Вступ. Музейна педагогіка - галузь діяльності, що забезпечує передавання культурного досвіду на основі міждисциплінарного й поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища.

Уперше в науковий обіг цей термін увів в 1934 році німецький учений К. Фризен. Робота в цьому напрямку  спрямована не лише на організацію спеціальних занять з ознайомлення із мистецтвом, а й на створення гуртків, клубів, уявного та реального відвідування дітьми, починаючи з дошкільного віку, виставок, картинних галерей, музеїв.

Сьогодні проблема залучення дитини до світу мистецтва є вкрай важливим напрямком педагогіки і має ще багато недосліджених аспектів. Відчуття замкнутості, відірваності від соціокультурних процесів переживають тисячі, десятки тисяч освітніх закладів. Як дитину, яка «крокує в майбутнє»,  включити в сферу культури, сферу, особливо сьогодні важливу? Як підготувати її до сприйняття музейної інформації, навчити орієнтуватися в музейному середовищі, розуміти мову музейної експозиції? Як, урешті, допомогти в цьому  «відірваній» від музейних центрів дитині?

Сформувати в дитині  таку систему духовних цінностей поза залежністю від того, перебуває вона у реальній музейній експозиції або віртуальній, може музей.

Музейна педагогіка розглядає музей як установу, де виховуються почуття. Музей не «ілюструє» історію, не навчає історії! Він формує в людини особистісне емоційне ставлення до тих чи інших історичних фактів.

Основний сенс існування музею – служіння людям, він надає відвідувачам можливість символічного доступу в простір культури, надбання, прищепити бажання  спілкуватися з музейними цінностями.

Актуальність теми

Сьогодні чи не найважливішими і найактуальнішими напрямами роботи з дошкільниками є національно-патріотичне та духовно-моральне виховання. Адже від того, яке зерно ми посіємо в душі дітей у дошкільному віці, таким паростком проросте воно в майбутньому, впливаючи на формування характеру та самосвідомості особистості.

Музейна педагогіка – досить новий, але вже популярний напрям освітньо-виховної діяльності. Використання засобів музейної педагогіки в закладах дошкільноїосвіти дає змогу пробудити в дітях відчуття приналежності до свого роду, до рідної землі, прагнення долучитися до культури українського народу, його історії, традицій.

Мета – акцентувати увагу педагогів щодо створення музейного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти як джерела виховання патріотизму, формування національної свідомості, духовного розвитку підростаючого покоління, починаючи з дошкільного віку.

Основні завдання

1. Визначити сутність поняття «музейна педагогіка».
2. Розкрити основні напрями діяльності музею на сучасному етапі.
3. Формувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини України;
4. Формувати образ музею як зберігача предметів культурно-історичного значення (збереження традицій, повернення до споконвічних духовних цінностей).
5. Виховання національно-патріотичних почуттів  у дошкільників.
6. Розвивати інтерес до експонатів музею.
7. Ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом, архітектурою, декоративно – ужитковим мистецтвом України.
8. Проведення екскурсійної роботи з дітьми, яка вирішує завдання:

 - виявлення творчих здібностей дітей;
- розширення уявлень про зміст музейної культури;
- розвиток початкових навичок сприйняття музейної мови;
- створення умов для творчого спілкування та співпраці.

9. Залучення батьків до музейної педагогіки.
10. Збагачення предметно-розвиваючого середовища ЗДО.
11. Представити досвід роботи КЗ «ДНЗ №272» міста Харкова щодо організації роботи музею «Слов’яська спадщина».

Очікувані результати:

1. Наявність освітнього простору ЗДО (предметно-розвивальне середовище: музейні предмети, предмети побуту, національні куточки в групах, аудіовізуальні засоби у вигляді презентацій; освоєння змісту дошкільної освіти через спеціально організовані заняття фори роботи).
2. Відповідний рівень професійної компетентності педагогів щодо організації й проведення історико -діяльності.
3. Культурно-просвітницька робота серед батьків, активна участь батьків у здійсненні освітньо-виховного процесу в ЗДО.
4. Система роботи з дітьми з національно-патріотичного виховання, яка дає позитивні результати:

- діти цікавляться історією України;
- знають державні символи України;
- розрізняють національні символи, знають їх значення;
- мають знання про звичаї  і традиції українського народу;
- називають предмети побутового вжитку, їх призначення;
- називають елементи українського одягу для чоловіків та жінок;
- проявляють інтерес до народно-прикладного мистецтва України; розрізняють опішнянський, петриківський, та косівський розписи; називають яворівську та богородівську іграшки;
- старші дошкільники  охоче проводять екскурсії (мовлення  їх стає виразнішим, значно збагачується активний словниковий запас)
- діти  дбайливо ставляться до музейних експонатів, а відтак і до предметного світу в цілому: до особистих речей, книг, іграшок, що дуже актуально в наш час.

Завдання реалізуються  через різноманітні форми роботи,  серед яких варто виділити такі: лекції, екскурсії, консультації, семінари, педагогічні читання,  літературні вечори, зустрічі з цікавими людьми, свята, концерти, конкурси і вікторини, виставки дітей і дорослих,  гуртки тощо.             

Організація роботи  музею « Слов’янська спадщина»

Народознавство, за словами В.Скуратівського, це – народ, його історико-культурні традиції, виховний досвід. Це поняття вбирає в себе пласти матеріальної і духовної культури народу. Тут і традиції, звичаї, обряди, фольклор тощо (духовний пласт), і житло, одяг, кулінарія, трудова діяльність (матеріальний пласт).

Сьогодні, коли знецінилися справжні духовні вартості, коли втрачені духовні ідеали, потрібне повернення до джерел народного буття, до історії  народу, до традиційної обрядовості, фольклорного та етнографічного багатства. Де віднайти те, що піднімає людину над сірою буденністю, що робить її людиною?

Василь Симоненко радив своїм сучасникам і нащадкам: «В океані рідного народу відкривай  духовні острови...».Вони ще є – ті невеличкі островки духовності. Ті острівці – то духовні скарби, витворені народом протягом віків. У них – мудрість і сила, в них – пам’ять роду, в них те, що живило дух народу.

Педагоги нашого   закладу дошкільної освіти часто замислювалися над тим, як ознайомити дошкільнят з абеткою загальнолюдської культури, як домогтися, щоб у дитини виникла потреба бути доброю, чуйною, як розкрити її особистий потенціал. Творчий пошук привів нас до музейної педагогіки, засобами якої можна ефективно розв’язувати ці завдання. Музей як спосіб пізнання світу містить великий потенціал для особистого розвитку дошкільнят, він розширює «середовище існування» дитини вже з дошкільного віку, є місцем інтелектуального відпочинку.

У нашому закладі дошкільної освіти створений музей «Слов’янська спадщина», основною мета якого є:розкритття  перед відвідувачами  багатства духовної та матеріальної культури українського народу на прикладі народної творчості Слобідської України, виховання культурної творчої особистості, яка сприймає, цінить, втілює в життя принципи добра і краси, сприяння вихованню патріотизму, ціннісного відношення людей, до нашої спадщини, формування національної свідомості.

На сьогоднішній день у музеї зібрано понад 30 народних промислів, понад 600 експонатів.

Музейні матеріали використовуються нашими вихователями на заняттях з усіх розділів програми, у виховних заходах, фольклорних святах, вивчені народних обрядів. З життям українського народу, з його історією, культурою діти  починають знайомитися ще з молодшого віку – дитячого садка – на екскурсіях, які проводить  керівник музею (вихователь-методист ЗДО)  та підчас занять, які проводяться вихователями та музичними керівниками на матеріалах музейної педагогіки.

Дітей старшого дошкільного віку залучаємо до проведення екскурсій (гурткова робота). Спочатку – це невеличкі розповіді для кожної дитини, які складають з 3-4 речень українською мовою. А пізніше розповіді дітей - екскурсоводів стають більш поширеними, яскравими і цікавими.

У нашому ЗДО на протязі багатьох років складалось чимало традицій. Однією з таких є відзначення (святкування) народних свят: Великодня, М’ясниці, Зеленої неділі, Троїці, Івана Купала. Підготуватися до них ми можемо завдяки матеріалам і експонатам, які знаходяться у нашому музеї.

Так, наприклад, діти беруть участь у проведенні осіннього ярмарку та Дня Вишиванки. Готуючись до свята «Великдень», ми знайомимо дітей зі звичаями і традиціями цього дня. Розповідаємо і тут же маємо змогу показати їм писанки,  малюванки, крашанки, познайомити з їх призначенням. А потім кожен має змогу спробувати виконати це сам – розфарбувати яйце і нанести на нього якийсь орнамент чи малюнок. Починаємо, як завжди,  з найпростіших елементів орнаменту, а потім, з віком, ускладнюємо техніку і прийоми малювання.

Одна з кімнат нашого музею – це невеличка українська хатинка того часу. Побут українців був дуже простий: нехитрі меблі - стіл, лавки; керамічний посуд на полицях; домоткані килимки, піч. Вважали, що в печі живе добрий дух, і вогонь сприймався, як дещо святе. Ніколи в піч не кидали сміття, а золу використовували для лікування.

Квітчали хату пахучими травами та квітами;прикрашали рушниками.У народі говорили: «Хата без рушників – як родина без дітей». Рушники створюють затишок, зміцнюють родину.

Чинні програми передбачають знайомство з вишивкою; її елементами і технікою. І нам в цьому пощастило, бо ми і в цьому маємо змогу наочно познайомити наших дітей з цим на прикладі рушників, які прикрашають наш музей та окремої експозиції «Українська вишивка». Таке знайомство дозволяє збагатити знання дітей у вивченні народних обрядів: використовування рушників на весіллі,  під час зустрічі гостей хлібом-сіллю, проводжаючи в дорогу, на військову службу,  на хрестинах, сватаннях, а також призначення рушників у різних регіонах України.

Піч, рушники, образи,
посуд, дерев’яний стіл –
все це допомагає нашим
дітям скласти уявлення
про те далеке минуле,
що ми і називаємо культура
і звичаї українського народу

Ніхто не може встояти перед колоритом кольорового українського народного костюму.

Українські чоловічі шаровари і жіночі віночки, рубашки і спідниці з вишивкою, червоні чобітки і різнокольорове намисто та інше – все це постає перед очима наших дітей, якщо вони завітають до свого улюбленого куточку музею. А красномовні екскурсоводи познайомлять їх з призначенням кожної деталі в українському народному костюмі і в якому регіоні України носять той чи інший костюм.

Найбільше місце у нашому музеї займають експонати народних умільців, як українських, так і інших країн.

Це хохлома  і гжель, петриківські дерев’яні вироби, опішнянський та косівський посуд – горщик, глечик, миска, куманець, горнятко, кухоль, барильце, яворівські, богородівські та димківські іграшки.Українська кераміка  ввібрала кольори навколишньої природи живописної України

Все це  допомагає розвинути і поглибшати поняття про мистецтво, а також виконувати один із аспектів розвитку дитини – художньо-естетичного. Цей матеріал також використовується нами на заняттях хуждожньо-естетичного розвитку, зокрема зображувальної діяльності: «Декоративний розпис» та «Ліплення з глини». Такі заняття  передбачають ознайомлення з виникненням та використанням того  чи іншого виду розпису, його елементів. Наочним матеріалом для знайомства і спостереження є ложки, посуд, народні іграшки, хустки, тошо.

У житті дитини іграшка виконувала пізнавальну, виховну, комунікативну, естетичну функцію. Вона супроводжувала дитину  народження і знайомила її з традиціями рідного краю.

В експозиції музею «Слов.янська спадщина» народна іграшка позиціонується не лише як декоративний предмет, мистецький об’єкт, а й невід’ємна складова дитячої гри, засіб виховання та стимулювання творчості дітей і дорослих, зразок для наслідування в дизайні сучасної промислової іграшки.

Дерев’яна іграшка мабуть найдавніша. У музеї кілька видів дерев’яних іграшок. Найбільш поширеними з них є звірі: конячки та олені, кози та ведмеді. Є чудові вироби з дерева: вази, шкатулки, ложки, тарілки.

Є мініатюрні посудинки, прикрашені петриківським розписом- моделі звичайного ужиткового посуду, які повторюють особливості його форми та оздоблення.

Дуже подобаються дітям яворівські іграшки: різноманітні візочки з драбинками, конячки, іграшкові меблі, музичні інструменти.

Іграшка з глини – теж дуже давня. Серед іграшок із глини є й зображення різних тварин, і жіночі та чоловічі постаті.

Окрему групу керамічних іграшок складають свищики з глини. Такі відомі опішнянські іграшки – свистунці: індик, свинка, конячка.

Дуже люблять діти грати на іграшках свистунцях.

А глиняні іграшки, на яких намальовані великі квіти жовто-зеленого кольору, виготовлені на Закарпатті в Косово і називаються – косівські іграшки.  

Діти знайомляться з різними глиняними іграшками, ліплять і розмальовують їх, використовують в ігровій діяльності.

У нашому музеї оформлена експозиція з лози та рогози: колиска, в якій спить маленька Катруся, лялькові черевики, кошики, світильники. 

Окреме місце займають ляльки, які дають можливість простежити історію виникнення ляльки.

Солом’яна лялька-мотанка– іграшка, що відома майже в усьому світі. ЇЇ роблять із соломи, трави, рогози, які перегинають навпіл, зв’язують у кількох місцях, формуючи голову й статуру, а потім «вдягають».

Легко роблять діти ляльку-мотанку із клаптика тканини. Клаптик беруть за кінці одного краю й закручують доти, доки вони не згорнуться в трубочки – це ноги ляльки. Обидва інші кінці й серединку серветки зв’язують у вузлики. Один вузлик буде голівкою ляльки, а інші – ручками. У ці три вузлики вставляють великий, вказівний і середній пальці – і лялька оживає.

Схожі на них ляльки-мотанки, зроблені з ниток. Але виникли вони пізніше, коли нитки були вже у повсякденному вжитку.

Діти з великим задоволенням самостійно виготовляють та використовують в іграх ляльки-мотанки.

Ось цими ляльками гралося не одне покоління дітей, а сьогодні вони займають почесне місце в експозиції нашого музею, захоплюють малюків і  повертають дорослих, хоча  б на хвилинку, у далеке дитинство. Іграшка, з якою пов’язане дитинство наших дідів та прадідів дає дітям те, чого не може дати сучасна іграшка.

Окрасою колекції є етнографічні ляльки, які не тільки досить детально демонструють національний святковий костюм тієї чи   іншої місцевості, а   й  наділені певними етнічними рисами в зовнішності. Сувенірні ляльки знайомлять відвідувачів музею з еталонами краси, характерними для того чи  іншого народу, відкривають світ для дітей і дорослих.

Розмаїття іграшок, зібраних у музеї «Слов,янська спадщина», створюють цілісне ігрове оточення, безпечне та комфортне для дитини.

Однією з головних перлин нашого музею є експонати ляльок, які були створені руками наших  дітей. вихователів та батьків. Маски тих чи інших героїв використовуються майже на кожному святі, в постановчій роботі над ляльковими спектаклями, участь в якому беруть  самі діти та   їх батьки.

Виховання через українську народну казку – один із прийомів, який ми використовуємо і який дає змогу розвивати усне мовлення дітей, збагачувати їх словниковий запас, вчити спілкуватися і домолятися  між собою, сприяє  теплим і близьким  стосункам з  вихователем. Ми робимо дітей творчими, розвиненими, культурно-освідченими і духовно багатими традиціями і звичаями минулого.

Музейна педагогіка в нашому  закладі  дошкільної освіти– це енергія творчої діяльності усіх педагогічних працівників, завдяки якій цей напрям успішно розвивається в нас уже  протягом багатьох років. Така діяльність захоплює педагогів, духовно збагачує та розвиває дітей, подобається батькам, вносить радість у повсякденне життя. На сьогодні нами напрацьовано чимало практичних матеріалів для роботи з дітьми: конспекти занять, сценарії свят, розваг, конкурсів, пошуково – дослідницька робота, тощо. Вихователі ЗДО та музичні керівники  керівництвом вихователя-методиста планують усю роботу з національно-патріотичного виховання  в межах музейної педагогіки.

Уже в наймолодшому віці діти починають цікавитись різними предметами, адже дитина пізнає навколишній світ, накопичуючи чуттєві враження від предметів, що її оточують. Під час зустрічі дитини з предметом, який розповідає про час, не тільки відбувається насичення естетичними враженнями, а й засвоюються етичні правила і норми.

Пізнаючи нове, незвичайне, діти, як правило, залучають у сферу своїх інтересів і батьків. Створення навіть маленької  музейної експозиції задіює різноманітні форми роботи не тільки з педагогами і дітьми, а й із сім’ями дітей. Нам дуже приємно, що батьки активно підтримують усі починання педагогів щодо музейної справи. Саме тому в нашому  закладі дошкільної освіти вже багато років функціонує етнографічний музей «Слов’янська спадщина», який інтегрований у освітній процесз дошкільниками.

Наш музей відвідують не тільки наші діти, але і учні шкіл та  інших освітніх закладів, батьки, учителі, вихователі,представники громадських організацій. Ми підтримуємо стосунки із представниками інших музеїв.

Музей «Слов’янська спадщина» – це свого роду методична допомога педагогам. Вона розрахована на 82 години: екскурсії, заняття, свята, розваги .

ВИСНОВКИ

1. Музей дає змогу збагатити дітей враженнями від предметів, яких вони ніколи не бачили та й не могли бачити в повсякденні, розширити їхній кругозір, сформувати системне уявлення про світ.Ми прагнемо не лише дати дитині уявлення про навколишній світ, але й виділити при цьому такі змістовні опорні моменти,  які слугуватимуть їй у майбутньому ціннісними орієнтирами. бо у  дошкільному віці починається фактичне становлення особистості

2. Завдяки музейній педагогіці ми маємо змогу  виховати національно-свідомого громадянина; ефективно формувати в кожного вихованця здатність до творчості, розвивати уяву дітей, їхню фантазію, навички продуктивної діяльності (малювання, ліплення, аплікації) та самостійності.

3. Пізнаючи нове, незвичайне, діти, як правило, залучають у сферу своїх інтересів і батьків. Нам дуже приємно, що батьки активно підтримують усі починання педагогів щодо музейної справи.

4. Полюбивши й засвоївши цінності музейного простору, надалі діти стануть вдячними відвідувачами музейних залів і культурних заходів, а отже – інтелігентними, добре вихованими й досвідченими людьми, патріотами своєї країни.

Література

1. Главацька Ю. Малюк у світі музею. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2009. - №4. – с.33
2. Канюк І. Міні-музеї у дитячому садку. // Палітра педагога. – 2009. – №5. – С.6
3. Ковальчук К. Музейна педагогіка. // Дошкільне виховання. – 2006. – №12. – С.8
4. Кононенко О. Музейне освітнє середовище як джерело духовного розвитку дошкільників. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2009. - № 4. – С.27
5. Музей у дошкільному навчальному закладі: з досвіду роботи школи – дитячого садка імені Софії Русової / упор. Т.Вороніна. – К.: Шк. Світ, 2011. – 128с.: іл.- (Бібліотека «Шкільного світу»)
6. Українське народознавство в дошкільному закладі / За ред.. А.М.Богуш. – Запоріжжя: ЛІПС. ЛТД. 2001. – 84 с.
7. Шевченко Т. Музей у дошкільному навчальному закладі. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2009. – №4. – С.17