Світові стандарти потребують від сучасної освіти інтеграції знань, об’єднання теоретичних знань у цілісну систему, що дає можливість відображати навколишній світ в його єдності і розвитку. У ХХI столітті інноваційні технології навчання стрімко входять в освітянську галузь і передбачають формування нової системи мислення у людини в інформаційному просторі [2].

Сучасні реалії потребують нових вимог не лише від освітньої системи і навчальної діяльності, але й спонукають вчителя до саморозвитку. Інноваційність – це прагнення працювати за вибраною професією і проявляти свою творчість. Постійно впроваджувати нововведення в практику роботи закладів освіти. Інноваційність у роботі вчителя повинна прийти на зміну інертності, пасивності і консерватизму. Педагог повинен бути завжди готовим до змін і за необхідності виходити за рамки звичайних ситуацій. Працювати над удосконаленням педагогічної майстерності й підвищення кваліфікації. Ці дії  сприяють розвитку професійного зростання та активізують здібності вчителя і спрямовують до об’єднання знань навчальний процес [1, 4].

Проте існують суперечності між соціальними потребами у професійно- орієнтованих вчителях, зокрема і вчителях біології та недостатньою розробкою базових теорій для їх підготовки. При аналізі наукових джерел, які висвітлюють проблематику даного питання, виявлено, що проблема підготовки майбутніх вчителів біології на сучасному етапі набула досить широкого поширення. Разом з тим, багато аспектів професійної підготовки, з позиції сьогодення, досі не отримали наукового осмислення. Тому потрібно спрямувати пошук на ймовірні шляхи підвищення ефективності фахової підготовки майбутніх педагогів у світлі сучасних природничо-наукових знань.

У науковій літературі часто розглядаються шляхи підвищення професіональної підготовки вчителя сучасної школи, який повинен мати високий рівень та вміти поєднувати теоретичну і практичну частини підготовки. Систематично  поновлювати свої знання за допомогою інноваційних технологій. Вміння сучасного педагога застосовувати новітні освітні ресурси на практиці є складовою його компетентності і професіоналізму. Способи їх досягнення  досліджує нова, окрема галузь педагогіки – педагогічна інноватика. Вона спрямована передусім на те, щоб забезпечити відповідність навчально-виховного процесу до вимог сучасного суспільства[5, 7, 8].

Вітчизняні та зарубіжні науковці працюють над розробкою багатьох напрямків досліджень освітньої інноватики. Зокрема над вивченням сутності інновацій працюють   І.П.Підласий, В.Ф. Паламарчук, М.Д.Ярмаченко та інші.  Над розробкою різноманітних новітніх моделей змісту педагогічної освіти працюють І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, О.А.Дубасенюк та ін. Визначенням  структури, закономірностей функціонування та розвитку інноваційних процесів у педагогічних системах займаються О.В.Киричук, М.М. Поташник, Н.Р. Юсуфбекова та ін. Розробкою та впровадженням системи управління інноваційними освітніми процесами займаються Л.М.Ващенко, Л.І.Даниленко, О.І. Мармаза, О.Г.Хомеріки та ін [3, 4, 10].

Інноваційна освіта – це сукупність отриманих  систематизованих знань, вмінь і навичок, поглядів та переконань у процесі інноваційного навчання в навчальному закладі або шляхом самоосвіти та постійного творчого самовдосконалення. Послідовність дій, що ведуть до створення, розвитку і застосування на практиці педагогічних нововведень забезпечує інноваційний процес.

У інноваційних навчальних закладах найчастіше здійснюються інноваційні перетворення в галузі освіти. У таких закладах експериментально апробуються і впроваджуються нові педагогічні ідеї, технології, теорії, методики, які спрямовані на  покращення навчально-виховного процесу в порівнянні із традиційною системою [7].

Інноваційна діяльність спрямована на реалізацію нововведень. Вона базується на використанні та впровадженні нових наукових знань, ідей, підходів. Забезпечує трансформацію результатів наукових досліджень і практичних напрацювань у новий або удосконалений продукт [6].

Пріоритетним для сучасної вищої школи є формування у майбутніх учителів готовності до інноваційної діяльності, стимулювання до розвитку їх творчості та прагнення самостійно вдосконалювати власний практичний досвід [8, 9].  

Інноваційне навчання спрямоване не лише на створення й впровадження нововведень. Воно передбачає також реформування системи освіти, змінити  способи діяльності педагогів та учнів. Вплинути на зміну стилів їх мислення, життя й відносин, які із цими нововведеннями пов’язані [3].

Характерними ознаками інноваційного навчання є передбачення та співучасть [7,10]. За такого навчання розвивається здатність до розуміння нових, незвичайних ситуацій, вміння прогнозувати події та оцінювати наслідки прийнятих рішень. Підвищується соціальна активність та здатність бути ініціативним.

На сьогодні, проведення уроків, зокрема  природничого циклу, неможливе без використання інформаційних та телекомунікаційних технологій. Вони допомагають значно розширити ілюстративний матеріал та підсилити емоційний фон навчання. Використання сучасних інформаційних технологій сприяє кращому  сприйманню матеріалу учнями і забезпечує більш високий рівень засвоєння предмета. Експериментальне моделювання природних явищ і процесів за допомогою комп’ютера необхідне перш за все для вивчення подій, які практично неможливо продемонструвати в шкільний лабораторії. Такі уроки  стають більш яскравими та насиченим, а спілкування з учнями більш змістовним, та діяльним. Сприяють  розвитку  у школярів зорової, слухової, образної пам’яті, акцентують увагу на важливих об’єктах та їх властивостях [4, 6, 9].

Реформування освіти і перехід до нових компетентнісних стандартів сприяло реалізації інноваційних підходів щодо професійної підготовки майбутніх вчителів біології. Основою для їх професійного розвитку є саме компетентнісний підхід при підготовці до майбутної діяльності. Важливим при такій професійно-педагогічній підготовці є те, що майбутній вчитель може оцінити переваги та недоліки такого навчання на власному досвіді. При цьому компетентність фахівця є важливим показником його професіоналізму [7].

З погляду на парадигму компетентнісного навчання, А.Чалданбаєва виділяє три рівні при професійній підготовці майбутніх вчителів біології. Перший - обов'язковий рівень, на якому відбувається формування усіх базових компетентностей. На другому, психолого-педагогічному рівні, відбувається підготовка до вирішення практично-орієнтованих задач в межах своєї професії. Третій, профільний рівень, передбачає змістовнотехнологічну підготовку, яка спрямована на поглиблення та практичне вдосконалення сформованих загальнонаукових і спеціальних компетентностей. Це вцілому сприяє успішному вирішенню професійних завдань у майбутній педагогічної діяльності [9].

Теоретичний компонент у професійно-методичній підготовці майбутнього вчителя біології проявляється в розумінні основних засад навчального предмета,  вмінні здійснювати аналіз змісту дидактичних матеріалів. Практична підготовка сприяє оволодінню компонентами педагогічної діяльності в реальних умовах навчально-виховного процесу. Ефективність її залежить від ступеня включення методичних дисциплін у її змістове наповнення [6].

Загальні тенденції, що відбулись при реформуванні освіти в України, сприяли зміщенню акцентів при професійній підготовці майбутніх учителів, у напрямку не отримання готового знання, а створення умов для формування компетентностей та самовдосконалення. Саме тому, розвиток особистісних якостей майбутнього фахівця є пріоритетним у сучасному освітньому  просторі вищого закладу освіти [8]. 

Отже, основою для оновлення навчальних закладів і головним чинником розвитку освітніх систем є інноваційна педагогічна діяльність. Визначальним її результатом є структурні та змістові зміни в роботі закладу та освітньої системи.

Література

1. Бережна Л.В. Розвиток професійного зростання вчителя за умов інноваційного освітнього поля. Роль інновацій в трансформації образу сучасної науки : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. Конф. (м. Київ, 28-29 грудня 2018 р.) Київ : ГО «Інститут інноваційної освіти», 2018. – С. 3-5.
2. Ворон О. Інформаційне середовище навчального закладу: проблеми, реалії, перспективи. Нова пед. думка: зб. матеріалів Х Міжнародної науково-методичної конференції «Європейський простір вищої освіти як основа розвитку суспільства знань». 2012. № 1. С. 43-44.
3. Гальченко В. Комп’ютерні технології в освіті: реалії та перспективи. Інформатика та інформ. технології. 2012. № 3.  С. 17-20.
4. Граматик Н. Професійна підготовка майбутнього вчителя біології: базові теорії природничо-наукового дискурсу. Науковий вісник МНУ ім. В.О. Сухомлинського. Педагогічні науки. № 3 (66). С.76-82.
5. Грицай Н.Б. Теорія і практика методичної підготовки майбутніх учителів біології: монографія. Рівне: О.Зень, 2016. 440 с.
6. Дичківська, І. М. Інноваційні педагогічні технології : практикум : навч. посіб. Київ : Слово, 2013. 447 с.
7. Коренева І.М. Компетентності вчителя біології: погляд крізь освіту для сталого розвитку. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. 2018. № 62. С. 108-113.
8. Макогоненко М. Використання інформаційних технологій навчання в практиці роботи вчителя біології . Збірник наукових праць. Частина 4. 2012. С. 230-236
9. Оніпко В.В. Концептуальні основи професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до роботи в профільній школі. Наукові записки кафедри педагогіки. 2012. № 28 (1). С. 164-170.
10. Професійний розвиток педагога Нової української школи в умовах формальної і неформальної освіти: збірник спецкурсів / Авторський колектив; заг. ред. проф. Т.М. Сорочан. Київ: Агроосвіта, 2018.