Постановка проблеми. Сучасний навчально-виховний процес за останнє десятиліття змінився кардинально. Читання, та власне, розвиток інтересу до читання постало потужним інструментом саморозвитку, підвищення інтелектуального потенціалу, духовного розвитку. В нинішніх умовах все рідше можна побачити учнів за читанням саме паперової книги у зв’язку з повним проникненням інформаційних технологій у наше життя. Ось тут, найголовніше, варто показати учням, що можна ефективно навчатись, використовуючи різні методи. Метою даного дослідження є обґрунтування та систематизація найефективніших методів інтерактивного читання.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні прививання читання літератури є надзвичайно важливим, адже учням значно легше «загуглити» необхідний термін, ніж перегорнути кілька сторінок у підручнику. Проте, їм не цікаво просто прочитати. Тут варто школярів зацікавити інтерактивним читанням. Інтерактивне читання – це універсальна форма роботи з будь-якою літературою, що дає змогу аналізувати учневі прочитане, таким чином, активізувати його пізнавальну діяльність. Інтерактивне читання передбачає низку популярних методів:

1. «Мозковий штурм» (brainstorming) вперше був запропонований Алексом Осборном (AlexF. Osborn) наприкінці 30-х років минулого століття, спрямований на колективний пошук ідей, розділення процесів генерації і критики в часі [1]. Це метод, який полягає у тому, що клас ділиться на дві групи: генератори ідей та критики цих ідей. Завдання першої групи полягає у видачі усіх можливих роздумів щодо певної ситуації, інша група має ретельно проаналізувати наслідки та втілення ідей у реальність, не пропустивши жодної, навіть якщо спочатку вона буде видаватись абсурдною. Метод «мозкового штурму» знайшов свого втілення у різних бізнес-структурах, політиці, міжнародних відносинах, тому це вдалий інструмент аналізу майже у всіх сферах.
2. «Шість капелюхів» – досить відомий, можливо застарілий, проте надзвичайно ефективний метод. Розробив його Едвард де Боно ще у 1985 році. Теж актуальний при дискусії чи обговоренні певної проблеми. Клас ділиться на 6 груп, де кожна відповідає певному кольору: білому, жовтому, чорному, червоному, зеленому або синьому. Кожен колір має власні функції. Наприклад, представники білого капелюха представляють ситуацію з використанням аналізу, цифр, певних статистичних даних, тобто посилаючись на факти. Чорний вказує недоліки, жовтий – переваги тощо. Після виступу обов’язково всі приходять до спільного обговорення і консенсусу.
3. Написання фанфіків. Як відомо, фанфіки можна писати про що завгодно. Можна взяти героя улюбленої повісті і придумати про нього власну історію. Можна змішати героїв різних повістей. Тобто ідей є безліч і меж цієї діяльності немає. Як перевага, ми доходимо до висновку, що все-таки учень опрацював твір і може зробити власні висновки.
4. Написання власних казок. Як і попередньому випадку, меж тут немає. До цього методу можна приєднати такий, як ілюстрування літературних творів. Тобто, учень опрацьовує матеріал за програмою, може пофантазувати, придумати власну історію і продемонструвати до неї чи то обкладинку, чи то ілюстрацію. Поєднання цих методів дуже актуальне і дає змогу висловити особисту думку.
5. Метод «кубування» – простий і доступний, який полягає у створенні куба з паперу, на ребрах якого наведені запитання (поясніть термін, проаналізуйте переваги певної ситуації тощо). Учень повинен підкинути куб, та коли він впаде і на якому питанні зупиниться, на те учень і відповідає. Метод «кубування» має низку переваг. По-перше, учень має змогу проаналізувати і помізкувати сам, тобто мислити критично. По-друге, якщо він навіть не знає відповіді, почувши від однокласника, запам’ятає.
6. Театралізація прочитаного – це метод зацікавити абсолютно усіх учнів, згуртувати клас. Адже розподіл слів, пошук чи пошиття вбрання, виготовлення необхідного інвентаря та декорацій точно не залишить нікого байдужим. Також можна поему чи вірш проспівати (може це комічно з однієї сторони, проте сприяє кращому запам’ятовуванню). Можна виразити певний твір, протанцювавши його. Способів виконання є безліч. Головне, ініціатива та зацікавленість учнів, і результат не змусить себе чекати.
7. Літературні квести. Спочатку термін «квест» застосовувся в комп’ютерних іграх, проте згодом став впроваджуватися у різних сферах та дисциплінах. Суть квесту полягає у тому, що вчителем наперед готуються завдання, які можуть виконуватися як окремими гравцями, так і в групах. Перевага даного методу полягає у тому, що учні мають змогу продемонструвати власну кмітливість, уміння вибудовувати логічні ланцюжки, репрезентувати свої вміння та винахідливість. Під час гри команди розв’язують логічні завдання, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути переміщення, шукають оригінальні рішення та підказки. Перемагає та команда, яка швидше всіх виконає завдання [2].
8. Метод інтерв’ювання включає у себе поєднання з «мозковим штурмом». Вчитель, у даному випадку, може визначати тему інтерв’ю, час, місце тощо. Учні готують відповідні запитання, щоб отримати змістовні відповіді, якомога глибше розкрити тему, або розглянути тему з різних кутів. Можна підготувати відповідні картки у формі таблиці, де будуть розміщуватись усі організаційні моменти.

Висновки. Таким чином, читання на уроках української літератури за допомогою інтерактивних методів дозволяє розуміти фактичний зміст, структуру тексту після одного прочитання, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між реченнями, абзацами. В цілому, сприяє ефективній навчальній діяльності, дозволяє аналізувати та критично оцінювати інформацію, висловлювати власну думку, формулювати гіпотези, висновки, а також знаходити практичне застосування.

Література

1. Дмитрієва Л. Креативні прийоми вироблення ідей / Л.М. Дмитрієва // Елітаріум : Центр дистанційного навчання, 2007. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.elitarium.ru
2. Мішагіна О. Д. Використання квесту як засобу активізації навчальної діяльності учнів. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/ edu_technology/34730/