Нові завдання шкільної освіти в Україні, які спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчально-виховного процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці.

Головною метою виховання має бути формування повновартісної, індивідуально вираженої, всебічно розвинутої особистості.

Дослідження є вчення про формування інтересів у  молодших школярів засобами народної педагогіки та Декларація про державний   суверенітет і акт проголошення незалежності України, закони про освіту, про   мови, концепції національної школи, педагогічної освіти, козацької педагогіки,  національного виховання в Україні, Державний стандарт початкової освіти.

Інтерес порівнюють із ферментом, який допомагає асимілювати основи наук. Дослідження показали, що інтереси позитивно впливають на навчання. Відсутність інтересу знижує успішність роботи.

Один з кращих педагогів сучасної України Василь Олександрович Сухомлинський (1918 – 1970 р.) в своїх роботах приділяє значну увагу формуванню пізнавальних інтересів. В таких працях як «Роки отроцтва», «Рання юність», «Подорож по земній кулі», «Знання живі і мертві», «Література і людина» та інших.

В.О. Сухомлинський відстоює концепцію формування пізнавальних інтересів у учнівської молоді на цікавому матеріалі з використанням здобутків суспільно – педагогічного досвіду рідного народу,  національної етнопедагогіки. Він одним з перших педагогів України доклав певних зусиль до практичної реалізації основних положень формування пізнавальних інтересів засобами етнопедагогіки. Теоретичні розробки і практичний досвід В.О. Сухомлинського стали своєрідною відправною точкою ходи школи, освіти і педагогіки України до формування пізнавальних інтересів молодших школярів як розвиток інноваційної особистості на основі етнографічного музею школи «Україно, краю рідний».

Перші роки навчання в школі мають велике значення в розширенні розумового кругозору учня: дитина не лише підчас, а й переконується багато в чому, перед нею вже розкриваються найпростіші взаємозв’язки й взаємозалежності між явищами природи та суспільства.   

В.О.Сухомлинський писав: "Природа мозку дитини потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки – серед наочних посібників, образів і, насамперед, серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на "обробку" інформації на цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко втомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель".

Хочу розповісти про наш шкільний музей, він є гордістю нашої школи. Називається музей «Україно, краю рідний». Яка ж його історія? Створення музею почалось у 1988 році. Готуючись до уроків українознавства, учні, крім розповідей про дідусеву хату, наші обереги, символи України, приносили на уроки предмети домашнього вжитку, вишиті бабусями рушники, сорочки, ікони. І виникла думка: утворити музей української минувшини.

Почалась пошукова робота. Вчителі, учні, батьки – всі захопились цією роботою. Відкриття музею було присвячене до 175 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка. Музей має три зали.

Заходимо на подвір’я і бачимо: добрий господар. Двір обгороджений тином, під яким стоїть віз, навантажений дарами природи. Чепурна біленька хата, під стріхою коромисло, а біля стіни вулик. Неподалік хати – криниця – журавель, трохи далі, коло сараю, знаряддя сільськогосподарської праці.

Переступаємо поріг хати і переносимось в далеке минуле наших бабусь і  дідусів. Зліва від дверей повернена челюстями до вікон стоїть піч. В кутку між дверима і піччю – рогачі, коцюби, на полицях – праски, гасові лампи, чавуни, макітри. На підлозі біля печі стоїть діжа. Поряд з піччю, під стіною, стоїть дерев’яне ліжко, над ним – вишиті рушники. Як же не провести виховний захід «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю», де діти осмислюють знання рушника у житті рідного народу, виробляти душевну потребу берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник. Тут же розмальована скриня, дитяча колиска. По діагоналі від печі покуть, де розміщено кілька ікон, прикрашених вишитими рушниками, перед іконами лампадка. На стіні, біля вікон мисник. В ньому зберігається керамічний посуд: миски, глечики, горнятка, куманці. Вдовж вікон стоїть дерев’яна лава, застелена рядном. Біля лави стіл, на якому лежить паляниця, в солянці сіль, а в плетеній вазі фрукти.

Зліва від дверей на столі лежать альбоми, історичні документи, відгуки відвідувачів музею. На стіні портрет Т.Г.Шевченка в рушнику. В хаті можна побачити прялки, ткацький станок, козацький одяг, прочитати рецепти українських страв.

Другий зал знайомить нас з українським фольклором. В ньому зібрані народні пісні, казки Дніпропетровської, Кіровоградської, Запорізької областей, легенди міст та їх історія.

Ми, криворіжці, живемо у місті, якому понад 200 років тому першими поселенцями були козаки Запорізької Січі. Саме про славне козацтво України розповідають документи, ілюстрації, картини, експонати, портрети гетьманів третього залу, котрий було освячено і відкрито на свято Покрови в 1992 році. Чому б не провести урок українського читання по темі: «Закувала та сива зозуля» (козацька пісня).

Пошукова робота і далі триває. Збираємо документи, фотокартки, записуємо інтерв’ю.

Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою, вершиною української національної культури, її пізнавально – виховний, емоційно – естетичний потенціал ліг в основу не лише козацької, а й усі української національної системи виховання національної школи.

Творче відродження культурно – освітніх і виховних козацьких традицій – одна з необхідних і найважливіших граней зміцнення незалежності України.

У формуванні пошукових і творчих інтересів молодших школярів я використовую створені свого часу закони кодексу лицарської честі козацтва, що передбачали:

• любов для батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ставленні до Батьківщини – України;
• готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей;
• шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;
• пізнавальне значення непохитної вірності ідеям, принципам, народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, працьовитість і скромність тощо);
• відстоювання повної свободи і незалежності особистості народу, держави;
• турбота про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;
• прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально – виховних і культурних закладів;
• цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;
• уміння скрізь і всюди поступати благородно, шляхетно виявляти інші чесноти.

Інтереси та героїчні якості:

• готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу України;
• нехтування небезпечно, коли справа торкається життя друзів, побратимів, матерів – України;
• ненависть до ворогів;
• героїзм.

Формування пізнавальних інтересів на матеріалі народознавства, із залученням методик козацької педагогіки в початкових класів національної школи України викликає певні труднощі, що пов’язані із віковими особливостями учнів. Їх можливостями сприйняття і усвідомлення інформації, розуміння певних процесів, особливостей оціночних суджень, психологічної готовостей включитися у пізнавально – навчальний та пізнавально – виховний процес.

До того ж слід не забувати, що фактичний матеріал повинен відповідати віковим особливостям учнів, тому його добір – важлива і відповідальна ланка відновлення національної школи, освіти, педагогіки і культури незалежної і суверенної України.                      

З першого класу планую роботу так, що формування пізнавальних інтересів учнів здійснюється своєрідним поступальним (з наростанням навантаження) шляхом – найбільш простого до ускладненого і складного. Це перші повідомлення про козаків, демонстрація малюнків, портретів та художніх полотен на теми життя запоріжців, показ ляльок, одягнутих в традиційне козацьке вбрання і аж до знайомлення з викладом змісту художніх і публіцистичних творів про визвольну війну українського народу 1648 – 1654 років, основні битви якої відбулися на території теперішньої Дніпропетровської області і усієї Середньої Наддніпрянщини.

Цей невеличкий досвід свідчить кончу потребу поставити на високий теоретичний і практичний рівень пізнання і відродження традицій козаків, як мудрих хліборобів, умілих орачів, господарів землі, оберігачів і примножувачів рукотворних скарбів рідного краю, його природних багатств.

Мудрість влади педагога - це творчість і праця над собою. Справа навчання та виховання - це мистецтво, тому завершеність і досконалість недосяжні, а розвиток і вдосконалення є нескінченні.

Музей має велику суспільну та естетичну цінність, оскільки є центром громадянського виховання учнів, прилучає їх до пошукової та дослідницької роботи, є осередником культури, зберігає національну пам’ять.

Музей починає залучати відвідувачів ще з молодшого шкільного віку. На базі музею проводяться виховні години, позакласні заходи, нестандартні та традиційні уроки, різноманітні свята, присвячені вивченню історії та культури народу України. Доброю традицією стало проведення шкільних тематичних екскурсій, родинних свят, олімпіад.

За цей час музей відвідало багато гостей з різних куточків України.

Підводячи підсумки дослідження проблеми формування і розвиток пізнавальних інтересів молодших школярів на основі етнографічного музею школи, варто відзначити, що актуальність цієї проблеми стає на сучасному етапі більш значимою через те, що відбувається відновлення національної школи.

Науковою новизною даного дослідження є теоретичне обґрунтування шляхів використання пізнавальних завдань на уроках і в позаурочний час.

Досвід показав, що поєднання пізнавальних завдань з життям допомагає виховувати перші складні почуття по розумінню навколишнього світу, підтримувати постійний інтерес до навчання, здійснювати формування основ світоглядної позиції та відновлення національної школи незалежної і суверенної України.

Література

1. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. – К.: Віпол, 1987. – 96 с.
2. Варзацька Л.О. Пробудити радість пізнання // Початкова школа,1989 - № 7.
3. Закони України «Про освіту» № 1060-XІІ, із змінами від 11 червня 2008: Закони: [Електронний ресурс] // Освіта. ua. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation
4. Набой С. Особистісно – орієнтоване навчання в початковій школі//Початкова школа. – – № 11. – С. 8.
5. Ніколенко Л. Т. Розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів // Початкова школа. – – № 3. – С. 4 – 5.