Головною метою сучасного закладу освіти є формування всебічно розвиненої, критично мислячої та духовно багатої особистості, яка вміє комунікативно виправдано й грамотно послуговуватися мовою в різноманітних ситуаціях. Формування комунікативних умінь і навичок засобами пунктуації починається в закладі освіти і має бути зорієнтоване на виховання високоосвіченої, самодостатньої, творчої особистості з інноваційним типом мислення і діяльності. Учні повинні вміти не просто володіти рідною мовою, а й будувати змістовне, граматично та стилістично грамотне висловлювання залежно від ситуації спілкування.

Підручники й посібники з методики навчання рідної мови (О. Біляєва, О.Глазової, І.Олійника, М.Пентилюк, С. Єрмоленко) окреслюють загальні питання навчання пунктуації, однак проблема формування пунктуаційних умінь і навичок учнів основної школи з позиції сучасних інноваційних підходів до шкільної мовної освіти ще достатньо не розглянуто.

Формування мовної особистості засобами пунктуації– це перш за все шліфування, розвиток думки, почуттів, виховання естетичної сприйнятливості до цінностей світової культури й осмислення серед них місця культури свого народу.

Слушну думку з цього приводу висловила Л. Струганець, яка стверджує, що «для дитини підставою є та мова, якою вона думає, що на ній виростуть нові й нові враження, у ній вона сприймає кожну незначну для неї думку, залучаючи знаки пунктуації до мовної будови» [1, с. 84]. Значення пунктуації полягає насамперед у тому, що за її допомогою текст розчленовується на певні відрізки з тим, щоб читач точніше, глибше, в повній відповідальності до задуму автора зрозумів і сприйняв написане. Розділові знаки допомагають виражати думки й почуття.

К. Паустовський образно зазначав, що розділові знаки – це як нотний стан. Вони міцно тримають текст і не дають йому розсипатись. Доцільно вивчати пунктуацію з опорою на літературний текстовий матеріал, бо, як стверджує О. Доценко, пунктуація робить писемне мовлення зрозумілим, недвозначним, дає змогу реалізувати найрізноманітніші інтелектуальні, емоційні, вольові смисли та їх відтінки.

Пунктуація – це система розділових знаків, що використовуються для членування тексту відповідно до його смислових, граматичних та інтонаційних особливостей; система правил вживання розділових знаків; розставляння розділових знаків у тексті [1, с. 89]. Формування правописних умінь і навичок учнів- це одне із першочергових завдань, яке має ставити перед собою сучаснийзаклад освіти. Для досягнення цієї мети в освітньому процесі необхідно використовувати інноваційні методи та прийоми навчання, творчі завдання і вправи, що спонукали бздобувачів освіти до активного вивчення теоретичного матеріалу з пунктуації та застосування його на практиці.

Слушну думку до підходу вивчення пунктуації висловив М. Русанівський, який стверджував, що на уроках навчання пунктуації потрібно виробити вміння в кожного учня не лише володіти пунктуаційними засобами, а й мати бажання послуговуватися всіма таємницями цього розділу. Ці навички мають бути невіддільні одна від одної і закріпитися в процесі практичного застосування своїх знань. Чим багатша ця практика, тим більша потреба в оволодінні новими поглибленими знаннями, в умінні висловлювати свої думки, у мистецтві переконання словом і знаком, естетичній освіті й самоосвіті. Важливо на уроках вивчення пунктуації з’ясувати пунктуаційний механізм, розкрити її функції, виробити вміння помічати одиниці мови й свідомо користуватися ними [3, с. 203].

Науковець І. Ющук підкреслює, що одні основним завданням шкільного курсу вивчення пунктуації вважають формування в учнів пунктуаційної вправності, інші прагнуть навчити дітей гарно і змістовно висловлюватися, ще інші на перше місце ставлять бездоганне знання правописних правил [5, с. 11].       Вчений І. Олійник переконує, що володіння високою культурою мови досягається внаслідок засвоєння пунктуації та граматичної будови літературної мови, норм правильної вимови, всього багатства пунктуаційних засобів.

Дослідник М. Пентилюк зазначає, що як і орфографія, пунктуація служить засобом оформлення тексту і сприяє ефективному спілкуванню. Для того, щоб навчити учнів свідомо засвоювати пунктуаційні правила на основі знання понять, що входять до їх складу, виробляти навички вільного й гнучкого застосування правил на практиці, необхідно використовувати інноваційні методи, різноманітну систему тренувальних вправ. Учитель має знати всю систему тренувальних вправ і володіти методикою її проведення.

На думку дослідниці Н. Ковальчук, особливу роль при вивченні пунктуації відіграють вправи творчого характеру. Вона зауважує, що використання творчих вправ якнайкраще розвиває у дітей творче мислення, інтерес до навчання, до творчої діяльності. Треба лише вдало добирати завдання, щоб вони викликали зацікавлення у школярів. Адже пробудити інтерес до пунктуації, навчити школярів творчо мислити – це найголовніша мета, до якої прагне вчитель у зв’язку із завданням підвищення рівня процесу навчання мови. Доцільно використовувати різноманітні творчі вправи, запитання, завдання-жарти, дидактичні ігри, загадки, ребуси. Використання творчих вправ урізноманітнює проведення уроків навчання пунктуації, що є показником сформованості основних пунктуаційних умінь – правильно вживати розділові знаки відповідно до умов спілкування [2, с. 67–68].

Розвивати логічне мислення, мовлення учнів, навички виразного читання, мовний слух, створювати атмосферу співпраці вчителя й учнів допомагають різні форми нетрадиційних уроків: урок-практикум, урок-змагання, урок-мислення, урок-семінар, урок-конференція, урок-творчисть, урок-залік тощо та використання інтерактивних методів («Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Навчаючи – учусь», «Ажурна пилка» «Мозаїка», «Дерево рішень», «Аналіз ситуації» та ін.). Такі форми і методи вивчення пунктуації заохочують учнів до самостійного здобування знань, умінь та навичок. Для формування пунктуаційних вмінь і навичок ефективним є використання тренувальних вправ у вигляді ігрових ситуацій («Цікавий ланцюжок», «Слабка ланка», «Супермайстер», Актуальні проблеми в системі освіти: «ЗНЗ – доуніверситетська підготовка – ВНЗ» 52 «Лінгвістична вікторина», «Розшифруйте» та ін.). Вони сприяють пробудженню інтересу до навчання, дають змогу поєднувати в одне єдине ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування.

Пунктуацію не можна вивчити тільки шляхом запам’ятовування правил, бо часто вживання розділових знаків залежить від стилю мовлення, особливого забарвлення думок, переданих письмово. Інколи для того, щоб правильно поставити розділовий знак, необхідно точно зрозуміти не тільки окреме речення, а й увесь текст. Тому, вивчення пунктуації тісно пов’язується не тільки з граматикою, але з стилістикою, аналізом текстів різних стилів мовлення, особливостей мови художніх творів.

Наведемо для прикладу кілька завдань з метою перевірки засвоєння учнями відомостей про пунктуацію.

Пунктуаційний практикум.

Перепишіть речення, правильно поставте розділові знаки, з’ясуйте смислові зв’язки між частинами. 1. День був похмурий і насичене вологою повітря невидимим маревом вкривало далечінь де лежали вкриті снігом поля та чорніли пагорби (М. Черничук). 2. В кутку під божницею замість стола стояла вузенька примостка на чотирьох паколах убитих в землю (П. Мирний). 3. Давня українська література зокрема поезія налічувала не одну сотню імен письменників які творили в своєму часі і мистецтво яких чи не загинуло цілком чи не дійшло до нас частково (В. Шевчук). 4. Для неї не було б здається несподіванкою якби це саме він син її капітан Дорошенко прибув із далеких плавань додому прибув би кораблем аж сюди та кинув якір на видноті у рідному степу поблизу материної домівки (О. Гончар). 5. Як справжній мисливець він терпіти не міг коли без усякої потреби нищили природу (М. Рильський). Мить творчості. Напишіть твір-роздум на одну із те, використовуючи складні синтаксичні конструкції. «Двомовність – як роздвоєне жало» (Л. Костенко); «Із рідним словом тулишся, мов злодій» (П. Куліш); «Маємо бути європейцями на ґрунті українському» (П. Грабовський). Пунктуаційне повідомлення.

Складіть усне повідомлення на тему: «Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні». Із художньої літератури підберіть і випишіть приклади на кожне повідомлення. Поміркуйте. Прочитайте речення, простежте за розділовими знаками та інтонацією в них. Зробіть висновки, при яких смислових зв’язках у безсполучниковому складному реченні ставиться кома, крапка з комою, тире, двокрапка. 1. Співає Маланці колос, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси кличуть городи, синім сочистим листом тучна земля диха на неї теплом (М. Коцюбинський). 2. Ось і великодні святки прийшли і пройшли; зазеленіли поля; зацвіли садки; защебетали соловейки (П. Мирний). 3. Глибоке зоряне небо; місяць-князь високо стоїть на ясній оболоні й блідне перед наступаючим ранком; східний край неба вже побілів і пройнявся рожевим серпанком … (М. Старицький). 4. Я знаю: моя Україна воскресне на поклик добра (Д. Павличко). 5. Мало прожити життя – треба життя зрозуміти.   Розподільний диктант. Випишіть речення за таким порядком: відокремленими прикладками, відокремленими обставинами, відокремленими додатками, відокремленими означеннями. Усно поясніть розділові знаки. 1. Заслухані у відголосся минулого, задивлені у міраж майбутнього, ми часто пропускаємо повз увагу найцінніше – музику сьогоднішнього дня (І. Вільде). 2. В людській душі, крім видимого неба, є одинадцять всячеських небес (Л. Костенко). 3. Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі (Л. Українка). 4. Я, людина двадцятого віку, – і от, зачудована, бачу лише первозданність (Л. Костенко). 5. В рідній мові мудрість віків і пам’ять тисячоліть, в ній неосяжна душа народу – його щирість і щедрість, радощі й печалі (С. Плачинда).

Робота з текстом. Вибіркове письмо з графічним завданням. Прочитайте текст. Висловіть його головну думку. Випишіть складнопідрядні речення, визначте місце підрядної частини щодо головної, накресліть схеми. Дідова хата

Ніяку хату так не любили бусли, як дідову. Її стара, зелена та горбкувата, наче вкрита луговими купинами, стріха ранньою весною зацвітала великими чорно-білими квітами – то з усього села зліталися сюди бусли. Торохкотіли у небо довгими червоними дзьобами, а потім наскакували одне на одного, штурхали грудьми й били крилами, спихаючи з гребеня даху, вони билися за гніздо, найкраще на увесь виднокіл. Воно було дуже старе і від того велике й міцне, вимощене так, наче вросло у стріху. Як казали люди, у буслів була своя причина, щоб домагатись саме цього гнізда. Мовляв, розумні птахи знали, що дідова хата ніколи не загориться і тиснулись сюди, хоч на сусідніх будинках клали їм і колеса, і вимощували гребені старим бур’яном, аби приманити. Бусли ж лиш тоді розлітались на інші обійстя, коли на дідовому утверджувались хазяї – старі й дужі птахи, що роками жили тут. І так до наступної весни, а там усе починалося спочатку. Люди заздрили старому Тарасові, що так умів причаровувати до себе буслів, бо, звісно, де на хаті бусол, там у хаті й щастя (Г. Кримчук).

Поетична хвилинка.

Прочитайте уривок з вірша «Між іншим» Л. Костенко. Визначте головну думку. Зверніть увагу на розділові знаки. І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: – Люди, будьте взаємно ввічливі! − І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: -Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!.

Сконструюйте. За поданими схемами складіть речення і поясніть розділові знаки. 1. УС: іО, іО, іО, іО. 2. УС, як-от: О, О,О. 3. О, О, О – УС. 4. Чи О, чи О, чи О – УС. 5. УС, а саме: О, О, О.

У лабораторії письменника.

Прочитайте уривок із трилогії У. Самчука «Волинь». Правильно розставте розділові знаки. Тату тату Ну чого тобі Чому чорногузiв кличуть Iванами А де вони дiваються зимою Бо так їх пiп охрестив А на зиму вони вiдлiтають вiд нас У теплi краї у вирiй Вони хотiли б щоб завше було лiто а у нас є й зима От вони й летять того лiта шукати деiнде. Тату А де ж тi краї Там нiколи немає зими А чому Де це То далеко Звiдсiль не зобачиш За морем Багато птахiв вiдлiтає туди але весною вони знову вернуться. От там певно злетиться дуже багато птахiв.

Використання наведених вправ сприяє формуванню навичок самоконтролю, вмінню висловлювати особисту думку з приводу певних пунктуаційних особливостей, розвиває уяву й навички критичного мислення, а також допомагає учням краще закріпити, повторити, узагальнити матеріал з пунктуації.

Така форма роботи на уроці з використанням інноваційних методів навчання пунктуації сприятиме поліпшенню, як писемного, так і усного мовлення учнів, етики спілкування, створюватиме можливість для диференціації знань, контролю й оцінювання результатів і вестиме до поліпшення їх грамотності.

Література

1. Доценко О.Л. Стратити не можна, помилувати, або стратити, не можна помилувати, чи особливості української пунктуації / О.Л. Доценко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2003. – № 3. – С. 88-95.
2. Ковальчук Н. П. Використання вправ творчого характеру на уроках вивчення пунктуації / Н. П. Ковальчук // Теоретична і дидактична філологія. – 2012. – Вип. 12. – С. 64-69.
3. Русанівський В. М. Українська мова для середньої школи/ В. М. Русанівський, С. Я. Єрмоленко. – [2-е вид.]. – К. : Радянська школа, 1979. – 240 с.
4. Струганець Л.В. Теоретичні основи культури мови / Л. В. Струганець. – Тернопіль, 1997. – 265 с.
5. Ющук І. П. Роздум про мету викладання рідної мови в школі / І. П. Ющук // Дивослово. – 2004. – № 9. – С. 10-14.