Актуальність теми дослідження зумовлена посиленням уваги сучасних письменників до жанру містики, що дає можливість художньо осмислити морально-етичні проблеми сьогодення та показати зв’язок минулого і сучасного в контексті надприродних явищ. В умовах активної переоцінки цінностей містичний досвід викликає підвищений інтерес, що набуває масового характеру. Як і кожне суспільне явище, феномен містичного знаходить своє відбиття у творах мистецтва, зокрема і в сучасній українській літературі, і має виховне значення для одинадцятикласників.

Незважаючи на ґрунтовний аналіз різноманітних літературних творів, творчість Роксолани Сьоми залишається все ще не дослідженою.

Мета роботи полягає у здійсненні всебічного цілісного аналізу містичних картин та образів у романі Роксолани Сьоми «Світи суміжні».

Реалізація поставленої мети вимагає виконання таких завдань:

• зацікавити одинадцятикласників твором сучасної української літератури;
• виявити особливості художнього моделювання містики як надприродного явища;
• дослідити зв’язок минулого і сучасного в контексті надприродних явищ;
• охарактеризувати містику як зв'язок із потойбічним світом і надприродними силами;
• осмислити індивідуально-авторську інтерпретацію містики Роксолани Сьоми.

Сучасна українська проза рясніє творами, в яких використано специфічні художні засоби містики – іноді на рівні прийому, стилю, а подекуди на рівні цілісного метажанру. Це твори Валерія Шевчука «На полі смиренному», «Біс плоті», «Срібне молоко»; Галини Погуляк «Книга снів і пробуджень», «Королівство», «Слуга з Добромиля», «Зачаровані музиканти», «Урізька готика»; мала проза В. Даниленка, зокрема, його збірка «Сон із дзьоба стрижа», роман «Кохання в стилі бароко»; твори М. Гримич, С. Поваляєвої, В. Слапчука, І. Хомин, О. Шевченка тощо. І це свідчить про увагу суспільства до містики як літературного феномену.

Незважаючи на ґрунтовний аналіз різноманітних літературних творів, творчість Роксолани Сьоми залишається все ще не дослідженою.

Саме в межах містики розглядається твір «Світи суміжні» Роксолани Сьоми, тому що саме за рахунок містичного компонента уможливлюється створення унікальної модальності її творів, художній світ яких перебуває на межі фантастики, об’єктивної реальності й реальності психічних феноменів сну, марення, мрії.

Сама письменниця визнає у своєму інтерв’ю, що «світ не такий однозначний, і не варто його сприймати наочно – те, що ми бачимо, можемо помацати і відчути тактильно. Світ глибший, ширший, багатошаровий, і в ньому існують (якщо зважати на текст роману «Світи суміжні») суміжні субстанції, і цей світ, наш, живий, реальний, він сусідить з тим світом, який ми не можемо побачити своїми очима. Але вони дуже близько» [1].

«Світи суміжні» Роксолани Сьоми – це містично-реалістичний роман-трилер, який письменниця вперше презентувала в 2018 році в Івано-Франківську. Містика в цьому творі займає  не головне місце, хоча і вагоме. Головне – це гігієна душі, до чого й закликає письменниця.

Варто звернути увагу на обкладинку книги, де зображено силует жінки і на його фоні – страхітливий череп. Так ефектно у «Ефектній серії» висвітлено основну думку твору про гігієну душі та підкреслено нерозривний зв`язок на перехресті двох світів: реальності земного існування та потойбіччя, минулого та сьогодення, щоб не згаяти ще один шанс виправити помилки минулого заради кращого сьогодення та світлішого майбуття кожного з нас. Саме не згаявши цей шанс можна знайти справжнє умиротворення [3].

Також наскрізною у романі є тема важливості безсмертної Душі людини, адже душа є вічною, а тому важливішою за тлінну тілесну оболонку. Авторка вустами дідуся Казимири наче закликає читача дбати про власну Душу найперше, причому, робити це впродовж всього життя: «... у тому світі живуть душі людей. Бо ж людина – то передовсім душа...»[4, с.11].

Письменниці варто віддати належне передусім за дослідницьку роботу, яку вона провела задля опису містечка Ж., його минулої та сучасної історій.

Для того, щоб історія вийшла переконливою, ґрунтувалася на реальному, подекуди й історичному фактажі, письменниці довелося вдатися до справжнього краєзнавчого дослідження. Адже йдеться у «Світах суміжних» про впізнаване, хоч і не назване прямо  містечко Ж. на південному сході Львівщини. Там із прадавніх часів «видобували алебастр – так званий руський мармур», колись «у місті були зосереджені численні ремісничі майстерні й цехи. Камінь тесали чи не на кожному подвір’ї» [4].

Швидше за все, містечко Ж. – це Журавно (Журавне) – селище міського типу Жидачівського району Львівської області, розташоване в міжріччі Дністра і Свічі.18 грудня 1990 р. назву селища Журавне було змінено на одну літеру. Назва походить від чорних журавлів, які селилися в тих краях [2].

У творі одним із обˊєктів, де відбуваються події є палац пана Кшиштофа. А так як за всі роки існування Журавного в історії говориться про один палац – палац Скшинських, то це, мабуть, саме його описує авторка.

У творі описано дві часові лінії: 1935 та 2015 років. На перший погляд, між ними немає нічого спільного, але в кінці твору ми бачимо зв᾿язок.

У наші дні, а точніше 2015-го, головна героїня Казимира, дипломована психологиня, разом із донькою Софією та чоловіком Михайлом, геологом, переїздить сюди, бо саме Михайло має намір відродити колишню славу алебастрового кар’єру.

Друга часова лінія – про 1935-1936 роки, коли в містечку Ж., у величному палаці в стилі французького неоренесансну, справді жили його останні власники. Утім письменниця дозволила собі створити власну легенду й оселила в розкішних покоях князя Кшиштофа з дружиною Терезою та їхніми вісьмома дітьми. За сюжетом, стосунки між подружжям прохолодні, бо Тереза «живе» не родинним маєтком та сім’єю, а копальнею алебастру, з якого вправні, найняті нею, майстри виготовляють «стрункі колони, чудернацькі балясини, ніжні статуї, делікатно орнаментовані таці, грубше різьблені ніжки для столів, а ще – підставки для годинників, попільниці, цукернички, флакони, вази, лампи, абажури, чаші й десятки інших предметів…»[4, с.51].. Пригнічений холодністю дружини пан захоплюється служницею Ганною, стосунки з якою теж проводятьдо вельми несподіваного фіналу.

Власне, саме ця любовна історія захоплює чи не з перших сторінок і тримає читача в напрузі до останніх: чим же закінчиться заборонене, але таке сильне, шалене кохання: віддяка чи відплата чекає на коханців за скоєний гріх?

«Світи суміжні» Роксолани Сьоми, яка є найбільш самобутнім представником метажанру містики в сучасній Україні, – це містично-реалістичний роман-трилер, який письменниця вперше презентувала в 2018 році в Івано-Франківську. Містика в цьому творі займає  не головне місце, хоча і вагоме. Головне – це гігієна душі, до чого й закликає письменниця. Іноді доводиться заплатити велику ціну, аби зрозуміти, що минуле й сучасність мають куди більше спільних таємниць, аніж бачиться на перший погляд. Твір має морально-етичні засади щодо виховання  одинадцятикласників.

Література

1. Бібліотека приймає Роксолану [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://catcut.net/dscG. – Назва з екрана. – Дата звернення: 07.01.2020.
2. Вещикова О.С. Категорія містичного: науковий дискурс і репрезентація в сучасній прозі[Електронний ресурс]. – Режим доступу:     http://catcut.net/Zl5G. – Назва з екрана. – Дата звернення: 07.01.2020.
3. Зіньчук Ігор. Роксолана Сьома «Світи суміжні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://catcut.net/f63G. – Назва з екрана. – Дата звернення: 07.01.2020.
4. Сьома Р. Світи суміжні : роман / Роксолана Сьома. – Київ : Легенда, 2018. – 216 с. (Ефектна серія)