Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають підвищення статусу іноземних мов у нашій країні.

Концепція навчання іноземних мов, програми з іноземної мови для середніх загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови визначають основну мету навчання, яка полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, що розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур на основі комунікативно-орієнтованого підходу до навчання. Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, залучення до цінностей створених іншими народами. Одночасно мова – це ключ до відкриття унікальності і своєрідності, власної самобутності.

Основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом між культурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.Ця мета передбачає досягнення школярами такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній (говоріння, аудіювання) та писемній (читання, письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу.

Для того, щоб учні уміли зв’язно висловлюватися в типових ситуаціях основних сфер спілкування, вони повинні навчитися:

- комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;
- передавати зміст зразка зв’язного монологічного мовлення: а) близько до тексту; б) своїми словами; в) зі скороченням; г) з розширенням;
- зв’язно висловлюватись при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма; в) дається лише зміст;
- зв’язно висловлюватись на основі комбінування декількох джерел інформації: а) з опорою на зразок, б) без опори на зразок;
- висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;
- описувати картину (серію картин, фільм тощо);
- переказувати різними способами сприйнятий на слух чи прочитаний текст;
- робити повідомлення чи розповідь за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації;
- звернутися до лексичного перифразу або за допомогою до співрозмовника у випадку незнання слова.

Кожен з тих, хто спілкується, досягає своїх цілей за допомогою говоріння, аудіювання, читання, письма, пара лінгвістики ( інтонація, паузація тощо), проксеміки ( рухи тіла, пози тощо) і якоїсь спільної діяльності. При цьому спілкування здійснюється трьома способами:

• Інформаційним (обмін думками, ідеями, інтересами, почуттями тощо );
• Інтеракційним (взаємодія під час спілкування);
• Перцептивним (сприйняття і розуміння людини людиною).

Зміст спілкування зумовлюється змістом мислення, яке, в свою чергу, «живиться» оточуючою реальністю, оскільки свідомість відображає цю реальність у процесі діяльності людини.

Розрізняють два види засобів спілкування: вербальні та невербальні. До вербальних належать такі види мовленнєвої діяльності:

• Продуктивні (говоріння і письмо);
• Рецептивні (аудіювання і читання).

У методиці видами мовлення називають ще й монологічне і діалогічне, але з точки зору реального процесу спілкування монологічного мовлення як такого не існує.

До невербальних засобів спілкування належать:

а) пара лінгвістичні  (інтонація, паузація, дихання, дикція, темп, гучність, ритміка, тональність, мелодика);
б) екстралінгвістичні (шуми, сміх, плач тощо);
в) кін естетичні (жести, міміка, контакт очима);
г) проксематичні (пози, рухи тіла, дистанція, тобто просторово-часова організація спілкування).

Вчені вважають, що комунікативний процес є неповним, якщо ми ігноруємо його невербальні засоби, які:

а) акцентують ту чи іншу частину вербального повідомлення;
б) передують тому, що буде передано вербально;
в) виражають значення, що відрізняється від змісту висловлювання; г) заповнюють або пояснюють паузи, вказуючи про намір продовжити висловлювання, на пошук слова тощо;
д) підтримують контакт між співрозмовниками і регулюють потік мовлення;
е) замінюють слово або фразу.

Навіщо знати все це вчителю? Для того, щоб володіючи невербальними засобами спілкування, він міг:

• Використовувати їх для регуляції та оцінювання роботи учнів і таким чином економити час;
• Створювати позитивний тонус спілкування, встановлювати і зберігати контакт;
• Впливати на мовленнєву активність учнів;
• Сприяти запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Складаючи план-сценарій уроку, вчитель повинен спланувати і свою невербальну поведінку, бо вона має величезну силу впливу на психіку учнів.

Як зазначається в Європейському освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом на базовому рівні передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:

- заповнити анкету (формуляр, опитувальний лист);
- написати привітальну листівку;
- написати листа;
- скласти нотатки, написати коротке повідомлення.

Особливе місце у розвитку комунікативної компетентності особистості відіграє використання проектних технологій, оскільки це має вплив на успішність порозуміння між людьми, уміння спілкуватися і налагоджувати стосунки. На уроках постійно використовую віршований та пісенний матеріал. Адже численні повторення простих рядків віршів або пісень, на мою думку, є дуже корисними для тренування вимови, запам’ятовування певних лексичних одиниць, найпростіших граматичних конструкцій.

Розвиток комунікативної компетенції залежить від багатьох вищезгаданих факторів, знань і умінь вчителя, творчого підходу і майстерності, індивідуальних особливостей, мовленнєвої лінії, систематичності до пошуку нових підходів.

Спілкування є надто складним процесом. Успішне іншомовне спілкування залежить від низки факторів. Сьогодні Україна стоїть перед вибором: модернізувати нашу освіту, зробити її максимально ефективною, і тоді наша держава стане конкурентоспроможною у світі. Для того, щоб процес навчання справді був ефективним, необхідно оволодіти комунікативною компетенцією, тобто вмінням за допомогою мови розв’язати завдання взаємодії та взаєморозуміння з її носіями.

Література

1. Гулеватий В.Л. Шляхи підвищення мотивації навчання/ В.Л. Гулеватий. – Вінниця: АРК, 2006. – 147 с.
2. Вольфовська Т. Комунікативна компетентність молоді як одна з передумов досягнення життєвої мети / Т.Вольфовська // Шлях освіти. – 2001. – №3. – С. 13-16.
3. Гез Н.И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н.И. Гез // Иностранные языки в школе. – 1985. – №2. – С. 17-24.