Завдання сучасної школи – навчити дітей здобувати освіту. Суспільство змінюється, тому змінюються і вимоги до організації освітнього процесу.

Школі сьогодні необхідні не просто хороші вчителі, а вчителі – майстри, вчителі – новатори. Визнання за кожною школою права мати свій неповторний образ, працювати за авторськими програмами потребують учителів з інноваційним мисленням, здатних усвідомлено взяти на себе відповідальність як за особистість іншої людини, що постійно розвивається, так і школи як системи, що теж перебуває у розвитку.

Використання інноваційних технологій в навчанні передбачає досягнення високоякісної освіти.

Темі сучасних технологій навчання присвячені наукові дослідження А.Піхоти, Л.Пироженко, О.Пометун, Г.Самохіна, М.Скрипник, Н.Суворова, Т. Симоненко, Н. Пентилюк, А. Ярошенко та інших, які вивчали теоретичні засади інноваційних методів, їх класифікацію та результативність використання. [1, с. 23]

Інноваційна технологія - це певна система навчання, яка гарантує засвоєння знань у процесі спілкування вчителя та учнів й допомагає розвивати творчість і креативність, нестандартність і неординарність.

У багатьох наукових посібниках  опис окремої  технології подається в рамках певної схеми: історія виникнення технології, концептуальні положення, мета і завдання, ключові слова, понятійний апарат, зміст технології і т. д . І обов’язковим елементом даної схеми є перелік  вимог до особистості самого педагога.   Звичайно,  починати треба  саме з цього. Дуже  мудрою з даного  приводу є думка засновника  вальфдорської   школи  Р.Штейнера, який любив  повторювати: «Суть  виховання полягає у вихованні самого вихователя». Вальфдорські школи дуже відрізняються від традиційних.  Робота педагога в них – не засіб заробити гроші, а спосіб  життя. Педагог прагне зрозуміти кожну дитину, розібратися в її можливостях.  Необхідно  щодня звертатися до основ педагогіки, психології, це впливає на особистісно – професійний  розвиток самого вчителя. Він  повинен володіти високою  психологічною грамотністю і культурою, толерантністю. Вихователь повинен дуже любити  свою роботу і дітей, тому що вони добре відчувають це. Усі ці істини нам відомі, бо ми, українці, мали педагога, мислителя і науковця із світовим ім’ям -  В.О.Сухомлинського, який пропагував  подібні  пріоритети у своїх працях. Педагог – гуманіст вважав, що дитину треба любити по-материнськи та батьківськи , щоб заступити дорогу злу  до дитячого серця, відкрити простір до добра. Якщо є щира любов до дитини, переконував він, то педагогу серце підкаже, як діяти в тій чи іншій ситуації, які методи і прийоми використовувати  в навчально – виховному процесі. З цього ж приводу говорив і  Р.Штейнер , який вважав, що якщо  педагог сам себе не привів до порядку , якщо не знає,  як підійти до дитини  і що їй казати , то ніякі методики не допоможуть.

Щоб втілити в життя і практику  ідеї гуманної педагогіки, якраз сьогодні в нашій країні і використовуються педагогічні технології, які є особистісно орієнтованими. Це вальфдорська педагогіка, технологія саморозвитку М.Монтессорі, технологія організації групової навчальної діяльності, технологія розвивального навчання, проектна технологія, педагогічна технологія “Створення ситуації успіху “ та інші.

В.О.Сухомлинський  говорив: «Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні , збудити  в їхніх серцях почуття гордості,  власної гідності – це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка про те, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів , бажання вчитися». «Дати можливість навчатися всім учням”, - ось як визначив свою діяльність В.Сухомлинський. Щоб зробити кожного учня щасливим, вчитель допомагає йому вчитися, сприяє перемозі в навчанні, в олімпіадах, конкурсах тощо [2, с. 48].

Ситуація успіху – це  психічний стан задоволення наслідком своєї роботи. Переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати таких емоційних вражень, які змінять його життя на краще.

Технологія “Створення ситуації успіху” допомагає розв’язати багато проблем щодо агресивності дитини, неслухняності, ізольованості, лінощів.

Завдання педагога – дати можливість дитині відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається. Створення такого «передчуття» успіху — важливе зав­дання вчителя у вихованні   постійного бажання оволодівати все новими й новими знаннями. Бувають випадки, коли, з погляду методики проведення уроку, вчителя не можна ні в чому дорікнути, але млявий, нецілеспрямований тон викладу матеріалу веде до того, що в учнів створюється похмурий настрій. Байдуже ставлення вчителя до нав­чального матеріалу відразу ж передається учням, і ма­теріал, що подається, стає ніби стіною між ним і учнями. Цей тон уроку, який важко помітити й пояснити, ми в по­всякденній практиці звичайно характеризуємо словами «урок пройшов мляво», але не намагаємося знайти пояс­нення причин млявості й нудьги на уроці, які позбав­ляють учнів радості праці, радості подолання перешкод. На цих уроках немає здорової втоми учнів від трудового напруження, але, як правило, учні на нудних уроках втомлюються більше, ніж на уроках, заповнених напру­женою, змістовною працею.

Аналізуючи й оцінюючи кожний урок учителів, ми завжди спиняємося на тому, наскільки активним був  процес засвоєння, наскільки вчитель зацікавив учнів. Аналіз уроку з цього погляду допомагає окремим учителям і всьому педагогічному колективу виховувати стійке, постійне бажання вчитися. Виховання бажання вчитися ми пов'язуємо з вольовою сферою учнів. За словами В.О.Сухомлинського, пристрасне бажання вчитися, усвідомлення мети  навчання – найважливіший стимул навчальної діяльності учнів. Виховання цього бажання нерозривно пов’язане  з усією системою освітньої роботи  школи й здійснюється  воно насамперед на уроці. Виховання бажання вчитися сприяє організації і зміцненню учнівського колективу. Завдання кожного учительського колективу – всіляко виховувати це почуття, спрямовувати його на правильний шлях. У цьому – запорука дальшого  підвищення якості знань учнів, розвитку бажання в них  проявити себе у різних видах діяльності. Адже  у кожної дитини є особливі здібності, а наше завдання – відкрити їх і розвивати, щоб допомогти  їй стати успішною в майбутньому житті.

Сучасні педагогічні технології, які є особистісно орієнтованими,  вимагають великої майстерності від педагога, глибоких знань з педагогіки та психології. Вчитель може використовувати елементи різних педагогічних технологій, але без створення ситуацій успіху  в освітньому процесі неможливо досягти  того, щоб учні мали  пізнавальний мотив  і бажання  самовдосконалюватись. Вибираючи освітні технології, вчитель має пам’ятати, що у  кожної дитини є задатки, які можуть розвинутися у здібності; побачити їх, розвинути – це  обов’язок педагога.

Ситуація  успіху допомагає перетворити  здобувача освіти із пасивного об’єкта на суб’єкт  освітньої діяльності. Переживши почуття успіху, учень захоче його повторити. Тоді він почне  самостійно шукати шляхи досягнення кращих результатів  у навчанні. Впевненість у власних силах позитивно вплине на  взаємини дитини у колективі, з’явиться потреба у самоосвіті, самовдосконаленні.

Ситуація успіху стає дієвим засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, коли вона створюється на всіх етапах освітнього  процесу та в позаурочній роботі.

Слід зазначити, що класичні та сучасні методи й технології навчання існували й існують в постійному взаємозв'язку й доповнюють один одного [4, с. 57]. Інноваційний підхід до навчання дає можливість здійснювати освітній процес так, щоб дитина від уроку отримувала задоволення, мала бажання вчитися й надалі.

Обов’язок кожного вчителя – готувати урок цікавий, доступний і зрозумілий здобувачам освіти. Такий урок має дарувати дитині радість і задоволення від навчання [4, с. 67].

Потрібно розвивати в дітей творчі здібності, а для цього і сам учитель повинен бути творцем, новатором,ідейним натхненником учнів.

Інноваційні технології навчання відіграють велику роль у створенні на уроці атмосфери творчості, співпраці.  Школярі навчаються діяти колективно, висловлювати свої думки, почуття. При цьому з’являється у них відповідальність за навчання і бажання вчитися [5, с. 71].

Кожен педагог має право обирати ті технології навчання, які допомагають зробити урок успішним, результативним; допомагають виховувати патріотизм, толерантність, людяність, зацікавлюють кожного поєднувати теорію з практикою, потрібною для життя людини в цілому [5, с.49].

Література

1. Голобородько Я. Ю., Щербакова Н. В. Інтерактивне навчання на уроках української мови та літератури // Посібник - Х.: Основа, 2007.
2. Житник Б. О. Форми і методи навчання // Методичний посібник - Х.: 2005.
3. Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. ред. О. М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. – 256 с.
4. Пометун О.П. Сучасний урок // Інтерактивні технології навчання// Науково-методичний посібник - К.: А.С.К., 2005.
5. Селевко Г.К. Сучасні освітні технології . – М., 1998. – 234 с.