Сучасне суспільство потребує сьогодні гармонійної, самостійної, особистості, здатної ефективно та самостійно здобувати знання з різних джерел, зокрема, з наукових, літературних, засобів масової інформації, мас-медіа (преси).

Проте в останні роки можна спостерігати протиріччя між соціальною потребою у високоосвічених фахівцях і тотальним зниженням читацької активності.

Тому, Державним стандартом початкової освіти разом із фокусом на  ключових компетентностях визначено наскрізне уміння: «вміння читати і розуміти прочитане».

Метою початкового курсу мовно-літературної освіти є розвиток особистості дитини засобами різних видів мовленнєвої діяльності, формування ключових, комунікативної та читацької компетентностей.[5, с.6]

Читання – це не тільки вид діяльності особистості, а й складний психологічний процес, який характеризується двома взаємопов’язаними сторонами: технічною (рух очей і мовленнєва діяльність) і розумовою (сприймання і розуміння прочитаного, тобто взаємодія почуттів і думок читача) [2,с.18].

Від початкової школи значною мірою залежить, чи сформується у дітей читацька компетентність.

Перед вчителями початкової ланки постає питання: «Як же прищепити дитині бажання читати?»

Суперечність полягає в тому, що в традиційній методиці період оволодіння власне читанням (умінням розуміти прочитане) дуже затянутий, багато дітей за цей час втрачають інтерес до книги. При навчанні читання необхідно задіяти емоційну сферу дитини, а традиційна методика спирається в першу чергу на абстрактно-логічне мислення. У шкільних підручниках пропонуються спрощені тексти в 1-му класі, в зв'язку з чим діти на початковому етапі формування досвіду не отримують задоволення від читання. Ефективність технології, в основі якої лежить інформаційно-ціннісний підхід у навчанні читання, передбачає формування читацької компетентності та наскрізного вміння, обумовлена опорою на інтегральні процеси цілісної психіки.

При використанні технології навчання читання на основі інформаційно-ціннісного підходу, запропонованої О.М. Кушніром, діти практично відразу мають можливість сприймати твори дитячої літератури, розуміти зміст прочитаного, поступово виробляючи навички читання. Звідси виникає інтерес, бажання читати книги.

Технологічні ознаки інформаційно-ціннісного підходу - читання разом із «звуковим орієнтиром» і стеження очима за цим орієнтиром. Цей момент можна зустріти при читанні в домашніх умовах, коли дорослий читає вголос, а дитина стежить за книгою. В школі «звуковим орієнтиром»  виступає голос вчителя або голос  «диктора».

Переваги використання методу «звукового орієнтира»:

• Адекватне сприйняття інтенсивного інформаційного потоку.
• Високий рівень мотивації.
• Читання художніх творів чи науково-пізнавальних текстів.
• Репродуктивна і мимовільна артикуляція, що виникає в процесі аудіювання в режимі «артикуляції луни».
• Відсутність регресії очей (очі рухаються постійно в заданому напрямку і темпі).[3,с.27]

Робота з вдосконалення навичок читання починається з розглядання книги. Це провідний метод підготовки кваліфікованого читача.

Олексій Михайлович Кушнір стверджує, що: головна "технічна" проблема традиційного навчання - це віра в необхідність "етапного сурогату читання": установка на відтворення звукового образу слова за його графічної моделі.

Простежимо крок за кроком опосередковане формування інструментальних компонентів інформайційно-ціннісного підходу навчання читання , що відбуваються на основних етапах  уроку.

Перший крок до опанування вміння читати — це ознайомлення з літерами. Тут автоматизується дія ідентифікації звука, літери та їх артикуляційної моделі.

Вчитель, показуючи графічний образ, сам же його озвучує, провокуючи тим самим у дитини мимовільне мовно-моторне повторення. Цей етап зазвичай не займає більше 10 днів, при цьому весь буквений матеріал подається  дітям відразу. (Кубики, картки, магнітні абетки тощо). 

Здатність розшифрувати і зрозуміти написане слово має піднятися на поверхню у результаті спільних рухів дорослих і дітей. До речі, дуже важлива перевага групових форм роботи тому, що у дитини виключаються ситуації можливого особистого неуспіху. Невдача тимчасової навчальної групи переживається як чиясь невдача, у той час як успіх групи сприймається як особистий.

По-перше, книга для читання  у дитини на столі.

По-друге, на дошці або на екрані той же текст, що і в книзі. Текст читається вчителем, який супроводжує власне читання рухом руки або указівки по рядку, при цьому спонукає дітей також слідувати по рядку очима і пальчиком. Один-два уроки по цій схемі достатньо, щоб діти освоїли прийом.

По-третє, потрібно викликати інтерес до тексту - предмету роботи. Наступні кілька уроків діти по черзі підходять до екрану  і указкою рухаються по рядках, немов показуючи учителю, де потрібно читати. Вчитель вголос читає текст в темпі «читання дитини» , одночасно рухається указка – яка служить орієнтиром темпу, орієнтиром для стабілізації руху ока по рядку. Через кілька уроків читання вчителя починає лідирувати, змушуючи дитину наздоганяти темп читання вчителя. Поступово діти самостійно починають стежити за читанням диктора(вчителя) по книзі. В  подальшому запропонуємо дитині читати пошепки разом з диктором. Безперервне звучання тексту змушують очі дитини  рухатися тільки вперед при повному розумінні сюжету.

На початку навчання читання погляд учня буде сфокусований дуже точно на слово, яке вимовляється, однак поступово з цим починає справлятися і периферійний зір. Створюється психофізіологічна основа для читання інформаційними блоками. Оскільки вдалося позбавити дитину від трудомісткої «розшифровки» значень слів, немов поєднати вже відоме значення і вже готову артикуляційну модель з графікою, стрімко формується словник знайомих слів - слів, які «зчитуються» миттєво.

Висока швидкість звучання тексту потрібна, щоб остаточно відірвати дитину від спроб довільно артикулювати, зробивши це майже неможливим. Замість цього включаються в організований процес читання мимовільні артикуляційні «автоматизми», що супроводжують скорочену форму аудіювання. Відбувається ідентифікація тексту зі звуком, значенням, відображенням і скороченою артикуляційною моделлю, що активізується слуханням, що за своєю будовою повинна збігатися з артикуляційними «автоматизмами».

На основі порівняльного аналізу технології навчання читання з використанням інформаційно-ціннісного підходу і традиційної методики навчання читання можна виділити наступні відмінності.

 Етапи роботи за  технологію інформаційно-ціннісного підходу

Технологія навчання читання на основі інформаційно-ціннісного підходу включає наступні етапи:

1)  вивчення літер і складів блоковим методом (1 клас )
2) слідкування по рядку за допомогою пальчика за повільним читанням дорослого (1 клас);
3) проходження пальчиком по тексту за прискореним читанням дорослого («звукового орієнтира») (2 клас)
4) слідкування очима за прискореним читанням «звукового орієнтира»  (2-3 клас)
5) слідкування очима і читання з синхронним промовлянням пошепки того ж тексту (2-3 клас)
6) читання вголос і про себе одночасно з підкреслено виразним читанням дорослого в оптимальному темпі (3-4 клас)
7) читання про себе в темпі, відповідному мети читання та виду тексту (4 клас)

Ознаки читацької діяльності за технологію інформаційно-ціннісного підходу :

• досить інтенсивний інформаційний потік із розвиненою системою сприйняття, що формується на основі усної комунікації, аудіювання;
• високий рівень мотивації, оскільки учні читають винятково високохудожні оригінальні твори або науково-популярні тексти;
• розуміння та швидкість є на порядок вищими,
• артикуляція — редукована, спосіб читання – цілі слова;
• практично відсутній ґрунт для появи регресії очей, «звуковий орієнтир» змушував очі рухатися постійно у заданому напрямку.

Основною мотивацією освітньої діяльності на уроках української мови та читання є пізнавальний інтерес. Він вимагає поєднувати в даній технології раціональне та емоційне, факти та узагальнення, колективне та індивідуальне, інформаційне та проблемне, пояснювальні та пошукові методи.

Головними завданнями уроків української мови та читання за технологію інформаційно-ціннісного підходу  є:

а) 30-хвилинне свідоме, виразне, правильне читання; повноцінне сприйняття художньої літератури, науково-популярних текстів.
б) формування моральних, естетичних, образних уявлень, вияв інтересу до книжок та їх вибору до самостійного читання.
в) принцип структурування навчального матеріалу - тематичний.

Технологія інформаційно-ціннісного підходу, забезпечує якісне формування читацької компетентності та наскрізного вміння «вміння читати» засобами літератури.

Література

1. Вашуленко О. Читацька компетентність молодшого школяра: Теоретичний аспект//«Початкова школа», 2011 – № 1.
2. Коваль Г.П., Іванова Л.І., Суржук Т.Б. Методика читання: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 280 с.
3. Кушнір О.М. Інформаційно-ціннісний підхід у навчанні читання.-Благовєщенськ.
4. Кушнір О.М. Бібліотека замість азбуки [електрон. ресурс]. http://ps.1september.ru/2001/04/3-2.htm.
5. Типова освітня програма, розроблена під керівництвом Савченко О. Я. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-1-4-klas/2019/11/1-2-dodatki.pdf
6. Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах: Посіб. для вчителя. – К.: Освіта, 2007.
7. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти. – К.: Грамота, 2012. –504с.