Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних мов у нашій країні.

Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. У зв’язку з цим актуальною стає позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від коректного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування.

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу.

Кожний етап навчання (початкова школа, основна школа, старша школа) характеризується не тільки різною тематикою і обсягом навчального матеріалу для навчання спілкування, але й різноманітними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів, досвіду. У зв’язку з цим кожний етап повинен мати свої цілі і завдання.

Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування комунікативної компетенції учнів відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування.Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв’язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування.

Для того, щоб учні уміли зв’язно висловлюватися в типових ситуаціях основних сфер спілкування, вони повинні навчитися:

- комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;
- передавати зміст зразка зв’язного монологічного мовлення: а) близько до тексту; б) своїми словами; в) зі скороченням; г) з розширенням;
- зв’язно висловлюватись при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма; в) дається лише зміст;
- зв’язно висловлюватись на основі комбінування декількох джерел інформації: а) з опорою на зразок, б) без опори на зразок;
- висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;
- описувати картину (серію картин, фільм тощо);
- переказувати різними способами сприйнятий на слух чи прочитаний текст;
- робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації;
- звернутися до лексичного перифразу або за допомогою до співрозмовника у випадку незнання слова.

Але я розумію, що учня треба не тільки спонукати до говоріння, а ще й створити такі умови, щоб учень не побоювався висловлюватися. Тут доречно використати метод створення ситуації успіху. Для того щоб подолати мовний бар’єр, на своїх уроках я намагаюся сама говорити більше іноземною мовою, вимагаючи учнів робити те саме. Вважаю, що на уроках для подолання мовного бар’єру треба створити умови, коли учень не боїться зробити помилку. На моє переконання, лише за таких умов на уроках панує атмосфера співпраці та колективної творчості. Це і є суттю інтерактивного навчання, при якому навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів.

Як відомо, учні починають уміти користуватися мовою, коли їхня увага зосереждується на передачі та отриманні автентичних посилань, тобто посилань, що являють собою цікаву інформацію, як для того, хто говорить, так і для того, хто слухає в ситуації, що  є важливою для обох. Це і є інтерактивність, як казав Велс, обмін є основною одиницею розмови. Лінгвістична інтерактивність є спільною діяльністю, що включає в себе «установлення трикутника відносин між відправником, одержувачем і ситуативним контекстом»[3, с.6], де спілкування може бути усним та письмовим.

Особливе місце у розвитку комунікативної компетентності особистості відіграє використання проектних технологій, оскільки це має вплив на успішність порозуміння між людьми, уміння спілкуватися і налагоджувати стосунки. На уроках використовую віршований та пісенний матеріал. Адже численні повторення простих рядків віршів або пісень, на мою думку, є дуже корисними для тренування вимови, запам’ятовування певних лексичних одиниць, найпростіших граматичних конструкцій. Це подобається дітям та добре запам'ятовується.

Застосовую і різні види ігор для вивчення нового матеріалу, і для контролю знань,і для розвитку навичок говоріння. Дня учнів старших класів вважаю доцільним використовувати такі рольові ігри: “IntheSupermarket”, “WeatherReporter”, “IntheLibrary”, “AttheAirport”, “AnInterview” та граматичні ігри. Такий різновид ігор сприяє поглибленню інтересу до вивчення іноземної мови, розвиває в них навички спілкування, розширює словниковий запас та лінгвістичну ерудицію.

Необхідною складовою формування комунікативної компетентності  в учнів є навчання на автентичних, тобто оригінальних чи близьких до них матеріалах. Звичайно, для цієї ролі підійдуть англомовні книжки, періодичні видання, відеоролики та ін. Для отримання цих матеріалів незамінною стала всесвітня мережа Інтернет, яка дає доступ до перелічених матеріалів та дозволяє зануритися в іншомовне середовище.

Навчаючи учнів іноземній мові, ми вчимо їх спілкуватися цією мовою. Тому сам процес навчання необхідно організувати так, щоб воно було подібне процесу природної комунікації. Доцільно навести приклади деяких прийомів, які використовуються мною в процесі викладання:

1. Карусель.Цей прийом передбачає відпрацювання вміння представити себе, ставити запитання різних типів та адекватно реагувати на репліки співрозмовника.
2. Навчання діалогічного мовлення. Одиницею вивчення діалогу може бути не лише діалогічна єдність, але й цілий короткий діалог-зразок, що складається з декількох діалогічних єдностей.
3. Робота в малих групах «Лист другу».Техніка, що розвиває навички письма, зокрема, написання листа другові, використовуючи мовні кліше, викладаючи різні факти та події.
4. Мозковий штурм (за тематикою спілкування).Асоціативний кущ.За допомогою цього прийому учні практикують уміння висловлювати свої думки без попередньої підготовки відповідно до прочитаного та почутого, використовувати власний життєвий досвід.
5. Граматична гра («Улюблений музичний трек»).Учитель заздалегідь готує копії тексту пісні, Завдання учнів полягає в тому щоб вставити чи то ступені порівняння прикметників або прислівників, чи то особові форми дієслів у часах, чи правильний артикль. Виконавши завдання слухають запис і перевіряють правильність їхнього вибору. Так тренуються граматичні навички учнів, що сприяє правильній побудові не лише письмових, а й усних висловлювань на рівні словосполучень, фраз, речень.
6. Створення проектів, презентацій або відеороликівза темами, що вивчаються (наприклад: “SchoolMenu”, “Favourite Dish”, “My Friends”, “DreamSchool”, “Leasuretime” та інш.). У процесі представлення проектів учні розвивають навички говоріння (монологічного та діалогічного мовлення), застосовують опрацьований раніше лексичний та граматичний матеріал на практиці. Як правило, такі проекти супроводжуються обговоренням, у ході якого учні ставлять запитання англійською мовою і отримують відповіді.
7. Метод дискусії.Форму використання дискусії кожен вчитель підбирає під рівень своїх учнів та теми, яка планується для активного обговорення. Якщо ж говорити про початкову стадію впровадження дискусійного методу під час вивчення іноземної мови, то варто починати від найпростішого варіанту – обговорення протягом короткого часу певної проблеми у групах з кількох осіб, потім – у складі всієї групи. Наприклад, В. Ягупов пропонує такий варіант: спочатку проблема вивчається індивідуально, готуються запитання; створюються пари для обговорення, які надалі об’єднуються в малі групи, де вже триває розгляд. Наприкінці – результати обговорень аналізуються у процесі загально групової у процесі загально групової дискусії [5, с.376].

Отже, розвиток комунікативної компетенції залежить від багатьох вищезгаданих факторів, знань і умінь вчителя, творчого підходу і майстерності, індивідуальних особливостей, мовленнєвої лінії, систематичності до пошуку нових підходів. А використання інтерактивних форм роботи під час вивчення іноземної мови є чудовим інструментом для вдосконалення мовленнєвих навичок, розвитку креативності, а також підвищення соціальної адаптації учнів.

Література

1. Гурова Т. Ю. Формування професійної комунікативної компетентності майбутнього вчителя англійської мови на засадах інтерактивного навчання / Т. Ю. Гурова. // Вісник Житомирського державного університету. – 2015. – №4. – С. 21–25.
2. Логвинова Р. П. Розвиток комунікативної компетентності учнів [Електронний ресурс] / Р. П. Логвинова // osvita.ua – Режим доступу до ресурсу: https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/41712/.
3. Процюк Н.Ю. Використання навчального методу дискусії під час вивчення іноземних мов / Н.Ю. Процюк // Англійська мова та література. – – №7-9. – С. 5-8.
4. Тульнова О.В. Використання комунікативного методу навчання іноземного говоріння на практиці / О.В. Тульнова // Англійська мова та література. – – №7. – С. 2-4.
5. Ягупов В.В. Педагогіка: [Навч. посіб.] В.В. Ягупов – К.: Либідь, 2002. – 560 с.