Формування творчої особистості – одне з важливих завдань педагогічної теорії та практики на сучасному етапі. Отже, проблема розвитку творчої особистості є актуальною. Розпочинати роботу над нею необхідно вже в дошкільному дитинстві.

Одним із шляхів наближення дитини до творчої діяльності є шлях до мистецтва. Cаме мистецтво допомагає знайти дорогу до свого «Я», побачити та прийняти навколишній світ.

Базовий компонент орієнтує педагогів на впровадження у практику цілісного підходу до розвитку, виховання та навчання дитини, який передбачає формування життєздатної, свідомої, всебічно розвиненої, творчої особистості. Сучасний зміст дошкільної освіти спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток дитини за умови здійснення педагогічного процесу на засадах гуманізації та демократизації. Серед пріоритетних завдань Базового компонента (освітня лінія «Дитина в світі культури»), чинної програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» та парціальної програми «Радість творчості» є формування, збагачення та систематизація уявлень про різні види образотворчого мистецтва (графіка, живопис, скульптура…) та їх характерні особливості,  удосконалення технічних умінь із використання обладнання та різних специфічних матеріалів (вуглина, олівці, сангіна, пастель). Тому було вирішено провести діагностику серед дітей з метою виявлення інтересу до малювання саме графічними художніми матеріалами.  Адже використання різних графічних матеріалів, специфічних засобів виразності сприяє розкриттю творчого потенціалу дитини, відходу  від стереотипів, розвитку пам'яті та уяви. Виявивши надзвичайно високий інтерес вихованців до різноманіття графічних матеріалів, було вирішено впровадити в практичну діяльність дітей дошкільного віку ознайомлення з мистецтвом графіки як засобом розвитку творчого потенціалу.

Графіка – мистецтво чорного і білого – самобутній вид образотворчого мистецтва, де зображення складається з ліній, плям, штрихів одного кольору  (здебільшого чорного). І хоч графіка не передає всього багатства барв навколишнього світу, її виражальні засоби не менш переконливі.  Графіка, як і інші види мистецтва, відображає дійсність, передає образ предметів та явищ світу. Вона не тільки відображає навколишній світ, а й виражає почуття та думки художника. Твори мистецтва, виконані в стилі графіки, класифікуються за жанрами: книжкова графіка, станкова графіка, журнальна графіка та газетна графіка. Як вид мистецтва графіка входить у дошкільний заклад і через ілюстрацію в дитячій книжці. Уважно вдивляючись у кожну сторінку дитячої книжки, можна знайти багато можливостей для виховання у дітей почуттів засобами графіки. На жаль, це питання зовсім не висвітлено в методичній літературі. У програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»  лише побіжно згадується,  що  такий вид мистецтва існує. З огляду на це, мало уваги приділяється ілюстрації, а тим паче – ілюстрації, виконаної в жанрі графіки. А це в свою чергу призводить до: «збіднілої» уяви у дітей, несформованості уявлень про графіку як вид образотворчого мистецтва, відсутності творчих здібностей, невміння фантазувати.

Графічні роботи подобаються дошкільнятам, викликають у них стійкий інтерес, але без спеціального навчання вони не можуть самі створити графічне зображення предмета. Тим часом, саме з графікою дітям доводиться зустрічатися найчастіше. Це й книжкові ілюстрації, і різноманітні рекламні плакати, листівки, які вони бачать повсякдень. Можливість втілити задум, користуючись різноманіттям матеріалів, а також швидко досягти виразності образу, передати настрій – усе це робить графіку привабливою для малят. А ще графічні роботи можна домальовувати, адже жодна з технік не дає змоги так добре передавати фактуру зображення (пухнастий котик, колючий їжачок).

Головними засобами виразності в графіці є: крапки, плями, лінії, штрихи (рисунок1.1). За допомогою їх можна краще передати світлотінь, об'єм.

Рисунок 1.1

У графіці використовується безліч графічних художніх матеріалів, які допомагають швидко досягти виразності образу, передати настрій (рисунок 1.2).

Розглянемо особливості графічних художніх матеріалів.

Вугілля – надзвичайно м'який, піддатливий матеріал, що відрізняється красивою матовою фактурою. Виготовляється з рівномірно обвуглених тонких гілок чи обструганих паличок липи, верби або інших порід дерев. У ХІХ столітті набуло  поширення тверде вугілля з пресованого вугільного порошку з додаванням рослинного  клею (сухий грифель). Лінії і штрихи, нанесені на папір з шорсткою поверхнею паличкою малювального вугілля, погано з'єднуються з папером і обсипаються. Завершені малюнки, виконані сипучим вугіллям, потребують закріплення спеціальним розчином-фіксатором. На відміну від натурального малювального вугілля палички зі спресованого вугільного порошку дають жирні в'язкі лінії, які дуже важко видаляються. Техніка малюнка вугіллям різноманітна, оскільки заточеним стрижнем або паличкою вугілля можна проводити тонкі чіткі лінії, а бічною стороною -закривати цілі поверхні. Працюючи торцем вугілля і плазом, змінюючи силу тиску і поворот вугільної палички, напрямок штрихів, можна домогтися великої виразності малюнка, вирішувати світлотіньові і об'ємно - просторові завдання.

Сангіна – так само як і вугілля, широко застосовується в малюнку. Виготовляється сангіна у вигляді паличок без оправи різних червоно-коричневих тонів. На відміну від натуральної, штучна сангіна виробляється з каоліну і окислів заліза. Заточені палички сангіни дають тонкі лінії і штрихи. Як і вугіллям, сангіною можна працювати торцем палички і плазом. Вона добре розтирається. При розтиранні сангіна трохи змінює колір і фактуру, але і ці якості можуть бути використані як нові виражальні засоби в малюнку. Техніка сангіни дає можливість домогтися тонких тональних переходів. Найбільш часто вживається теплого червоно-коричневого тону, близького до тілесного. Під час роботи паличку сангіни можна змочувати, що дозволить домогтися більшої різноманітності товщини і щільності штриха.

Пастель – сухі, м'які, кольорові крейди без оправи, виготовлені зі спресованих, стертих в порошок пігментів з додаванням клею, молока, крейди та гіпсу. Пастелі властива матова фактура, чистота, м'якість фарб.  Малюнок кольоровою крейдою наближає графіку до живопису. Пастельними олівцями (паличками) малюють на шорсткому папері, картоні. Ніжну, бархатисту поверхню пастелі необхідно оберігати від найменших дотиків і струсів. Щоб зберегти малюнки, виконані пастеллю, їх не закріплюють, а обережно окантовують і склять в раму. Так звана чиста пастель виконується штрихами і плямами в один барвистий шар. Але кольори пастелі можна змішувати, накладаючи один шар на інший і розтираючи їх розтушовуванням або рукою.

Соус – жирні чорні палички циліндричної форми діаметром 8-10 мм, загорнуті в папір без оправи, виготовлені зі спресованого порошку, сажі або вугілля з додаванням клею. Можна працювати лінією, штрихами, плямами із застосуванням  розтушовки (сухий соус) і розчиненим у воді соусом пензлем (мокрий соус). У малюнку соусом мокрим способом, як і в живопису, застосовуються гострі і плоскі пензлі  із  знежиреного пропаленого волосся або шерсті різних тварин - білячі,  колонкові та інших. На межі живопису і графіки перебуває не тільки пастельна техніка, а й техніка акварелі та гуаші.

Акварель – від латинського-aqua - вода - фарби, зазвичай на рослинному клеї, що розводяться водою. Специфічні прийоми акварелі створюють ефект рухливості зображення. У роботи, виконані аквареллю та пензлем, часто вводиться малюнок пером або олівцем.

Туш – це чорна або кольорова фарба, яка складається з барвника (сажа, сік рослин, кіптява), клейких речовин та додаткових добавок. Є два різновиди туші – суха (у вигляді плиток або паличок) та рідка. Туш буває різних кольорів: чорна, синя, червона, зелена та жовта. Частіше використовується чорна туш.

Варто зупинитися на історії використання туші. Чорнильний горішок був відомим ще з часів Середньовіччя. Його активно використовували в монастирях для ведення різноманітних записів. Пізніше туш з'явилась в Китаї спеціально для затушовування поверхні ієрогліфів, які були вирізані на камені. З ХІХ століття туш почали використовувати й художники. Спочатку до ХІХ століття малювали гусячими перами, а потім – металевими перами.

При малюванні тушшю, окрім пера, можна використовувати пензлі і тампони. Кожен художник мав свої прийоми роботи з тушшю. Так, наприклад, Рембрандт, не тільки малював пером, пензлем, а й паличкою, пальцями. Деякі сучасні художники працюють загостреним сірником.

Простий олівець – інструмент для письма, малювання чи креслення, у якому тонка графітна серцевина вкладена в оболонку з іншого матеріалу. Оболонка в олівцях найчастіше дерев'яна, але може бути з пластику або з переробленого паперу. Головна умова для матеріалу оболонки – він повинен легко застругуватися у побутових умовах. Прості олівці за цільовим призначенням поділяють на шкільні, канцелярські, креслярські, рисувальні, сувенірні, рекламно-представницькі. Цей поділ досить умовний, оскільки графітні олівці є універсальним письмовим інструментом. Написане олівцем не втрачає кольору ні з часом, ні від сонячного проміння, але може бути стерто майже безслідно гумкою.

Чорнило – рідка фарба, придатна для письма або створення зображень з допомогою письмових інструментів і штампів. Складається з води (чи іншого розчинника) та певного барвника. Із найдавніших часів до середини XIX століття чорнило було окремим від письмового інструмента матеріалом для письма – воно зберігалось у спеціальній ємності – чорнильниці, куди той, хто писав, вмочував кінчик пера чи розщепленої тростинки. У наш час із чорнилом найчастіше зустрічаються при роботі з печатками й штампами, механічними самописцями, при письмі  авторучками. Окремо слід згадати образотворче мистецтво и дизайнерські роботи, де чорнило може використовуватися для багатьох технік рисунка й відтиску штампів.

Доцільно в роботі з дітьми під час ознайомлення з мистецтвом графіки використовувати твори художників, які при написанні картин користувалися різноманітними графічними художніми матеріалами та засобами виразності в різних жанрах живопису.

Методичний порадник щодо ознайомлення дітей з книжковою ілюстрацією

Із книжкою дитина знайомиться з молодшого дошкільного віку, і завдання дорослого полягає в тому, щоб викликати інтерес до неї, до малюнків, які в ній містяться, бажання  уважно їх розглядати, «читати малюнки», впізнавати знайомі образи, емоційно відгукуватися на них. На занятті, при ознайомленні з новою книжкою, потрібно спочатку прочитати текст, а потім – роздивитися ілюстрації. Картинка - ілюстрація допомагає вихователю донести до дитини текст, але вона може і завадити, якщо показати її невчасно. Потрібно, щоб картинка йшла за словом, а не навпаки. Тільки після того як книжка прочитана, вихователь показує ілюстрації. Діти розпізнають героїв, речі, події, про які йшла мова в тексті. На подальших заняттях можна використовувати різні варіанти алгоритмів при ознайомленні дітей із книжковою ілюстрацією

Варіанти алгоритмів ознайомлення дітей із книжковою ілюстрацією

Молодший дошкільний вік

Починати знайомство можна, показавши дітям «книжку з сюрпризом».   (Така книга може мати тверду обкладинку, об’ємні іграшки тощо). Дорослий привертає увагу до знайомих образів і запитує «Які вони на дотик?, «Які за розміром?» тощо. Можна дітям запропонувати книжку-ширму. Прослухавши текст і розглянувши книжку, дитина включає її в свою гру: будує з неї будинок, використовує ширму, ховається за неї тощо. Також при розгляданні ілюстрацій дитину можна попросити виконати деякі дії: «погладити зайчика», «погодувати курчаток», прокричати як «півник» тощо. Перед відкриттям кожної сторінки дорослий каже: «Що ще цікавого намалював художник?»

Отже, під час молодшого дошкільного віку завдання дорослого – викликати інтерес до книги, до малюнків у ній, бажання їх роздивлятися, емоційно відгукуватися на них, звертати увагу на засоби виразності: форму, колір, позу, жест, положення в просторі. Діти впізнають  в малюнку знайомі предмети. Вихователь допомагає дитині знайти схожість із знайомими предметами, назвати їх, знайти відмінності (колір, величину, форму).

Середній дошкільний вік

У середній групі продовжується робота з розвитку у дітей інтересу до книжкової ілюстрації. Формується радість від спілкування з книгою, очікування зустрічі з нею, емоційний відгук на її зміст, настрій героїв, співпереживання їм, дбайливе ставлення до книги. У цьому віці дорослий пояснює вихованцям, що основним засобом виразності в книжковій графіці є малюнок – просторова характеристика образу, передана через зображення зовнішності: форми, будови, пози, рухи, жесту, міміки за допомогою виразних точок, ліній, штрихів. Також в середньому дошкільному віці вихователь ознайомлює дітей з різновидом графічних матеріалів. Діти дізнаються про роль ілюстрацій, проте, хто створює їх, а також про працю художника-ілюстратора. Увага дітей залучається і до побудови зображення на сторінці книги: де і як художник малює головного героя. У середньому віці відбуваються деякі зміни в розумінні дітьми тексту: це пов’язано з розширенням досвіду дитини. Діти встановлюють прості причинкові зв’язки в сюжеті, оцінюють вчинки героїв. Діти роздивляються картинки-ілюстрації прийомом співвідношення висловів із тексту з малюнками. Вихователь може прочитати уривок з тексту,  попросити дитину знайти картинку, яка відповідає прочитаному, та навпаки. Дорослий може запропонувати картинку, а дитині пропонує згадати, який момент із казки відображено. Можна провести бесіду «Навіщо у книгах потрібні картинки».

Старший дошкільний вік

Продовжується формування у дітей стійкого інтересу до творчості художників-графіків, уважного і дбайливого ставлення до книжки, бажання постійно спілкуватися з нею. Увагу дітей слід звернути на індивідуальну творчу манеру зображення того чи іншого митця.

Орієнтовний план роботи гуртка з дітьми старшої групи «Чорно – білі фантазії»