Дистанційне навчання - це одна з форм організації навчального процессу,під час якого всі уроки, або частину занять проводять з  використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій за умови територіальної віддаленості викладача й учнів.

Організація дистанційного навчання у закладі освіти повинна відбуватися за таким принципом:

Класичні принципи дидактики:

• Природовідповідність
• Науковість і доступність
• Наочність
• Свідомість та активність
• Системність
• Систематичність і послідовність
• Зв‘язок теорії з практикою

Сучасні принципи:

1. Інтерактивність – передбачає діалог викладача з користувачем.
2. Адаптивність –забезпечує індивідуальний темп навчання, передбачає самостійний вибір слухачем курсу, часу навчання, терміну консультацій ;
3. Гуманістичність – полягає в спрямованості навчання та освітнього процессу до людини, створенні максимально сприятливих умов навчання; засвоєнні обраної професії для розвитку і прояву творчої індивідуальності,високих громадянських, моральних,інтелектуальних якостей, що забезпечували б слухачеві курсу соціальну захищеність та комфортнее існування.
4. Пріоритетність педагогічного підходу під час проектування освітнього процессу – передбачає проектування дистанційного навчання, розробку теоретичних концепцій, створення дидактичних моделей тих явищ, які планують реалізувати;
5. Педагогічна доцільність застосування нових інформаційних технологій – вимагає педагогічної оцінки ефективності кожного етапу проектування та створення дистанційного навчання, тому на перший план необхідно винести не впровадження техніки, а відповідне змістове наповнення навчальних курсів та освітніх послуг;
6. Вибір змісту освіти – зміст дистанційної освіти має відповідати нормативним вимогам Державного освітнього стандарту й вимогам ринку;
7. Забезпечення захисту інформації,що циркулює в дистанційному навчання - передбачає впровадження організаційних і технічних засобів безпечного та конфіденційного зберігання,передавання й використання потрібних відомостей;
8. Стартовий рівень освіти – вимагає певної кількості знань,умінь,навичок;
9. Відповідність технологій до навчання – адекватність технологій навчаннямоделям дистанційного навчання;
10. Гнучкість і мобільність – створення інформаційних мереж, баз і банків знань та даних для дистанційного навчання, що дозволяє коригувати та доповнювати освітню программу.

Головне завдання дистанційного навчання: розвиток творчих та інтелектуальних здібностей людини за допомогою відкритого і вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, у тому числі, доступних в Інтернеті. Учень, що знаходиться на відстані, не має  можливості поставити питання й одразу отримати відповідь. З часом у нього може згаснути інтерес, розсіюватися увага  [3].

Вимоги до викладача, що працює в системі дистанційного навчання:

1. відповідати дуже швидко на листи
2. хвалити оперативність слухачів;
3. встановити чіткий графік спілкування в режимі on-lіne і чітко його дотримуватися;
4. створити атмосферу психологічного комфорту(сприятливий настрій, емоційне піднесення)   

Для успішного здійснення процесу дистанційного навчання учитель має володіти технологічними аспектами організації освітньої діяльності школярів(різними  прийомами роботи в форумі, чаті, теле- і відеоконференціях, а також з електронною поштою та іншими комунікаційними засобами).

Переваги дистанційного навчання:

1. Синхронний і асинхронний режими взаємодії ссучасників навчального процесу: викладач – учень, учень – учень, учень – навчальна группа
2. Можливість залучення до навчання спеціалістів із певних галузей
3. Одночасне з вивченням інших предметів практичне засвоєння інструментів ІКТ – створення додаткових умов для впровадження ІКТ в освітні системи тощо [4].

Недоліки дистанційного навчання:

1. Домашня атмосфера не завжди сприяє ефективному навчанню та запам’ятовуванню. Це не дозволяє достатньо сконцентруватися на занятті.
2. Учень може неефективно використати зекономлений час. Курс ДН вимагає від учня уміння самостійно організовувати навчальний процес. Біля вас не буде вчителя, який постійно контролюватиме виконання домашніх завдань.
3. Курс ДН вимагає хорошого технічного забезпечення: чим якіснішими будуть комп’ютер, мікрофон та веб-камера, тим якіснішими будуть online-уроки. Проблема може виникати через неякісний Інтернет: якщо зв’язок раптом зникне, ваше заняття припиниться через технічні неполадки.
4. Під час звичайних занять можна уточняти незрозумілі моменти з вчителем. Такі консультації є більш ефективними, ніж прослуховування аудіозапису.
5. Учень використовуючи online-уроки з вчителем, до якого встиг звикнути на звичайних заняттях, менше використовує переваги, які дає мовне середовище. Адже, вчитель знає учня і розвиває в ньому навички, які йому здаються найбільш важливими для учня.
6. Курс дистанційного навчання може бути не особливо ефективним, адже не дасть можливості відчути атмосферу живого ділового спілкування.
7. Дистанційне навчання не завжди ефективне для дітей. Адже, дітям важко висидіти ціле заняття (годину чи більше) перед комп’ютером. Їм більше підходять традиційні заняття наживо і з елементами гри [4].

Дистанційне навчання покликане допомогти в глобальному освітньому просторі, воно виступає як ефективне доповнення традиційних форм освіти, як засіб часткового вирішення її нагальних проблем, зокрема, надає можливість одночасно з гнучким за часом і високопрофесійним за змістом вивченням різних предметних розділів знань, формуванням умінь і навичок роботи з багатьох навчальних дисциплін забезпечити інтенсивне практичне застосування тими, хто навчаються, методами і засобами інформаційно-комунікаційних технологій, розвиває уміння і навички у сучасній науці і практиці. Впровадження елементів дистанційної форми навчання в школі є необхідною умовою для досягнення сучасного рівня якості освіти  [5].

Література

1. Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 4.02.1998 р.
2. Гуржій А.М. Інформаційні технології в освіті / Проблеми освіти: наук. метод. зб. – К.: ІЗМН, 1998. – Вип. ІІ. – С. 5-11.
3. Дмитренко П.В., Пасічник Ю.А. Дистанційна освіта. – К.: НПУ, 1999. – 25 с.
4. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. – К.: КПІ, 2000. – 12 с.
5. Триндаде А.Р. Информационные и коммуникационные технологии и развитие человеческих ресурсов // Дистанционное образование. – 2000. – № 2. – С. 5-9.