В Україні триває реформування системи освіти. Інструментом становлення нової освіти є інноваційна діяльність, яка полягає у внесенні якісно нових елементів у навчально-виховний процес. Пропонуються нові технології, інший педагогічний менталітет. «Сучасний етап модернізації системи освіти характеризується посиленням уваги до особистості, спрямуванням зусиль педагогів на розвиток творчого потенціалу учасників навчально-виховного процессу» [12; 4]. Реалізація нових векторів розвитку освіти потребує використання інноваційних педагогічних технологій, творчого пошуку нових або вдосконалених концепцій, принципів, підходів до освіти, суттєвих змін у змісті, формах і методах навчання, виховання, управлінням педагогічним процесом. Таким чином, інноваційність є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства. З урахуванням цього нова освітня парадигма вибудовується на засадах збереження і розвитку творчої потенції людини, її спрямованості на самовизначення, стабільно активної життєдіяльності у змінних соціальних умовах, готовності до сприймання і розв'язання нових завдань.

Підвищення рівня професійної майстерності вчителя є основним завданням на всіх етапах розвитку школи. Сучасній школі сьогодні потрібний учитель, який міг би оновлювати, удосконалювати зміст своєї діяльності. Впоратися з цим завданням можна тільки за умови розумного поєднання традиційних та інноваційних форм і методів навчання. Запровадження інновацій викликане самими процесами, що складаються в освітніх закладах, зміною ставлення до процесу навчання його суб’єктів: вчителів, учнів, батьків, громадськості. Та й самі форми і методи навчання з часом застарівають, а тому й потребують оновлення.

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема формування креативних здібностей особистості.  Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина  креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень).  Тому саме, перед кожним вчителем стоїть завдання – запровадження інноваційного навчання.

Свою роботу вибудовую на співіснуванні  двох стратегій організації навчання — традиційної та інноваційної. Воно орієнтоване на формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми.

Що ж є складовими ефективного уроку?  На мій погляд, вчитель  повинен вибрати те"зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.

У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання :

• Проектне навчання;
• Інтерактивні технології;
• Особистісно- зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок.  Яким же повинен він бути?  Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

• навчання не словом, а справою;
• проведення його не для учнів, а разом з ними;
• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;
• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку  допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Складові ефективності  й успішності уроку можна зобразити так:

-знання теорії;
-практичні навики;
-кративний підхід учителя;
-різноманітність форм роботи.

Постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів. Прагну донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників,мережі Інтернет.

Взявши за основу створення психологічного комфорту та активну взаємодію в процесі  навчання, керуюся такими принципами:

- головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку формую;
- кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації  її  планів;
- кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.

На мою думку, види уроків, які я впроваджую у своїй роботі, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя. Це, як правило, уроки - відкриття, уроки –  дослідження, уроки – ділові ігри, уроки – подорожі урок – казка.

На таких уроках створюється ситуація довіри та успіху,  і за таких обставин дитина розкривається, може повірити у свої можливості, реалізуватися як креативна особистість, сміливо продемонструвати свої здібності.

І як результат, після закінчення початкової школи  не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й намагається формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною особистістю.

Методи та прийоми роботи на уроках української мови та літературного читання для формування творчих здібностей учнів.

Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Систему уроків тренувальних вправ   логічно наситити інтерактивними вправами. Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання  : від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон»)  до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й порозуміння, зняття з душі дитини  почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості. Вміле застосування інноваційних форм роботи, на мою думку,  дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми.

Учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити дітям вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр( особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу" Я – шкільна дошка", " Я – квітка у полі", " Я – промінчик сонця"та ін.)

Важливим є спілкування, співпраця вчителя і учнів на уроці.

Зібратися разом – це початок,
Триматися разом – це прогрес,
Працювати разом – це успіх.

Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного,особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати креативну особистість учня.

Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня .

Таким чином, за допомогою сучасних інноваційних технологій забезпечується можливість досягнення ефективного результату в розвитку особистісних якостей в процесі засвоєння знань, умінь, навичок. Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною,  потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій.

Вже не перший рік інтегрую різноманітні інноваційні технології в навчально-виховному процесі, проте ще й нині часто замислююсь, які форми роботи кращі: традиційні чи інноваційні.

Але за цей час виконане, на мій погляд, головне завдання: учитель поглянув з іншого боку на свою роботу, відбулися зрушення в його свідомості, а значить – він шукатиме оптимальні форми і методи роботи на своїх уроках. Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими, хоча і великими заслугами, заплющивши очі на кардинальні зміни у світі, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій.

Література

1. Баханов К. Шляхи інноваційного навчання // Історія в школах України. – – № 4. – С. 19-25.
2. Баханов К. Що таке технологія навчання // Шлях освіти. – – № 3. – С. 23-25.
3. Безлюдна Н. Про методику розвивального навчання // Початкова школа. – – № 9. – С. 21-22.
4. Блакитна Т. Технологія розвитку: Школа життєтворчості в дії // Завуч. – – № 3. – С. 14.
5. Болсун С. Модель ідеального вчителя // Рідна шк. – – № 2. – С. 55-59.
6. Болюбаш Я. Реформування педагогічної освіти: концептуальні засади // Рідна школа. – – № 1. – С. 3-4.
7. Буркова Л. Технології в освіті // Рідна шк. – – № 2. – С. 18-19.
8. Вишневська Н. Головні тенденції реформування шкільної освіти в країнах Європи (80-90 роки XX ст.) // Нова педагогічна думка. – – № 1. – С. 71-75.
9. Даниленко Л. Інноваційна освітня діяльність // Освіта. – – 5-12 серпня. – С. 4.
10. Лісіч О.Є.Використання інтерактивних технологій групового навчання
11. Макрідіна Л.О. Використання сучасних технологій у педагогічній діяльності // Початкова школа. – 1995. – № 7. – С. 26-30.
12. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ ст. – К., 2003.
13. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні // Рідна школа. – – № 4. – С. 62-65.
14. Пєхота О.М. Освітні технології / О.М. Пєхота. – К.:А.С.К., –
15. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності // Освіта України. – 2001 р. – № 6. – С. 17-
16. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К., 2003. – 192 с.