Метою початкової  освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості[1].

Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів. Однак цьому процесові поки що бракує цілеспрямованості та науково-методичного забезпечення. Одним із головних завдань у розв’язанні цієї проблеми є ознайомлення вчителя з інноваційними технологіями.

Однією з інноваційних технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних  якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Наукові судження окремих вчених дають підстави стверджувати, що періодом для активного розвитку мислення є молодший шкільний вік. Так М. Дж. Ешнер, О.В. Тягло вважають, що критичному мисленню необхідно навчати. І це потрібно робити, починаючи з першого класу школи.

В останні роки проводяться дослідження, які підтверджують можливість формування в учнів початкових класів більш складних якостей, які забезпечують, обумовлюють розвиток критичного мислення (В. Зайцев розглядав питання особистісної свободи молодших школярів, Л. Бондар, В. Гарковець, О. Митник звертають увагу на навчальну співпрацю вчителя та учнів початкових класів) [3, с. 285].

Технологія розвитку критичного мислення пропонує набір конкретних методичних прийомів, які потрібні для використання на різних рівнях освіти (від дитячого садочка до ВНЗ), в різних предметних галузях, видах та формах роботи. Технологія розрахована не на запам’ятовування, а осмислений творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та її розв’язання. Основні фази педагогічної технології «Критичне мислення»:

І.  Евокація (актуалізація, виклик):

• Актуалізація, відтворення всього, що учень знає (десь щось чув, щось читав тощо) з даної теми. Дуже важливо, щоб учень на цій фазі сам визначав рівень своїх знань.
• Активізація учня, напрямлена на свідомий, ґрунтовний та критичний підхід до розуміння нової інформації, активна участь у процесі навчання.
• Формування особистого інтересу до теми з тим, щоб учень сам ставив собі мету навчання.

Види діяльності учнів: парна та групова мозкова атака, використання ключових слів, перехрещених логічних ланцюжків, поділ на кластери (смислові блоки), конструктивна таблиця «знаємо – хочемо знати – дізналися» тощо.

ІІ. Реалізація (осмислення):

• Отримання нової інформації за умови постійної підтримки активності до навчання, інтересу до теми.
• Осмислення нової інформації: задача вчителя – допомога в усвідомленні учнями власного розуміння матеріалу, сприйманні нового.
• Співставлення нової інформації з власними знаннями.

Види діяльності учнів: маркування тексту – прийом «INSERT», складання таблиць (синтезу, «плюс – мінус – цікаво», концептуальної таблиці), доповнення таблиці головних та другорядних питань, тощо.

ІІІ. Рефлексія (самооцінка) або роздуми:

• Цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації; закріплення нових знань і активна перебудова уявлень у відповідності з новою інформацією.
• Вироблення відповідного ставлення до матеріалу, що вивчається, виявлення ще незнаного – тем і проблем для подальшої роботи: активне переформулювання отриманої інформації сприяє формуванню особистого ставлення до нових знань.
• Аналіз всього процесу вивчення матеріалу; обмін думками дає можливість розширити мовний простір і ознайомитись з іншими точками зору [2, с.49].

Навчання, що засноване на моделі «виклик – осмислення – роздуми (самооцінка)» з використанням певних прийомів  дає вчителю  можливість:

• чітко визначати цілі навчання;
• підвищити мотивацію учнів до навчання;
• забезпечити їх активну навчальну діяльність;
• забезпечити ефективну обробку інформації;
• стимулювати зміни;
• стимулювати роздуми;
• давати можливість почути різні думки;
• допомагати ставити питання учням;
• сприяти самовираженню та задіяти почуття і емоції учнів;
• сприяти активній дискусії [2, с. 53].

Ця технологія  перетворює педагога з механічного поширювача інформації у справжнього партнера із процесу добування знань.

Формуванню та розвитку критичного мислення молодших школярів сприяє застосування інтерактивних методів навчання.

Розвиток критичного мислення досягається застосуванням різних методичних прийомів та вправ, які використовуються на окремих етапах уроку.

На етапі евокації (актуалізації, виклику) це можуть бути наступні методичні прийоми: асоціативний кущ, мозкова атака, читання в парах,читання в групах, дискусія в групах, «знайдіть того, хто», гранування, кубування, порушення послідовності, вільне письмо, аналіз ознак, аналіз понять, лінія 1-10, проблема.

Наведемо приклади використання деяких з них.

«Асоціативний кущ»

Алгоритм складання асоціативного куща:

• записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;
• записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;
• ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;
• записувати всі ідеї, які з’являються.

«Кубування»

Можна застосувати на будь-якому етапі уроку.

Це стратегія, де використовується куб, на гранях якого даються вказівки для учнів. Учитель пропонує в процесі роботи викласти власні думки з пропонованої теми.

На етапі  реалізації (осмислення) це можуть бути наступні методичні прийоми: інтерактивна система позначок «Поміч», взаємні питання, джигсоу, таблиця, аргументи на картках, критичне читання.

На етапі  рефлексії (самооцінки або роздумів) це можуть бути наступні методичні прийоми: дискусія в парі; графічний організатор; таблиця понять; Т-схема; есе; «збережи останнє слово для мене»; дебати; аргументи, протилежні елементи; сенкан; гронування.

Отже, очевидним є той факт, що формування критичного мислення  є процес активного пізнання, заснованого на взаємодії, діалозі рівноправних суб'єктів – учителя та учнів, – що протікає в психологічно комфортних умовах, в атмосфері взаємної підтримки, співтворчості, співпраці. 

Технологія розвитку критичного мислення дає учню: вміння критично та системно мислити, здатність логічно обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами.

Література

1. Державний стандарт початкової освіти. URL:https:// kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkavoyi-osviti.
2. Ковальова В.І. Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використанням технології розвитку критичного мислення. // Початкове навчання та виховання. – 2009. – № 16-18. – С.49-53.
3. МарченкоО. Г.  Формування   критичного   мислення    школярів     / О.Г. Марченко. – Х. : Вид. група «Основа» : «Тріада +», 2007. – 285 с.