Акутальність дослідження визначається основними програмними документами загальноосвітньої школи, які зумовлюють роботу над подальшим удосконаленням вивчення української мови та літератури. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті визначила, що  головною метою системи освіти є  створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості [1]. У Державному стандарті базової і повної середньої освіти особлива увага приділяється  практичній і творчій складовим навчальної діяльності [2]. Там зазначається, що «у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати  та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності» [2].

Глобалізація сучасного світу вимагає від педагога навчити учнів здобувати знання, які допоможуть жити і працювати  разом. На досягнення саме цієї мети спрямована технологія розвитку критичного мислення, яка ґрунтується на інтерактивній взаємодії, виключає  домінування одного учасника над іншим, тому є достатньо ефективною [3]. Радикальні зміни, які відбуваються в сучасному вітчизняному освітньому середовищі і віддзеркалюють тенденції розвитку світової освіти, особливо  акцентують на необхідності переорієнтації шкільного навчального і виховного процесу на забезпечення умов формування учня-громадянина розвиненого демократичного суспільства, що визначається динамікою соціального прогресу, прискореним зростанням інформаційного  потоку і, відповідно, розмаїттям ідей та поглядів. Тому пріоритетними є здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, перевіряти й переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення й аргументовано захищати свою позицію [3].

Сьогодні життя висунуло суспільний запит на формування особистості, здатної критично мислити. Потрібно виховати комунікативну особистість, яка здатна генерувати оригінальні ідеї, аргументувати, приймати нестандартні рішення, порівнювати альтернативні точки зору [4].

Мета роботи: вивчити теоретичну базу технології критичного мислення, визначити методичні умови ефективного використання цієї технології, описати власну систему роботи.

Серед розмаїття інновацій, які впроваджуємо в практику роботи, виокремили метод проектів – найважливіший чинник критичного мислення. Це особливий вид інтелектуальної діяльності учнів, шлях задуму та ідей, широкий спектр творчості.

Під час проектної діяльності учні навчаються: планувати свою роботу, визначати проблему, шукати шляхи її розв’язання, систематизувати  матеріал, аргументувати думки, розвивати мовленнєві вміння, комунікативні здібності, презентувати свою роботу перед аудиторією.

Найбільш люблять учні складати творчі проекти, які не мають  структуру  спільної діяльності учасників. Вони лише накреслюють і розкривають відповідно до жанру і форми кінцевий результат (газета, твір, відеофільм, інсценізація, сценарій, програма).

У 7-ому класі під час уроку розвитку зв’язного мовлення «Діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування» було  презентовано короткотерміновий індивідуальний проект «Одна стародавня задача», у якому використано інтегровані знання з мови, математики, інформатики. Учні висловлювали свої думки щодо роботи однокласниці, піддавати критиці доводи до запропонованої ситуації спілкування, надаючи можливість проектанту обґрунтовувати свою позицію.

Для розвитку дослідницьких умінь практикуємо створення учнями міні-підручників. Обов’язково проводимо публічний захист, що є сильною мотивацією для творчості, сприяє розвитку мовленнєвих навичок і вмінь учнів.

Значну роль для розвитку критичного мислення відіграє наочний матеріал.

Під час вивчення теми «Вживання великої літери» (10 клас) учні підготували постер «Написання великої літери у присвійних та відносних прикметниках».

Пропонується завдання: розкрити дужки, пояснити написання словосполучень, розкрити їх зміст, обґрунтувати форму презентації. Такий вид роботи не тільки розвиває зорову пам'ять і спостережливість, а й сприяє свідомому вивченню української мови.

Для відстеження впливу проектної діяльності на формування життєвої компетентності учнів провели дослідження методом  недописаної тези: «Проекти мене навчають… робити хоч невеликі, але свої відкриття, орієнтуватися в інформаційному просторі. Розвивають і збагачують мовлення». Як бачимо, проектна діяльність сприяє не лише  розкриттю можливостей і здібностей учнів, а й усвідомленню, оцінці особистісних ресурсів.

Найважливіший прийом розвитку критичності розуму учнів – редагування, рецензування.

У процесі написання відгуків на творчі роботи, твори, відповіді формується здатність активно і правильно оцінювати предмети  і явища, обґрунтовувати їх. Усне рецензування часто використовуємо на уроках під час оцінювання усних відповідей однокласників. Із цією метою розробили пам’ятку «Рецензія усної відповіді»:

1. Повнота матеріалу, знання суті питання.
2. Ясність і послідовність думки при викладі.
3. Засоби аргументації, оцінка їх.
4. Критика помилкових тверджень.
5. Емоціональність відповіді.
6. Власний аргументований висновок.
7. Позитивні і негативні сторони відповіді.

Практикуємо використання методу ґронування, який  спонукає учнів думати вільно і відкрито на певну тему, допомагає дітям зрозуміти поняття і зв’язки, дає можливість обґрунтувати свої оцінні судження, добирати аргументи, обстоювати власну позицію.

На уроці розвитку зв’язного мовлення «Замітка в газету інформаційного характеру» (5 клас) пропонуємо учням за алгоритмом скласти асоціативний кущ до слова «Подяка» [4, с. 12]: 

• написати центральне слово або фразу посередині аркуша паперу;
• записати слова та фрази, які спадають на думку з обраної теми;
• не зупинятися доти, доки не вичерпаються ідеї;
• установити, де це можливо, зв’язки між поняттями.

Одним із засобів розвитку критичного ставлення до осмислення вивченої теми є вміння об’єктивно оцінювати свою роботу. Часто у кінці уроку використовуємо «П’ятихвилинне есе», яке допомагає учням уникати помилок, здійснювати самоаналіз, самоспостереження, самооцінку, а нам – зорієнтуватись, що відбувається в класі на інтелектуальному рівні  [4, с. 10]. Вивчаючи тему «Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між простими реченнями», пропонуємо завдання: написати «П’ятихвилинне есе», розкрити одне питання, про яке дізналися з уроку, поставити запитання, на яке не можете знайти відповідь.

Наприклад:

• дізнався про смислові відношення між простими реченнями в безсполучниковому складному реченні;
• безсполучникове складне речення – це окремий тип складних речень чи різновид сполучникових складних речень?
• Чому говорять: складними реченнями висловлюють складні думки?

Навчання учнів ставити запитання – це стратегічний напрям  розвитку критичного мислення. Школярі використовують різні їх види за складністю (проблемні, уточнюючі, дослідницькі, питання-роздуми), дотримуючись при цьому порад [4, с. 13]:

1. Формулювати питання конкретно, чітко.
2. Використовувати шість журналістських питань: Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому?
3. Застосовувати «відкриті» (висловлювати власну думку) та закриті питання (можна відповісти лише «Так» чи «Ні»).

Високу результативність щодо розвитку критичного мислення на уроках української мови має метод взаємоперевірки. Учні висловлюють  думку про роботу товариша, висувають певні гіпотези,  обґрунтовують їх.

Для взаємного навчання практикуємо виконання певних завдань:

• підсумувати все, що було зроблено;
• поставити ключові чи тематичні запитання;
• провести ігрове дослідження «Вірю – не вірю»;
• дати різнорівневі завдання однокласникам.

Одним із видів діяльності, який формує в учнів уміння знаходити аргументи на підтримку своєї позиції, зважати на доводи інших і в разі їх  переконливості змінювати свою думку, є метод «Кутки» [3, с. 8].

На уроці  розвитку зв’язного мовлення в 9 класі під час  підготовки до написання  твору-роздуму на морально-етичну тему школярам було запропоновано прослухати текст «Що за душею», дати відповідь на проблемне запитання «Яку  людину можна назвати духовно багатою?».

Упродовж 4-5 хвилин учні самостійно міркують, фіксують на папері докази. Після цього формуються групи прихильників обраної точки зору.  Однодумці розходяться «по кутках». Від кожної групи обирають спікера, який коротко, але  якомога переконливіше пояснює позицію однокласників. Якщо хтось уважатиме аргументи іншої групи вагомішими, він може перейти до іншої. При цьому цього однодумці можуть висунути додаткові докази і спробувати переконати того, хто завагався.

Висновки.

Реалізуючи проблему «Використання технології критичного мислення на уроках української мови та літератури», переконуємося, що тільки ті знання, яких учень набув під час особистої пізнавальної діяльності, стають його  інтелектуальним надбанням, навчають комунікативно виправдано користуватись засобами мови в різних життєвих ситуаціях, виховують особистість [4, с. 15].

Методична система «критичне мислення» дає можливість взаємодіяти двом рівноправним учасникам навчально-виховного процесу – учневі й учителеві, забезпечує розвиток особистості, сприяє формуванню комунікативних компетентностей, міцному засвоєнню програмового  матеріалу. Діти, що автоматично сприймають викладений педагогом матеріал, не вміють мислити критично. Тому необхідно планувати  на уроках ситуації активної участі школярів: дозволяти вільно розмірковувати, робити припущення, установлювати очевидність або безглуздість сказаного. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, кожному можна сказати: «Я не згоден», «Я думаю інакше», вони відповідатимуть за власні переконання [6, с. 19].

Реалізація проблеми використання розвитку критичного мислення учнів на уроках української мови та літератури  спонукає вносити певні зміни до організаційних і методичних засад уроку, окреслених у традиційній методиці. Постає необхідність використовувати інтерактивні методи і прийоми, які дадуть можливість сформувати в учнів ключові компетентності: соціальну, комунікативну, інформаційну.

Отже, розглянуті засоби розвитку критичного мислення забезпечують глибоке усвідомлення вивченого матеріалу, що веде до формувань твердих переконань.

Зазначені вище методи і прийоми розвитку критичного мислення забезпечують глибоке усвідомлення навчального матеріалу на уроках української мови і літератури, впливають на знання учнями змісту мовних понять, термінів, явищ і закономірностей, розвивають предметні вміння і навички школярів, їхню активність, ерудицію, творче мислення [3, с. 3].

Головне пам’ятати, що  критичне мислення – це не критика недоліків, а вміння визначити проблему й виробити оптимальну  стратегію її розв’язання, адже  ще німецький філософ П.Лессінг зазначав: «Сперечайтеся, плутайтеся, помиляйтеся, але, заради Бога, міркуйте, і хоча хибно, але самі» [3, с. 4].   

Література

1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.univd.edu.ua/index.php.
2. Державний стандарт базової і повної середньої освіти/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: htpp:zakonrada.gov.ua/1aws/show/.
3. Канарська С.П. Розвиток критичного мислення на уроках мови/С.П.Канарська//Вивчаємо українську мову та літературу. – № 3 (223). – січень 2010. – С. 2-9.
4. Критичне мислення на уроках української мови та літератури/Упоряд. М.І.Крайня. - Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 108, [4] с. – (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип. 2 (63)).
5. Дж.Стіл, К.Мередіт, Ч.Темпл. Методична система «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів»: Підготовка для проекту «Читання та письмо для розвитку критичного мислення». – К.: Міленіум, 2001.
6. Марченко О.Г. Формування критичного мислення школярів. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007. – 160 с. – (Б-ка журн. «Управління школою», Вип. 10 (58).