Як підвищити кваліфікацію
у центрі прогресивної освіти "Генезум"?

header
  • збірник матеріалів
  • публікація на сайті genezum.org безкоштовна
  • заочна участь
  • для закладів загальної середньої освіти
  • для закладів дошкільної освіти
  • Сертифікат - 5 год, 0.05/0.1 ЄКТС
ПЕРЕЙТИ
header
  • постійний доступ
  • можна проходити у будь-який час
  • дистанційне навчання
  • для закладів загальної середньої освіти
  • для закладів дошкільної освіти
  • Сертифікат - 16/30 год, 0.5/1 ЄКТС
ПЕРЕЙТИ
header
  • безкоштовний перегляд
  • інтерактив зі спікером
  • онлайн формат
  • для закладів загальної середньої освіти
  • для закладів дошкільної освіти
  • Сертифікат - 2 год, 0.06 ЄКТС
СКОРО

Основним компонентом Нової української школи є новий зміст освіти. Основна її риса – орієнтація на нове навчання, новий зміст, який покликаний формувати в особистості необхідні для успішної самореалізації у суспільстві навички, так звані компетентності [1].

На сучасному етапі неможливо уявити розвиток особистості, її зв’язок із суспільством поза межами спілкування з іншими людьми. Спілкування є такою спільною діяльністю людей, учасники якої ставляться один до одного й до самих себе як до суб’єктів. Уміння спілкуватися, сформовані на основі мовленнєвих умінь і навичок, є основою для формування комунікативної компетентності, що є особливо актуальним у сучасних умовах реформування мовної освіти.

Формування комунікативної компетентності учнів визначено серед пріоритетів Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, Концепції мовної освіти загальноосвітньої школи, Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти [12].

Основна мета шкільного навчання української мови розглядається в площині формування комунікативної компетентності учня, його здатності до ефективного спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів, творчого розвитку в комунікативній взаємодії.

Актуальність дослідження зумовлена освітніми цілями, соціальним значенням життєвоважливої проблеми, що й спонукало нас до вибору теми.

Комунікативна компетентність ‒ це умова життєтворчості кожного учня. Відповідно до основних положень чинної програми загальноосвітня школа має забезпечити формування комунікативної особистості – людини, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно й правильно користуватися засобами української мови в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо) [6,344].

Компетентнісний підхід покликаний привести мовну освіту школи у відповідність з потребами сучасного суспільства, тому ми вивчали такі наукові підходи до проблеми формування комунікативної компетентності учнів як: комунікативно-діяльнісний підхід (означений підхід забезпечує потребу школярів у спілкуванні, взаємопідтримці, встановленні життєвих і ділових контактів, а це передбачає володіння мовними нормами, багатством і різноманітністю мовних засобів відповідно до стилю, типу й жанру мовлення й здійснюється в процесі взаємопов’язаного й цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання (слухання – розуміння), читання, говоріння і письма.); функційно-стилістичний підхід (означений підхід спрямований на визначення особливостей функціювання мовних одиниць у текстах різних стилів, типів і жанрів мовлення, доцільності й значущості їх у мовленні); текстоцентричний підхід (сучасні дослідники надають перевагу текстовій основі навчання мови, оскільки на основі тексту пізнаються мовні явища та засоби, формується система мовних понять, що є вкрай необхідним для формування комунікативної компетентності учнів.); соціокультурний підхід  (цей підхід спонукає учнів до соціально-культурного і духовного розвитку мовної особистості, їхньої комунікативної компетентності); етнопедагогічний підхід (під яким розуміємо опору на народну педагогіку та народну дидактику); проблемно-пошуковий підхід (спрямований на саморозвиток учнів, на формування їхньої пізнавальної і творчої самостійності); когнітивно-комунікативний підхід (передбачає посилення практичної спрямованості змісту шкільного курсу української мови, зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованих на інтелектуальний розвиток за рахунок репродуктивної діяльності; моделювання навчальних ситуацій, що спонукають до різних видів мовленнєвої діяльності).

Необхідною умовою розвитку комунікативної компетентності учнів основної школи є взаємодія та поєднання різнотипних змістовно-дидактичних підходів до вивчення мовного матеріалу. Важливим у роботі є лінгводидактичні основи формування компетентності учнів серед них основоположними були: традиційні, інноваційні. Провідне місце серед традиційних методів навчання посідає розповідь учителя (сутність якої зводиться до подачі готової інформації вчителем у певній системі). Важливе місце в методиці формування комунікативної компетентності учнів основної школи займає метод бесіди „евристична; вступна; індивідуальна; фронтальна. У своїй роботі використовуємо різні види бесід, що підвищують активну пізнавальну та мовленнєву діяльність учнів. Важливу роль у дослідженні відводимо методу спостереження. Особливе місце в нашому дослідженні посідає робота з підручником (словником, довідковою літературою). Провідну роль у формуванні комунікативної компетентності відводимо методу вправ, що є ефективним способом формування конкретних умінь і навичок учнів і сприяє розвитку їх комунікативної компетентності.

Однією з важливих умов формування комунікативної компетентності учнів є використання інноваційних (інтерактивних) методів навчання, що дають змогу вчителеві активізувати пізнавальну діяльність разом з учнями, розвивати їхні інтелектуальні здібності, комунікативну здатність. Серед інтерактивних методів навчання виділяємо й використовуємо в дослідженні такі основні їх види: дидактичні ігри (рольові, комунікативні, імітаційні, інтелектуальні тощо), метод-кейс, імітаційні вправи, комунікативний тренінг, „Мозковий штурм”, метод проектів та ін.

Уважаємо, що правильне й послідовне застосування закономірностей, принципів, методів, прийомів навчання, що мають комунікативну спрямованість, забезпечить формування комунікативної компетентності учнів школи.

Основою комунікативної компетентності виступають знання, вміння та здібності, що обумовлюють успішність в комунікативній діяльності. Комунікативна компетентність особистості характеризується багатомірністю і може розглядатися як більш високий рівень комунікативного розвитку, при якому новоутворення мають особистісний характер, а також визначає особливості суб’єктної позиції в професійній діяльності.

Шкільна мовна освіта покликана формувати особистість високої мовленнєвої компетентності, здатної до активного спілкування в усіх сферах сучасного життя. Завдання вчителя-словесника в цьому аспекті – виробляти в учнів уміння й навички комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, розвивати всі види мовленнєвої діяльності, акцентуючи увагу, зокрема, на аудіюванні й говорінні, оскільки їм на уроках приділяється менше уваги, ніж читанню й письму. Потрібно шукати оптимальних шляхів формування мовної особистості, спираючись на відповідні теоретичні психолого-педагогічні та лінгводидактичні наукові засади, що сприяли б ефективному навчанню грамотного українського мовлення учнів загальноосвітніх шкіл, які б у самостійне життя вступали мовленнєво підготовленими до розв'язання особистих та громадських проблем, дотримуючись мовленнєвого такту, толерантності, культури спілкування, ввічливості, інших якостей нової системи взаємних стосунків і успішної співпраці сучасної ділової людини. Висока культура спілкування полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови. вона залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її  виражальними можливостями, від здатності брати до уваги , що з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію. Розумові здібності, ерудиція, сила волі, працездатність тощо можуть не приносити бажаних результатів, якщо людина не вміє належно спілкуватися, і, навпаки, досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху в суспільстві.

Отже, комунікативна компетентність – це здатність адекватно використовувати мову в різноманітних ситуаціях спілкування, співвідносити мовні засоби з цілями й умовами спілкування, розуміти стосунки між комунікантами, будувати мовленнєве спілкування з урахуванням соціальних норм поведінки та системи культурних уявлень і цінностей мови. Комунікативна компетентність загалом становить комунікативний потенціал особистості, який характеризує її комунікативні здібності, можливості та визначає якість, успішність її спілкування в різних сферах життєвої діяльності. Комунікативна компетентність визначається врахуванням самостійності мовленнєвої діяльності особистості і є практичним аспектом проблеми взаєморозуміння, відображає рівень культурного розвитку особистості в суспільстві, є одним із чинників виховання толерантності, взаєморозуміння. Вона є показником поінформованості суб’єкта вербального спілкування у сфері комунікації, задовільного оволодіння певними вміннями і навичками, правилами, нормами поведінки під час спілкування.

Література

  1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти школи: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/28030/.
  2. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до інформаційного джерела: http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/30817/.
  3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021року:[Електрон.ресурс]. – Режим доступу до інформаційного джерела: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html.
  4. Леонова Н.С. Мовно-комунікативна вправність учнів у вимірі компетентнісно орієнтованого навчання // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013. –№1. – С. 2-7
  5. 5 Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Розвивати життєву компетентність// Шкільний світ. – 2005. – № 37. – С. 5-13.
  6. В. Яременко, О. Сліпушко. 2008. Новий тлумачний словник української мови. – С. 344.
  7. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю. Н. Емельянов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. – 168 с.
  8. Життєва компетентність особистості : наук.-метод. посібник / за ред. Л. В. Сохань, І.Г. Сохань, Г.М. Несен. – Київ : Богдана, 2003. – 520 с.
  9. Головань М. С. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду [Текст] / М. С. Головань // Вища освіта України. - 2008. - № 3. - С. 23-
  10. Гез Н.И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н.И. Гез // Иностранные языки в школе. – 1985. – № 2. – С. 17-24.
  11. Вольфовська Т. Комунікативна компетентність молоді як одна із передумов досягнення життєвої мети // Шлях освіти. – 2001. – № 3.– С.13-16.
  12. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти школи : – Режим доступу: http://osvita. ua/legislation/Ser_osv/28030/.