згадуємо. І пишаємося.

Література

1. Білецька-Муратова Н. Автографи Ігоря Муратова . Х.: Прапор.1990. №4. – С.58-61.
2. Кацнельсон А. Вічності й хвилини голоси . І. Муратов. Лірика, балади .К.:.Рад. письменник, 1980. С.3-16.
3. На крилах Літани: Поезії. Зі збірок, із недрукованого й призабутого . Упоряд. О. І. Муратов; передм. Н. Білецької-Муратової, О. Муратова. Харків: Майдан, 2012. 494 с.