Перед сучасною освітою стоїть завдання не тільки надання якісних знань учням, а й формування компетентної особистості, здатної до об`єктивної оцінки подій, спроможної критично оцінювати сьогодення.

Державний стандарт базової і повної середньої освіти визначає пріоритетним «формування мовленнєвої і читацької культури, творчих здібностей, культури ведення діалогу, розвиток критичного мислення та естетичних смаків учня», а метою літературної освіти (за концепцією літературної освіти) є «виховання творчого читача з самостійним критичним мисленням».

Ці документи є програмними для літературної освіти. Література все більше стає носієм народної моралі, загальнолюдських і національних цінностей, засобом розвитку історичної пам`яті, формування творчої, критично мислячої особистості.  Вона розкриває бачення світу і формує власні погляди відносно почутого, побаченого, прочитаного.

Викладач зарубіжної літератури, на мій погляд, має особливе завдання - допомогти учням стати особистістю з чіткими моральними переконаннями,  яка має власне бачення подій та вчинків і вміє критично їх оцінювати.

Завдання вчителя – створити умови для розвитку активного мислення учнів, спонукати учнів досліджувати, творити, шукати істину, відстоювати свою власну точку зору, вільно демонструвати свої погляди, переконання.

Це завдання вчитель може реалізувати шляхом використання в своїй роботі методів та прийомів технології критичного мислення.

Саме тому предметом свого дослідження обрала технології формування критичного мислення на уроках зарубіжної літератури. Обрання предмету дослідження пов`язане  з інноваційними змінами у змісті освіти.

Проблема формування критичного мислення вивчалася багатьма вітчизняними і зарубіжними педагогами, серед яких М. Ліпман, О.Пометун, Л. Пироженко, М.Бахтін (читацька відповідальність за прочитане), О.Пронкевич (викладання літератури у світлі семіотики), Ю.Ковбасенко (підвищення ефективності викладання зарубіжної літератури), В.Шуляр  (методологія викладання літератури та роль вчителя у формуванні літературної компетентності учня), С. Рубінштейн (сутність критичного мислення) та інші. 

На мою думку, використання технологій критичного мислення надає можливість вчителю привести методи навчання у відповідність до вимог сьогодення.

В сучасній педагогіці відокремлюють шість ключових елементів критичного мислення:

• уміння мислити;
• відповідальність;
• формування самостійних суджень;
• критерії оцінки ідей у процесі їх аналізу чи критики;
• самокорекція;
• увага та апелювання до контексту.

За методикою технології критичного мислення урок будується як цілісна структура, що складається з трьох компонентів (фаз).

І фаза – актуалізації (виклику);
ІІ фаза– побудови знань (осмислення);
ІІІ фаза – консолідації (рефлексії).

Фаза актуалізації збуджує інтерес до теми, формулюється проблема та визначаються цілі і шляхи вивчення матеріалу.
Фаза побудови знань, осмислення передбачає основну змістовну роботу над текстом.
Фаза консолідації, міркування або рефлексії має за мету формування учнями своєї особистої думки, ставлення до прочитаного.

Кожна із цих фаз має відповідні методи та прийоми реалізації, а саме:

• під час фази актуалізації застосовую такі форми роботи на уроці як мозкова атака, групування, інтелектуальна розминка, висування пропозиції, постановка проблемного питання тощо;
• під час проведення фази побудови знань акцентую увагу на ідейно-художньому аналізі тексту, літературному дослідженні, складанні психологічного портрету, обговоренні проблеми у загальному колі тощо;
• під час фази консолідації використовую такі форми як творча п`ятихвилинка, вільне письмо, незакінчене речення тощо.

Критичне мислення має такі характеристики:

• самостійність ( мислення носить індивідуальний характер);
• постановка проблеми ( розв`язання проблеми стимулює людину мислити критично);
• прийняття рішення (відповідальність);
• чітка аргументованість (контекст);
• соціальна і власна позиція повинна обстоюватись в результаті спілкування, диспуту, дискусії.

Критичне мислення – це процес, який починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, а закінчується прийняттям рішень, що розв`язує поставлену проблему.

Провідним аспектом, що характеризує критичне мислення, є творчість, а основним аспектом творчості є протиріччя,  їхнє вирішення – зміст творчості.

Творче мислення спрямоване на творіння нових ідей, а критичне виявляє їхні недоліки і дефекти. Результатом розвитку критичного мислення є творча особистість.

В наш час кардинальних соціальних змін дуже важливо навчити молоду людину мислити критично, бути компетентною у ситуаціях і питаннях, що її оточують.

Урок літератури – це той предмет, який дає великий простір для формування життєвої та соціально компетентної особистості, розвитку критичного мислення.

Вчитель літератури, на мій погляд,  має навчати учнів сміливо  відстоювати власні думки, вміти самостійно працювати зі джерелами інформації, бачити проблему, мати особисту точку зору і вміти її аргументувати, бути здатними застосовувати свої знання для розв`язання життєвих проблем тощо.

Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя і учня. Немає чіткого алгоритму дій вчителя з формування критичного мислення. Але існують певні умови, які стимулюють учнів до критичного мислення, а саме:

• час, необхідно достатньо часу для збору інформації за даною проблемою;
• очікування ідеї;
• спілкування;
• цінування думок інших;
• віра в сили учнів;
• активна позиція.

Процес  формування критичного мислення починається з постановки проблеми, яку мають розглянути і вирішити учні. Саме тому  на початку вивчення тієї чи іншої теми використовую прийом постановки проблемних питань. Так, наприклад, вивчаючи повість Ф.Кафки «Перевтілення», пропоную учням  з`ясувати: «Які, на вашу думку, проблеми піднімає автор в творі?», «Хто перетворився на потвору: Грегор Замза чи члени його родини?». Аналізуючи роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара», ставлю перед учнями наступне питання: «Чи мав, на вашу думку, Раскольніков право на скоєння злочину?». Розмірковуючи над повістю Е.Хемінгуея «Старий і море», запитую учнів: «Як ви вважаєте, старий Сантьяго: переможець чи переможений?» Вивчаючи роман О.Уайльда «Портрет Доріана Грея», націлюю учнів на роздуми над питанням : «Чи справджується теорія гедонізму О.Уайльда в романі «Портрет Доріана Грея?».

Проблемний виклад знань стимулює пізнавальну активність учнів, тому що він поєднаний з догадкою, дивом, спонукає учнів до роздумів і пошуку рішень, формує вміння бачити проблему і знаходити шляхи її реалізації. Процес розв`язання проблеми вчить учнів мислити критично.

Основою викладання літератури, одним із найважливіших шляхів формування критичного мислення вважаю навчання учнів працювати з текстом художнього твору.

Реалії сьогодення засвідчують загальне падіння читацької активності, пріоритет аудіовізуальних засобів отримання інформації. Завдання вчителя – побудувати роботу над текстом твору так, щоб зацікавити учня, допомогти йому зрозуміти зміст твору, позицію автора, навчити порівнювати власне бачення твору з авторським, аргументувати свою думку, посилаючись на текст твору.

В своїй практиці на початку роботи над текстом твору даю учням питання, які допоможуть їм у пошуковій роботі, зорієнтують в інформаційному просторі. Так, при вивченні повісті О.Бальзака «Гобсек» пропоную учням питання, на які необхідно звернути увагу під час знайомства з твором: «Прочитайте портрет Гобсека. Яке враження справляє на вас портрет головного героя? Чому автор саме так змальовує Гобсека? Знайдіть опис помешкання головного героя. Про які риси характеру Гобсека розповідає його помешкання? Що ми дізнаємося про минуле героя? Про що свідчить життєва філософія Гобсека? Під впливом яких подій вона склалась? Яке місце в суспільстві займає Гобсек? Який спосіб життя веде герой? Чи прийнятний для вас такий спосіб життя? Чому? Чи зустрічали ви в сучасному житті людей, подібних до Гобсека? Для чого, на вашу думку, людині потрібні гроші?»

Обговорюючи запропоновані питання, учні замислюються над характером героя, висловлюють власну позицію, дають оцінку. Це сприяє усвідомленню порушених в творі проблем з обов`язковою проекцією на власні.

При вивчені тексту твору особливу увагу звертаю на точку зору автора. Пропоную учням звіряти своє бачення з авторським, вчу у власних аргументах посилатися на текст художнього твору. Для цього пропоную учням питання, наприклад: «Чи виправдовує автор Родіона Раскольнікова (за романом Ф.Достоєвського «Злочин і кара»)? , «Як би мав закінчитися роман О.Уайльда «Портрет Доріана Грея», якщо б теорія гедонізму справджувалась?».

Для формування критичного мислення велике значення має розвиток комунікативних навичок. Завдання вчителя – створити на уроці атмосферу співпраці, спонукати учнів досліджувати, творити, запитувати, дебатувати.   Саме тому у своїй практиці впроваджую роботу в групах. Так, вивчаючи повість Е.Хемінгуея «Старий і море», пропоную учням дослідити лейтмотиви «Старий і риба» (І група), «Старий і навколишній світ» (ІІ група), «Старий Сантьяго і хлопчик Манолін» (ІІІ група). Аналізуючи творчість О.Бальзака, об`єдную учнів в групи (історики, літературознавці, літературні пліткарі) і даю випереджаючі завдання. Історики збирають інформацію про епоху, в яку жив письменник, історичні події, що вплинули на формування поглядів письменника та його творчість. Літературознавці аналізують етапи становлення Бальзака як письменника. Пліткарі розповідають про цікаві, а іноді і курйозні випадки з життя письменника. Ще одна група готує повідомлення на тему: «Оноре де Бальзак і Житомирщина».

Широко впроваджую  в свою роботу нестандартні уроки: урок – засідання літературного клубу, урок – пошук, урок – дослідження, урок - презентація проектів тощо. Такі уроки стимулюють пізнавальну активність учнів, вміння діяти в незвичайних ситуаціях, використовувати власний досвід, адаптуватися до змін.

Переконана, що використання технології формування критичного мислення допомагає створити на уроці дух співробітництва. Вчитель перестає бути єдиним джерелом інформації. З`являється можливість виявити творчі здібності учнів, формувати навички самостійного осмислення навчального матеріалу, навчати вмінню інтерпретувати літературними фактами і виховувати здатність самостійно робити вибір і приймати рішення.  Такий підхід у роботі з учнями розвиває інтелектуальну і духовну сфери особистості, сприяє створенню на уроці комфортного освітнього середовища, підвищує мотивацію до навчання, посилює активність учня на уроці, дає йому можливість самореалізуватись та самоствердитись, сприяє набуттю вмінь і навичок, які ефективно можуть бути застосовані в подальшому житті. На мій погляд, здатність до співпраці – найважливіша умова критичного мислення, адже вона підтримує діалог, надає можливість учням вільно демонструвати свої погляди, переконання, мати власну оцінку події.    

Вважаю, що метою роботи сучасного вчителя має бути формування успішної людини, здатної до критичного мислення, яка може самостійно вчитися і працювати зі джерелами інформації, здатна бачити проблему, має особисту точку зору і вміє її аргументувати, застосовує свої знання для розв`язання життєвих проблем.

Людина, яка вміє мислити критично, здатна критично сприймати думки інших, компетентна, прагне аргументувати прийняте нею рішення на основі життєвого досвіду, небайдужа у сприйнятті подій, допитлива, готова до діалогу і дискусії.

Література

1. Бондаренко М.Г. «Розвиток критичного мислення на уроках літератури». – Х.: Вид. група «Основа», 20
2. Волконська Т. Технологія розвитку критичного мислення // Завуч, травень 2009. – С. 14-15.
3. Ісаєва О. Сучасний урок літератури: яким він є, яким він має бути // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – №5. – С. 3-6.
4. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П.Наволокова. – X. : Вид. група «Основа», 2011. – С.5–17.
5. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.- метод. посібн/ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун.- К.: Видавництво. А.С.К., 2004. – 192 с.
6. Секіріна В. Формування критичного мислення на уроках зарубіжної літератури. // Зар. Література. – 2006. –№43 – С. 7-12.
7. Тягло О.В. Критичне мислення. Харків. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 189 с.