Актуальність проблеми. Масштабні зміни у освіті нашої держави продиктовані тенденціями розвитку суспільства. Реформування та модернізація дошкільної освіти потребують від педагога широкого спектру теоретичної обізнаності зі змістом програмного забезпечення та інноваційних технологій його реалізації. Оновлений зміст дошкільної освіти, програми та навчально-методичне забезпечення, що його реалізують, спонукають до оновлення способів взаємодії дошкільних навчальних закладів із зовнішнім освітнім середовищем.

Мета статті - визначення спрямованості змін в інноваційному розвитку закладів дошкільної освіти. Розглянути  вплив інноваційних процесів в дошкільній освіті на розвиток професійної  готовності педагогів до впровадження інновацій у дошкільній освіті, проаналізувати   вивчення ставлення педагогів до змін у системі та у своїй роботі. Окреслити роль керівників та вихователів-методистів щодо аналізу і роботи з різними категоріями педагогічних працівників.

Причинами нововведень, тобто інновацій, у дошкільній ланці освіти  є:

• необхідність вести активний пошук шляхів розв’язання проблем, наявних у дошкільній освіті;
• бажання не зупинятися на досягнутому,
• прагнення педагогічних колективів підвищити якість освітніх послуг, урізноманітнити їх, задовільняючи запити окремих груп батьків,
• конкуренція між дитячими садками тощо.

Освітні інновації  реалізуються під час здійснення інноваційного процесу. Інноваційна діяльність передбачає цілеспрямований процес застосування інновацій та експериментальну перевірку результативності й можливостей використання інновацій в інших ДНЗ. При цьому результатом інноваційної діяльності дошкільного навчального закладу є або інноваційний продукт (результат науково-дослідницької розробки),або інноваційна продукція – нові конкурентоздатні освітні послуги.

Багато з минулого досвіду не відповідає потребам сучасного дошкільного закладу. Тож для успішного розвитку освітньої галузі потрібні нові ідеї, нові технології навчання й виховання, керівництва закладом.

Основні напрями інноваційної діяльності ДНЗ:

• апробація вітчизняних і світових освітніх інновацій;
• апробація інновацій, розроблених у ході експериментальної роботи регіонального рівня;
• розробка й експериментальна перевірка продуктивності застосування освітніх і педагогічних інновацій.
• застосування освітніх і педагогічних інновацій.

Пріоритетними завданнями педагогічних колективів дошкільних навчальних закладів, які здійснюють інноваційну діяльність, є:

• вивчення освітніх інновацій, визнаних ефективними вітчизняною та світовою педагогічною наукою, а також ефективність їх упровадження в інших дошкільних навчальних закладах;
• моніторинг ефективності впровадження інновацій, розроблених педагогічними колективами дошкільних навчальних закладів;
• створення бази даних щодо впровадження педагогічних інновацій у дошкільних навчальних закладах;
• розробка методичних рекомендацій щодо організації роботи дошкільних навчальних закладів, які здійснюють інноваційну діяльність.

Успішне здійснення інноваційної діяльності обумовлене готовністю вихователів до неї, інноваційним потенціалом закладу загалом, розвитком інноваційного менеджменту дошкільного навчального закладу.

Дослідженням доведено, що дошкільні навчальні заклади мають труднощі у розв’язанні питань ресурсного забезпечення інновацій, у розробці бізнес-плану розвитку закладу (будучи формально юридичними особами, не мають економічної самостійності).. Статус успішного в очах батьків отримують ті дошкільні заклади, які вчать дошкільників писати і читати, а школи отримують «готових» до навчання дітей, проте без мотивації до учіння, і показують практично задовільну успішність у початкових класах [1].

Громадськості важко зрозуміти, що головне в оцінці ефективності дошкільної освіти – не обсяг набутих дитиною знань, а поєднання їх з особистісними якостями та вміннями користуватися ними в повсякденному житті. Показниками ж ефективної інноваційної діяльності вважаємо не функціонування, а розвиток дошкільного закладу, в якому педагогічні кадри можуть розвивати свої професійні та особисті якості, керівник забезпечувати успішну діяльність усіх учасників педагогічного процесу, колектив працювати в творчому пошуковому режимі тощо.

На передньому плані в дошкільній освіті виступають інноваційні освітні, а не виховні технології.

Навчання на курсах підвищення кваліфікації один раз на 5 років не забезпечує необхідної динаміки росту професіоналізму. Підвищення кваліфікації на «робочому місці», у власному дитячому садку дозволяє не тільки врахувати особливості і проблеми даного навчального закладу, а й створити умови для об’єднання колективу у вирішенні загальних задач інноваційними методами.

Стосовно нашого малокомплектного дошкільного навчального закладу №4 «Вишенька» м.Старокостянтинів  в обох різновікових групах вихователями  впроваджуються в практику роботи інноваційні технології: елементи методики М.Єфименка «Театр фізичного розвитку і оздоровлення дошкільників (гімнастика пробудження).Так класична гімнастика Е.Вільчковського чергується із інноваційною методикою М. Єфименка.

Працюючи над реалізацією освітньої лінії «Мовлення дитини» мною, як вихователем даного дошкільного навчального  закладу вивчена і впроваджується інноваційна технологія раннього навчання М.Зайцева у повсякденному житті під час навчально-виховного процесу. З допомогою цієї методики діти краще опановують граматично правильне мовлення, успішніше розвиваються і швидше навчаються читати.

У Положенні про атестацію педагогічних працівників зазначено, що кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» присвоюється працівникам які володіють інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та поширюють у професійному середовищі; володіють широким спектром стратегій навчання; вміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї. Отже, як особистість і професіонал, педагог дошкільного навчального закладу має бути відкритим інноваціям, жити свідомим життям [12].

Реалізація на практиці гуманістичної парадигми освіти, і дошкільної зокрема, вимагає від сучасних керівників високого рівня психолого-педагогічної компетентності, методичної грамотності.

Формуванню готовності вихователів до інноваційної діяльності сприяє ефективний менеджмент у ДНЗ, що створює ситуацію загального сприяння інноватики, попереджує та успішно долає консерватизм та опір інноваційним змінам.

Педагог в інноваційному педагогічному режимі є дослідником власної особистості та діяльності тих, кого він навчає і виховує. Структура готовності до інноваційної педагогічної діяльності за І.М. Дичківською розглядається як сукупність мотиваційного, когнітивного, креативного, рефлексивного компонентів, які взаємообумовлені та пов’язані між собою [7, с.14]

Мотиваційний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності виражає усвідомлене ставлення педагога  до інноваційних технологій та їх ролі у розв’язанні  актуальних проблем педагогічної освіти. Адже від мотиваційної готовності до інноваційної діяльності, залежить характер участі педагога, в інноваційних процесах, досягнуті результати у навчанні і вихованні дітей. Позитивну мотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких його особистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового, підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів.

Мотиваційний компонент забезпечує передумови для реалізації інших структурних компонентів готовності вихователя до інноваційної діяльності.

Когнітивний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності об’єднує сукупність знань педагога про суть і специфіку інноваційних педагогічних технологій, їх види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосування інноваційних педагогічних технологій у структурі власної професійної діяльності.

Креативний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності реалізується в оригінальному розв’язанні педагогічних завдань, в імпровізації, експромті.

Рефлексивний компонент готовності до інноваційної педагогічної  характеризує пізнання і аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності діяльності.

Сучасні дослідники визначають такі види готовності до інноваційної педагогічної діяльності: ситуативну, творчу і авторську.

Ситуативна готовність передбачає уміння оперативно і доцільно розв’язувати нестандартні завдання, що виникають у виховному процесі з ініціативи не педагога, а інших його учасників(дітей, батьків, колег, керівництва).у цих ситуаціях педагог є суб’єктом інновації.

Творча інноваційна готовність є основою педагогічного процесу, заснованого на передових ідеях і новітніх технологіях . Необхідною умовою формування творчої готовності до інновацій є професійно-гуманістичний розвиток педагога. З цією метою доцільно використовувати методи активного соціально-психологічного навчання, тренінг емпатійних та рефлексивних якостей.

Готовність до авторських інновацій, які є виключно індивідуальними, потребує педагогічного мислення, спрямованого на знаходження, продукування і розробку нових педагогічних технологій. Необхідною умовою є залучення педагогів до науково-дослідницької роботи, а також робота над розвитком гуманістичної спрямованості педагогів, зокрема педагогів зі значним стажем роботи.

Невідворотність змін у системі дошкільної освіти очевидна, що вимагає від вихователя переорієнтації, занурення у інноваційні процеси. У цей час зростає значущість і роль керівників та вихователів-методистів. Острах оновлення педагогічного процесу усувається шляхом проведення тренінгів, що навчають вмінню долати природну недовіру до всього нового. Для такого підходу важлива діагностика утруднень різних категорій вихователів: досвідчених і молодих спеціалістів, тих, які навчаються і тих, які працюють з подвійним навантаженням. Результативним є організація колективного пошуку інноваційних чи оновлених методів, прийомів; включення вихователів до прийняття колективних рішень. Цьому передує навчання керівників управлінню інноваційними процесами. Доцільно створити умови стимулювання тих, хто втілює, експериментує, шукає, помиляється, ввести такі критерії й показники оцінки результатів роботи педагогічних працівників, що спонукають до активності, творчості, пошуку, експериментування, дають право на помилку.

Висновки. Отже, при організації освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах кожен педагог має усвідомити, що для підвищення якості дошкільної освіти необхідно урізноманітнювати форми цілеспрямованого навчально-виховного впливу шляхом застосовування в освітній роботі педагогічних інновацій, сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. Підвищуючи рівень допитливості, навичку роботи з законодавчими документами, педагогічними словниками, енциклопедіями, ми здатні будемо вплинути на своєчасне становлення і повноцінний розвиток життєвокомпетентної творчої особистості, готової до самовдосконалення, саморозвитку та самоосвіти. Приведення освітнього процесу у відповідність з викликами суспільства процес не миттєвий і не з легких. Він потребує від кожного педагога високого рівня соціально-педагогічної компетентності, самокритичного погляду, аналізу ситуації та передбачення позитивних результатів у роботі з дітьми. 

Реальний стан кожного окремого дошкільного навчального закладу потребує глибокого аналізу і систематичної роботи з різними категоріями педагогічних працівників. Тільки так можна реалізувати цілісний підхід до розвитку дошкільника за умови вивищення професійного рівня вихователя. У системі післядипломної педагогічної освіти вбачаємо актуальним визначення педагогічних орієнтирів, формування позитивного мислення кожного педагога і спрямування його на творчу ініціативу. Народна мудрість стверджує, що час — найоб’єктивніший суддя. Перші захоплення і критичність суджень щодо використання інноваційних технологій в дошкільній освіті звільнили місце всебічному аналізові. Лише вивчення, аналіз, апробація, ретельне обміркування, наукове обґрунтування дадуть певні знання, на основі чого можна робити вибір щодо використання тих чи інших інновацій в дошкільних закладах.

Більшість із оригінальних і нестандартних інновацій, зокрема Народна мудрість стверджує, що час — найоб’єктивніший суддя. Перші захоплення і критичність суджень щодо використання інноваційних технологій в дошкільній освіті звільнили місце всебічному аналізові. Лише вивчення, аналіз, апробація, ретельне обміркування, наукове обґрунтування дадуть певні знання, на основі чого можна робити вибір щодо використання тих чи інших інновацій в дошкільних закладах.

Більшість із оригінальних і нестандартних інновацій, зокрема ретровведень, ще чекають на реалізацію в майбутньому. І цілком можливо, що актуальними вони будуть протягом ХХІ століття.

Література

1. Оцінювання і відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект: Наук.-метод. посібник / За ред. Л. І. Даниленко. – К.: Логос, 2001. – 185 с.
2. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1975. – 775 с.
3. Інноваційні пошуки в сучасній освіті / За ред. Л. І. Даниленко, В. Ф. Паламарчук; упор. Г. М. Перевознікова. – К.: Логос, 2004. – 220 с.
4. Попова О. В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні в ХХ ст. – Харків: ОВС, 2001. – 256 с.
5. Інноваційні педагогічні технології: Словник-довідник / Автор-упор. І. М. Дичківська. – Рівне: РДГУ, 2003. – 43 с.
6. Бурова А. Педагогічні інновації в дошкільній освіті // Дошкільне виховання. – 1999. – № 7. – С. 5-6.
7. Рудік О.А., В.С. Березюк Інноваційні технології в ДНЗ –Х.:Вид.група «Основа», 2017. – Серія «ДНЗ.Керівнику». – 224с
8. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології [Текст] / І. М. Дичківська / Підручник. 2-е вид. допов. «Академвидав». 2012. – 352 с.
9. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс] // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013 //
10. Калуська Л.В, Отрощенко М.В Інновації в дошкіллі. Програми,технології, проекти,ідеї, досвід:Посібник на допомогу дошкільним працівникам. - Мандрівець, 2010 – 376 с.
11. Словник психолого-педагогічних термінів і понять. – Тернопіль: Астон, 2001. – С.49.
12. Настільна книга керівника дошкільного навчального закладу. Частина 2. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – С.79.
13. Типове положення про атестацію педагогічних працівників. Наказ МОН від 06.10.2010 № 930 [Електронний ресурс] // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 – Назва з екрана