Сучасний розвиток Нової української школи передбачає впровадження і нових методів навчання і виховання здобувачів освіти. Педагогічна інноватика має непересічну цінність для педагогічної практики, особливо для налаштованих на творчість педагогів, що навчають нових українських дітей у Новій українській школі.

Здатність до оновлення, відкритість новому (інноваційність) є характерною ознакою нової педагогіки.

Завдяки інтенсивному реформуванню, відповідно до вимог часу, сучасної школи, у процесі формування принципово нової системи загальної освіти, враховуючи недоліки  традиційної системи освіти: невміння і небажання дітей вчитися, несформованість ціннісного ставлення до власного розвитку та освіти, використовуючи інноваційне навчання, яке відкрите майбутньому,  сучасна школа має розвивати здібності, необхідні її учням для самовизначення, можливості приймати обґрунтовані рішення та вміння реалізувати себе у соціумі.Якщо розглядати життя людини, як її індивідуальний проект, то для розв’язання цих завдань необхідна здатність творити, досвід – особистий та розглянутий на прикладі, її поведінкові реакції, знання та уміння або її життєві компетентності.

За академічним тлумачним словником української мови «компетентна – має достатні знання в якій-небудь галузі; з чим-небудь добре обізнана; тямуща, ґрунтується на знанні; кваліфікована, має певні повноваження» [5, c. 125]. Навпаки некомпетентність (існує така думка) може служити критерієм девіантного розвитку людини. Тож, розвиток життєвих компетентностей людини є важливим елементом формування соціально стабільної особистості, передбачає її самовдосконалення, свідоме та рефлекторне виконання соціальної ролі.

Концепція Нової української школи чітко визначає формування життєвих компетентностей учня. Нові освітні стандарти ґрунтуються на «Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (18.12.2006), але не обмежуються ними. Концепція надає визначення поняття «Компетентність» (динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність) [1, с. 10]. Та передбачає виділення 10 ключових компетентностей Нової української школи [1, с. 11].

Важливість всіх ключових компетентностей та їх взаємозв’язок – головний меседж до кожного сучасного вчителя.

Концепцією Нової української школи визначені основні вміння для учнів:

• уміння читати та розуміти прочитане
• уміння висловлювати думку усно і письмово
• критичне мислення
• здатність логічно обґрунтовувати позицію
• виявляти ініціативу
• творити
• уміння розв’язувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення
• уміння конструктивно керувати емоціями
• застосовувати емоційний інтелект
• здатність співпрацювати в команді[1, с. 13].

Якщо проаналізувати компоненти життєвої компетентності, а досліджували «життєву компетентність» І.Г. Єрмаков і Л.М. Несен [2, с. 9 – 11], В.Т. Циба [2, с. 222], Т.І. Єрмаков [2, с. 106], І.Г. Єрмаков і Д.О. Пузіков [3], Н.А. Пустовіт [4] та ін., то найбільше імпонує науково-педагогічне бачення життєвої компетентності, розроблена Л.В. Сохань – мова йде про складне системне поняття, яке не зводиться ні до знань, ні до навичок, ні до якостей. Науковець вбачає у цьому утворенні, передусім, здатність особистості вирішувати проблеми в усіх сферах життєдіяльності, виконувати життєві та соціальні ролі, що ґрунтуються на життєтворчих знаннях, уміннях і навичках, життєвих досягненнях [6, с. 266].

Життєва компетентність, розглянута системою п’яти підсистем, що у свою чергу складено із компонентів та їх складових:

знання: 1) науково-теоретичні (про світ, закони життя, про себе); 2) практичні (життєва мудрість, знання норм поведінки);
уміння і навички: 1) практичне застосування знань; 2) норм поведінки;
життєтворчі здібності: 1) аналітичні; 2) прогностичні; 3) поведінкові;
життєвий досвід: 1) індивідуальний (усвідомлений, неусвідомлений); 2) досвід інших людей (творче використання, наслідування);
життєві досягнення: 1) особисте щастя; 2) соціальний статус; 3) самореалізація [6, с. 167].

Представимо дану дефініцію схематично (Мал. 1 )

Провівши опитування серед учнів та вчителів навчального закладу зазначу, що 75% учнів вважають знання найважливішою компетентністю, як для себе, так і для вчителів, 60% опитаних ставлять уміння і навички на 2 місце. Цікаво, що 30% респондентів серед учнів вважають власний життєвий досвід золотою серединою. Відсоток тих, хто обрав особисте щастя за пріоритет – 25%, головним визнав «соціальний статус» – 40%, можливість самореалізуватись важлива для 35% опитаних.

Квітка життєвої компетентності – саме її має ростити кожен сучасний вчитель перш за все у собі. А за його педагогічної майстерності, у симбіозі із родинним вихованням, за сприяння державної політики, щодо формування Нової української школи, такими квітами веснітимуть сучасні українські учні.

Висновки. Кожен вчитель Нової української школи має не лише навчити читати, творити, критично мислити та керувати емоціями – це його професійний обов’язок, як педагога, а й допомогти дітям сформувати життєві компетенції, а для цього вони мають бути сформовані у нього самого – його знання мають бути не лише теорією – лише практичне застосування дає знанням життя. Не лише навчати основам норм поведінки, а самому бути прикладом – адже кожна дитина віддзеркалює поведінку дорослих, що її оточують. Вміння аналізувати та прогнозувати, вивчати досвід, вміти вчитися на помилках та визнавати їх. Сучасний вчитель Нової української школи має бути самореалізованим, його професія та статус має високо бути визнаними державою та суспільством, та головне – він має бути щасливим. Бо лише щаслива людина може виховати щасливою дитину.

Якщо порівнювати традиційне та інноваційне навчання, то роль вчителя при використанні інноваційних підходів - перетворення здобувачів освіти в активних суб'єктів процесу навчання. Учні не лише активніше засвоюють, а й мають можливість генерувати знання, отримані із різноманітних джерел. Методи управління процесом навчання від авторитарного та тоталітарного, при традиційній технології навчання, стають демократичними при впровадженні інноваційних технологій навчання. Творчість вчителя стає все більш різноманітною, та й діяльність учнів має творчий характер. Тож результатом навчання при використанні інноваційних технологій стає не лише сукупність знань, а й здатність до їх використовувати у житті – а, отже, розвивати життєві компетентності здобувачів освіти.

Таким чином, найзначущішою особливістю сучасного вчителя Нової української школи має стати співіснування традиційної та інноваційної стратегій організації навчання. Це стимулюватиме новаторські зміни в культурі та соціальному середовищі. Зростає нове покоління особистостей із сформованою «готовністю до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми»[7].

 Література

1. Концепція нової української школи [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0BzKkv8gxSZUkMzZMbWtPYU9IWXM/view
2. Єрмаков І. Г., Пузіков Д. О. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної школи. – Запоріжжя: Центріон, 2005. – С. 19.
3. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник / За ред. Л.В. Сохань, І. Г. Єрмакова, Г. М. Несен – К.: Богдана, 2003. – 520 с.
4. Пустовіт Н. А. Життєва компетентність // // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук. України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 285.
5. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 250.
6. Сохань Л. В. Життєтворчість як мистецтво життя / Л. В. Сохань // Психологія і педагогіка життєтворчості. – Київ, 1996 – С. 156 – 167.
7. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. – 2015 р. – С. 304.