Анотація: У статті проаналізовано наукові дослідження з проблеми взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї з фізичного виховання дітей молодшого дошкільного віку. Визначено основні завдання взаємодії. Охарактеризовано основні форми взаємодії дошкільного навчального закладу з родинами вихованців з актуальних питань фізичного виховання.

Ключові слова: фізичне виховання, діти молодшого дошкільного віку, форми взаємодії, сім’я, дошкільний навчальний заклад.

Постановка проблеми: Молодший дошкільний вік – це період швидкого формування всіх властивих людині психофізіологічних процесів. Вчасно розпочате й правильно здійснюване виховання дітей дошкільного віку є важливою умовою їхнього повноцінного морального, інтелектуального та фізичного розвитку. У дитячому віці формуються життєво важливі базові, рухові уміння й навички, створюється фундамент рухового досвіду. Одним з визначальних факторів формування здорового покоління, здатного до активної діяльності, навчання, праці є фізичне виховання.

Фізичне виховання - це організований педагогічний процес, спрямований на морфологічне і функціональне удосконалення організму людини, формування і поліпшення її основних життєво важливих рухових вмінь, навичок і пов'язаних з ними знань. Фізичне виховання в дитячому садку як цілеспрямований педагогічний процес здійснюється всією системою організаційних форм, які передбачено програмою (щоденні заняття фізкультурою, ран­кова гімнастика, рухливі ігри та ін.)

Відповідно до Закону «Про освіту» і Типового положення про дошкільну освітню установу одним з основних завдань, що стоять перед дитячим садком, є «взаємодія із сім'єю для забезпечення повноцінного розвитку дитини». Тому необхідна цілеспрямована програма для створення єдиного простору в розвитку дитини, як у ДНЗ, так і в сім'ї.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні проблемам фізичного виховання дітей молодшого дошкільного віку присвячено багато досліджень медиків, педагогів, психологів. Серед українських науковців заслуговують на увагу дослідження А. Бурової, С. Білоусової, Е. Вільчковського, О. Дубогай, О. Долини, О. Івахно, М. Єфименка, І. Лущика, Л. Поклад, М. Худолія, В. Шавровської та інших. Монографії В. Бальсевича, Л. Глазиріної, С. Лайзане, А. Кенеман, Д. Хухлаєвої, В. Шебеко лишаються класичними, базовими і визначають методологічні підходи до розв’язання проблем фізичного виховання дошкільників.

У зарубіжній літературі висвітленню питання фізичного розвитку дітей раннього віку присвячені роботи О. Демидової, І. Кіргінцевої, В. Кудрявцева, Т. Левченкової, Т. Лісіцкої, О. Олейнікової, Ю. Родіної, С. Філіппової, А. Юшина та інших.

Як зазначає Т. Левченкова, форми організації фізичного виховання – це освітньо-виховний комплекс різноманітної діяльності, основу якої становить рухова активність дитини. Сукупність цих форм створює певний руховий режим, необхідний для повноцінного фізичного розвитку й зміцнення здоров’я дітей. На думку дослідниці, до форм організації фізичного виховання дітей належать: фізкультурні заняття; фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, загартовувальні процедури в поєднані з фізичними вправами); повсякденна робота з фізичного виховання дітей (рухливі ігри, прогулянки, індивідуальна робота з окремими дітьми й з невеликими групами, самостійні заняття дітей різними видами фізичних вправ, свята).

О. Солодянкіна переконана, що для формування співробітництва між дорослими і дітьми важливо уявляти колектив як єдине ціле, як велику згуртовану сім’ю, життя якої цікаве, якщо організована спільна діяльність педагогів, батьків, дітей. Це сприяє встановленню взаєморозуміння між батьками і дітьми, створенню комфортних умов в сім’ї. Таким чином, доцільно значну частину освітньої роботи організовувати одночасно з дітьми і батьками, а різноманітні проблеми, поставлені завдання вирішувати спільно і об'єднувати зусилля для досягнення ефективних результатів. [2, с. 93]

Мета статті – обґрунтувати форми взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї з питань фізичного виховання дітей раннього віку.

Виклад основного матеріалу. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та оновлення форм спільної роботи дошкільного закладу і сім’ї. Вивчення та аналіз методичних рекомендацій Т.Алексєєнко виділяє такі форми взаємодії родини з дошкільним навчальним закладом.

• індивідуальні (анкетування, попередні візити батьків з дітьми до дошкільного закладу, співбесіди, консультації, відвідування педагогами своїх вихованців удома, телефонний зв’язок);
• наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ширмочки, планшети, папки-пересувки, дошка оголошень, інформаційні листи, тематичні виставки, анкетування, скринька пропозицій, індивідуальні зошити, родинні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо. Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.);
• групові (консультації, практикуми, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми – лікарями, психологом, юристом тощо);
• колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом», засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні дні тощо). [1, с. 69–72]

Л. Поздняк і Н. Ляшенко подають наступні форми роботи дошкільного закладу з батьками: загальні і групові батьківські збори; педагогічні консультації, бесіди; спільне проведення занять, дозвілля; клуб за інтересами (національні традиції, молода сім’я, професійний статус); участь батьків у методичних заходах (виготовлення костюмів, організація відео зйомок); дні відкритих дверей; педагогічна світлиця та ін. [4; с. 34]

О. Звєрєва і Т. Кротова виділяють такі форми взаємодії родини з дошкільним закладом. [2, с. 27]

• словесні (батьківські збори: загальні і групові, педагогічні бесіди: групові та індивідуальні, консультації)
• практичні (дні відкритих дверей, спільні свята і розваги, показові заняття, анкетування, трудові акції, спільні конкурси, гуртки для дітей ідорослих, бібліотека для сімейного читання, створення розвиваючого середовища)
• наочні (екскурсії по дошкільному закладу, по групі, інформаційні центри, папки-пересувки, письмові інформації для батьків, фотогазети, тематичні виставки).

У даний час актуальними залишаються індивідуальна робота з сім’єю, диференційований підхід до сімей різного типу.

Т. Поніманська та І. Дичківська виділяють такі форми роботи з батьками:

• Колективні:
• батьківські збори, на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи та дитячого садка: групові та загальні;
• вечори запитань та відповідей;
• засідання «круглого столу» з проблем, що викликають полеміку;
• семінари-практикуми;
• спільні з дітьми, вихователями та батьками свята і розваги;
• Індивідуальні:
• індивідуальні бесіди і консультації;
• відвідування дітей вдома;
• залучення батьків до життя дитячого садка.
• Наочно-інформаційні:
• реклама книг, статей з газет або журналів з проблем фізичного виховання в сім’ї;
• відеофрагменти організації різних видів діяльності (заняття з фізкультури, режимні моменти, рухливі ігри);
• фотографії дітей (на заняттях). [5, c. 219]

Наведений перелік форм роботи з батьками досить умовний. Різні родини мають свої цінності, інтереси, культурний рівень, педагогічний досвід. Використання різноманітних форм залучення батьків до співпраці, творчість, власний пошук у «наведенні мостів», дипломатичність, толерантність – усе це запорука успішної взаємодії дошкільного закладу і родини з питань фізичного виховання дітей раннього віку.

Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Показниками результативності взаємодії можна вважати наявність у дошкільному закладі доброзичливої атмосфери між вихователями та батьками, високий рівень загальної та педагогічної культури батьків і педагогів, їх зорієнтованість на самовдосконалення і саморозвиток, створення умов для повноцінного фізичного розвитку дітей.

Висновок. Отже, гармонійний різнобічний розвиток дитини не можливий без забезпечення її повноцінного фізичного розвитку і міцного здоров’я. Завдання ДНЗ і сім’ї – створити для цього необхідні умови, мотивувати і спонукати малят до рухливих ігор, до виконання елементарних фізичних вправ, які посильні для дітей молодшого дошкільного віку. Успішність реалізації цього завдання значною мірою залежить від вдалої організації роботи ДНЗ і сім’ї, а також взаємодії цих обох сторін у фізичному вихованні дитини.

Література

1. Алексєєнко Т. Ціннісні орієнтири сімейного виховання/ Т. Алексєєнко // Рідна школа. – 1987. – № 10. – С.69–72.
2. Зверева О. Л. Родительские собрания в ДОУ : методическое пособие. / О. Л. Зверева, Т. В. Кротова. – М. : Айрис-пресс, 2007. – 128 с.
3. Левченкова Т. В. Методические особенности оптимизации двигательного режима детей дошкольного возраста / Т. В. Левченкова, А. К. Циплакова // Теория и практика физической культуры. – 2008. – №9. – С. 57-59.
4. Поздняк Л.В. Управління дошкільною освітою / Л.В. Поздняк, М.М. Лященко. – М. : Академія, 2001. – 238 с.
5. Поніманська Т.І., Дичківська І.М. Дошкільна педагогіка. Практикум. –/Т.І.Поніманська, І.М.Дичківська. - К.: Видавничий “Дім” Слово, 2004.–352 с.