Вступ. Сучасне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність. А отже, і сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти, які відбуваються нині в усьому світі, і в Україні зокрема. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції та інновації: особистісно орієнтований підхід, інформатизація, інтеграція тощо.

Державним стандартом початкової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2018 р. № 87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. № 688) визначено, що метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості [1, с.1] 

З огляду на це Нова Українська Школа однією з основних предметних компетентностей, якими має оволодіти молодший школяр, виокремлює математичну компетентність, яка визначається як особистісне утворення, що характеризує здатність учня створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв'язування навчально-пізнавальних та практикозорієнтованих завдань,  нарешті адекватно вирішувати проблеми повсякденного життя [2, с.3] А формування прийомів математичної діяльності сприяють реалізації компетентнісного підходу у навчанні. Активне формування навчальної діяльності веде до активних змін в особистості учня, в його свідомості, інтелектуальному і моральному розвитку. Відповідно до діяльнісного підходу етапи засвоєння знань розглядаються разом із етапами засвоєння діяльності. Якість знань в такому разі визначається адекватністю використовуваної діяльності учня для їх засвоєння.

Діяльнісний підхід ґрунтується на теоретичних положеннях концепції Л. С. Виготського, А. Н. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна. Ці положення вказують на те, що все, що відбувається в психічній сфері людини, виражається в його діяльності [9, с.2].

Під час уроків можна спостерігати, що дітям легко виконувати завдання репродуктивного характеру. Але репродуктивне відтворення матеріалу не розвиває логіку в учнів. Якщо вчитель підштовхує до потрібного направлення думок, сам показує, як робити завдання, пізнавальна сфера учня працює частково, не повною мірою. Часто після репродуктивного відтворення завдання учні забувають його і не можуть повторити алгоритм вирішення вже за кілька днів. Значно складніше учням провести аналіз, дослідження, порівняння, зробити узагальнення і висновки. Отже,  вчителю необхідно вирішувати ряд педагогічних проблем: підвищення рівня математичної компетентності, що має забезпечити готовність до використання математичних знань, умінь, навичок для вирішення максимально широкого діапазону життєвих задач, як в процесі навчання математики забезпечити формування ключових компетентностей учнів, розвивати самостійність, творчість, щоб кожен учень зміг реалізувати свої здібності. Формування математичної компетентності учнів на основі діяльнісного підходу дає змогу вчителю реалізувати поставленні завдання. Діяльнісний підхід – це  спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти. Самовдосконалююча особистість – головна мета навчання. Навчальний процес має бути спрямований на розвиток пізнавальної діяльності учня та її активізацію. Вчитель має застосовувати різноманітні методи спонукання учнів до праці, активної участі в процесі засвоєння знань. А також спонукати учнів до творчої самостійної роботи по здобуванню знань та формуванню умінь та навичок.

Як же формувати прийоми навчальної діяльності учнів. Пріоритетним завданням учителя на уроках математики є активізація мисленнєвої діяльності.

Працюючи  за програмою  і підручником «Математика» С. Скорцової та О. Онопрієнко, я ознайомилася із запропонованою авторами методикою навчання математики в 1 -2 класах. У структурі предметно-математичної компетентності виділяється обчислювальна складова, яка являє собою готовність учня застосовувати обчислювальні вміння та навички у практичних ситуаціях. Однією із складових навчання математики має бути робота з математичними матеріалами. На початку майже кожного уроку в підручнику є завдання для різноманітної діяльності з математичними матеріалами. Наприклад, учні за допомогою намистинок досліджують спосіб дії при додаванні одноцифрового числа до двоцифрового. Спочатку моделюємо за допомогою намистинок число 17, позначаємо його картками з числами (10 і 7). Дізнаємося, скільки одиниць в числі 17 (7). Далі пропонуємо покласти картку з числом 2 і стільки ж намистинок. Запитуємо, як учні розуміють дію додавання. Орієнтовно діти запропонують присунути дві намистинки до 7 окремих намистинок. Далі відбувається рефлексія і робимо висновок, що одиниці додаємо до одиниць. Демонструємо одержане число, визначаємо кількість десятків і одиниць [7, с . 127]

Аналіз способів додавання й віднімання чисел у межах 100 без переходу через розряд свідчить, що для свідомого виконання учні мають добре знати нумерацію чисел у межах 100, таблиці додавання одноцифрових чисел у межах 10 і відповідні випадки віднімання та засвоїти правила, які є теоретичною основою прийомів обчислення. На своїх уроках при вивченні теми «Додавання і віднімання двоцифрових чисел» використовую гру «Математичне леґо» . Для цього використовую таблицю чисел «Сотня» та фішки леґо. Мета: у формі гри повторити способи додавання і віднімання одноцифрових і двоцифрових чисел, зафіксувати в пам’яті учнів результати таблиць додавання і віднімання.

Крім того під час дослідження математичних виразів, рівностей і нерівностей учням необхідно користуватися логічним мисленням, встановлювати певні закономірності.

Одне із завдань, яке я використовую під час хвилинки каліграфії полягає не просто в тому, щоб записати числа,  а ще й виконати самостійно обчислення.

Завдання: Знайди закономірність і допиши ряд чисел (вгору додаємо 5, вниз – віднімаємо 9). Само- чи взаємоперевірка.

	18		14
13		9		5

Такі та подібні завдання привчають дитину мислити, знаходити самостійно шляхи виконання завдання, а не чекати готовий алгоритм дій чи правильну відповідь від учителя

Аналіз ситуацій, які виникають у повсякденному житті, і для вирішення яких потрібні математичні знання та вміння, свідчить, що їх перелік невеликий, а саме:

• вміння вести підрахунки (лічба, обчислення), для обчислень використовувати відомі формули та правила;
• вміння читати та інтерпретувати інформацію, подану у різній формі (таблиці, графіки, діаграми);
• вміння доказово міркувати і пояснювати свої дії, доводити істинність чи хибність тверджень;
• вміння знаходити довжину, площу, об'єм, масу реальних об'єктів під час розв'язування практичних задач;
• вміння користуватися креслярськими інструментами.

Це загальні вміння, які потрібні кожній людині впродовж її життя. На різних етапах становлення особистості, в професійному і соціальному аспектах її життя вони виявляються і використовуються неоднаковою мірою.

Водночас викликає стурбованість той факт, що діти до виконання будь-якої діяльності відчувають внутрішню невпевненість, часто звертаються за допомогою до дорослих. Нейрофізіолог М. Безруких звертає увагу на те, що необхідно спонукати дітей відверто говорити про неспроможність у чомусь, не боятися звертатися по допомогу. А, отже, для вчителя є завданням корекції мотиваційної сфери сучасних школярів створення ситуацій успіху. Сприятимуть цьому і цікаві нестандартні задачі, шараді, головоломки тощо. Також для розвитку логічного мислення можна пропонувати такі завдання: скласти задачу за аналогією; зобразити умову задачі у вигляді схеми, малюнка; розв’язати декількома способами; поділити текст задачі на окремі логічні елементи; скласти план; знайти зайві дані.

Важливо розвивати в учнів самостійність. Часто найскладнішим для дітей є питання, що робити після ознайомлення з задачею. Задля розвитку самостійності можна запровадити певний алгоритм. Потрібно, щоб учень не просто запам’ятав спосіб розв’язання задачі, а мав навички логічного мислення для її вирішення.

На уроках математики учні початкової  вчаться аналізувати задачі, виділяють умову, запитання, етапи розв’язання. При цьому в підручнику на перших етапах  даються вказівки, як правильно виконати завдання (схеми короткі записи, план розв’язання), а пізніше учні вже самостійно мають дібрати вираз, схему до задачі, порівняти дві задачі, знайти спільне і відмінне.

Розвиток математичної компетентності учня має бути системним і включати різні аспекти навчально-виховного процесу - урок як основну форму навчальної діяльності, факультативи, самоосвіту, позакласну роботу з математики, яка базується на індивідуальних особливостях учнів.

У НУШ з’явився такий вид діяльності як «Щоденні 3» (математика). Це набори щоденних видів діяльності, виконуючи які, діти вчаться бути самостійними, а у вчителя з’являється можливість працювати з окремими учнями індивідуально чи у малих групах.

Принципи моделі «Щоденні 3»:

• Довіра та повага
• Спільнота
• Вибір
• Відповідальність
• Тимчасове зосередження уваги
• Переходи (паузи для відпочинку)
• 10 кроків до самостійності

Створення і збереження здорової комфортної атмосфери в класі вимагає докладання багатьох зусиль. Довіра та повага допоможуть у цьому. Відчуття спільноти створює у школярів бажання вимагати від інших відповідальності за власну поведінку, навчання, повагу і доброту.

Вибір – це сильна мотиваційна складова. Мотивація в дитини зростає, коли вона має можливість обирати предмет навчання, вірить у певну власну автономію чи контроль над власним навчанням.

Учні відповідальні, коли контролюють голос, власні дії, не заважають роботі класу. Вони вміють самостійно обирати і повертати на місце математичні матеріали для роботи. Самостійність – це основа відповідальності школярів.

Упродовж дня учні працюють у групах. Кожна група виконує певний вид діяльності, заплановану учителем чи обрану учнем, впродовж 5-15 хвилин. Для різних видів діяльності відведено певні місця. Під час перерв діти змінюють навчальні блоки, що дає можливість відпочити як фізично так і інтелектуально.

Щоб така модель була успішною, під час виконання має бути багато переходів між навчальними блоками. Для організованих переходів можна використовувати наприклад, дзвоник.

Для забезпечення повторення моделей поведінки у класі важливо створити «Я-схеми». Щоб правильно організувати роботу з учнями з самого початку навчання, потрібно попередньо обговорити правила поведінки, адже правило «дисципліна на уроці» не працює, оскільки активна діяльність учнів на уроці може супроводжуватися шумом, вигуками, сміхом. Щоб не перетворювати все це на хаос, потрібно пам’ятати про поставлене завдання [3, с. 94]

Також бажано мати спеціально обладнані місця для збереження матеріалів та приладів.

 Основні етапи моделі «Щоденні 3»:

1. Математика самостійно
2. Математика разом
3. Математика письмо

Перші два базуються на діяльності з маніпулятивними предметами та передбачають використання кінестетичної практики. Це математичні ігри (самостійні і з партнером), розв’язання проблем, використовуючи інструменти для лічби чи ігрові матеріали. Також ці компоненти можуть передбачати комп’ютерів, калькуляторів, інших ґаджетів як засобів для самостійної роботи.

«Математичне письмо» забезпечує вираження учнями власних думок і розумінь під час роботи над математичними завданнями чи математичним змістом: виразами, числами, цифрами, задачами. А інколи і створювати власні завдання [4, с. 76]

Висновки. Основним завданням освіти, зокрема математичної, нині є створення необхідних умов для формування їхнього творчого мислення. Тому вчитель, що вкладає математику нині має дбати про власний саморозвиток, про активну творчу діяльність, як педагогічну, так і математичну. Високий рівень фахової компетентності, прагнення високої ефективності уроку, активна власна творча діяльність – це ті важливими передумови створення вчителем творчого середовища у процесі навчання учнів математики.

У діяльнісному підході до навчання головною дійовою особою є учень.

Роль учителя – це роль фасилітатора і модератора. Слід навчити учнів знаходити інформацію і критично її опрацьовувати, застосовувати знання на практиці у життєвих ситуаціях, практикувати математику не заради самої математики, а для життя [4, с. 77]

І не забуваємо, що в молодшому шкільному віці інтерес дітей має яскраво виражений емоційний характер, важливо, щоб дитина переживала радість відкриття [3, с.86]. Якщо в дитини виходить виконувати математичні завдання, то їй подобається математика. Тому потужним мотивом є мотив досягнення успіху.

Література

1. Державний стандарт початкової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2018 р. № 87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 р. № 688)
2. Гринчак В. І. Формування математичної компетентності в учнів початкових класів засобами діяльнісного підходу – 2019
3. Кірик М. Нова українська школа: організація діяльності учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти: навч.-метод.посіб./М. Кірик, Л. Данилова. – Львів: Світ, 2019. – 136 с.
4. Нова українська школа: порадник для вчителя/ за заг. ред. Н. М. Бібік. – Київ: Літера ЛТД, 2019. – 208 с.
5. Проценко Г. Урок математики// Початкова школа. – 2008. – №15
6. «Реалізація діяльнісного підходу під час вивчення математики». Методичні рекомендації - Долина: РМК, 2014
7. Скворцова С. Нова українська школа: методика навчання математики у 1 -2 класах: навч.-метод.посіб./ Світлана Скворцова, Оксана Онопрієнко. – Харків: Вид-во «Ранок», 2019. – 352 с.
8. Філякіна Л. Математичні варіації – «Початкова освіта. Дитячий садок», Київ, 2004