Постановка проблеми. Сучасна освіти ставить собі за мету - розвиток такої особистості школяра, який буде здатний до прийняття відповідальних рішеннь, поваги гідності і прав людини; новатором, здатним ініціювати зміни у навколишньому світі, розвивати економіку країни, конкурувати на ринку праці, учитися впродовж життя. Досягнення цієї освітньої мети вимагає зміни ролі й функцій вчителя, як основного учасника освітнього процесу та звертання значної уваги до формування в учнів однієї із ключових компетентностей ініціативності та підприємливості.

Формування ініціативності та підприємливості школярів дозволяє їм у мабутньому втілювати задуми в життя; розвиває креативність; здатність до викорисання інновацій; вміння ризикувати, а також здатність планувати заходи і реалізувати їх. Ця компетентність стане у пригоді учням не лише в їхньому щоденному приватному і суспільному житті, а й у їхній професійній діяльності, допоможе школярам оцінити свої шанси у цій діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій. Підприємницьку компетентність та важливість її розвитку у сучасному освітянському та економічному вимірі аналізували Ю. Білова, З. Варналій, Л. Ніколаєва, О. Проценко, О. Старцев, В. Сизоненко, З. Філончук, Р Шиян та ін. Так, А. Білова розглядає підприємницьку компетентність як інтегральну психологічну якість особистості, яка проявляється в мотивованій здатності до творчого пошуку та реалізації нових ідей та дає змогу вирішувати різноманітні проблеми в повсякденному, професійному, соціальному житті [1, с. 16].

Підприємницьку компетентність як сукупність особистісних і ділових якостей, навичок, знань, певної моделі поведінки, володіння якими допомагає успішно розв'язувати різні бізнес-завдання і досягати вагомих результатів діяльності розглядають дослідники В. Морозова [3, с. 199], М. Стрельніков [6, с. 149]. На думку Г. Назаренко, формування підприємницької компетентності особистості є складним, суперечливим і багатоаспектним процесом, що передбачає опанування особистістю підприємницьких знань і становлення на цій основі підприємницької свідомості й підприємницької поведінки [6, с. 26]. У рамках дослідження А. Чернявського підприємницька компетентність студента розглядається як особистісно-професійна якість, що виявляє надпредметний характер, базується на просоціальних цінностях, інтегрує знання, уміння, навички, проектну компетентність і соціальну відповідальність, що обумовлює успішність у створенні й реалізаці підприємницьких проектів, у тому числі міжнародного рівня [6, с. 202].

Мета статті. Теоретично розглянути поняття компетентність та з’ясувати сутність компетентності «ініціативність та підприємливість» та методи її формування в учнів старшої школи на уроках трудового навчання.

Виклад основного матеріалу. Компетенція – відчужена від суб’єкта, наперед задана соціальна норма (вимога) до освітньої підготовки учня, необхідна для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері, тобто соціально закріплений результат [2].

Зміни в освітній діяльності підпорядковуються змінам у суспільстві, розвитку науки й техніки. Пріоритетами державної політики у розвитку освіти стає особистісна орієнтація, формування національних та загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів. Головним завданням сучасних закладів загальної та середньої освіти є виховання особистості, яка уміє знаходити вихід у різних життєвих ситуаціях, застосовуючи знання, брати відповідальність за прийняті рішення у своїй діяльності.

Компетентність «ініціативність і підприємливість» має на увазі здатність особистості втілювати власні задуми в життя. Вона охоплює такі аспекти, як креативність, потяг до різноманітних інновацій, здатність ризикувати, а також уміння планувати заходи і реалізувати їх.

Дана компетентність є грунтовною підтримкою для особистості не тільки в їхньому щоденному влісному і суспільному житті, а й у їхній професійній діяльності, допомагаючи їм усвідомити всю вадживіть та зміст роботи і здатність до використання усих шансів; вона є базою більш конкретних умінь і знань, які необхіді тим, хто бере безпосередню участь у заходах суспільного чи комерційного характеру або.

Компетентність «ініціативність та підприємливітсть» повинна включати в себе певні необхідні знання, вміння й установки, які вважаємо за потрібне перелічити нище.

Знання містять здатність знаходити доступні можливості в особистісній, професійній або економічній.  Деякі особистості також повинні знати певні етичні питання, пов’язані з підприємствами, і те, як вони можуть викликати позитивні зміни (чесною торгівлею або соціальними заходами).

Уміння охоплюють планування, організацію, управління, керування проектами і розподіл завдань, аналіз, комунікацію, написання звітів, оцінку і звітність. Також особистість повинна уміти ефективно вести переговори, а також бути здатною до індивідуальної роботі та у колективі. Обовязковим тут також є вміння оцінювати й визначати особисті сильні й слабкі сторони,  вміти прогнозувати ризики та не оятись ризикувати.

Підприємницька установка характеризується активністю, ініціативністю, здатністю до інноваційності як в особистому і суспільному житті, так і в професійній діяльності. Вона містить у собі мотивацію й рішучість у здійснені особистих і соціальних цілей.

Підприємницькі компетентності можна і необхідно розвивати. Однак на самому початку слід виявити свої компетентності чи їх можливу відсутність, а потім поступово їх формувати і розвивати.

Перед учителем, який формує компетентність підприємливості та ініціативності, стоїть завдання підготувати учнів до самостійності у здобуванні знань та вмінь, він є організатором і співвиконавцем процесу навчання через пізнавання учнями довколишньої дійсності. Вчитель підтримує розвиток учасників занять, дбає про розвиток їхньої вправності, відчуття власної гідності, готує до діалогу в неоднорідному середовищі, до співпраці в колективі.

У процесі трудового навчання під час проектно-технологічної діяльності учнів навчають планувати свою діяльність, проводит міні-маркетингові дослідження з метою визначення ппиту та пропозиці на товар; навчають добирати матеріали і технології їх обробки з метою виготовлення конкурентоспроможного та якісного виробу; визначати необхідну кількість матеріалів для виготовлення виробу; формування уміння раціонально використовувати матеріали в процесі виготовлення виробу; визначати орієнтовну вартість виробу як готового продукту; розробляти рекламу готового продукту чи послуги[5].

Застосування системи різноманітних форм і методів активного навчання в проектно технологічній діяльності старшокласників на уроках трудового навчання та в позаурочний час дозволить поетапно розвинути у випускників нової української школи важливі складові ключової компетентності «ініціативність та підприємливість».

Отже, формування компетентності «підприємливість та ініціативність» відбувається через певний досвід. Педагог створює освітнє середовище, що сприяє розвитку кожної особистості, зважаючи на відмінності, що випливають з їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Індивідуальний поділ завдань та ентузіазм педагога підтримує активність школярів у виконанні завдань. Він сприяє почуттю ефективності роботи та самостійності школярів. Створення атмосфери співпраці (а не суперництва), оцінювання стараннь кожного учня (а не співставлення результатів роботи) створює атмосферу розвитку відчуття власної гідності.

Література

1. Білова Ю. А. Поняття та структура підприємницької компетентності майбутніх фахівців економічного профілю / Ю. А. Білова // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : [зб. наук. 178 праць]. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. -2013. - Вип. 7 (50). - С. 15-17.
2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека освітньої політики / за заг. ред. О. В. Овчарук. – К., 2004.
3. Морозова В. С. Понятие и структура предпринимательской компетентности менеджера / В. С. Морозова // Ярославский педагогический вестник . (Сер.: Психолого-педагогические науки). - 2012 - № 2. - Том II. - С. 199-204.
4. Нова Концепція української школи / Л. Гриневич, О. Елькін, С. Калашнікова, І. Коберник, В. Ковтунець та ін // За заг. ред. М. Грищенко. – Режим доступу: http://www.oblosvita.mk.ua/attachments/article/3935
5. Пометун О.І. Компетентнісний підхід – найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти // Рідна школа. – 2005. – №1. – С. 65-69
6. Стрельніков М.В. Структура підприємницької компетентності магістрів спеціальності «Бізнес- Адміністрування» / М. Стрельніков // Наукові записки КДПУ. (Сер. : Педагогічні науки). - 2015. - Вип. 141. - Ч. 2. - С. 148-151