«Чудний наш народ, і сильний і сумний
Мав героїв – і ніхто їх не  знав
Усе життя любив волю – і все життя був рабом»

Тож у час, коли український народ має можливість розбудовувати свою державу, настала пора повернутися до свого минулого, збагнути безцінність втраченого. Відродитися духовно – це перш за все повернути народові його культурно-духовні цінності, його історію, славні імена.

Володимир Винниченко

Мета: донести до глядача історії подій початку ХХ ст., української революції, спонукати старшокласників до роздумів про важливість, суть і коріння створення української державності, формування почуття національної гідності, самоповаги і честі.

Обладнання: державні символи України, книжкова виставка «Повернув нації наймення» про події українського державотворення 1917-1921рр., портрет М.Грушевського, обрамлений рушником і кетягами калини, проектор, екран.

Примітка: виховний захід відбувається в актовому залі чи світлиці.

В центрі сцени портрет М. Грушевського прикрашений вишитими рушниками і гілками калини з правого боку національний прапор України.

Відкриваю для себе нові імена
І глибинні думки, і душевні висоти…
Скільки років ховала їх прірва страшна,
Що хотіла наш дух, нашу суть побороти.

Твоїм найбільшим добром і твоєю честю є сила і велич твоєї нації.

Скільки їх,що приходять з далекої тьми,
Хоче серце усіх поіменно назвати…
І на болях своїх знову пишемо ми
Імена, імена… І вкорочені дати
В. Крищенко

Вступне слово вчителя. Кажуть, коли нація стверджує своє існування і її дух та воля є живучі, вона вилонює з себе мужів, що вказує їй шлях і ведуть до національного піднесення.

У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. Кожна країна має своїх героїв, які творили і до сьогоднішнього дня творять її історії. Одні із них пішли у небуття, комусь судилася слава і визнання на батьківщині, та за її межами. Та всіх об’єднувала любов до свого краю, до свого народу, де вони  народилися і виросли. До таких велетнів української історії, культури, політичної думки, подій громадського життя належить Михайло Грушевський.

(на екрані з’являється портрет М.Грушевського(додаток №1. Під портретом епіграф: «Я хочу жити, що працювати, страждати і боротись разом з вами» М.Грушевський)

Із-за куліс голос із мікрофона: 2016 р. – оголошено роком видатного політика ХХ ст., академіка Всеукраїнської Академії Наук, голови Центральної Ради, славетного історика – М.С. Грушевського. Цього року Україна святкує 150-річний ювілей від дня народження М.Грушевського, який 101 рік тому проголосив  народження нової європейської держави – Українську Народну Республіку.

(під звуки пісні «Україна» Т.Петриненка виходить юнак і дівчина у вишиванках)

Дівчина:

Україно мила, краю мій чудовий!
Чи є в цілім світі ще така краса?
Весна наша рідна, в запахах бузкових,
В голубім серпанку дівчини коса.
Вся в садах вишневих, у пахучих м’ятах
В розлогих долинах яблунь пахне цвіт.
Земле ти вродлива, земле ти багата,
Де такої вроди знайти дивоцвіт?

Юнак:

Скрізь хати біленькі, наче на малюнку,
В мальвах, чорнобривцях, наче у вінку.
Дай кохана земле, цілющого трунку,
Вірним сином буду тобі до віку

Ведучий: Трипілля… Київська держава… Україна… Ці слова з глибокою шаною і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо  виражають вони духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії.

(на екрані з’являється фото родини Грушевських та місто Холм (додаток №2) /звучить аудіо запис пісні у виконанні М.Поплавського «Батьківщина»/

Сторінка 1. Родинне гніздо Грушевських

Оповідач 1: Досить широкою була географія проживання та діяльності М. Грушевського. Народився М.Грушевський 29 вересня 1866р. у містечку Холм на Волині (нині територія Польщі)

Походив Грушевський з родини Грушів – Грушевських, що проживала в Чигиринському повіті на Київщині. Батько Михайла Сергій Грушевський був визначним педагогом, залюбки оповідав дітям про Україну, українські звичаї, учив їх українських пісень, розказував їм українські казки. Свою приязнь до українства зумів він передати своїм дітям.

Оповідач 2: Мати, Глафіра Захарівна була дворянкою, походила із сім’ї священнослужителів.

Михайло Сергійович Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив’язання до всього українського – мови, пісні, традицій та пробудити в своїх дітях національне почуття.

Читець: Малий Михайло, хоч і не бачив рідної землі, вже з дитинства вчився її любити й шанувати.

«Страшенно мріяв про неї й линув душею до неї цілими десятиліттями, бо то був одинокий пункт, де я міг з’ясуватися з українською стихією, дотикатися до української землі, до її природи, до її культури», - згадував Грушевський.

Оповідач 3: В 1880-1886рр. Грушевський навчається в гімназії у місті Тифлісі на Закавказзі. Належав до кращих учнів. Наука не завдавала йому великого труда, він мав багато вільного часу читати і над прочитаним роздумувати.

Як сам пригадував «плавав у книжковому морі та впивався ним». А особливо радів, коли вперше побачив науковий журнал «Київську Старовину» в якому багато описували про українську історію та культуру.

(на екрані з’являються фрагменти фото журналу «Київська Старовина»)

Сторінка 2. Навчання та творчий злет Грушевського

Оповідач 4. Закінчивши гімназію, Михайло вступив до університету Св. Володимира в Києві на історико-філософський факультет. В університеті під керівництвом Володимира Антоновича виходять перші праці Грушевського з історії України.

Пливли віки, як хмари над землею,
На Україну насували тінь
Десятки українських поколінь
Копали у імператорських путах – шлях
І навіть небо тьмяніло без світла
Й слабкого сонця гаснув промінець
В тяжку страхітливу годину
І народила Україна сина,
Провідника – Мойсея збройних дій
Й національні думи – громовиці.

Оповідач 1: В 1893р. Грушевський отримав науковий ступінь магістра історії.

За кілька років із молодого студента Грушевський став визначним учнем – істориком. З того часу Грушевський викладає українську історію в Львівському університеті.

(на екрані з’являється фото Львівського університету) 

Звучить голос із мікрофона: М.Грушевський згадував: «Моєю мрією в тих часах стає зробитися українським літератором, видавцем і учнем. Українознавство являється для мене будучою спеціальністю»

Оповідач 2: В університеті М.Грушевський виступав сміливо і різко в обороні прав української мови. Йому до серця лежала українська наука, - тому то він почав організовувати наукове життя серед громадянства Галичини.

Оповідач 3: В 1889р. вийшов перший том великої «Історії України-Руси». Це була перша національна історія України. Працював над нею ціле своє життя, але таки не зміг її закінчити. Останній, десятий том «Історія України» вийшов у світ 1936р. вже після смерті автора. (На екрані з’являється фото книги «Історія України-Руси») (додаток №3)

Сторінка 3 «Повернення до Києва»

Оповідач 4: Революційні події в Росії 1905 р. зумовили повернення Грушевського до Києва. Згодом бере участь у засіданнях Державної Думи де відстоює інтереси українства. З того часу Грушевський думає як згуртувати сили українства і стає ініціатором створення нелегального українського об’єднання Товариства українських поступовців.

Звучить голос диктора за сценою: М.Грушевський народився з генетичною любов’ю до України , і цією любов’ю були освячені всі його малі і великі справи. Доля визначила місію Грушевського – стати на сторожі національної гідності, забезпечити право кожного українця пишатися тим, що він українець.

(на проекті з’являються фотознімки подій Української революції 1917р.)(додаток 4)

Оповідач 1: З початку першої світової війни Михайло Грушевського переслідує російська влада. В 1915р. його висилають на заслання до Сибіру, а згодом має дозвіл переїхати до Москви де під наглядом поліції його було позбавлено права педагогічної і іншої діяльності.

Оповідач 2: Волю дала Лютнева революція. Пробудилася до самостійного життя й Україна.

Юнак:

На вас, завзятті юнаки,
Борці за щастя України
Кладу найкращії думки
Мої сподіванки єдині
В вас молода ще грає кров,
У вас в думках немає бруду,
Палає в арці ще любов
До обездоленого люду.

Дівчина: 

Не знехтуйте ж ви її,
Не розгубіть по світу в суєті
Нехай вона нам дух гартує
У чесній славній боротьбі
Нехай кат гине, а ви любіть
Й за неї сили до загину.
І навіть душу положіть
Не плакати нам, і сльози не лить,
Не нам, юнакам, те діло робить
Хай плачуть ляхи, хай плаче москаль, -
Не нам вже просить, не ми є раби!
Не нам вже тужить, ми вільні сини!

Оповідач 2: У березні 1917р. у Києві утворюється «Українська Центральна Рада». Грушевський обраний головою Центральної Ради. На Софіївському Майдані були проголошені Універсали Центральної Ради.

Сторінка 4. «Очільник держави»

На сцену виходить дівчина у вінку: На посаді голови Центральної Ради Грушевський пробув тринадцять місяців. Під проводом Грушевського Центральна Рада перетворилася в перший парламент України, а він став першим президентом Української Народної Республіки.

Вчитель історії: Перед нами найкращий син України, її духовний лідер, жертовний борець за її відродження. Перебуваючи на чолі ЦР Грушевський вів активну політичну діяльність, як голова ЦР і перший президент УНР. Чимало зробив для відродження української державності.

Велику увагу Грушевський приділяв національному життю, потребам рідної школи в Україні без яких було немислиме ні політичне, ні економічне, ані духовне відродження України.

(на сцену виходять хлопець і дівчина молодшого віку у вишиванках)

Хлопець:

Я українець з юних літ,
Мене пісень навчала мати
Із них родився заповіт,
Що закликав кайдани рвати
Ми їх порвали

Дівчина:

У всьому світі кожен зна,
Що Батьківщина лиш одна,
І в нас вона одна-єдина
Це наша славна Україна

Пісня «Ой у лузі червона калина»

Оповідач 3. Після гетьманського перевороту професор Грушевський перебував у підпіллі. Ще раз його побачили 22 січня 1919р. на Софіївській площі, де урочисто проголосили акт злуки УНР і ЗУНР. Але вже 6 лютого війська Директорії здали Київ. Опинившись перед загрозою арешту, Грушевський їде до Станіслава, звідти до Праги.

Сторінка 5. «Неспокій останніх років життя»

Оповідач 4. У березні 1924р. Грушевський повертається на Україну. Він відходить від політичної діяльності, займається науковою роботою. Але постійно перебуває під гласним і таємним поглядом Державного Політичного Управління.

Але це були плідні роки. Виходять чергові томи його досліджень. Визнанням світового значення його наукової діяльності стало святкування 60-річчя вченого-енциклопедиста в жовтні 1926р. На адресу Грушевського надійшли поздоровлення з наукових центрів США, Німеччини, Австрії, Польщі та різних установ Росії та України.

Оповідач 1. Між 1928-1932рр. Грушевський часто ставав об’єктом критики на історичних конференціях та в пресі. Грушевського вдруге відправляють з України. Постійні виклики до ДПУ. Грушевський важко переносив «розмови» у ЦК, часто впадав у депресію.

Оповідач 2. У 1934р. здоров’я Грушевського погіршується. Відчуваючи наближення смерті, історик дав останні розпорядження дружині і дочці. Вони стосувалися чергового тому «Історія України-Руси» і безпеки родини: «Якщо зі мною щось станеться, вирушайте до Галичини. Не зоставайтесь більшовикам». Того ж дня 24 листопада Михайло Сергійович відійшов у вічність. Помер у 66-річному віці, повний творчої наснаги, наукових планів та ідей.

(На фоні музики пісні «Україно» звучать слова вчителя історії)

Вчитель історії: Сьогодні наше слово про Михайла Грушевського.

Людину мужньої великої мети.
Орга, героя України,
Якій він волю прагнув принести.
Яка страшна Вкраїни доля
Король і цар, султан і хан –
Всі рвалися до Золотого поля,
Всі завдавали кровогнойних ран.
Земля стогнала в згарищах вогненних
Пісні, як сльози тугою бриніли
У скрутових обіймах москалевих
Дикунської було багато сили
Але й дикунство азіатське можна подолати,
Якби всім миром проти сатанинства встати.

Про останній період життя Грушевського ми багато чого не знаємо. Таємницею оповиті і обставини смерті Грушевського. Непоміченого історика знищив радянський уряд. Але все своє життя Михайло Сергійович поклав на вівтар української національної справи. Він був центральною дійовою особою культурного розквіту України на зламі століть, учителем і радником політиків у Відні, символом національних устремлінь років революції. В його житті були поразки і трагедії, але разом з тим, і визнання, здобутки, перемоги.

Сторінка 6. «Афоризми Грушевського»

(виходять ведучі і створюють колаж з крилатих висловів М.Грушевського)