Навчально – методична картка (план) занять № _28_____

Навчальна дисципліна: Паразитологія та інвазійні хвороби    сільськогосподарських  тварин

Вид заняття: Лекція з елементами бесіди

Тема: Ветеринарна ентомологія. Загальні дані про комах та хвороби, які вони викликають. Ентомози.

Дидактична мета: вивчення морфології та біології комах, будову збудників оводових хвороб, життєвий цикл, симптоми хвороби та лікувально- профілактичні заходи.

Виховна мета: формувати творче мислення, поглиблювати знання з спеціальних дисциплін та виховувати відповідальність та логічне мислення в роботі майбутніх спеціалістів ветеринарної медицини.

Методи: бесіда, пояснення, демонстрація, спостереження.

Матеріально – технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: ноутбук, мультимедійний проектор Ерsоn , слайди, відеофільм. Стенди. Патпрепарати. Колекція комах.

Література (основна та додаткова):

1. Галат В.Ф. Ветеринарна паразитологія 2006р. – К.: Вища освіта, С.351
2. Артеменко Ю.Г. Ветеринарна паразитологія 1998р. – К.: Учбово- методичний    центр Мінагроогропрому України  С. 387.
3. Шевцов О.О. Паразитологія 1983р. К.: Вища школа С. 287.

Структура заняття

1. Організаційна частина.

* Перевірка присутності студентів
* Перевірка підготовленості студентів та аудиторії до занять.

2. Актуалізація опорних знань.
3. Яких комах, що ведуть паразитичний спосіб життя ви знаєте?
4. Які стадії розвитку проходить комаха?
5. Яка будова комахи?
6. Якої шкоди завдають  тваринам комахи?
7. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань.

Загальні дані про комах та хвороби, що ними викликаються. Ентомози тварин. Вивчити морфологію та біологію комах, а також будову збудників оводових хвороб, їх  розвиток та розглянути заходи боротьби та профілактики з ними з демонстрацією слайдів

4. Мотивація навчальної діяльності (питання, задачі, проблемні ситуації)

Акцентувати увагу студентів на важливість знання біології збудників та їх розвиток, симптоми хвороби та лікувально – профілактичні заходи при гіподермозі та гастерофільозі тварин

План заняття

1. Систематика. Основи морфології та біології комах.
2. Гіподермоз ВРХ.
3. Гастерофільоз коней.

1. Систематика. Основи морфології та біології комах

Ентомологія (грец. entomon – комаха, logos – вчення) – наука про комах.

Ветеринарна ентомологія вивчає комах, які ведуть паразитичний спосіб життя і належить до типу членистоногих

Систематика комах

Тип: Artropota (членистоногі)

Класс: Insecta (комахи)

Ряд: Diptera (двокрилі)

Підряд: Nematocera (довговусі, двокрилі)

Родини: Culicidae (комарі)

               Simuliidae (мошки)

               Ceratopogonidae (мокреці)

Підряд: Brachycera ( коротковусі прямошовні, круглошовні)

                Tabanidae (гедзі)

                Hypodermatidae (підшкірні оводи)

                Gastrphilidae (кишково- шлункові оводи)

                Oestridae (порожнинні оводи)

                Muscidae (справжні мухи)

                Calliphoridae (сині і зелені мясні мухи)

                Sarcophagidae (сірі мясні мухи)

Неповне перетворення:

ряди: Mallophaga (волосоїди, пухопероїди, кровососки)

          Siphunculata (воші)

Морфологія комах

Тіло комах складається з трьох відділів – говова, груди і черевце.

Очі в комахи фасеткові, рідше прості.

Ротовий апарат залежно від способу живлення може бути колючо- сисний, різально- сисний. лижучий, гризучий або відсутній.

Груди мають три сегменти - передні, середні і задні до них кріпляться кінцівки, крила і дзизкальця. Лапки мають присмоктувальні подушечки та кігтики.

Органи травлення мають вигляд довгої трубки, розділеної на передню, середню і задню кишки.

Дихальна система представлена дихальцями з якиз починаються трахеї, які пронизують усе тіло комахи.

Нервова система складається з нервових вузлів, від яких відходять нервові волокна.

Кровоносна система. Замкнена, серце у вигляді трубки. Клітини крові бувають зелені, жовті або інших кольорів.

Органи нюху та дотику зосереджені у волосках, щетинках, вусиках та лапках.

Розвиток комах

Самки комах після запліднення відкладають яйця, рідше – личинок.

Подальший розвиток відбувається за типом повного або неповного перетворення. Більшість комах проходять чотири фази розвитку: яйця, личинки, лялечки та імаго.

У комах з неповним перетворенням розрізняють такі фази розвитку: яйце, личинка, імаго.

2. Гіподермоз великої рогатої худоби.

Збудники

Імаго Н. bovis (великий підшкірний овід, строка) - по 15 мм завдовжки. Тіло вкрите густи­ми волосками чорного, сірого, коричневого та жовтого кольорів. Голова вужча, ніж середня частина грудей. Зверху на середньоспинці чітко виражені довгасті сму­ги чорного кольору. Крила коричневі, прозорі. Лапки розвинені. Черевце овальне . Самка відкладає яйця на прикореневу частину шерсті тварини, по одному на одну волосину.За життя вона може відкласти до 800 яєць, які мають овальну форму, темно-бурий  колір

Личинка першої стадії черв'якоподібна, до 0,7 мм завдовжки, має пару приротових гачків і шипи по тілу. Вона пристосована до міграції по тілу тварини з проникненням у хребтовий канал. Після завершення міграції й перед першим линянням личинка виростає до 17 мм у довжину. Личинка другої стадії робить отвори в шкірі тварини і дихає за допо­могою задніх дихалець. Личинка третьої стадії темно-коричнева, масивна, видовжено-овальна, до 28 мм завдов­жки. Задні дихальця мають вигляд лійки. Шипи з вентраль­ного боку тіла личинки закінчуються на 6-му сегменті.

1. H. lineatum (малий підшкірний овід, стравохідних) - до 13 мм завдовжки, подібний до попереднього, але світліший за забарвленням волосків, які вкривають тіло. Самка відкладає яйця пакетами (по 15-20 шт.) на один волосок. Личинка першої стадії в період міграції проникає в стінку стравоходу, де залишається на 4-5 міс.

Цикл розвитку

Оводи належать до комах з повним перетворенням. Пов­ний цикл розвитку завершується впродовж року. Вихід імаго з лялечок відбувається швидко - за 2-3 с. Через 30-80 с овід вже може літати й спарюва­тись. Імаго не мають ротових органів, тому не живляться, а живуть за рахунок поживних речовин, накопичених у личинковій фазі. Живуть оводи 3-10 діб, за знижених температур - до 28 діб. Імаго до кінця життя втрачає 36 % своєї маси. Літ оводів залежить від зональних особливостей і температури повітря. В сонячні дні вони починають літати за температури 6-8 °С, у похмурі - 13-14 °С. Самці збираються щороку на одних і тих самих місцях, куди для спарювання прилітають самки. Після спарювання самки відразу вирушають на пошуки тварин, щоб відкласти яйця, при цьому вони можуть долати відстань до 8 км.

Під час нападу на тварин вони поводяться по-різному. Н. bovis літає біля худоби і видає специфічні звуки, почувши які, тварини намагаються втекти.

Н. lineatum Самки відкладають яйця на ділянки шкіри з густим підшерстком (голодна ямка, м'яка стінка черева, пах, передня частина стегон). Личинка всередині яйця формується впродовж 3-7 діб. температура. Личинки першої стадії проникають через шкіру в тіло тварини й мігрують: Н. bovis - уздовж великих судин і нервів до хребта і крізь міжхребцеві отвори - в жирову тканину хребтового каналу, а личинка Н. lineatum - до стравоходу, де локалізується в його підслизовому шарі.

У цих місцях вони знаходяться впродовж 5-6 міс. Потім переміщуються в ділянку спини й попереку, де формують сполучнотканинні капсули. Для подальшого розвитку личинкам потрібен атмосферний кисень, і вони утворюють у шкірі норицеві ходи. Через 1-8 діб личинки линяють і переходять    у другу стадію. Розвиток їх під шкірою залежить від кліматичної зони та вік тварини. З часом вони підростають і стають личинками третьої стадії, які виповзають (частіше вранці та вдень) через норицеві ходи на поверхню шкіри і падають на землю. В подальшому вони заповзають в укриття (під каміння , листя, в ґрунт) і через 1-7 діб перетворюються на лялечку. Ця стадія триває 20 - 40 діб.

Клінічні ознаки

На початку інвазії в місцях проникнення через шкіру личинок спостерігаються свербіж і набряки, які з часом минають. У зимовий період при локалі­зації личинок у хребтовому каналі порушується координація рухів тварин, вони тяжко підво­дяться. У разі виявлення личинок у стінці стра­воходу спостерігається відмова тварин від кор­му й води, оскільки порушується ковтання. Ха­рактерні клінічні ознаки з'являються взимку й рано навесні, в період наближення личинок до шкіри в ділянці спини. На шкірі помітні горбки (жовна), в центрі яких через кілька днів утворюється отвір (нориця). Жовна збільшуються в розмірі, з їхніх отворів виділяється ексудат . Шкіра в місцях горбків груба, нееластична.

Шерсть скуйовджена, склеєна, місцева температура підвищена. При пальпації відмічається болісність. За високої інтенсивності інвазії горбки помітні вздовж хребта, а також на грудях, боках. Тварини худнуть, у корів на 15 % знижуються надої.  

Лікування

Проводять ранню (вересень-листопад) хіміотерапію, спрямо­вану на знищення личинок першої стадії в початковий період міграції, і пізню (березень-квітень) - щодо личинок другої й третьої стадій. Застосовують інсектицидні препарати згідно з настановами:  

• першу групу препаратів у вигляді ін'єкцій з діючою речовиною клозантел (бронтел, сантел, роленол, фасковерм) у дозі 50 мг/10 кг маси тіла;
• другу групу - макроциклічні лактони, або макроліди (аверсект, баймек, бровермектин, івермек, івомек, дектомакс, дуотин), вводять підшкірно чи внутрішньом'язово в дозі 1 мл/50 кг маси тіла;
• третю групу - препарати ФОС (гіподермін-хлорофос, негувон) у дозі 12-24 мл на одну тварину, а також гіподектин, залежно від маси, наносять на шкіру, поливаючи вздовж хребта.

Хворих і виснажених тварин, а також корів за два тижні до отелення інсектицидами не обробляють.

Профілактика та заходи боротьби

Проводять комплекс профілактичних і лікувальних заходів. Тварин, заражених личинками оводів і не оброблених інсектицидами, не виводять з приміщення й не випасають. Якщо ступінь інвазії великої рогатої худоби становить 5 % і більше, то восени обробляють усе поголів'я в господарстві й у приватному секторі, а навесні — тільки уражених тварин. Тварин, що надходять у стадо з іншої місцевості, піддають клінічному й лабораторному (серологічному) обстеженню     

Для ранньої хіміопрофілактики рекомендуються зменшені дози бровер-мектину - 0,25 мл/50 кг маси тіла, але не більш як 2 мл на одну тварину.   

З початком льоту оводів тварин обприскують розчинами ектоміну, неостомазану, сумінаку та іншими піретроідами. Повторно велику рогату худобу обробляють через кожні три тижні. Високої ефективності таких профілактичних заходів можна досягти тільки В разі оброблення всіх тварин неблагополучного населеного пункту.

3. Гастерофільоз коней

Збудники

1. G. intestinalis (великий шлунковий овід) - окрилений овід до 20 мм завдовжки, жовто-бурого кольору. Тіло вкрите волосками. На грудях і черевці помітні коричневі плями. Голова жовтувата, спереду опукла. Крила з темними плямами. Лапки розвинені.

Самка відкладає за життя до 700 яєць на шерсть тварини в ділянці кінцівок, хвоста, лопаток, гриви.

Яйця жовті, блискучі, клиноподібні, 1,25 мм завдовжки, з кришечкою на одному з полюсів. У нижній частині яйця розміщений прида­ток, що має вигляд двох лопатей, за допомогою яких воно кріпиться до шерсті.

Личинки першої стадії веретеноподібні, до 1 мм завдовжки, мають 13 сегмен­тів. Озброєні прямими рухливими приротовими гачками й шипами в три ряди. Паразитують вони на слизовій оболонці язика.

Личинки третьої стадії овально-циліндричні, до 20 мм завдовжки. Мають добре розвинені приротові гачки та шипи в два ряди з 2-го по 10-й сегмент. Шипи першого ряду масивні, другого -дрібні. За допомогою гачків і шипів личинки міцно фіксуються до слизової оболонки шлунка і живуть упродовж 9 міс. Навесні вони відпадають від слизо­вої оболонки, з кормовими масами проходять через травний канал і з фекаліями виділяються назовні, де перетворюються на лялечок.

1. G. veterinus (дванадцятипалик). Самка чорного кольору, до 13 мм завдовж­ки, відкладає яйця на прикореневу частину волосин у ділянці шиї, міжщелепового простору.

Яйця жовті, добре помітні. Личинки першої стадії мають довгі щетинки на трьох грудних і семи сегментах черевця. Розвиваються вони в яснах коня. Личинки третьої стадії до 20 мм завдовжки, мають шипи по тілу в один ряд. Паразитують на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

1. G. haemorrhoidalis (вусоклій). Самка чорно-бурого кольору, до 16 мм зав­довжки, має триколірне черевце - біле, чорне й руде. Відкладає на губи тварин і волоски навколо них до 160-200 яєць чорного кольору. При змочуванні яєць водою чи слиною з них виходять личинки. Вони паразитують на стінці глотки, м'якого піднебіння, кореня язика.

Личинки третьої стадії - до 18 мм завдовжки, мають шипи, розміщені в два ряди. Локалізуються на слизовій оболонці шлун­ка,

1. G. pecorum (травняк). Самка темно-бурого кольору, голова її вкрита жов­тими волосками, крила димчасті. Відкладає яйця чорного кольору. Коні заража­ються при поїданні трави з відкладеними на ній яйцями.

Личинки першої стадії розвиваються в м'якому піднебінні.

Личинки другої стадії розвиваються в шлу­нку (незначна їх частина може паразитувати в ротовій порожнині й стравоході).

Личинки третьої стадії великі, сплющені в дорсовентральному напрямку, пе­редній кінець їх загострений, задній - округлий. Мають шипи, розміщені в два ряди. В першому ряду вони більш розвинені. Локалізуються личинки на слизо­вій оболонці шлунка. Перед виходом на лялькування личинки фіксуються на кілька діб до слизової оболонки прямої кишки набувають зеленого кольору. Виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище і перетворюються на лялечок.

1. G. inermis (малий шлунковий овід) - зовні подібний до великого шлунково­го овода, але менший за розміром (9-11 мм), сірого кольору, з плямистими кри­лами. Самка відкладає овальні, жовті яйця з кришечкою на щоки коня. Личинки першої стадії мають веретеноподібну форму, проникають в епідерміс і мігру­ють до країв рота. Волосся у місцях їх переміщення, випадає. Личинки дозріва­ють у ротовій порожнині. Від інших вони відрізняються наявністю 11 зон ши­пів.

Личинки другої й третьої стадій локалізуються в шлунку та прямій кишці. Зрілі личинки розміром до 15,5 мм мають сильно загнуті назад ротові гачки.

1. G. nigricornis (чорновус) - овід сірувато-жовтого кольору, середнього роз­міру - 10-11 мм. Самка відкладає до 300-350 яєць на щоки або перенісся коня. Тварини активно реагують на підліт овода.

Личинки першої стадії мають на тілі довгі щетинки. Паразитують у слизовій оболонці щік.

Личинки другої стадії проникають глибоко в стінку дванадцятипалої кишки і можуть спричинювати непрохідність.

Личинки третьої стадії зеленуватого кольору.

Цикл розвитку

Оводи живуть 10-20 діб. Самки після спарювання летять на пошуки тварин і відкладають на льоту яйця.

Розвиток личинок у яйцях три­ває 7-16 діб. Личинка може зберігати життєздатність у яйці до 3 міс. Для вихо­ду її з яйця потрібні тепло (температура 37-42 °С), волога і дотик стороннього предмета. Личинки першої стадії, що вийшли з яйця, потрапляють у ротову по­рожнину коня, кріпляться до губ, язика, піднебіння, ясен і розвиваються 18-28 діб. Потім линяють і перетворюються на личинок другої стадії.

Розвиток личи­нок другої й третьої стадій відбувається в травному каналі. Зрілі личинки тре­тьої стадії виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище, зариваються в ґрунт, під каміння листя і перетворюються на лялечок.

Стадія перетворення у лялечок триває від 2 тижнів до 1,5 міс. тварин.

Клінічні ознаки

Перебіг хвороби хронічний. її прояви залежать від виду личинок, їх локалізації, ступеня інвазії, загального стану організму тварин. В осінній період спостерігаються виразки на губах, дерматит, стоматит, фарингіт;

у холодний період року - ознаки гастроентериту, що супроводжуються періо­дичними кольками, анемією слизових оболонок, спрагою, втомлюваністю, піт­ливістю, схудненням. У деяких випадках виникають судоми щелеп, а під час напування розвивається кашель і вода витікає з ніздрів. Іноді після дефекації слизова оболонка прямої кишки вивертається назовні й на ній можна помітити

Лікування

Проводять ранню (вересень-жовтень) і пізню (березень-травень) хіміотерапію.

У період активності самок оводів коней обприскують роз­чинами та емульсіями бутоксу, неостомазану, неоцидолу, себацилу.

Ефективне застосування препаратів фенбендазолу (бровадазол, панакур, фенкур) у дозі 75-100 мг/10 кг маси тіла з кормом щодня впродовж 5 днів або бровадазол-гелю в дозі 1 мл/20 кг маси тіла на корінь язика двічі з добовим інтервалом; клозантелу - 50 мг/10 кг 2 дні підряд з кормом; мебендазолу або ринталу-плюс, негувону в дозі 0,4 мл/10 кг разом з водою; івермектину (аверсект, паста еквалан, бровермектин-гель).

Ротову порожнину зрошують слабкими водними розчинами інсектицидів.

Ефективні глибокі лікувальні клізми з лізолом (5-10 мл) на сли­зистому відварі (крохмалю, насіння льону, рису). Худих і виснажених коней лікують симптоматично.

6. Підведення підсумків.

* Узагальнення матеріалу Відеофільм. Фронтальне опитування.

* Видача завдання для самостійної роботи

Вивчити і законспектувати  хвороби, що викликаються личинками оводів:

1. Естроз овець.
2. Ринестроз коней.

Література

1. Галат В.Ф. Ветеринарна паразитологія 2006р. – К: Вища освіта, С.185 – 198.