Актуальність теми. Сьогодні освіта перебуває у вирі реформ та інновацій, обумовлених глобальними суспільними тенденціями та викликами: потребою в онлайн-навчанні у дистанційній формі, переорієнтації із парадигми знань до парадигми компетентностей,  формування м'яких соціальних навичок та ін. У цих умовах вчитель стоїть перед складним вибором ефективних та дієвих підходів до організації освітнього процесу. На допомогу приходять інноваційні підходи у його роботі.

Слово (innovatio) прийшло до нас з англійської мови й означає “нововведення”, “новаторство”. Філософське розуміння змісту інновації полягає у створенні нового, суспільно значущого продукту діяльності людини, який узагальнено характеризується двома ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів; новизною, оригінальністю.

Інновації (італ. innovatione ‒ новина, нововведення) ‒ нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери [1, с. 17].

Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня, вихованця. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.

У сучасній педагогіці терміни “інновація”, “інноваційний” означають певне нововведення, що стосується того чи того аспекту освітньо-виховного процесу [4, с. 62]. Кінцевим результатом (прямим продуктом) творчого пошуку можуть бути нові технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. При цьому нове у педагогіці – то не лише авторські ідеї, підходи, технологічні методи, які досі не використовувались, а й комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу з прогресивними засадами, що дає змогу ефективно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості. Свідченням цього є, зокрема, активне звертання сучасних педагогів до педагогічної спадщини минулого – вітчизняної та зарубіжної.

Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки ‒ проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Результатом інноваційних процесів слугує використання теоретичних і практичних нововведень, а також таких, що утворюються на межі теорії і практики. Учитель може виступати автором, дослідником, користувачем і пропагандистом нових педагогічних технологій, теорій, концепцій.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які мають у собі прогресивне начало, що надає змогу під час зміни умов і ситуацій ефективно вирішувати завдання виховання та освіти [2, с. 23].

Вважаємо, що інновацію в освіті слід розглядати як реалізоване нововведення – у змісті, методах, прийомах і формах навчальної діяльності та виховання особистості (методиках, технологіях), у змісті і формах організації управління освітньою системою, а також в організаційній структурі закладів освіти, у засобах навчання та виховання і в підходах до соціальних послуг в освіті, що суттєво підвищує якість, ефективність та результативність навчально-виховного процесу.

Сьогодні учитель початкових класів перебуває у сприятливих умовах для реалізації інновацій в освіті, що підтверджується концепцією Нової української школи та рядом інших нормативно-правових актів: Законами України “Про інноваційну діяльність” (від 04.07.02 р. № 40-ІV), “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” (від 16.01.03 р. № 433-ІV), наказами Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” (від 07.11.00 р. № 522), “Про затвердження Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад” (від 20.02.02 р. № 114), “Про затвердження Положення про здійснення моніторингу виконання інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків” (від 17.04.03 р. № 245) та інші.

Відповідно до концепції Нової української школи [3] у своїй роботі вчителі початкових класів мають впроваджувати технології й методики особисто зорієнтованого, компетентнісного та інтегрованого навчання, виховання і розвитку учнів. При цьому методики та техніки навчання мають бути високотехнологічними.

До сучасних інноваційних підходів у роботі вчителя початкових класів належать [4, с. 65-66]:

1. Особистісно-орієнтовані технології навчання:

– технологія різнорівневого навчання;
– технологія навчання як навчального дослідження;
– технологія навчання в співробітництві;
– технологія евристичного навчання;
– метод проектів;
– розвиваюче навчання – (Ст. Занков, В. Давидов, Д. Ельконін).

2. Предметно-орієнтовані технології навчання:

– технологія постановки мети;
– технологія повного засвоєння (М. Кларина);
– технологія педагогічного процесу у С. Шевченка;
– технологія концентрованого навчання;
– модульне навчання.

3. Інформаційні технології:

– ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології);
– технології дистанційного навчання.

4. Технології оцінювання досягнень учнів:

– технологія «Портфоліо»;
– безоцінкове навчання;
– рейтингові технології.

5. Інтерактивні технології:

– технологія «Розвиток критичного мислення через читання та письмо»;
– технологія проведення дискусій;
– технологія «Дебати»;
– тренінгові технології.

Висновки. Звичайно, що будь який вчитель шукає свої шляхи, з роками виробляє і використовує прийоми активізації розумової діяльності на уроках. При цьому варто пам'ятати, що завдання вчителя – не давати готові знання учню, а компетентно організувати самостійний пізнавальний процес. Відтак, потрібно використовувати у своїй педагогічній практиці такі інновації, які реалізують особистісно-орієнтоване навчання, які забезпечують залучення кожного учня в активний пізнавальний процес.

Література

1. Бойко А.М. (2010). Упровадження інновацій – стратегія прискореного розвитку педагогічної практики і теорії. Постметодика, № 2, с.16–23.
2. Загвязинский В.А. Педагогическое творчество учителя. М., 1987. 37 с.
3. Концепція Нової української школи (2017). URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola
4. Олійник В. (2001). Система педагогічної освіти та педагогічні інновації. Директор школи, ліцею, гімназії, №4, с. 61–69.