Основні напрями реалізації новітніх шляхів розвитку освіти -  запровадження сучасних технологій та наукових досягнень у навчальний процес, підготовка нової генерації педагогічних кадрів тощо.

Методи навчання мають забезпечити розвиток природних здібностей особистості. При цьому вчитель повинен бути готовим до роботи з підлітками із різним рівнем обдарованості.

Метою цієї роботи є дослідження та аналіз форми організації сучасного уроку. А предметом дослідження є використання сучасних методів проведення занять з української мови в школі.

Сучасні підходи до організації навчання й інтерактивні технології.

Інтерактивне навчання як новітній підхід до організації навчального процесу в школі

Інтерактивна вправа - центральна частина навчання.

Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів завдання. Інтерактивна частина заняття має займати близько 50-60 % часу на уроці. Обов'язковими є така послідовність та регламент проведення інтерактивної вправи:

-   Інструктування (2-3 хв.).

-   Об'єднання в групи і (або) розподіл ролей (1-2 хв.).

-  Виконання завдання (5- 15хв.).

-   Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.).

-    Усвідомлення отриманих результатів (5-15 хв.).

Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці.

Вона дає можливість учням і вчителю   усвідомити, чого вони навчились, оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання; порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших й інколи скоригувати певні позиції; як постійний елемент навчання, привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії та прогнозуючи подальші кроки тощо.

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, письмовій та усній формах.

Рефлексія застосовується після закінчення певного етапу навчання.

Технології рефлексії після окремих вправ, фрагментів заняття.

Функції підсумкового етапу:

-   порівняти реальні результати з очікуваними;

-   проаналізувати, чому відбувається так чи інакше;

-   зробити висновки;

-   закріпити чи відкоригувати засвоєння;

-   намітити нові теми для обмірковування;

-   скласти план подальших дій [7,с.25]

Класифікація сучасних форм організації діяльності учнів на уроці.

1. Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування).

    2. Активна модель навчання

Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Вони виступають «суб'єктами» навчання, виконують творчі завдання, вступають в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учнів до вчителя, і навпаки, що розвивають творче мислення.

3. Інтерактивна модель навчання

Інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації[9,с.7].

Види технологій інтерактивного уроку в процесі навчання

Практична частина у навчанні повинна бути домінуючою. О.І. Пометун та Л.В. Пироженко визначають умовну робочу класифікацію за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• Інтерактивні технології кооперативного навчання (робота в парах; ротаційні (змінювані) трійки; два – чотири - всі разом; карусель; робота в малих групах; акваріум; коло ідей).
• Інтерактивні технології колективно-групового навчання (обговорення проблеми в загальному колі; мікрофон; незакінчені речення; мозковий штурм; ажурна пилка; навчаючи - вчусь; аналіз ситуації; розв'язання проблем;дерево рішень).
• Технології ситуативного моделювання (симуляції; спрощене судове слухання; громадські слухання; розігрування ситуації за ролями).
• Технології опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС; займи позицію; зміни позицію; неперервна шкала думок; дискусія; оцінювальна дискусія; дебати; дискусія в стилі телевізійного ток-шоу).

Як і чим зацікавити дітей різного віку, щоб предмет був для них цікавим, потрібним, таким, коли на урок хочеться йти, а з уроку - ні. Наш час вимагає пошуків нових підходів не лише до змісту, форм і методів навчання, а й до учіння - активної пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання.

З-поміж найбільш ефективних і цікавих для учнів форм організації і проведення уроків можна назвати різноманітні тренінги, моделюючі заняття, практичні заняття з навчання діагностики рівнів інтелектуального та морального розвитку учнів, виконання вправ, характерних для навчально- виховного процесу, конкурси педагогічної майстерності, ділові, рольові ігри, дискусії різних видів.

І найістотніший висновок - учні більше цінять учителів, які застосовують інновації, на таких заняттях вони більш активні, творчість учителя збуджує в них бажання випробовувати й власні сили в творчій діяльності.

Література

1. Бабанов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. -Запоріжжя: Просвіта. 2000.
2. Богданова І.М. Професійна підготовка майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій. Автореферат дисертації на здобуття наук, ступеня доктора пед. наук. - К.: Либідь. 1998.
3. Буркова Л. Гіпотетична побудова моделі адаптивної експертної системи освітніх інновацій. Рідна школа.- №
4. Гавриш І. В. Інноваційні процеси - невід'ємна ознака освітнього українського сьогодення. Теорія і практика упр. соц. системи: психологія, педагогіка, соціологія. - № 1.
5. Кравченко Г. Ю. Інноваційний процес у сучасній школі. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: 36. наук. пр. / Харків, держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. За заг. ред. В. І. Євдокимова, О. М. Микитюка. - Харків, 2002. - Вип. 17.
6. Мельникова С.И., Яворская Л.Н. Игровые формы учебных занятий. -X.:ХГУ, 2001.
7. Піскун О.В. Застосування інтерактивних методів навчання як один
8. із шляхів підвищення ефективності уроку рідної мови/ Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.- Хмельницький, 2010.
9. Пометун О., Пироженко Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. -K., 2002.
10. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
11. Смирнов С.А. Педагогіка. -М., 2002.
12. Суровцева Р. Ф. Проблема інноваційної діяльності в педагогічній теорії та практиці. Наука і освіта. - 2001. - № 6.