Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами і людьми з різними мовами та культурними традиціями, нова освітня система в Україні, державний освітній стандарт з іноземної мови вимагають суттєвих змін у підході до викладання, оновлення змісту та методів навчання англійської мови в загальноосвітніх школах.

Знання англійської мови є важливою передумовою для особистих, культурних,   професійних  та економічних контактів. Оновлення цілей навчання зумовлює оновлення освітніх технологій. У  сучасній  школі вивчення  іноземних   мов   ґрунтується,   переважно,   на  використанні  комунікативного  методу (І. Л. Бім,  І. О. Зимня, Г. О. Китайгородська, Р. П. Мільруд, Ю. І. Пассов, Г. В. Рогова, В. Б. Царькова), тому що він є найбільш адекватним новим освітнім цілям. Комунікативний метод передбачає таку організацію процесу навчання, за якої моделюються риси реального процесу комунікації, у результаті чого учні оволодівають мінімумом мовленнєвих навичок та умінь і одночасно досягають досить високого рівня сформованості комунікативних умінь.

Цей метод був достатньо добре досліджений та описаний у методичній літературі,  але  щодо  впровадження найефективніших форм та засобів формування комунікативних умінь школярів, питання залишається відкритим.

Пріоритетне місце у розв'язанні проблеми формування комунікативних умінь учнів повинно відводитись діалогічному навчанню.

Саме діалог лежить в основі педагогічної комунікації, що дозволяє через рівноправне залучення учня до сумісного обговорення ситуацій позбутися формальності стосунків у системі «вчитель – учень».

Особливі можливості діалогічне навчання має   в   старшій школі. На цьому етапі навчання на перший план висувається пряма комунікативна діяльність учнів, при реалізації якої вирішуються як навчальні, так і виховні задачі. Аналіз шкільної практики свідчить про те, що хоча учителі і мають уявлення про діалог, вони розуміють та використовують його не у повній мірі. Плануючи свої уроки, мало хто з педагогів ставить таку мету як формування комунікативних умінь школярів, хоча саме ця мета і є однією з основних у процесі навчання. Це призводить до того, що учні, маючи прагнення до спілкування, є до нього фактично не готовими. Шкільне навчання засобами діалогічного спілкування нерідко зводиться до відпрацьовування уміння обмінюватись короткими репліками. Між тим, у реальних умовах діалог не складається лише з реплік, але й з великих за обсягом монологічних висловлювань, що вимагає від комунікатора уміння вмотивовано висловлювати свої думки у будь-якій ситуації спілкування для вирішення різних комунікативних задач.

Актуальність теми зумовлена необхідністю розв'язати вказані вище   проблеми і подолати негативні тенденції.

Метою роботи є розкрити методичні основи, що забезпечують успішність процесу формування комунікативних умінь учнів засобами діалогічного навчання.

Відповідно до поставленої мети і гіпотези було сформульовано завдання дослідження:

- вивчити стан проблеми в науковій літературі і шкільній практиці з метою визначення сутності, показників та рівнів сформованості комунікативних умінь учнів;
- виявити  доцільність  використання  різних  засобів  діалогічного спілкування, спрямованих на формування комунікативних умінь учнів у процесі вивчення
англійської мови.
- теоретично обґрунтувати педагогічні умови,  які забезпечують ефективність   формування комунікативних умінь учнів.

Для того щоб зробити навчальний процес успішним, важливо забезпечити комунікативну мотивацію, дидактичну обробку навчального матеріалу, що повинен стати основою діалогу, використання нетрадиційних уроків та моделювання комунікативних ситуацій, які стимулювали б мовленнєво-розумову активність учнів. Названі умови логічно витікають з особливостей навчального діалогу як форми спілкування та засобу розвитку комунікативних умінь учнів.

Забезпеченню комунікативної мотивації сприяють різні фактори. Це, по-перше, довірливі відносини між вчителем та учнем, що роблять можливою діалогічну взаємодію між ними та ставлять їх на рівні позиції, а, по-друге, сприятливий емоційний клімат на уроці, що знаходить своє вираження у поважливому ставленні до точки зору інших [17, с. 9].

Рівність позицій учителя та учня має на увазі право учня висловлювати свої зауваження та свої думки, що можуть не співпадати з позицією учителя, без страху осудження та покарання. Учитель, зі свого боку, повинен будувати відносини з учнями на основі співпраці. Він враховує, що сам, як доросла людина, добре розуміє сучасну ситуацію в науці та культурі. Те, що для учня є проблемою, для учителя не є новим. Викладач сприймається як інформаційна система, що обслуговує проблеми учнів. У такому разі, щоб досягнути рівності позицій, учитель повинен сам стати учнем. Це не означає, що він буде прикидатися учнем, тоді, як пише С. Ю. Курганов, «діалог залишиться  лише гарною та ефектною іграшкою, а проблемність буде лише з боку дитини» [12, с. 186]. Учитель може вийти за межі відомого у сферу актуальних проблем науки, де ще не існує абсолютно вірних відповідей. Таким чином, проблеми дитини стануть і його проблемами, які він буде вирішувати під час рівноправного навчального діалогу.

Можливість висловити свою точку зору щодо обговорюваної проблеми, обґрунтувати її та відстояти є важливішою, ніж отримати правильну відповідь, але учителів більш за все непокоїть саме результат, а не процес його отримання. Домінування результату над процесуальною стороною навчання є однією з головних причин його низької ефективності.

Ефективність діалогічного спілкування на уроці можлива, якщо існують дві позиції щодо обговорюваної проблеми. Позиція вчителя або автора підручника не повинна відразу ж сприйматися як єдино можлива. Діалог має місце лише там, де виникають різні точки зору. Отже, для успішного навчального діалогу, його предметний зміст повинен бути таким, щоб він дозволяв різностороннє трактування, або вчителем він повинен бути підготований так, щоб викликати зіткнення двох або більше позицій. Для цього учителю важливо заздалегідь обміркувати свої запитання. Питання репродуктивного характеру, зазвичай, не сприяють виникненню змістовного спілкування. Запитання вчителя повинні стимулювати учнів не просто до відтворення знайомого матеріалу, а до розкриття суті обговорюваного питання.

Дидактична обробка також має на увазі використання комунікативно цінного мовленнєвого матеріалу. Це такий матеріал, що є адекватним, який використовується в передбачуваних сферах реальної комунікації. Комунікативна цінність цього матеріалу тим вище, чим вірогідніше його використання в спілкуванні.

Ще однією педагогічною умовою, що забезпечує успішність навчального процесу є використання нетрадиційних уроків.

Н. І. Зеленкова відосить до нестандартних уроків: урок-діалог, урок-ділова гра, урок-конференція, урок-консультація та деякі інші [14, с. 140].

Визначення комунікативної ситуації як однієї з умов успішного протікання навчального процесу при використанні засобів діалогічого навчання значно відрізняється від усіх інших загальних визначень поняття «ситуація». Наприклад, «комунікативна ситуація» не є просто сукупністю обставин. Це стає явним з наступного прикладу. Якщо дати учневі завдання наступного характеру: «Speak on the topic “At the Theatre”» – учень буде довго мовчати, тому що слова “At the Theatre” не містять у собі комунікативної мети. Школяр буде по-справжньому вмотивований висловитись лише тоді, коли вчитель поставить перед ним мету наступного характеру: “Tell us about your impressions of the recent visit to the theater” або “Why does the performance have such name?”. Комунікативну мету можна успішно сформулювати, враховуючи чинники, які стимулюють виникнення діалогу в реальних ситуаціях спілкування, а саме: потребу одного із співрозмовників в отриманні додаткової інформації стосовно обговорюваного  питання, яку він може задовольнити за допомогою другого комунікатора; необхідність узгодити між собою різні підходи до вирішення певної проблеми, що виникають під час її обговорювання; потреба партнерів по спілкуванню в обміні думками.

Взагалі, ситуація спілкування повинна містити у собі чотири компоненти. Крім мети Л. В. Скалкін вкладає в це поняття обстановку, співвідношення між комунікаторами і сам процес діалогізування [15, с. 8]. Тобто, має значення те, у якій сфері протікає спілкування, особиста зацікавленість у бесіді, ініціативні репліки та відповідні висловлювання співрозмовника.

Таким чином, готуючись до уроку, учитель повинен чітко визначити комунікативну мету діалогу, певні обставини його проведення (зумовлюються темою уроку), розподіл ролей між учасниками навчального діалогу, орієнтовно передбачити можливі варіанти відповідей учнів, що допоможе визначити логіку подальшого проведення навчального діалогу та досягти поставленої мети. Учні повинні слухати, інтенсивно думати, швидко та адекватно реагувати на зміни в ситуаціях, які виникають під час навчального діалогу, що завжди містить у собі елемент несподіваності, притаманної реальному спілкуванню.

Аналіз наукової літератури та шкільної практики свідчить про актуальність формування комунікативних умінь учнів засобами діалогічного навчання на уроках англійської мови.

Метою роботи було розкрити методичні основи, що забезпечують успішність процесу формування комунікативних умінь учнів засобами діалогічного навчання.

Для досягнення поставленої мети було вирішено ряд завдань:

знайдено узагальнююче визначення комунікативних умінь як здатності керувати актом комунікації в умовах вирішення будь-яких комунікативних задач спілкування;

визначено педагогічні умови успішного формування комунікативних умінь учнів засобами діалогічного навчання, а саме: забезпечення комунікативної мотивації, дидактична обробка навчального матеріалу, використання нетрадиційних уроків та моделювання комунікативних ситуацій, які б стимулювали мовленнєво-розумову активність учнів.

Створення комунікативних ситуацій на уроках англійської мови підвищує інтерес і активність школярів, вносить різноманітність і емоційне забарвлення в навчальну роботу, розвиває увагу, кмітливість та взаємодопомогу.

Діалогічне навчання є ефективним засобом активізації комунікативної діяльності школярів, позитивно впливає на підвищення якості знань, умінь, навичок та розвиток розумової діяльності. Серед педагогічних технологій, які вирішують проблеми формування комунікативних умінь учнів на уроках англійської мови у  форматі соціалізації особистості громадянського суспільства, найбільш оптимальними є засоби діалогічного навчання.

Таким чином, засоби діалогічного навчання дійсно забезпечують досягнення встановлених задач і є ефективними у реалізації навчально-виховного процесу.

Література

1. Балл Г. Сучасний гуманізм і освіта / Г. Балл // Психолог. – 2002. – № 40. – С. 3-5.
2. Бордовская Н.В. Педагогика: [учебник для вузов] / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. – СПб: Питер, 2000. – 304 с.
3. Волкова Н. П. Педагогіка: [навч. посібник] / Н. П. Волкова. – К.: Академія, 2001. – 576 с.
4. Голицынский Ю. Б. Пособие по разговорной речи / Ю. Б. Голицынский. – СПб.: КАРО, 2005. – 416 с.
5. Єрмоленко А.М.   Комунікативна   практична   філософія:   [підручник] / А. М. Єрмоленко. – К.: Лібра, 1999. – 488 с.
6. Жулківська А. Умови успішного навчання  іноземних мов /                         А. Жулківська // Рідна школа. – – № 9. – С. 45-46.
7. Закон України «Про освіту» №1060-XII, iз змінами від 11 червня 2008: Закони: [Електроний ресурс] // Освіта.uа. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation
8. Карп'юк О.Д. Англійська мова: [підручник для 7-го классу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту] / О.Д. Карп'юк. – Тернопіль: Астон, 2008. – 228 с.
9. Карп'юк О.Д. Англійська мова: [підручник для 10-го классу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту] / О.Д. Карп'юк.  – Тернопіль: Астон, 2010. – 224 с.
10. Кляцька Г. М. Підвищення якості навчання учнів засобами навчальному діалогу / Ганна Миколаївна Кляцька // Педагогіка вищої та середньої школи / За ред. В. К. Буряка. – Кривий Ріг: КДПУ, 2003. – Вип. 5. – С.146-153.
11. Конышева А. В. Английский язык. Современные методы обучения / А. В. Конышева. – Минск: ТетраСистемс, 2007. – 242 с.
12. Курганов С. Ребенок и взрослый в учебном    диалоге / С. Курганов // Народное образование. – – № 2. – С.183-184.
13. Мусатов С. Педагогічна комунікація: Психологічні витоки та особливості / С. Мусатов // Освіта і управління. – – № 3. – С. 47-52.
14. Педагогіка    в    питаннях    та    відповідях:   [навчальний посібник] / Л.В. Кондрашова, О.А. Пермяков, Н. І. Зеленкова, Г.Ю. Лаврешина. – Кривий Ріг: КДПУ, 2003. – 234 с.
15. Скалкин Л.В. Обучение диалогической речи: [пособие для учителей] /   Л.В. Скалкин. – К.: Рад.шк., 1989. – 158 с.
16. Тучина Н. Комунікативні вправи і завдання / Н. Тучина // Англ. мова та літ-ра. – – № 22-23. – С. 38-39.
17. Черниш В. Організація та проведення рольових ігор на уроках з іноземної мови / В. Черниш // Іноземні мови. – 2010. – № 4. – С. 7-15.