Кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями та можливостями. Місія Нової української школи: допомогти розкрити та розвинути їх на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Закон України «Про освіту» наголошує: «Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, здатної до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готової до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадської активності.» Тому в школі необхідно створити нове освітнє середовище, у якому комфортно і учням, і вчителям, і батькам.

Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових форм роботи в межах традиційної системи. Результативність у роботі досягається шляхом впровадження інноваційних технологій, пошуками відповіді на питання: «Як навчати, як створити сприятливі умови засвоєння нового матеріалу?». Новації – це якісно нові введення в усталену систему. Інноваційність – важлива ознака сучасної освіти. Освіта змінюється за змістом, формами, методами, реагує на зміни у суспільстві, враховує світові тенденції. Освітні інновації – результат творчого пошуку вчителів і науковців, нові ідеї, технології, підходи, методики навчання, а також окремі елементи навчально- виховного процесу.

«Розвиток життєвої компетентності особистості школяра шляхом забезпечення якісної освіти та впровадження інноваційних технологій у навчанні та вихованні» - науково - методична проблема, яка є актуальною на сучасному етапі. Нові підходи в організації начальної діяльності дають змогу ефективно вирішувати завдання творчого розвитку молодшого школяра, підготовки учнів до майбутнього дорослого життя, формування вміння і бажання вчитися, використовувати набуті знання у майбутньому.

Вирішення науково-методичної проблеми потребує теоретичної підготовки з означеного питання, визначення шляхів реалізації поставлених завдань, творчої співпраці адміністрації, вчителів, учнів, батьків у ході реалізації плану роботи, аналізу і узагальнення отриманих результатів, презентація досвіду. В початковій школі можна зробити акцент на організації інноваційної діяльності вчителів шляхом впровадження окремих елементів інноваційних технологій у практику навчання й виховання учнів.

Сучасний урок вимагає від педагога оптимального поєднання індивідуальної, парної, групової і колективної форм організації навчальної діяльності учнів [3, с. 231-232]. Виховний та розвивальний характер навчально-пізнавальної діяльності на уроці поглиблюється за умови постійного включення учнів у ситуації, де вони повинні:

- доводити власну думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватись здобутими знаннями;
- ділитися своїми знаннями з іншими;
- допомагати товаришам, коли вони відчувають утруднення, пояснювати незрозуміле;
- спонукати до знаходження не одного рішення, а декількох самостійно зроблених;
- вільно вибирати завдання, переважно пошукового і творчого характеру;
- урізноманітнювати діяльність, включати в пізнання елементи праці, гри та спілкування;
- виконувати завдання-максимум, розраховане на читання додаткової літератури, першоджерел, на тривалі спостереження [1, с. 32-31].

Процес навчання – це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня, а його напружена розумова робота в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Учні повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, практикувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати та відстоювати конкретну думку. Цього можна досягти за допомогою активного, зокрема інтерактивного, навчання. Але кожному вчителю перш за все слід розуміти, що корінні зміни мають відбутися в його власній професійній діяльності, в роботі його учнів, знати яким чином можна забезпечувати високу якість навчання та виховання в сучасній школі. Вчителю насамперед потрібні ерудиція й палке бажання позбутися всього застарілого, всього, що гальмує підготовку школярів до життя. Для реалізації цих змін, вчитель повинен застосовувати активні або інтерактивні моделі навчання. Завдяки інтерактивним технологіям засвоєння матеріалу є наслідком спілкування між тими, хто вчить і хто вчиться, тобто між тими, хто має певні знання й досвід, та тими, хто їх здобуває. Втім, лише розумітися на тих чи інших технологіях - замало. Найважче – організувати інтерактивне навчання на своїх уроках, якщо ані сам учитель, ані його колеги не бачили, скажімо, колективних навчальних занять, не брали у них участі. Уміння і бажання навчатися – це той фундамент, який має закласти  вчитель. Тому перед кожним уроком потрібно шукати відповідь на «вічне» запитання: як побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів, неодмінно позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків та роздумів. Ефективне застосування інтерактивного навчання можливе за умов правильного планування:

• учні мають попередньо підготуватись (прочитати та виконати самостійні підготовчі завдання);
• педагог - дібрати для уроку такі інтерактивні вправи, що дають можливість розкрити тему, зробити її доступною для розуміння учнями;
• під час використання інтерактивних вправ – надати учням час для міркування, осмислення завдання;
• визначити низку вправ, ситуацій, подій, що сприяють мотивації навчально-виховної діяльності учнів;
• застосовувати прийоми рефлексії.

У практиці можна використовувати різні інноваційні методи навчання. Прикладом може бути вправа «Ромашка», завдання якої полягає у створенні правильного речення, що стосуються даної теми. Наприклад: казка «Кривенька качечка». Дівчина: працьовита, лагідна, добра, жорстока, мовчазна, зла, горда. Вибравши правильні ознаки даного героя, учні складають його внутрішню характеристику. Ця вправа допомагає учням у відтворенні змісту тексту, запобігає зазубрюванню. Дитина намагається прочитати текст так, щоб на наступному уроці «зірвати» з ромашки правильні відповіді [6, с. 11-13]. Добре спрацьовує вправа «Мозковий штурм», яка дає можливість повторити вивчене на попередніх уроках та узагальнити почуте. Ця вправа – міра швидкості думки та шкала виявлення рівня знань. У дітей зник страх перед неправильною відповіддю. Гра «Дерево мудрості» стимулює самостійний пошук учнями відповіді на запитання, приносить  масу задоволення. Учні слухають розповідь учителя про життя і творчість письменника, художника, композитора, придумують запитання щодо почутого, записують їх та вішають на «дерево мудрості». Кожен підходить до «дерева», «зриває» записку, читає, відповідає. Решта оцінюють запитання та відповіді. Вправа «Збираємо квіти» викликає бажання виконувати додаткові вправи. Вивчені терміни записують на вирізаних з паперу квітах. Учні «збирають квіти», пояснюють терміни. Хто не може пояснити, «повертає квітку на галявину». Кращий – той, хто більше назбирав квітів.

Організація інтерактивного навчання на уроках передбачає роботу учнів у парах, групах, моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню в учнів навичок і вмінь,  виробленню моральних цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії.

Сучасна дитина зростає в епоху значних економічних, політичних моральних трансформацій, переосмислення деяких цінностей, перманентної нестабільності в суспільстві, нечітко визначених, а часто і різновекторних вимог з боку дорослих. Виховання емоційно розвиненої особистості, її переживань і відчуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим завданням для батьків і педагогів, що є не менш, а в певному сенсі й більш важливим, аніж виховання розуму та формування в дитини різних умінь і навичок.  Адже саме від емоційного ставлення до навколишнього світу залежатиме те, заради чого будуть використані набуті дитиною знання й уміння.

Діти, будучи добре інформованими, недостатньо підготовлені до взаємодії з соціальним середовищем, що постійно змінюється, не впевнені у власних силах. Молодим поколінням неусвідомлені цінності  людини у сучасному житті, моральні виміри спілкування, цінності демократичного громадянського суспільства. Тому є необхідність формувати в молодого покоління високу моральну особистісну культуру та створення високодуховного середовища в суспільстві. Внаслідок цього виникає необхідність пошуку засобів підготовки учнів до входження в складне соціальне середовище.

Мистецтво – це необхідна частина життя людини, витвір її душі. Саме уроки художнього циклу в школі: література, музичне й образотворче мистецтво, трудове навчання, розвивають почуття гармонії та пропорції ритму і звуку, кольору, пластичних форм і фантазію – все те, що має першорядне значення для високодуховної особистості. Емоційний розвиток дитини важливо розглядати широко – як духовне особистісне її вдосконалення, гармонізацію її відносин із природою, людьми, мистецтвом, самим собою. Важливою умовою формування моральних цінностей дітей є розвиток емоційної сфери, вироблення поведінкових реакцій, норм моралі, людських стосунків, правил культури поведінки. Для досягнення цих умов та ефективності навчання необхідно застосовувати новітні методи та форми організації навчально-виховної та навчально-пізнавальної діяльності учнів, різноманітні прийоми, методи та технології. Головною передумовою цього  є теза: «Освіту не дає вчитель, її здобувають учні».

Життя змінюється стрімко. Щороку до школи приходять інші діти. Думають швидше, знають більше… Вони дивуються менше, менше захоплюються, обурюються. Спокійно в одноманітному колі інтересів: моделі машинок, комп’ютери, смартфони, планшети. Тенденція до байдужості зростає. Як пробудити в дітях інтерес до самих себе? Як примусити «душу трудитись»? Як зробити творчу діяльність потребою, а мистецтво – природною необхідністю, частиною життя? Шлях до цього – урок, позакласна робота, робота з батьками.

Тісний взаємозв’язок школи і сім’ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків та залученню їх до виховної роботи. Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях, у яких вони виросли, набутих знань, життєвого досвіду. Педагогічна освіченість батьків часто відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому в школі дбають про постійний розвиток педагогічних знань батьків, удаючись до  різних методів роботи.  Методи, що є досить ефективними для побудови повноцінного діалогу між учнями, батьками і школою є освітні тренінги для батьків, організація «батьківських тижнів», благодійних ярмарків, «круглих» столів, проведення батьківських зборів за вимогами сьогодення та інше.

Отже, перед учителем постають такі завдання:

• створити ідеальні умови для навчання в початковій школі, поєднавши інтерактивні і класичні методи навчання;
• розвивати пам’ять, увагу, творче мислення учнів як показники загального розвитку;
• орієнтуватись не на традиційну схему «знання – вміння – навички», а на нову «знання – вміння – розвиток»;
• створювати умови для формування людини, здатної максимально використовувати свій природний потенціал;
• організовувати таке освітнє середовище, у якому комфортно і учням, і вчителям, і батькам, що робить всіх зацікавленими рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат, сприяє реалізації дитини в Новій українській школі.

Використання різноманітних форм і методів у навчально-виховному процесі початкової школи допомагає досягнути триєдиної мети навчання: навчальної, розвивальної та виховної.

Література

1. Бєлкіна О.В.Критичне мислення вчителя як передумова його розвитку в учнів // Формування гуманістичного світогляду вчителя : Уманський держ. педагог. ун-т. ім. П. Тичини. – К.: Наук. світ, 2001. – С. 80-84.
2. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку // Початкова школа. 2007 – №7. 434 с.
3. Досяк І.М. Нестандартні уроки з використанням інноваційних технологій. 1 – 4 класи. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 160 с.
4. Свириденко С. Інтерактивні методи і прийоми навчання – курс на формування життєвих навичок. 2006.