Одним із важливих складових світу, що оточує дитину - це світ природи, а саме природи рідного краю, серед якої вона росте, спілкується, збагачує свій життєвий досвід та вчиться її берегти.

Формування еколого-природничої компетентності в  дітей  дошкільного  віку  є  актуальною  проблемою сучасності,  оскільки  саме  в  дошкільному  віці  закладаються  основи  екологічної свідомості,  екологічної  культури,  що  впливають  на  поведінку  та  діяльність людини  у  природі.  Сформованість  еколого-природничої  компетентності  дає можливість дитині, спираючись на  наявні уявлення про цілісність світу природи,  його  самоцінність  і  вплив  на  життєдіяльність  людей,  самостійно  й конструктивно  діяти  в  різних  ситуаціях,  що  вимагають  вибору  екологічно-доцільної  діяльності,  мотивує  поведінку,  взаємодію  дітей  з  навколишнім природним середовищем відповідно до його законів і в гармонії з ним [1, с.12].

Таким  чином,  при  формуванні  еколого-природничої  компетентності  дитини центральним  аспектом  є  формування  ставлення  до  природи  як  до  цінності, усвідомлення  єдності  з  природним  світом,  формування  екологічно  узгодженої діяльності  в  природі  на  основі  еколого-природознавчих  знань,  ключовими  серед яких є уявлення про зв'язки й залежності в природі [4, с.45].

Навчити дітей помічати красу довкілля, гармонійно співіснувати з природою та раціонально використовувати її багатства - ось пріоритетні завдання екологічного виховання дошкільників. Чітко усвідомивши в дошкільному дитинстві відповідальність за природу як живий організм, у майбутньому дитина відчуватиме невід'ємну потребу діяти заради збереження та відновлення її багатств [2, с.72].

Важливо, щоб діти змалечку покохали природу в її дивовижному різнобарв’ї та різноманітті, усвідомили непорушні зв’язки між усім живим на землі, відчули себе невід’ємною часткою цієї стрункої і величної системи, цього неоціненного дару, що зветься життям.

Я вважаю, що ознайомлення дітей дошкільного віку з природою є засобом створення у їхній свідомості реалістичних знань про навколишній світ, заснований на чуттєвому досвіді. Ці знання необхідні для формування матеріалістичного розуміння світу. Основою формування свідомого ставлення до природи (довкілля) є знання про неї [3, с.5]. Ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи має вирішувати одне з головних завдань: допомогти дитині усвідомити себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, у якому дитина живе.

Тож  переді  мною, як вихователя,  постає  завдання:  сформувати  у  дітей  естетичне  ставлення  до природи,  вміння  помічати  її  красу,  милуватися  об’єктами  та  явищами  природи, відчувати  свій  фізичний  та  емоційний  зв’язок  з  нею.

Саме тому у своїй педагогічній діяльності я обрала пріоритетним екологічне виховання дітей, що і послужило до вибору теми  моєї роботи «Формування еколого-природничої компетентності у дітей дошкільного віку».  Адже лише в  дошкільному віці можна  створити передумови гуманної взаємодії з природою та довкіллям.

Мета: формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості; розвиток позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля; формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.

Виходячи із мети необхідно вирішити ряд завдань:

• збагачувати естетичні враження малюка;
• розвивати інтерес до природного оточення;
• зближувати дитину зі світом об'єктів та явищ, серед яких вона перебуває щодня;
• розвивати сенсорні відчуття та збагачувати чуттєвий досвід;
• сприяти розвитку мислення та мовлення, формувати систему початкових знань про доступні об'єкти та явища природи;
• розкривати можливості для самостійного, вільного застосування набутих знань у грі, праці, нескладному дослідженні та експериментуванні;
• сприяти формуванню моральних почуттів, потребу у дбайливому ставленні до природи.

Для реалізації окреслених завдань було створено відповідне розвивальне середовище. Складовими природничого розвивального середовища є: куточок природи; екологічна стежина; квітник та невеличкий сад; зелені насадження групового майданчика; годівнички для птахів; відео екологічні програми та дитячі пізнавальні фільми. Кожен з них має свою навчально–виховну функцію, забезпечує  предметний, природний  та  соціальний  простір дошкільника.

Відомості про певні природні явища та об’єкти я систематизувала за  окремими темами. У  кожній темі, для кожної вікової групи, перш за все виокремила: орієнтування за зовнішніми ознаками, властивостями; стани; якості (для об’єктів неживої природи); середовище існування (для рослин, тварин, комах); значення для життя природи і людей, правила дбайливого ставлення. Така схематична  систематизація дала змогу мені зорієнтуватися,  яку інформацію мають засвоїти діти протягом дошкільного життя.

Дітей молодшого дошкільного віку намагаюся ознайомлювати  з об’єктами природи в такій послідовності: зовнішні ознаки, середовище  існування рослин  і  тварин, спосіб живлення, особливості поведінки, їх значення для людини та природи.

Заняття дітей середнього та старшого дошкільного віку  мають більш розширену тематику. На  заняттях  розглядаю такі проблеми як: боротьба із забрудненням води, повітря, ґрунту; правила поведінки в  довкіллі; взаємозв’язок тварин, птахів із природою, охорона рідкісних видів.

Необхідною складовою формування усвідомленого ставлення до природи є  відтворення набутих знань у  різних видах діяльності.

Обов’язковими в роботі з дітьми стали:  заняття - милування  природою,  заняття-дослідження,  заняття-відкриття,  заняття-подорожі,  заняття-мрії.  Розробила для дітей тематику занять – милування природою за творами Василя Сухомлинського. Спостереження та милування яскравими пейзажами, гармонійним поєднанням барв у довкіллі, пробуджує у дітей відчуття краси, сприяє їхньому естетичному розвитку. На таких заняттях  намагаюся не нав’язувати готових знань, а дати дітям змогу ділитися своїми почуттями, самостійно здобувати  знання, мріяти і лише потім акцентувати на основному.

Ефективними у роботі з дітьми є тематичні заняття.  Тему під час тематичних занять підбираю, виходячи з пори року чи інтересів дітей. Метою цих занять у природі  є  установка:  дивитися  і  помічати,  помічати  і  відчувати,  відчувати  і думати,  думати  і  діяти.  Перевага  надається  індуктивному  методу  пізнавальної діяльності (від  часткового  до  узагальненого). Спочатку діти отримують інформацію під  час  спостережень,  експериментування,  дидактичних  ігор,  праці  і тільки  після  того  проводяться  підсумкові  заняття,  на  яких  встановлюються причинно-наслідкові зв'язки, формулюються висновки.  Цінність  екологічних занять  полягає  у  тому,  що  вони  несуть  дитині  безліч  відкриттів,  зроблених  нею самостійно. 

Широкий  діапазон  знань,  умінь,  навичок  і  понять  формуються  під  час запланованих,  систематичних  та  проведених  в  різні  пори  року  екскурсій  і прогулянок у природу. Змістом екскурсій є: обстеження близької  місцевості для формування  уявлень  про  навколишні  природні  умови,  рельєф,  наявних  рослин  і тварин. 

Плануючи комплексне заняття, взаємопов’язую між собою декілька частин, які підкоряються єдиній меті, доповнюють одна одну, складають єдине ціле.

На заняттях з образотворчої діяльності діти проявляють самостійність у виконанні завдань. Вони усвідомлюють, що за допомогою образотворення можна передавати об’єкти та явища природи.

Під час комбінованих занять застосовую певну комбінацію наочних, словесних, практичних методів та прийомів, різних засобів навчання: вправ, ігор, предметно-іграшкової, ілюстративної наочності, літературних та музичних творів.

Мої вихованці полюбляють сюжетно-динамічні заняття, адже вони проводяться в ігровій формі і характеризуються тим, що виконання дитиною будь-яких дій підпорядковані сюжету: казковому або запозиченому із довкілля.

Інтегровані заняття, спрямовані на узагальнення та систематизацію знань дітей, тому вимагають «діючих сил» дошкільнят, практичних дій активної розумової праці.

Для того щоб сформувати у дітей інтерес до отримання нових знань, використовую мовленнєві логічні завдання: створення ситуацій, що спрямовані на формування позитивних моральних якостей та ціннісного ставлення до природи, різні запитання – проблемного оцінювального характеру, запитання – загадки тощо. Правильно розв’язати такі завдання діти можуть лише тоді, якщо чітко усвідомлять зв’язки і закономірності у природі. Використання мовленнєвих логічних завдань ставить дітей у ситуацію, коли вони змушені використовувати різні прийоми розумової діяльності, такі як порівняння і аналіз. Це активізує самостійність, уміння добирати шляхи розв’язування завдань, робити висновки, узагальнення.

Для стимулювання розвитку інтересу до пізнання природи використовую різні літературні джерела. Саме література, викликаючи емоційний відгук на певний образ, сприяє підвищенню зацікавленості дітей природою. Художнє слово, вірші, загадки, казки, легенди, приказки, скоромовки активізують емоційно-образну уяву дітей під час різних видів роботи з ними.

Проводячи навчально-виховну роботу з вихованцями, активно використовую нетрадиційні  форми  роботи, зокрема: екологічну стежину, науково-експериментальну діяльність, проблемні ситуації, екологічний проект.

Цікавим методом у роботі з дітьми є проблемні ситуації, які стимулюють допитливість, забезпечують умови практичного пошуку вирішення завдань. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують дітей на активні пошуки відповіді, на встановлення зв'язків та залежностей часового, послідовного та причиново-наслідкового змісту. Разом із тим проблемні ситуації вчать дітей обґрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять до самостійних висновків.

Важливим елементом екологорозвиваючого середовища є «Екологічна стежина», яка допомагає мені, як вихователю, сформувати у дошкільнят основи екологічної культури, екологічної вихованості, проявляти гуманні почуття до живих істот, оволодівати початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, закріплювати правила безпечної поведінки в природі. Саме на екологічній стежині у дошкільників формується здатність споглядати і бачити природу, слухати і чути її голос, розуміння самоцінності природи та її компонентів. У процесі взаємодії з об’єктами природного та соціального середовища, розвивається емоційно-чуттєва сфера особистості, діти збагачують свій життєвий досвід прикладами позитивної взаємодії з навколишнім світом, а найголовніше – вони починають відчувати красу в усьому, що їх оточує. Екологічні стежини використовують при проведенні навчальних екскурсій, прогулянок, заходів екологічно-натуралістичного спрямування, пропедевтичної роботи з охорони природи.

Значну увагу приділяю пошуково – дослідницькій діяльності  дошкільнят. У дослідницькій роботі пошукове завдання виконується практично, що відповідає наочно – дієвому типу мислення дітей дошкільного віку.

Широкого визначення набув останнім часом метод проекту як універсальний засіб впливу на інтелектуальну, емоційно – чуттєву та вольову сфери особистості дитини, як шлях розвитку ініціативної творчої особистості. Я намагаюся надавати перевагу короткотривалим екологічним проектам таким, як: «Прикрась довкілля», «Колекція тварин», «Прогноз погоди», «Природа скаржиться» тощо.

Позитивним  емоційним  тлом  організації  навчально - виховного  процесу  є  підготовка  до  свят  і  розваг  природничого  змісту.  Для  формування  у  дітей умінь  і  навичок  поведінки  в  природі  використовую  різноманітні  вікторини, конкурси,  КВК,  які  активізують  інтерес,  увагу  дітей,  сприяють  розвиткові  їхніх пізнавальних  здібностей,  уяви,  закріпленню  набутих  знань  та  вмінь. 

Отже, у результаті планомірної і послідовної роботи з формування екологічної свідомості дітей досягнуто позитивні зміни: сформовано основи екологічної культури; свідоме ставлення до об’єктів, явищ природи; екологічне мислення. Діти швидко оволоділи практичними діями з охорони природи; навчилися експериментувати, аналізувати, робити висновки; в них з’явилося бажання спілкуватися з природою і зображувати свої враження через різні види діяльності.

Головне в моїй роботі те, щоб кожна дитина зрозуміла, що природа і людина взаємопов’язані і, все, що завдає шкоди природі - завдає шкоди і людині.

Література

1. Бєлєнька Г. В., Науменко Т. С., Половіна О.В. Дошкільнятам про світ природи: методичний посібник для вихователів дітей дошкільного віку. К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2013. С.12-14
2. Живіріхіна Л. А. Формування екологічної компетенції дошкільників. Таврійський вісник освіти. 2014. № 4. С. 69-75
3. Присяжнюк Л. Еколого-природнича освіта дошкільнят у поліфонії інноваційних підходів. Палітра педагога. 2017. № 6. С.3-8
4. Формування емоційно-ціннісного та відповідального ставлення дітей дошкільного віку до природного довкілля: методичні рекомендації / уклад. Лабайчук Л. В. та ін.; за заг. ред. Т. І. Туркот. Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. 68 с.