Тема: Петриківка-дивний край, фарб барвистих дивограй.

Основна мета: Формування у дітей емоційної чуйності та інтересу до зразків народного декоративно-прикладного мистецтва, виховання у дітей бажання займатися подібною діяльністю.

 Формування узагальнених знань і умінь:

- вміння розрізняти стиль петриківського розпису;
-освоєння дітьми характерних елементів, колориту, композиції.

Категорія учасників: діти старшого дошкільного віку

Форма проведення: заняття

Методи: словесні: розповідь вихователя, художнє слово, запитання; візуальні (екранні: відеофільм), аудіовізуальні (відео-запис), автоматичні (комп'ютерна техніка з матеріалами), ігрові : сонечко , хмарка (з фетру).

Засоби: народно-прикладне мистецтво.

Хід заняття:

Добрий день, малята,
Хлопчики й дівчата!
Дуже рада бачить вас,
Подивіться, скільки нас!
Всі ми радісні, щасливі,
Щирі, добрі, чемні, милі.
Всі ми - діти України:
Рідної батьківщини.

Діти, подивіться навколо, світить сонечко, посміхніться йому. Воно дарує нам тепло і світло. А як ми можемо передати своє тепло людям?

(Відповіді дітей).

Гра «Подаруй гарний настрій».

Сонечко подорожує по небу.  А ви любите подорожувати? Подивіться, які яскраві промінці у сонця.  Діти, чи хочете ви здійснити подорож з сонячним промінцем?

Подивіться, куди спрямовано сонячний промінь?

Промінець освітив хатки, а які ж вони красиві! Вам подобається? Чим?  Діти, це хати села Петриківка.

Життя петриківців протікає на тлі щедрої, багатокольорової природи: квітучі вишневі сади навесні, зелена по берегах річки осока, влітку – полум'яніють на городах маки, золотисті килими, виткані величезними капелюшками соняшників, очеретяні зарості, лучні та садові квіти. Восени дозрівають в садах темно-сині грона винограду, а в балках на пожовклих кущах калини червоніють грона ягід. Рослини сприймаються селянами як щось живе, міцно вплетене в його власне життя. (музичний супровід)

На порозі хатки нас зустрічають господарі.
Нас господарі стрічають
На порозі хатки,
З новим днем промінце сонця
радісно вітають!
Раптом налетіла хмара
І промінчик заховала.

Діти, подмухайте  на хмарку. Ні, не виглядає сонечко. А давайте його покличемо.

Гра  «Сонечко»

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко, 
На весняні квіточки,
На веселі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
Сонечко виглядає із-за хмари.

Раніше навесні господині білили хати сліпучо білою глиною, потім розписували стіни чудовим орнаментом: тут і — квіти з саду і городу: чорнобривці, мальви, айстри, соняхи, бо їх багато у степу, а ще —дивовижна квітка кучерявка, яка росте в казках. А ще ж виноград, полунички і  калина. дрібненьке листя і трава — їх називають «папороть». фантастичні птахи і квіти.

Господарів, чиї будинки не були розписані яскравими орнаментами, в селі не поважали.

Господарі запрошують дітей до хати.

Господині  намагалися прикрасити стіни всередині хати, а ще- розмальовували піч, посуд, весільні скрині, меблі та інше домашнє начиння. 

Спочатку господині розмальовували стіни. «Вазони», «букети» і «бігунчики», як правило, застосовувалися в розпису комина, гірлянди «бігунчика» прикрашали сволок,  обрамовували віконниці і дверні прорізи. Рідше розписувалася стеля. На стіні біля ліжка виконувався розпис, що імітував «килим».

Настінний розпис виконувався, як правило, жінками за допомогою дуже простих засобів і матеріалів. Основними барвними матеріалами були кольорові глини і саморобні рослинні фарби. Розпис провадився за допомогою ганчірки («віхтя»), щіточками, колоссям, зв'язаним у пучок, а інколи, і просто пальцем.

Коли з’явився папір, то майстрині малювали вже на ньому свої чарівні картини, так звані «мальовки», і ними прикрашали піч і сволок, а над вікнами вішали розписні рушники.

Головною в оселі була піч, саме її господині найбільше прикрашали. Як ви гадаєте , чому?

Піч обводили по краям і карнизам стрічками кольорових смужок, та розписували всілякими рослинними і тваринними орнаментами - «квітками», «півнями», «пташками»

Поруч із піччю був мисник.

Мисник – це дерев’яна полиця для зберігання посуду. Іноді він має форму шафи, що підвішувалася на стінку. Там виставляли в ряд череп’яні миски, деякий ритуальний посуд, кухлі, дерев’яні ложки та скляні вироби. Посуд також прикрашали традиційним орнаментом. Які ви помітили елементи візерунків?

В  чому ж секрети саме петриківського розпису?

Основним елементом петриківських орнаментів є квітка — символ пишної природи. Найчастіше – це мальви, півонії, айстри, різні польові квіти: ромашки, волошки. Багатьма поколіннями митців створювалися напівказкові «цибулинки», «бурячки», «кучерявки».  

Крім квітів у петриківському розписі нерідко зустрічаються ягоди (калина, виноград , полуниця), вписуються в композицію або окантовують її трави, гілочки, листочки.

Характерні зображення листя, що називають «папороттю», бутонів, перистих листків.

В орнамент з казкових квітів вписують півнів і зозуль, ну і звичайно, чарівних жар-птиць, деколи можна зустріти українців і українок, коників, волів.

Що ж означають елементи розпису?

Наприклад, червоні ягоди калини означають дівочу красу, зозуля пророкує, скільки належить прожити років, півень знаменує настання нового дня.

Кольори розпису дуже яскраві, насичені.

В давнину багато майстрів готували фарби із соку рослин, наприклад, зелену – з трави пирію, синю  з квітів проліска, жовту з цибульного лушпиння, оранжеву з кори молодих яблуневих пагонів, червону і фіолетову з соку вишень та шовковиці... Вживалися й такі природні барвники як вохра, сажа і кольорова глина, які змішувалися з молоком, яєчним жовтком, вишневим клеєм.

Цікаво, що фарби для петриківських творів ніколи не змішують. Рожева, жовта, синя, червона і зелена — усі фарби надають малюнкам життєрадісність і природну легкість. А оскільки фарби нерідко виготовлялися з природних матеріалів, петриківські розписи мали короткий вік. Тому щороку напередодні великого свята старі малюнки змивали і прикрашали будинки новими барвистими оберегами. Так з року в рік село розквітало новими фарбами і химерними візерунками.

Фарби теж мають символічне значення: теплі червоні, оранжеві, жовті – передають радість буття, а холодні – сині, фіолетові, блакитні – смуток, задумливість. Для більшості художників характерно поєднання яскравих, контрастних кольорів, найчастіше червоного і зеленого.

А до чого ж цікаві речі для розпису!

Пензлики народні умільці виготовляють самостійно — з котячої шерсті, вистриженої з грудей. Завдяки такому інструменту фарба лягає рівно, і орнаменти виходять акуратними і легкими.

Крім кисті, петриківські майстри застосовують  стебла, трісочки,  а ягоди і деякі квіти малюють просто пальцем.

Настав час повертатися. Подякуємо господарям за гостинність і цікаву розповідь. Чи сподобалася вам подорож? Що найбільше вас вразило? Про що ви розкажете своїм батькам? Господарі на згадку про своє село майстрів дарують дітям «Розмальовки Петриківки», а Промінчику візерунки.

Діти, подивіться, яке чарівне, мальовниче сонечко, як воно радіє.

Сонячний промінчик з нами не прощається і сподівається на подальші подорожі по нашому рідному краю.

З яким настроєм ви повертаєтеся? Діти, уявіть себе сонячними промінцями.

"Сонячні промінці".

Простягнути руки вперед і з’єднати їх в центрі кола. Тихо постояти у такій позі, намагаючись відчути себе теплим сонячним промінцем.

Протягом дня намагайтеся уявляти себе промінцями і даруйте один одному гарний настрій, добрі слова і посмішки.

В Петриківці побували,
Візерунки розглядали:
півень, квіточки, бутони,
Листя, грона калинові,
Травка, гілочки, зозуля,
Папороть і виноград.
Фарб казкових дивограй
Прославляють рідний край!