Сьогодні з-поміж важливих завдань, що постають перед системою освіти, особливої актуальності набуває проблема розумового виховання дітей дошкільного віку. Одним із центральних питань розумового виховання є розвиток уваги й логічного мислення.

Математика, природа, мова пронизують усю діяльність людини, математичні поняття використовуються на кожному кроці. Без них неможливий дивовижний технологічний процес, економічне процвітання. Тому виникає необхідність здійснювати логіко-математичний розвиток дітей дошкільного віку. Наукові дослідження педагогів, психологів переконують, що готувати дітей до життя, до успішного навчання у сучасній школі мають висококваліфіковані фахівці, творчі особистості – вихователі у взаємодії з сім’єю.

У Законі України «Про дошкільну освіту» записано: «Дошкільна освіта – це цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб. З погляду сучасної дошкільної освіти, дітей слід навчити не тільки обчислювати, вимірювати, розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися в часі, у просторі, а й учити логічно мислити, розвивати творчі здібності, пізнавальні інтереси. Логіко-математичний розвиток дитини складається з двох взаємопов’язаних основних ліній: логічної (тобто підготовки мислення до способів міркування) і математичної (тобто формування математичних уявлень)» [1].

Але важливі не стільки самі по собі знання дошкільників, скільки здатність використовувати їх у різних життєвих ситуаціях, розсудливо поводитися, проявляти високу пізнавальну активність, кмітливість, гнучкість мислення, самостійність суджень, тобто, уміння поводитись, відповідно до своїх вікових можливостей, індивідуального життєвого досвіду та вимог життя.

Сьогодення передбачає створення умов для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини та формування в неї життєвої компетентності. Введення компетентності як пріоритетної категорії в дошкільну освіту означає підготовку дитини до реалій життя, вміння жити в соціумі, користуватися отриманими знаннями.

Метою статті є визначення та розкриття компонентів структури логіко-математичної компетенції дітей дошкільного віку.

Над проблемою логіко-математичної компетентності працювали Л.С. Метліна, А.М. Леушина, К.Й. Щербаков та ін. Виходячи з положень Базового компонента дошкільної освіти логіко-математична компетентність передбачає здатність дитини самостійно здійснювати:

- класифікацію геометричних фігур, предметів та множин за якісними ознаками та чисельністю;
- серіацію, тобто впорядкування предметів за величиною, масою, об’ємом розташування у просторі;
- обчислення та вимірювання кількості, відстані, розмірів, довжини, ширини, висоти, об’єму, маси, часу [1].

Раніше педагоги зосереджувались на формуванні у дошкільників уявлень про кількість, лічбу, величину, форму, простір і час. Логічним операціям відводилося досить мало часу. Знання, які одержували діти, існували самі по собі, відокремлено від життя. Математичні уявлення формувалися здебільшого на заняттях із математики, інколи застосовувались у дидактичних іграх і лише епізодично діти застосовували наявні знання та вміння у повсякденному житті [3].

Виходячи з положень Базового компонента дошкільної освіти України, педагог має озброїти дитину вмінням жити, сприймати життя в цілісності. Це значно складніше, ніж окремо формувати систему знань і вмінь із математики, природи, грамоти. Дитина не володітиме істинним світоглядом, якщо не вмітиме цілісно сприймати світ. Саме тому блок логіко-математичних умінь включає кожна сфера.

Питання формування логіко-математичної компетентності є принциповим для особистісно орієнтованої моделі освіти. За особистісно орієнтованої моделі освіти дорослий стає авторитетною, довіреною особою, яка створює середовище, що розвиває, забезпечує комфортні умови для життєдіяльності дитини, виступає передусім партнером, а не контролером її діяльності. Вихователь має пам’ятати, що центром педагогічної діяльності є дитина.

Навчити розмірковувати – одне з важливих педагогічних завдань. В основу змістових ліній логіко-математичного аспекту Базового компонента покла-дено такі логічні операції, як серіація, класифікація, вимірювання та обчис-лення.

 Формування логіко-математичної компетентності дошкільників здійснюється:

1)    на спеціально організованому навчанні;
2)    у спільній діяльності вихователя та дітей;
3)    у дошкільній самостійній діяльності дошкільників.

Дошкільники лише починають оволодівати математичними знаннями, тому їхню логіко-математичну компетентність доцільно характеризувати як елементарну, але розглядати її як складну, комплексну характеристику логіко-математичного розвитку [6].

За визначенням А.М. Богуш, логіко-математична компетентність має таку компонентну структуру:

- мотиваційний компонент – це ставлення дитини до математичної діяльності, виявлення пізнавального інтересу, розуміння значущості математики в житті людей;
- змістовий компонент – це оволодіння математичними знаннями у межах програми вікової групи та наступного періоду навчання дітей;
- дійовий компонент – це оволодіння процесуальними, конструктивними, контрольно-оцінювальними діями [2].

Формування цих компонентів здійснюється паралельно упродовж року. Особливу увагу в організації освітнього процесу слід приділяти мотивації, оскільки саме вона є однією з важливих умов, що забезпечує активність, підвищення й досягнення об’єктивно можливих результатів діяльності за раціональних витрат часу та сил. Позитивні мотиви навчання зумовлюють його успіх. Необхідно створити такі умови, які забезпечать дитині переживання щодо успіху в навчальній роботі, відчуття радості на шляху просування від незнання до знання.

Важливими умовами формування мотивів є:

- організація навчання, за якої дитина діє, тобто активно залучається до   процесу самостійного пошуку нових знань;
- організація навчального процесу на оптимальному рівні розвитку;
- підвищення інтересу до навчання завдяки його різноманітності;
- розуміння дітьми необхідності, важливості, доцільності навчання математики;
- зв’язок нового матеріалу з раніше вивченим;
- яскравість навчального матеріалу;
- створення педагогом емоційної атмосфери навчання, сприятливого  спілкування у процесі засвоєння знань;
- постійний контроль та оцінювання роботи дітей [6].

Щоб сформувати мотиваційний компонент, вихователь планує свою роботу таким чином:

1. Використання навчально-ігрових ситуацій (за сюжетом казки).
2. Проведення фізкультхвилинок математичного змісту, художнього слова.
3. Наявність дидактичного матеріалу (багатофункціональний, для диференціації і індивідуалізації). Наприклад: пенал із геометричними фігурами різного кольору і величини. Використовується для класифікації, порівняння множин, утворення числа, вправляння у кількісній та порядковій лічбі, складання задач (щоб матеріал не відволікав, залучати дітей до його виготовлення).
4. Застосування логічних та розвивальних вправ, ігор, розваг. Наприклад: гра «Знайди зайвий предмет чи фігуру», «Склади з частин одне ціле», «Один та багато», «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг» тощо.
5. Використання проблемних ситуацій (Чи поміститься шафа між вікнами, «Знайти дідові рукавичку»).

Для формування мотивації математичної діяльності дітей необхідно широко використовувати різні форми зацікавленості, заохочення, наочність, гру. Саме ці форми забезпечать розвиток позитивних емоцій дошкільників, допитливість, прагнення до пошукової діяльності, формування пізнавального інтересу та активності, розуміння значущості математики в житті людей – усе це є важливими компонентами математичної компетентності.

Індивідуально-диференційований підхід – основа формування змістового компонента логіко-математичної компетентності дошкільників.

Критеріями диференціації виступають не тільки обсяг математичних знань та вмінь, а й ставлення кожної дитини до математичної діяльності, рівень самостійності, уміння контролювати й оцінювати свої дії, переносити знання та вміння в інші види діяльності. Залежно від рівня знань, самостійності дітей, вихователь обирає одну з форм роботи: індивідуальну, групову або колективну (фронтальну), роботу в парах. Для індивідуальних занять кількість дітей 1-4, при проведенні колективного заняття диференційований підхід здійснюється у межах груп. На таких заняттях можна вирішувати проблемні ситуації, у які потрапили герої казок. Наприклад «Чому ведмежатка з казки «Двоє жадібних ведмежат» залишились голодними?», «Як допомогти Червоній Шапочці першій (або швидше) потрапити до бабусі?», «Допомогти Попелюшці виконати роботу», «Знайти дідові рукавичку». При цьому дошкільники виконують ігрове завдання.

Якщо дидактична мета і зміст навчального матеріалу різні для обох підгруп, то даються різні завдання паралельно для обох підгруп (це коли матеріал з однієї теми занадто простий для однієї підгрупи і занадто складний для іншої) – це проводиться на фоні фронтальної організації роботи.

Можна проводити заняття з однією підгрупою, а інша за бажанням займається іншими видами діяльності. Тут педагог має справу з обмеженою (меншою) кількістю дітей і має можливість краще спостерігати за способом та темпом діяльності кожної дитини.

Формування логіко-математичної компетентності передбачає вироблення в дітей передумов навчальної діяльності, а саме: виховання самостійності, елементарних навичок контролю та оцінювання.

Особливістю навчання є те, що перед виконанням завдання дітям не даються готові зразки, а спочатку пояснюють завдання, частина вихованців  справляється з роботою, пропонують зразок для перевірки, різними способами стимулюють їхню діяльність. Така організація навчання сприяє запам’ятовуванню дошкільниками інструкцій, утриманню її в пам’яті, самостійному вибору способу розв’язання завдання, плануванню дій тощо. Ефективними у формуванні самостійності є завдання, які мають декілька варіантів розв’язання: знайти безпечний шлях у лабіринтах, поділити геометричні фігури на частини різної форми.

Під час гри у дошкільнят розвиваються як логічні, так і математичні уміння. Цей зв’язок можна простежити на простому прикладі. Якщо діти самостійно готуватимуть атрибути до гри «Лялькове кафе», самі обладнуватимуть дизайн приміщення, то граючись, вони намагатимуться класифікувати множини предметів за якістю (масою, формою, кольором, величиною); утворюватимуть множини за ознакою, що має більш загальне значення (кондитерські вироби, напої, фрукти); розбиватимуть множину на підмножини (кондитерські вироби – це пиріг, печиво, тістечка…), писатимуть і виставлятимуть ціни. Таких ситуацій, у яких логічні та математичні операції взаємозалежні, щодня виникає безліч. Саме в таких ситуаціях логіко-математичні вміння виступають тут свідченням життєвої компетентності дитини [4].

Формування навичок контролю та оцінювання здійснюється поетапно: перший етап – педагогічна оцінка; другий етап – взаємооцінка і взаємоконтроль однолітків; третій етап – самоконтроль і самооцінка.  

Контроль за діяльністю дітей та її оцінювання переважно здійснюється педагогом. Після виконання завдання дітям пропонується обмінятися навчальними картками і перевірити завдання свого сусіда і оцінити його. Така ситуація сприяє оволодінню не тільки навичками взаємоконтролю та взаємооцінювання, а й культурою праці. Під час перевірки діти швидше помічають помилки, намагаються допомогти одне одному. Третій етап – самоконтроль і самооцінка. Наприклад, у завданні «Розфарбуй кожну другу фігуру» дитина, перш ніж почати розфарбовувати, спершу позначить собі їх крапками, інша може почати одразу розфарбовувати і зробить це без помилки, ще інша може допустити помилку (їм запропонувати перевірити)  [5].

З метою формування у дітей логіко-математичної компетентності індивідуально-диференційованим підходом, я використовую «Логічні блоки» – універсально-дидактичний матеріал, які розробив угорський психолог З. Дьенеш.

Блоки Дьенеша – це набір фігур, що відрізняються один від одного кольором, формою, розміром, товщиною. На практиці використовуються три кольори (червоний жовтий, синій), чотири форми (коло, квадрат, трикутник, прямокутник), по дві характеристики величини (великий і маленький) і товщини (тонкий і товстий). У названому комплекті 48 блоків: 3х4х2х2. Кожна фігура характеризується чотирма властивостями: кольором, формою, розміром і товщиною. У наборі немає навіть двох фігур, однакових за всіма властивостями.

Окрім логічних блоків для роботи необхідні картки (5х5 см), на яких умовно позначені властивості блоків (колір, форма, розмір, товщина). Використання таких карток дозволяє розвивати у дітей здатність до заміщення і моделювання властивостей, вміння кодувати і декодувати інформацію.

Логічні блоки допомагають дитині опанувати розумовими операціями і діями, важливими як в плані предматематичної підготовки, так і з точки зору загального інтелектуального розвитку. До таких дій відносяться: виявлення властивостей, їх абстрагування, порівняння, класифікація, узагальнення, кодування і декодування, а також логічні операції «не», «і», «або».

Комплект логічних блоків дає можливість вести дітей у їх розвитку від оперування однією властивістю предмета до оперування двома, трьома і чотирма властивостями. У процесі різноманітних дій з блоками діти спочатку освоюють уміння виявляти і абстрагувати в предметах одну властивість (колір, форму, розмір, товщину), порівнювати, класифікувати і узагальнювати предмети по одному з цих властивостей. Потім вони оволодівають уміннями аналізувати, порівнювати, класифікувати і узагальнювати предмети відразу по двох властивостями (кольором і формою, формою і розміром, розміром і товщині і т.д.), дещо пізніше – за трьома (кольором, формою і розміром; формою, розміром і товщині; кольором, розміром і товщині) і за чотирма властивостями (кольору, формі, розміру і товщині).

Важливо пам'ятати, що розумові вміння, як і всі інші уміння, виробляються в процесі багаторазових вправ. При цьому кількість цих вправ для різних дітей різна. Для того, щоб дитина не втратила інтерес до розумових завдань кожна гра і вправа містить кілька ігрових і практичних завдань, які можна запропонувати дитині. Разом з тим, ефективне застосування блоків можливо в поєднанні з іншими посібниками, дидактичними матеріалами, а також і самостійно.

Приділяючи особливу увагу в організації освітнього процесу мотивації, використовуючи індивідуально-диференційований підхід та виховуючи у дітей самостійность, елементарні навички контролю та оцінювання, з’ясувалось визначення та розкриття компонентів структури логіко-математичної компетенції дітей дошкільного віку.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник А.М. Богуш,; Авт. кол-в: Богуш А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л. та ін. – К., 2012. – 26 с.
2. 2. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Хрестоматія. У 2-х ч. – Одеса: Астропринт, 1999. Ч. II. – 229 с.
3. Коваленко О, Брежнєва О. Логіко-математичний розвиток дітей // Палітра педагога. -2015. № 2. - С. 3-31.
4. Логіка і математика для дошкільнят: Методичний посібник / Авт.-сост. Е.А. Носова, Р.Л. Непомняща. - СПб.: Акцідент, 1997. - 79 с.
5. Старченко В.А. Формування логіко-математичної компетентності у старших дошкільників. Навч.-метод. посібник до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».В.А. Старченко. – К.: Світіч, 2009.- 80 с.
6. Татаринова С.О. Особливості формування логіко-математичної компетен-тності дітей старшого дошкільного віку / С.Татаринова // Дошкільна освіта. -2005. -№ 1 (7). – С. 8-15.