Бережіть дитячий вогник допитливості,
жадоби до знань. Єдиним джерелом,
яке живить цей вогник, є радість успіху в праці,
почуття гордості трудівника.
В. Сухомлинський

Зміни життя в сучасному світі вимагають і змін мети та призначення сучасної освіти. Знижується функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчання, передача «готових» знань від учителя до учнів перестає бути основним завданням навчального процесу. Формуються сучасні уявлення про фундаментальність освіти, отримавши яку, людина здатна самостійно працювати, вчитися і переучуватися [6, с. 30].

Загальновідомо що школа – це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання і виховання залежить збагачення культурних цінностей. Стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету – створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої самореалізації. Бо ж у формуванні особистості дитини чи не найбільшу роль грають саме форми організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників. Саме форми і методи організації навчання учнів, зокрема в початковій школі, і є головним аспектом досягнення найкращих результатів у навчанні, вихованні і розвитку дитини. Крім цього, великою майстерністю вчителя  вміння працювати на уроці з усіма дітьми. Тому для науковців і вчителів актуальним залишається питання, як викладати і навчати, як вчити і вчитися, щоб зробити ефективним процес навчання? І інтерактивні методи навчання якнайбільше сприятимуть цьому.

У дитини молодшого шкільного віку сформованість інтерактивних вмінь визначається рівнем розвитку наступних показників:

• спосіб та засіб саморегуляції;
• прийоми та способи організації власної поведінки;
• контроль власної імпульсивності;
• довільність поведінки;
• навички та вміння кооперативних моделей поведінки з однолітками;
• вміння підтримувати постійні, глибокі, позитивні стосунки;
• вміння встановлювати адекватні рольові відносини з вчителем;
• вміння проявляти толерантність, запобігати конфліктам або виходити з них;
• Успішність у різних сферах навчальної діяльності тощо [ 3, с.35].

З огляду на сказане вище стає зрозумілим, що перераховані уміння можна сформувати під впливом адекватних інноваційних методів і прийомів, які б забезпечили активну участь молодших школярів у навчальному процесі. До таких методів належать інтерактивні методи навчання.

Інтерактивне навчання - це діалогове навчання, яке забезпечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою. Воно передбачає:

• постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу – учасників процесу навчання;
• вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань, проблем;
• рівноправність учителя і учнів як суб’єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

• створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;
• формування у молодших школярів як предметних так і загально навчальних умінь та навичок;
• надання можливості кожному учню розуміти і рефлексувати з приводу того, що він знає і думає;
• вироблення життєвих цінностей;
• створення атмосфери співпраці, взаємодії;
• розвиток комунікативних якостей і здібностей;
• створення комфортних умов навчання.

Інтерактивне навчання передбачає:

• моделювання життєвих ситуацій;
• вирішення творчих завдань;
• використання розминок (енергізаторів);
• використання рольових ігор;
• спільне розв’язання проблем, тощо.

Використання інтерактивних методів навчання вимагає певної зміни в житті класу, а також часу для підготовки, як від учнів так і від учителя.

Разом з тим потрібно розуміти, що використання інтерактивних методів не є самоціллю. Це лише спосіб, який сприяє створенню на уроці атмосфери співпраці, взаєморозуміння. Ефективність методу визначається не його назвою, а такими факторами як:

• правильність добору методів (за принципом: у потрібному місці – в потрібний час);
• дотримання методики його проведення [2, с.5].

Для ефективного застосування інтерактивних методів, з метою охоплення всього необхідного обсягу матеріалу і глибокого його засвоєння, педагог має ретельно планувати свою роботу:

1) використовувати методи, адекватні вікові учнів і їхньому досвідові роботи з інтерактивними методами;
2) давати завдання  учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;
3) добирати для заняття таку інтерактивну вправу, яка б давала учням ключ до засвоєння теми;
4) упродовж інтерактивної вправи давати учням час для обмірковування завдання, щоб вони сприйняли його серйозно, а не виконали механічно;
5) враховувати темп роботи кожного учня і його здібності;
6) на одному занятті використовувати один – два (максимум) інтерактивних методів, а не їх калейдоскоп;
7) проводити неквапливе обговорення за підсумками виконання інтерактивної вправи, у тому числі аналізуючи раніше вивчений матеріал.

В основу кваліфікації інтерактивних методів навчання науковцями покладені ті чи інші ознаки цих методів.

Так, М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за принципом активності:

• фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання, тощо);
• соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей, тощо);
• пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв’язання проблеми, тощо).

О. Пометун і Л. Пироженко об’єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум, тощо);
• колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчене речення, мозковий штурм, «навчаючи-вчуся», ажурна пилка);
• ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драматизація, тощо);
• Опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію», «дискусія», тощо) [1, с.76-80].

Переваги інтерактивних технологій полягають не тільки в посиленні ролі й питомої ваги самостійної роботи учнів, але й націленості технологій на розвиток творчого потенціалу особистості, індивідуалізації та диференціації навчального процесу, сприяння ефективному самоконтролю й самооцінки результатів навчання.

Пріоритетом навчання має стати не засвоєння учнями певного обсягу знань, умінь і навичок, а й уміння молодших школярів вчитися самостійно, здобувати знання і вміти їх переробляти, відбирати потрібне, міцно їх запам’ятовувати та пов’язувати з іншими.

Впровадження сучасних педагогічних технологій створюють умови для підвищення якості навчання, пізнавальної активності, й навчальної мотивації молодших школярів.

Література

1. Феномен інноваційної школи: життєтворчі пріоритети: Практично-зорієнтований посібник / Ред. Рада: М.І. Романенко (голова), 2010
2. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи / Упорядн. Стребна О.В., Соценко А. О. – Х.:Вид. група «Основа», 2005. –176с.
3. Особистісно орієнтований підхід в початковій освіті / упоряд. О.Кондратюк. – К.: Шк. Світ, 2008. – 128с.
4. Киричук О. В. Взаємодія навчання і виховання в інноваційних педагогічних системах // Педагогічні інновації: ідеї, перспективи. – К, 1998. – С. 140-141.
5. Машкіна Л. А. Інноваційні педагогічні технології у структурі системи ступеневої підготовки вихователя дітей дошкільного віку. - Хмельницький, 1999. – 300 с.
6. Богданов   І.   М.   Професійна   підготовка   майбутніх   вчителів   на   основі застосування інноваційних технологій. К., 1998.