Сьогодні питання розвитку культури мовлення все частіше привертають увагу мовознавців, психологів та педагогічної спільноти; культура мовлення стає однією з умов гуманізації та гуманізації освітнього процесу в цілому; спрямована на особистість комунікативна діяльність, яка також надає актуальності проблемі її розвитку, для майбутніх фахівців закладів дошкільної освіти. Ця проблема пов'язана з переглядом понятійного апарату з проблеми культури мовлення, її уточненням, вивченням нових підходів до вирішення досліджуваної проблеми.

Термін «культура» використовується для характеристики досягнень та особливостей певної наукової галузі (педагогічна культура, етична культура, культура мовлення тощо), а також для позначення певного рівня; індивідуальні знання, принципи, норми, рекомендації; що стосується конкретної області.

З усіх значень поняття «культура» ми виділимо наступне: рівень, ступінь, розвиток будь-якої галузі економічної чи розумової діяльності» та «просвітлення, освіта, читацька діяльність; наявність певних навичок в суспільстві, вихованість.

Культура мовлення - одна із складових загальної культури людина. Як і інші терміни, вона прищеплюється; виховується; потребує постійного вдосконалення. Тому практичні проблеми культури мовлення стали актуальними завданнями лінгвістики та педагогіки.

У вихованців дитячого садка є багато тем для спілкування: іграшковий театр, пісня, яку співають на прогулянці, букет квітів, потреба обмінятися враженнями. Основна спілкування - «дитина - дитина», «дитина - діти» - має відбуватися  за бажанням, адже життя в суспільстві однолітків ставить вихованця в умови спільної діяльності: потреба працювати, грати, займатися, радитися, допомагати, вирішувати свої дрібні справи[1, c.23].

Завдання дорослих - спрямовувати стосунки дітей, щоб ці стосунки допомагали розвивати навички колективізму. Важливо прищепити дитині елементарну культуру спілкування, яка допомагає їй налагоджувати контакт з однолітками: вміння вести переговори без сварки, ввічливо просити; діліться іграшками, тихо розмовляти та не заважати грі.

Проведений теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив, що закономірності становлення основ комунікативної культури особистості вивчалися, зокрема лінгводидактами (А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, К.Л. Крутій, І.О. Луценко, М.І. Пентилюк та ін.), психологами (Б.Г. Ананьєв, Г. М. Андрєєва, досліджували Л.С. Виготський, Ю.Н. Ємельянов, О.М. Леонтьєв, М.І Лісіна, В.А. Петровський, Т.О. Пироженко, А.Г. Рузська та ін.). Учені розуміють процес комунікації як передачу кодованої інформації від суб’єкта до суб’єкта, що носить діяльнісний і діалогічний характер.

Старший дошкільник повинен вміти демонструвати поважне ставлення до думок та поглядів інших людей, слухати та реагувати на думки та твердження інших. Дорослі діти набувають досвіду в оточуючому суспільстві.

Для розвитку комунікативних якостей дітей дошкільного віку в процесі роботи можна використовувати різні засоби - це і театральна діяльність, і розвиваючі ігри, і навчання, і добро, і моделювання ситуацій [5, c. 45].

У процесі соціального життя дитина пізнає світ, який її оточує, усвідомлює і створює культурні цінності. Культура формується в процесі самовідновлення особистості, вона народжується і розвивається там, де є носії національних традицій.

Таким чином, для формування культури мовлення дітей дошкільного віку можна використовувати такі необхідні умови, а саме:

- створення доброзичливої ​​атмосфери в групі;
- організація цікавих, різноманітних заходів, організованих дітьми для дорослих разом з іншими дітьми та з вихователем;
- вихователь чи будь-який інший дорослий повинен представляти образ належного, компетентного суспільства.

Група дитячого садка, до якої дитина приєднується при вступі до закладу дошкільної освіти, є першим соціальним об'єднанням, в якому необхідно налагодити спілкування з однолітками. Розширюючи коло спілкування, дитина здобуває корисний соціальний та психологічний досвід.

Вже в дошкільному віці у дітей проявляються різні стосунки: дружби, конфлікти тощо, а також діти, які мають певні труднощі у спілкуванні. Поступово стосунки дошкільнят змінюються один з одним, оцінка базується на особистих - насамперед моральних - якостях.

Слід зазначити, що стосунки між дітьми в групі, насамперед, залежать від спілкування з вихователем і, звичайно, дорослими його оточуючими. Стиль спілкування вихователя з дітьми, його ціннісне ставлення впливає на стосунки дітей між собою, що, як правило, впливає на психологічний мікроклімат групи.

Отже, успіх розвитку відносин дошкільника та однолітків має важливий вплив на розвиток дитини в цілому. У процесі спілкування діти розвивають необхідні комунікативні вміння та навички, формують знання про оточуючих людей та про власне «Я», що відбувається шляхом порівняння себе з однолітками та дорослими. «Спілкування, - зазначає М. А. Васильєв, - важлива умова розвитку дитини, головний фактор формування особистості, один із основних видів людської діяльності, спрямований на пізнання та оцінку себе через інших людей.

З перших днів життя дитини спілкування є одним із найважливіших факторів його психічного розвитку» [3, с. 45].

У дітей старшого дошкільного віку зміст і мотиви спілкування суттєво змінюються, формується комунікаційна складова психологічної готовності до навчання в школі. Дитина поступово перебудовує свої стосунки з дорослими, починає усвідомлювати свої відносини з ними, розуміє, як вони до неї ставляться, чого вони від неї очікують. «Норми поведінки, прийняті дитиною в сім’ї, відображаються на спілкуванні з однолітками, і, в свою чергу, багато якостей, придбаних дитиною в дитячому колективі, привносяться до сім’ї» [2, с. 51].

Спілкування дитини розвивається в різних ситуаціях. На розвиток контактів з іншими дітьми суттєво впливає характер діяльності та рівень сформованості дитини певних навичок її здійснення.

Як ми вже зазначали, культурне та мовленнєве виховання дітей відіграє важливу роль у соціальному розвитку дитини. Тому тренування культури мовлення дитини потрібно починати якомога раніше, тоді вона матиме більше можливостей для міцного оволодіння різнобічною комунікативністю, включаючи етикет, навички.

Формування словесних комунікативних навичок у дітей дошкільного віку передбачає, «по-перше, введення достатньої кількості етикетних стереотипів у їхній активний словниковий запас, по-друге, формування вміння вибирати правильну формулу виходячи із ситуації спілкування (з ким , де, коли, навіщо ти розмовляєш). Оволодіння дитиною фактичними нормами мовлення здійснюється в єдності з вивченням загальних правил культурної поведінки» [4, с.19].

Отже, найважливіше завдання виховання дітей дошкільного віку - створити емоційно-моральне культурне середовище, засвоїти методи та прийоми, що стимулюють та спрямовують емоційний розвиток дитини. Дитина добре розуміє, коли дорослі нещирі в спілкуванні та вираженні будь-яких почуттів, тому дорослим потрібно починати з себе і насамперед виховувати себе, а потім дітей, щоб вони хотіли стати моральною людиною.

Тільки в цьому випадку дитина сформує правильне уявлення про традиційні морально-етичні погляди суспільства, в якому живе, лише тоді дотримання цих етичних поглядів стане нормою її життя.

Дошкільний вік - це період активного засвоєння дитиною розмовної мови, формування та розвиток усіх сторін мовлення. Добре володіння рідною мовою є необхідною умовою для вирішення проблем розумового, естетичного та морального виховання дітей у найінтенсивніший період розвитку. Мова також виконує функцію соціалізації. Саме в цей час дитина формується як особистість з певними моральними якостями. Чим раніше розпочнеться навчання мовленнєвого етикету, тим вільніше дитина буде використовувати свої формули в майбутньому.

Література

1. Бенера В.Є. Теорія та методика розвитку рідної мови дітей: [навчально - методичний посібник за кредитно – модульною системою організації навчального процесу для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти]/ В. Є. Бенера, Н. В. Маліновська. – К. : Видавничий дім «Слово», 2014. – 384 с.
2. Богуш А. М.  Мовленнєвий компонент дошкільної освіти: / Богуш Алла. – [4-е видання]. – Х. : Вид-во «Ранок», 2013. – 192 с.
3. Гавриш Н. Розвиток мовлення: розв’язуємо актуальні проблеми [Текст] / Наталія Гавриш // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2019. – № 3. – С. 36-44.
4. Дитина: Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев’юк ; авт. кол.: Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко [та ін.] ; наук. ред.: Г.В. Бєлєнька, М.А. Ма- шовець ; Мін. осв. і науки України, Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. – 304 с.
5. Ковшар О. Розвиток мовлення дошкільників засобами народних казок / Олена Ковшар // Дошкільна освіта : проблеми, пошуки, інновації : зб. наук. та наук.-метод. праць. – Кривий Ріг : КДПУ, 2010. – Вип. 1. – С.5–13.