Програмовий зміст.   Познайомити дітей з національною державною символікою і народними оберегами, закріпити назви та символічне значення державних символів України – ГЕРБ (ТРИЗУБ), ПРАПОР, ГІМН; дати знання про народні українські обереги – калина, рушник, віночок; повторити вивчені раніше прислів’я про Батьківщину; збагачувати словник дітей новими прислів’ями  удосконалювати вміння читати напам’ять вірші, виконувати як державні так і народні пісні під музичний супровід та без нього; закріпити вміння спілкуватися жестами та мімікою; орієнтуватися в завданнях на занятті, розуміти їх і виконувати; навчити дітей користуватися ляльками-мотанками, озвучувати їх і рухати ними; закріпити вміння активно рухатися і супроводжувати свої рухи словами; продовжити учити дітей досліджувати об’єкт; закріпити властивості геометричних фігур шляхом накладання, вміння співвідносити число та цифру; вчити дітей складати віршовані рядки методом додавання придуманих за змістом слів. 

Розвивати мовлення дітей (виразність, чіткість, інтонаційність); вправляти дітей в діалогічному мовленні; розвивати фонематичний слух, вдосконалювати логічне мислення – вміння відгадувати загадки; закріпити вміння змінювати закінчення в слові в залежності його від займенника; удосконалювати вміння виділяти перший звук у слові, класифікувати довгі та короткі слова; стимулювати вживання повних речень; розвивати здатність до творчих перевтілень в русі, жестах, під час виконання ігрових мімічних вправ; розвивати рухову активність дітей, емоційність дітей, інтерес та здібності до завдань естетичного характеру, вміння проявляти творчість та фантазію; вправляти в зосередженості на завданні.

Виховувати любов до своєї країни, шанобливе ставлення до її традицій, народу, культури; формувати в дітей бажання підтримувати дружні мирні стосунки з оточуючими; викликати у дітей позитивні емоції від участі на занятті; виховувати уміння активно співпрацювати одне з одним і вихователем; сприяти і надалі розвитку пізнавального інтересу щодо вивчення своєї країни.

Методи і прийоми:    ігровий – сюрпризний момент;

наочний – показ театру, карти, карток з символікою, показ картини, прикладу складання віночка, геометричного рушника, пальчикового театру;
словесний – запитання, відповідь, повторення, підказка, словесне вправляння, діалог, зауваження, похвала;
практичний – вправляння у виконанні різних видів завдань.

Матеріал: повітряні кульки жовтого і синього кольорів, повітряні кульки з буквами, прапорці різних країн, карта, намальована на скляному мольберті, картинки на тему “Україна – моя Батьківщина”, скринька зі скарбами (картинками національних державних символів та народних оберегів), ширма, ляльки-мотанки, картки з зображенням символів України, китиці калини, набір для пошуково-дослідницької роботи (тарілочка, скляночка, ложка, серветки волога і суха), макет рушника зі схемою геометричних фігур, геометричні фігури (трикутники, овали, круги, квадрати), картина вишита, квіти із тканини, обручі, картинки-загадки, глобус, паперові пташки-голуби (пальчиковий театр); музичні записи – гімн України, народні пісні; прислів’я, вірші, легенда про державні символи України.

1. Сюрпризний момент.

(Прихід гостей у групу. Під музику виходять дівчинка з хлопчиком в українських костюмах з рушником та паляницею і промовляють привітання):

Діти: Гостей щиро ми стрічаєм

Короваєм в рушнику.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:
Любий гостю наш, приймай
Дружби символ – коровай.

Дитина: Українська наша хата

Завше радістю багата,
В кожній хаті раді вам –
/Дорогим своїм гостям.

– Ми раді вам, гості дорогенькі, як то кажуть у народі: “Добрий гість – хаті радість”.

(Гості приймають коровай, і дарують дітям прапорці своїх країн.)

2. Творча театральна гра “Мова жестів зрозуміла всім у світі.”

Вихователь: – Діти, як ви бачите, до нас приїхали гості з різних країн. І не всі розуміють українську нашу рідну мову. Давайте покажемо нашим гостям, як можна спілкуватися за допомогою жестів. Я буду казати, а ви будете показувати.

(Діти показують жестикуляцією рухи, якими б вони могли звернутися до представників інших народів.)

Вихователь: – Коли потрібно привітатись.

(Діти зображують потискання руки.)

Вихователь: – Запросити гостей до оселі.

(Руки паралельно відводяться в одну сторону.)

Вихователь: – Виразити згоду або заперечення.

(Відповідні кивки голови.)

Вихователь: – Подякувати за гостину або подарунок.

(Легкий уклін, рука на грудях.)

Вихователь: – Схвалити пісню або танок, який показали їм гості.

(Оплески.)

Вихователь: – Виразити своє привітне ставлення до гостей.

(Відкрита, приязна усмішка, руки простягнуті вперед.)

3. Театральна лічилка “Казкова країна – Україна”.

Дитина: – Раз, два – ми повинні

Побувать в одній країні.
Та країна, безумовно,
Вся чудес казкових повна.
Хто живе в ній – ви дізнаєтесь,
Цим народом запишаєтесь.

4. Дидактична гра “Народна скарбниця”.

Вихователь: - Сьогодні ми вирушимо в цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з державними символами України і народними оберегами. Вони є скарбами нашого народу, бо люди їх відчувають серцем і душею.

А іще в нашій хатині
Є така чудова скриня,
Що ж лежить у скрині цій?
Нумо глянемо мерщій!

(Діти заглядають в скриню і визначають, що вона порожня.)

Вихователь: – Не дивуйтеся, що скриня порожня. Усі скарби, які ми знайдемо, ми покладемо у нашу скриню.

Вихователь: – Перше завдання: нам потрібно відгадати назву країни карта якої перед нами зображена. Вам потрібно сказати прислів’я про рідну землю.

(Діти називають прислів’я, і стають біля карти, тримаючи повітряні кульки з буквами.)

Народні прислів’я:

1. Кожному мила своя сторона.
2. Там земля мила, де мати родила.
3. Без Батьківщини і сонце не гріє.
4. Всюди добре, а вдома найкраще.
5. Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.
6. Що країна – то родина.
7. Без верби і калини нема України.

Вихователь: – На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті і скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, На бандурі грають і вірші складають про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, то скажіть же діти, що це за країна?

Діти: — Наша славна Україна!

5. Поетична хвилинка “В моїм серці – Україна”.

Вихователь: – Тож давайте відтворимо красу нашої землі!

(Діти розповідають вірші про рідний край і прикрашають карту картинками відповідними змісту віршів.)

Дитина 1: Україна – рідний край:

Поле, річка, синій гай...
Любо стежкою іти,
Де живемо я і ти.

(Картинка: Україна на фоні українського прапора і природа.)

Дитина 2: Здрастуй, рідна Батьківщина,

Сонце й небо,
Море й річка,
Скелі й гори,
Ліси й моря,
Поле й рілля,
Луг і долина.
Добрий ранок, моя Україна,
Я посміхаюсь тобі!

(Картинка: Дитина в українському вбранні посміхається на полі.)

Дитина 3: Україна – це ліс та долина

Це широкі квітучі поля,
Це маленька щаслива дитина
І найкраща матуся моя.

(Картинка: Дитина з мамою в українських костюмах.)

Дитина 4: У всьому світі – кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина:
Це наша славна Україна. Д.  Комілевська

(Картинка: хатинки в селі. )

Дитина 5: Київ – місто історичне,

Йому вже багато літ.
А воно красиве, вічне,
Навесні каштанів цвіт.

(Картинка: місто Київ.)

Дитина 6: Я сьогодні Шевченка читаю, 
Скільки мудрості в його рядках! 
Щоб жили ми і вчились, як треба, 
Й пам`ятали свій корінь завжди, 
Щоб любили і землю, і небо, 
Й не було щоб чужої біди. 

(Картинка: Портрет Т.Г. Шевченка)

Дитина 7: Ненька наша Україна –

Мова рідна, рідний спів.
Це земля свята, єдина
Наших прадідів-батьків. М Щербак

(Картина: історичні пам’ятки України)

Вихователь: – Перший скарб у скрині – карта України.

6. Мовленнєва вправа “Українці”.

Вихователь: – Діти, якщо ми живемо в Україні, то ми хто з вами? (Українці)

– Хлопчик хто?                                                          (Українець)

– Дівчинка хто?                                                           (Українка)

– Ви хто?                                                                       (Українці)

– Ти хто?                                                                     (Українець)

– Вона хто?                                                                  (Українка)

– Вони хто?                                                                   (Українці)

Вихователь: – Другий скарб, який ми покладемо у скриньку – це картка на якій зображена наша нація.

7. Театралізована вистава ляльок-мотанок “Сини України” (символіка України).

(Діти показують виставу за допомогою українських народних ляльок-мотанок, супроводжуючи її розповіддю і віршами.)

Вихователь: – Діти, Україна, як мати і у неї теж є свої сини. Ім’я яких ви дізнаєтесь після вистави. Тож давайте запросимо наших акторів оплесками!

Вихователь: – Колись давно жила жінка. І було в неї три сини. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю. Попідростали і вирішили піти у світ, прославляти свою матір.

Вихователь: – Вирушив у дорогу найстарший син.

Син: – Добрий день, матуся!
Мати: – Добрий день, синок! Куди зібрався?
Син: – Я їду на Україну.
Мати: – Добре, тож тримай у подарунок золоту корону з трьома промінцями. Нехай вона зігріває людей і показує шлях до кращого життя.
Син: – Дякую, матуся. До побачення!
Мати: – До побачення!..
Син: – І назвали мене ТРИЗУБ.

(Дитина виходить із-за ширми, в руках картинка з зображенням української символіки – ТРИЗУБ і розповідає вірш.)

 Дитина 1. Тризуб – немов сім’я єдина,

Де тато, мама і дитина

Живуть у мирі і любові

На Україні гарній, новій.

(Дитина залишає символ біля ширми і сідає на місце.)

Вихователь: – Як називається цей символ?

– Що означають промінчики ТРИЗУБА?

(Відображена триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.)

– Яке слово заховано в тризубі? (Воля.)

Вихователь: – Настала черга середнього сина.
Син: – Добрий день, матуся!
Мати: – Добрий день, синок! Куди зібрався?
Син: – Я їду на Україну.
Мати: – Добре! Тримай у подарунок жовто-блакитний одяг і прославляй своїми справами мене.
Син: – Дякую, матуся. До побачення!
Мати: – До побачення!
Син: – І отримав я ім’я – ПРАПОР!

(Дитина виходить із-за ширми, в руках картинка з зображенням української символіки – ПРАПОР  і розповідає вірш.)

Дитина 2. Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.

(Дитина залишає символ біля ширми і сідає на місце.)

Вихователь: – Що означають кольори на прапорі?

(Синій колір – це колір неба, води, миру.  Жовтий колір – це колір хліба, життя.)

Вихователь: – Зібрався в дорогу найменший син.

Син: – Добрий день, матуся!
Мати: – Добрий день, синок! Куди зібрався?
Син: – Я їду на Україну.
Мати: – Добре! Тримай у подарунок соловейків спів, щоб завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Син: – Дякую, матуся. До побачення!
Мати: – До побачення!
Син: – І отримав я ім’я – ГІМН!

(Дитина виходить із-за ширми, в руках картинка з зображенням української символіки – ГІМН  і розповідає вірш.)

Дитина 3. Слова високі,

Мелодія врочиста,
Державний гімн
Ми знаємо усі.
Для кожного села,
Містечка, міста –
Це клич один
З мільйонів голосів.

Вихователь: – Що таке гімн?

(Це урочиста пісня, яка поєднує народ в час радості і горя. Діти виконують гімн України стоячи, приклавши праву руку до серця.)

Вихователь: – І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – і прославляють нашу неньку Україну. І там де вони проходять лунає урочиста пісня. Герб, Прапор і Гімн – це, діти, три основні національні символи України.

– Давайте поаплодуємо нашим акторам.

Вихователь: – Третій скарб, який ми покладемо у скриньку – це національні символи України.

8. Мовленнєва вправа “Який звук”.

Вихователь: – Діти, зараз я буду називати слова, пов’язані з темою “Україна”, а ви будете визначати у них перший звук.

• Герб, Прапор, Гімн, Рушник, Соняшник, Козак, Калина, Українка, Лелека, Символ.

9. Мовленнєва гра “Такі різні слова”.

Вихователь: – Діти, будьте уважні, коли я назву довге слово, то ви повинні стояти, коли – коротке, то ви повинні присісти.

• Народ, Країна, Батьківщина, Українець, Національність, Мова, Будинок, Герб, Прапор, Лелека, Тризуб, Край, Вишиванка.

10. Фізкультхвилинка “Батьківщина” (під легеньку народну мелодію).

Вихователь: – Настав час відпочити і познайомитися далі з народними оберегами України.

Он повзе мурашка,

(Діти присідають, торкаючись вказівним пальчиком підлоги.)

Он хлюпоче річка.

(Підводяться, беруться за руки і енергійно погойдують ними.)

Не зривай ромашку,

(Заперечне хитання головою.)

Не топчи травичку.

(Ходьба навшпиньках.)

В зелені діброва,
В китицях ліщина.

(Малята ідуть один за одним по колу, розкинувши руки в сторони.)

Глянь, яка чудова
Наша Україна.

(Повороти тулуба в сторони, руки на поясі.)

Журавлі над лугом
Линуть рівним клином.

(Легкий біг по колу із змахуванням руками.)

Будь природі другом,

(Малюки спиняються, стають обличчям у центр кола, схрестивши долоні на грудях.)

Батьківщині – донькою та сином.

(Діти беруться за руки і підіймають їх вгору.)

11. Пошуково-дослідницька робота “Не ламай калину”.

Вихователь: – Діти, крім національних символів України існують народні обереги. Відгадаєте загадку і дізнаєтесь про перший оберіг України:

У віночку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. (калина)

Вихователь: – Здавна говорили: «Посади калину – будеш мати долю щасливу». Так говорили, бо калину цінували за її цілющі властивості. А з ягід варили кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. На що вона схожа? (На намисто.)
– Про калину складали багато прислів’їв. Послухайте їх, будь ласка. Діти називають прислів’я.

Без верби і калини – нема України.
Любиш Україну – посади калину.
Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

Вихователь: – Яке прислів’я вам сподобалось, повторіть його, і калина пригостить вас смачненькими ягідками.

Вихователь: – Діти, не забувайте про чистоту рук перед вживанням їжі.

(Діти дотримуються культурно-гігієнічних навичок.)

– Діти, скуштуйте ягідку калини і зверніть увагу на кісточку калинки, на що вона схожа? (На сердечко.)

• Калина добре лікує серце, щоб воно у вас було здоровим, міцним і добрим.
• Отже, четвертий скарб нашої землі – калину, кладемо у скриньку.

12. Математична гра “І на тім рушникові”.

Вихователь:– Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб – сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Вихователь: – Тому і ми пограємо у народну гру “Голочка і ниточка” і вишиємо рушничок геометричними фігурами.

(Діти в ході народної гри викладають на рушнику візерунки.)

Народна гра «Голочка і ниточка».

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка.
Як рушник повішу,
Хата буде – квітка.

Вихователь: – П’ятий скарб – це рушничок, покладемо його на щастя, на долю нашим хлопчикам, як оберіг.

13. Музично-естетична хвилинка “Чий віночок кращий?”

Вихователь: – Діти, погляньте, яка гарна природа українського краю. Ой, гляньте, віночок пливе по воді. Хлопчики нам допоможуть дістати віночок, а ми із одного великого віночка сплетемо чотири маленьких.

• А щоб нам веселіше було працювати, заспіваємо дівчата пісню про віночок!

Віночок

В. Паронова

Ой віночку, мій віночку,
В нього я вплету, що схочу:
Ружі, маки і барвінок,
І стебельця материнок.
Ще вплету казки чудові,
Пишні грона калинові
І пісні про Україну.
Я віночок свій надіну
На голівоньку русяву –
Хай красується на славу.

14. Логічна гра “Зачаровані числа”.

Вихователь: – А чи подобається вам відгадувати українські загадки?

Діти: – Так!

Вихователь: – Тож слухайте уважно, а відгадку показуйте відповідною цифрою.

1. Багато в небі зірочок,

А сонечко – одне.

Є сто стежин, та лиш одна

У рідний дім зверне.

І скільки світом не блукай

Серед чужих країн,

Та мамин дім і рідний край

У кожного один. (Цифра 1.)

2. Ми разом із татом

Удвох ідемо на свято.

І в кожного в руці

Жовто-блакитні прапорці.

Бо шанують в Україні

Прапор рідної країни. (Цифра 2.)

3.     Кожен славний рід чи край

Герб свій із правіку має.

Тризуб, знають і малі, –

Символ нашої землі! (Цифра 3.)

4. Добре вмію рахувати

Я, матуся, брат і тато.

Я стараюсь, не лінюся,

Рахувати теж беруся. (Цифра 4.)

15. Творча гра “Слівце додай – віршика складай!”

Вихователь: – Діти, наша подорож по Україні вже закінчується, тому що скринька вже наповнилася багатьма скарбами. Давайте нашим гостям подаруємо складений нами вірш:

Наша рідна Батьківщина – мальовнича...                   (Україна).

Батьківщину я свою палко й трепетно...                        (люблю).

Українські парубки – це завзяті...                                  (козаки).

Свій народ любити маю, а всі інші –                        (поважаю).

Хочуть українські діти з іншими дітьми...               (дружити).

Усім людям світу щиро зичу долі, щастя й...                  (миру).

Вихователь: – Але найцінніший скарб у світі – це мир. І в знак миру та дружби подаруємо нашим гостям цих символічних птахів – голубів. А в нашій групі теж залишимо цих пташок, щоб вони нагадували вам про скарб, який ніколи не можна губити.

(Діти під пісню “Хай буде мир!” обігрують політ голубів (пальчиковий театр) під музику і дарують пташок гостям, прощаються і ідуть.)