Постановка проблеми. Перед сучасною школою постає завдання - виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкурентоспроможною може бути лише по справжньому компетентна особистість [4].

Мета статті – визначити й обгрунтувати на теоретичному та емпіричному рівні як здійснюється формування ключових компетентностей (згідно з Концепцією НУШ) на уроках хореографії в початковій школі.

Набуття загальнонавчальних та цільових компетентностей – це фундамент подальшого успішного навчання школяра в основній школі. Молодший шкільний вік визначальний у подальшому розвитку особистості та формуванні базових компетентностей. “Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність”.

Ключові компетентності – ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя. Виховання підростаючого покоління для кожної нації – це найважливіший складник національної культури [5].

Проблема формування соціальної компетентності, насамперед у дітей молодшого шкільного віку, пошук дієвих засобів та способів її досягнення є однією з найважливіших у сучасному соціальному вихованні молодших школярів. Соціальна компетентність – це система знань, умінь, ставлень, ціннісних орієнтацій та поведінкових компонентів, необхідних для існування в соціумі [1].

Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний  авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію. Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації.

Метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей та розвиток самостійності, творчості, допитливості, що забезпечують її готовність до життя в демократичному й інформаційному суспільстві, продовження навчання в основній школі [6].

Мета хореографічного навчання у 1-4 класах - сприяти естетичному вихованню і фізичному розвиткові дітей, дати їм початкову хореографічну підготовку, виявити нахили і задовольнити потребу в руховій активності, розвинути почуття ритму, танцювальну виразність, координацію рухів і на цій основі виховати художній смак, уміння повноцінно сприймати мистецтво танцю.

Змістом хореографічної діяльності є рухові дії та операції з опанування танцювальних вмінь і навичок, що виступають основою для створення нових унікальних для дитини хореографічних проявів. Передбачаємо, що хореографічна діяльність не лише задовольняє потребу школярів у руховій активності, а й сприяє їхньому цілісному розвитку: адекватне вираження в тілесних рухах думок, емоцій, почуттів. Хореографічна діяльність характеризується творчою природою, до якої віднесемо інноваційність, винахідливість мислення дитини, її розвинені знання, емоції та почуття. Саме тому підвищення рівня естетичного виховання особистості дитини залежатиме від формування в неї таких сфер: когнітивної (знання); мотиваційної (зацікавлене ставлення до хореографічної діяльності); психофізичної (взаємозв'язок між внутрішнім і зовнішнім станом особистості та вміння передавати його у відповідних рухах); емоційно-почуттєвої (емоційна насиченість духовних потреб та емоційне оцінювання зовнішнього та внутрішнього світу дитини, формування емоційно-ціннісної шкали ставлення до світу); активно-творчої (самовиявлення та самореалізація в процесі танцювальної творчості) [5].

Розвиваючи творчі здібності учнів молодшого шкільного віку, потрібно дотримуватись певних принципів в організації навчання:

• принцип зв'язку з практикою життя;
• принцип саморозвитку;
• принцип оптимального поєднання індивідуальної та
  колективної форм навчально-творчої діяльності;
• принцип інформативності;
• принцип віри в сили і можливості дитини.

Розглядаючи хореографію як засіб творчого розвитку, необхідно вказати на певні синтетичні її можливості. Основою хореографії є танець форма організації танцювальних рухів. Серед усіх мистецтв, в єдності з якими розвивається танець, музика найбільш близька йому за узагальненісттю, асоціативностю і структурними закономірностям. Але, пластична образотворча мова танцю все ж більш конкретна.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та досвід викладачів -практиків, психологів, лікарів дозволяє стверджувати, що розвиток танцювальних рухів на кожному віковому етапі відбувається по-різному. Учні молодшого шкільного віку вже порівняно добре управляють своїми рухами, їх дії під музику більш вільні, легкі і чіткі, вони без особливої складності використовують танцювальну імпровізацію [2, с. 122].

Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому різні учні, поставлені в приблизно однакову ситуацію, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття "здібності". А. А. Мелік-Пашаєв зазначає, що "дитина суб'єкт творчості, маленький художник. Ніхто, крім нього, не знає вірного рішення вартої перед ним творчої задачі. І перша справа викладача постаратися, щоб перед дитиною завжди стояла саме творче завдання" [3, с.4].

Проведення уроку хореографії як і фізичного виховання є для вчителя складніше ніж інших. Адже цей урок проводиться не в класі за партами, а в залі. Тому надзвичайно важливо є привчити дітей манери поведінки на даному уроці, а конроль за постійною безпекою учнів.

Як і будь-який інший, урок хореографії має свої завдання на кожному його етапі.

На початку уроку важливими є колективно-порядкові вправи. Вони є підготовчою частиною уроку, їх мета - організувати учнів, створити у них бадьорий робочий настрій. Заняття розпочинаються з шикування учнів у певному порядку.

Привчаючи дітей шикуватись в колону, колону по двоє, шеренгу, ланцюжок, «равлик», вчитель не тільки ознайомлює учнів в різними геометничими побудовами на уроці, але й формує в них організованість, вмінння чути, запам´ятовувати та швидко знаходити своє місце, а також дисципліну, яка є обов´язковою умовою для проведення ефективного уроку.

Основний зміст уроків хореографії складають рухи класичного, народного і сучасного бального танцю. У самостійну групу виділені пластичні рухи, вільні від канонів класичного танцю. Важливе значення має ритміка, яка учить умінню погоджувати свої рухи з музикою.

Наступна група засобів - це пантоміма, що є невід'ємною частиною виховання виразності рухів. І, нарешті, специфічні групи рухів, такі, як акробатичні, напівакробатичні, елементи спортивно-гімнастичного стилю, що включають побудови, перестроювання, прикладні і загально-розвиваючі вправи.

Важливу роль в ефективності навчання на даних уроках є засвоєння техніки виконання. Але й така ж важлива роль належить компетентнісному підходу до засобів хореогрфічного мистецтва, їх впливу на всебічний розвиток особистості школяра.

Розберемо кожен засіб. Вивчення елементів класичного танцю дисциплінує, вчить витривалості й стійкоскі (розвиток свідомої особистості).

Робота з народними танцями має великий вплив на розвиток громадянської та загальнокультурної компетентності. Ознайомлюючи учнів з елементами українського танцю, вчитель формує в них почуння патріотизму, гордості за Батьківщину та наших предків, національну самосвідомість ; вивчення елементів народних танців інших держав дає змогу познайомити дітей з особливостями їх культури та виховувати повагу до інших націй.

Бальні танці дають змогу з дитячого віку усвідомлювати гендеру приналежність та соціальну роль (хлопчик веде у парі, перший подає дівчині руку і т.д.).

Пантоміма формує особливо творчий потенціал, вміння виражати почуття та емоції рухами, почуття власної індивідуальності.

Оскільки вивчення танців на уроках хореографії в школі передбачає залучення і діяльність всіх учнів, це має важливий вплив на формування соціальних компетентностей. Діти вчаться працювати в команді, адже в танці всі учасники діють злагоджено як один механізм з різних елементів, і якщо хтось буде працювати неправильно чи не на повну силу, це позначиться на дії цілого механізму. Аналогічно в танці, хтось робить не той рух чи не в такт, це позначиться на танці вцілому. Відповідно зростає почуття відповідальності не лише за себе, але й за партнера чи «сусіда».

На заключному етапі уроку доцільно використовувати музичні та ритмічні ігри.

Вони виконують одні з найважливіших завдань засобів хореографічного мистецтва. Адже поєднують в собі всі вище вказані функції, які належать уроку хореографії.

Для прикладу розглянемо музично-ритмічну гру  «Увага! Музика!».

Гра розвиває увагу до музики, її характеру, початку, закінчення; вчить самостійно знаходити відповідні до музики рухи. А також допомагає боротись з почуттям сором´язливості, розкривати творчі здібності. Формує почуття команди, бажання виграти. А також вона є відпочинком без порушення дисципліни.

Група стоїть в основній колоні. З початком музики всі діти розходяться по залі у довільному напрямку, намагаючись не торкатися одне одного і, по можливості, рівномірно розподілитися по всій площі. Із закінченням музики учасники зупиняються, потім швидко, але без галасу і гомону, йдуть на свої місця. Вишикувавшись, перевіряють інтервали і свою поставу.

Спосіб руху залежить від музики: діти ходять, бігають або підскакують і тим самим рухом повертаються на свої попередні місця. Група може бути поділена на три-п'ять підгруп, які змагаються між собою. Виграє підгрупа, яка кілька разів виконувала завдання організованіше і правильніше за інших.

Керівник на перших заняттях використовує музику маршу, вимагаючи від дітей дотримання спокою і тиші. На подальших заняттях музику маршу змінює музика для бігу, причому без попередження учнів. Найбільш меткі і здібні діти швидко входять у новий характер і темп музики, поступово до них приєднуються й інші діти. Потім звучить музика для підскоків, так само несподівано змінюючи музику бігу. Повторюючи гру, грати слід то одну, то іншу мелодію [7].

Висновки. Отже, уроки хореографії не лише забезпечуюють фізичний розвиток учні, але й націлені на творчий розвиток в умовах прояву вільної ініціативи, художнього початку і чуттєвих роздумів. Вони направлені на прояв учнем себе в творчій роботі не тільки на уроці, але й вдома. Також у процесі виконання завдань уроку формуються ключові компетентності, які забезпечують гармонійний тавсебічний розвиток особистості.

Література

1. Бережиленко Т.О Розвиток соціальної компетентності молодших школярів методом ігрової діяльності.[Електронний ресурс] Режим доступу:http://berechilenco.blogspot.com/2016/11/blog-post_24.htm 8
2. Дружинін Ст. Н. Психологія загальних здібностей. СПб, 2002. С. 166.
3. Лук А. Н. Психологія творчості. – М: Наука, 1988. – С. 4.
4. Концепція Нової української школи.
5. Типові освітні програми для закладів загальної середньої освіти: 1-2 класи. – К. : ТД «Освіта –Центр+», 2018.
6. Формування ключових компетентностей молодших школярів у контексті викликів сьогодення. Троценко Г.М. Режим доступу:http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/48422/ 4
7. Електрнний ресурс. Режим доступу до даного джерела: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/2c0a65635b2bc69a4d53a88521306chtm