Реалізація стратегічних напрямків, які визначатимуть обличчя нової школи ХХІ століття – школи майбутнього, значною мірою залежить від особистості, інноваційної культури педагогічних кадрів, рівня їх компетентності й уміння продукувати перспективні ідеї, реалізувати їх у навчально-виховному процесі.

Маркетингова діяльність школи дає змогу уточнити, на якого вчителя, керівника, менеджера-управлінця є замовлення соціуму. Серед якостей педагога батьки на перше місце ставлять професійну компетентність, високі моральні та духовні якості особистості.  Виходячи з такої позиції, сучасна система освіти повинна бути спрямована не лише на особистість дитини, а й на особистість того, хто її навчає. Такий підхід дає можливість сформувати у шкільному просторі педагогічний колектив на основі певних професійних і моральних цінностей, філософії освіти, особистісних уподобань вчителів.

Тобто йдеться про побудову діяльності школи в чіткій відповідності з потребами зовнішнього та внутрішнього середовища. Таким чином, самовизначення школи в просторі, в якому вона діє, встановлення з ним результативних відносин є найактуальнішими завданнями сучасного навчального закладу.

Фундаментальною умовою професійного розвитку фахівців, що працюють з дітьми, є усвідомлення цими фахівцями необхідності перетворення свого внутрішнього світу і пошуку нових можливостей, самореалізації в професійній діяльності, тобто – підвищення рівня професійної самосвідомості.

Мета моніторингових досліджень: формування професійних компетентностей конкурентоспроможного вчителя, його світоглядних орієнтацій, вироблення власної філософії життєдіяльності, самоідентифікації та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя.

Історично-педагогічний аналіз проблеми.  Проблема підготовки вчителя, вихователя до здійснення своєї професійної діяльності є однією з фундаментальних і в педагогічній науці, і в професійній педагогіці. Її витоки беруть початок із того часу, коли виховання стало сферою діяльності та формування свідомості людини. Ще з стародавніх часів і на Сході, і в Греції, Римі, Київській Русі вчителями визначалися найбільш розумні, освічені, мудрі, талановиті люди. І як би не змінювався час, суспільний чи державний устрій, незмінним залишалося поважне ставлення до вихователя, високі вимоги до його особистості, його професіоналізму.

Історичний шлях розвитку цивілізації, духовного життя різних країн та народів об'єктивно обумовив високий громадянський статус професії учителя, педагога. Починаючи з XVII століття, коли педагогіка відокремилася в самостійну науку, починається новий етап не тільки в дослідженні та розробці загально педагогічних проблем, а ще й у вирішенні проблеми вчителя, його професійної майстерності.

Я. Коменський визначив професію вчителя, як «найвеличнішу, найчудовішу, як ніяка друга під сонцем». Він порівнював вчителя з садівником, який з ніжністю вирощує рослини в садку, з архітектором, який турботливо забудовує палацами всі куточки людської сутності, із скульптором, який ретельно обмірковує та відшліфовує розум та душу людини, з полководцем, який енергійно веде наступ проти варварства та неосвіченості.

Ця думка Я. Коменського про вчителя, говорячи мовою сучасної педагогічної науки, може бути визнана як основа професіограми вчителя, визначати її структуру та зміст компонентів.

Практично всі великі педагоги минулого, незалежно від того які науково-педагогічні ідеї вони розвивали, в який історичний час працювали, вносили свій вклад у розробку проблеми вчителя.

Так, А. Дістерверг вважав, що «самим важливим явищем в школі, самим повчальним прикладом для спостереження, самим живим для учня є сам вчитель. Його особистість здобуває йому повагу, впливовість, силу. Цінність школи дорівнює цінності її вчителя».

«Тільки особистість може впливати на розвиток та визначення особистості, тільки характе­ром можна створювати характер», - вважав К.Д. Ушинський.

А.С. Макаренко, вперше підійшов до проблеми підготовки вчителя крізь призму фор­мування його педагогічної майстерності.

Характеристику найважливіших вимог до вчителя дає і В.О. Сухомлинський: «Що значить гарний вчитель? Це, перш за все, людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати особистістю, вміє дружити з дітьми, приймає близько до серця дитячі радощі та горесті, знає душу дитини, ніколи не забуває, що він сам був дитиною. Гарний вчитель повинен досконало знати свій предмет, педагогіку, психологію, відчувати, що без знання науки про виховання працювати з дітьми неможливо».

Вимоги часу. Професіограма вчителя згідно нормативно-правових документів.

Закон України «Про освіту». Стаття 54.«Педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, навчальних закладів, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку».

Закон України «Про загальну середню освіту». Стаття 24. «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах у системі загальної середньої освіти».

Державна національна програма. «Освіта» («Україна XXIстоліття»). «Педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної системи освіти, в зв'язку з цим головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління педагогічних працівників, підвищенні загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі у суспільстві».

ІІІ Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. (З виступу Георгія Труханова, голови Профспілки працівників освіти і науки України). Всі реформи восвіті та стратегічні завдання щодо змісту, якості роботи, впровадження найновіших технологій можуть бути реалізовані пише через науково-педагогічних працівників, викладачів, учителів, вихователів, керівників освітніх закладів. Їхній інтелектуальний і, особливо, моральний потенціал, рівень загальної культури, професійних знань, умінь, навичок, творчий підхід до справи — ось визначальні фактори розвитку та ефективності надання якісних освітніх послуг.

Педагогічна діяльність вимагає особливих природних здібностей — комунікативності, професійної проникливості та інтуїції, емоційної стабільності, креативності та здатності впливати на іншу особистість.

Разом з тим, складовими успіху педагогів є високий професійний рівень та постійне підвищення компетентності. Лише за цих умов може бути забезпечена передача знань учням. Тоді педагог може бути носієм культури і суспільних цінностей, провідником ідей державотворення та демократичних змін.

Принципи інноваційної кадрової політики. Ідейну основу теорії та практики управління, інноваційної кадрової політики складають принципи, які використовуються як фундаментальні положення та аксіоми. Для забезпечення процесу безперервного розвитку навального закладу, який неможливий без постійного  вдосконалення  та розвитку професійної майстерності  його  вчителів,  в основу кадрової  політики  повинна бути  закладена  система  принципів,  запропонована Ю.А. Конаржевським.

Принцип поваги та довіри до людини. Цей принцип висуває певні вимоги до управлінської поведінки керівника, а саме поваги до особистої гідності людини; визнання за людиною її прав; підтримання людиною власної гідності; створення атмосфери взаємоповаги та довіри; прояв вимогливості до людей; створення ситуації успіху; розвиток творчості, ініціативи; заохочення досягнень кожного; гарантія захищеності.

Принцип цілісного погляду на людину. Його реалізація дозволяє сприймати кожного як особистість із її потребами, мотивами, цілями, переживаннями, проблемами, будувати стосунки з педагогами не тільки в межах «керівник - підлеглий», а й у системі «людина - людина».

Принцип співробітництва. Передбачає переведення управління з монологічної на діалогічну основу, що дуже важливо за умов творчості, розвитку, інноваційного пошуку, а також знання та врахування особистих якостей та цінностей людини, цінування компетентності, відповідальності, ініціативності; доцільність завдань, доручень, рішень; створення реальних умов для творчого та професійного зростання.

Принцип соціальної справедливості. Управління повинно бути таким, щоб вчителі перебували в однакових умовах та мали рівні права. Керівник оцінює людину за результатами її праці, внесок у життя колективу. Це вимагає від керівника рівномірно розподіляти навчальне навантаження та громадські доручення; створювати рівні «стартові умови»; об'єктивно оцінювати всіх і завжди; дотримуватися гласності, систематично інформувати колектив про стан справ, досягнення та проблеми в роботі; формувати суспільну думку, єдину систему цінностей.

Принцип індивідуального підходу. Передбачає врахування індивідуальних особливостей, рівня професійної підготовки, досвіду, інтересів. Індивідуальний підхід можна реалізувати тільки на підставі постійного вивчення кожного члена педагогічного колективу, спільний аналіз діяльності, врахування тимчасових емоційних станів, успіхів та невдач людини. Дуже важливим є спільне планування цілей, кар'єри педагогів, підтримка успіхів.

Принцип збагачення роботи. Полягає у пробудженні інтересу педагога до роботи, творчого пошуку. В основі його реалізації - спільна розробка планів творчо-пошукової роботи, організація зустрічей з педагогами - новаторами міста, області, країни, курси підвищення кваліфікації, обговорення новинок науково-методичної літератури, інноваційних технологій викладання.

Принцип мотивування та стимулювання. Має моральний та матеріальний характер, вимагає розробки та дійовитості системи стимулювання, створення атмосфери взаємного задоволення, забезпечення належних умов праці, демократизації методів керівництва,, зосередження уваги на ключових напрямках діяльності закладу.

Принцип консенсусу. Створює умови для формування різних думок, поглядів, їх узгодження. Вимоги цього принципу - об'єктивна оцінка позицій всіх членів колективу, аргументація власної позиції керівника, розробка тактики поведінки з більшістю та меншістю, логічний аналіз, викриття протиріч, формування спільної точки зору. Для цього дуже важливо вміти переконувати та уважно слухати, впливати та поступатися.

Принцип колегіальності. Колективне рішення є одним із інструментів демократичного управління. Воно вимагає поважного ставлення до думок колег, розвитку горизонтальних зв'язків та дружніх стосунків у колективі, гармонізації цілей діяльності.

Принцип оновлення. Забезпечує розвиток,  зміни,  засвоєння нових ідей та технологій.

Модель «формула якості» сучасного вчителя очима дітей. (За матеріалами преси): Учні 1-4 класів, чекають на вчителя дбайливого, чуйного, доброго, другого батька у школі, який може прищепити любов до знань. Учні 5-го класу чекають на вчителя доброго та справедливого, який вміє зацікавити учня. Учні 6-го класу чекають на вчителя ввічливого, який вміє прищепити любов до свого предмета. Учні 7-го класу чекають на вчителя урівноваженого, який не повинен мати «любимих» і «нелюбимих» учнів. Учні 8-го класу чекають на вчителя відкритого, культурного у якого цікаво на уроках. Учні 9-го класу чекають на вчителя розумного, який займається самоосвітою, комунікабельного, який вміє у будь-якого учня знайти позитивні сторони, вміє хвалити. Учні 10-го класу чекають на вчителя цікавого, який любить свою роботу, а не працює за необхідності. Учні 11-го класу чекають на вчителя товариського, мудрого, який вміє розуміти учнів, допомагати у важких моментах життя. Всі учні з 1 по 11 класи чекають на сучасного вчителя.

Це і є модель «Формули якості» сучасного вчителя очима дітей школи. «Яким повинен бути  сучасний учитель» - очима дітей нашої школи. Вчитель повинен бути справедливим, культурним, добре знати свій предмет і не тільки, а бути всебічно розвинутою людиною; справедливим і чесним, добрим і розуміючим іншу людину; творчою особистістю. Урівноваженим і добрим. Не повинен мати «любимих» і «нелюбимих» учнів; як Наталія Борисівна – ввічливим, розумним, справедливим, культурним, добре знає свій предмет, цікаво на уроках; вимогливим, відкритим, добрим, чуйним і любити дітей.

А саме головне – мудрим. Повинен  не тільки сварити, а й хвалити дітей. Викладати предмет на зрозумілій для учнів мові. другим батьком у школі; любити свою роботу, а не працювати за необхідністю; комунікабельним, творчим, розуміти  учнів, допомагати у важких моментах життя. Вчитель – це найдобрішої душі людина!; щирим, поважаючим інших, чуйним, турботливим; цікавим і вміти зацікавити своїм предметом будь-якого учня. Вимогливим і в той же час добрим і ласкавим. Товариським, завжди приємно спілкуватися з людиною за плечима якої багато досвіду. Саме таких вчителів запам’ятовують учні. Любити дітей, свою роботу і добре знати свій предмет.

Риси, яких потребує професія вчителя

«Мій любимий учитель школи» - очима учнів школи.

Кравченко В.В. – від цього вчителя незалежно від настрою, завжди можна побачити тільки позитивні емоції Валентина Василівна чесно і справедливо відноситься до кожного учня. У неї немає любимих і нелюбимих учнів. Це цікавий, добрий вчитель, який знає підхід до кожного учня. Вона може зацікавити своїм предметом, дуже кваліфікований вчитель, може навчити життєвим цінностям.

Усенко І.С. – вчитель біології, витримана, спокійна, добра, завжди допомагає в отриманні знань учням.

Всі вчителі шостої школи – дуже добрі, чесні, справедливі, завжди відкриті для дітей.

Мінаєва Е.В. – вчитель історії, завжди вислухає не як вчитель, а як подруга і обов’язково знайде правильне рішення в будь-якій ситуації.

В нашій школі для мене всі вчителі хороші люди, вони дуже витримані, я вважаю, що виховувати сучасну молодь дуже складно.

Всі вчителі школи для мене рівні і немає значення, які оцінки вони мені ставлять. Хороший вчитель це той, хто вміє давати хороші знання. А я їх маю (цей учень поступив в Одеське морехідне училище).

Шитікова Г.П. – моя перша вчителька, бо вона сформувала в мені позитивне ставлення до навчання.

Я вважаю, що назвати одного вчителя любимим – це буде неправильно. Кожен з них відноситься до нас з турботою, має неймовірне терпіння.

Ми повинні бути вдячними за те, що ви для нас робите  У кожного з нас свої методи впливу на нас. Всі вчителі любимі.

Малюга Н.Б. – вчитель літератури та російської мови. Вона добре знає свій предмет, має почуття гумору.

Наталя Борисівна завжди стримана й ввічлива, ніколи не підвищує голосу, справедлива. На її уроках працюєш із задоволенням.

Кінообрази вчителя.

«Вчитель», 1939 р. – молода людина, котрій вдається завоювати всебічне визнання та досягти особистого щастя, його учнями стають не тільки діти, а й дорослі; «Доживемо до понеділка», 1968 р.  –  не завжди впевнений, не завжди вірно діє, але шукає та любить, вміє долати труднощі, сумніви та проблеми, вміє співчувати і відчувати юні душі; «Велика перерва», 1972 р. – опікується проблемами своїх учнів, бере безпосередню  участь в їхньому житті, турботливий та люблячий; «Чучело», 1983 р. – проявляє байдужість до життя учнів; «Дорога Олена Сергіївна», 1988 р. – одинока жінка, вихована, культурна людина, яка знає свою професійну справу і любить дітей, особливо важко переживає низьку поведінку власних учнів; «Ранетки», 2007 р. – вчителі зображені дуже зацікавленими в успіхах своїх учнів, люблять свою справу і предмети, складається хороше враження про школу; «Школа», 2009 р. – вчителі показані аморальними, недалекими людьми;

Як сприймається професія залежить її місце і значимість в системі соціально-економічних відносин, в тому числі її інвестиційна привабливість. Для розвитку конкурентної привабливості професії вчителя, для залучення талановитої молоді необхідно формувати позитивний імідж професії, тим самим підвищувати привабливість учительської роботи.

Громадська думка за матеріалами Інтернету:

Олександр: Професія вчителя в наш час так і залишилась неконкурентною. Причин багато, але головне в тому, який культ учителя існує в суспільстві. Багато хто вважає, що вчитель  – це не престижно. Але люди, які розуміють, що професія вчителя це їх призначення, ідуть працювати, не зважаючи ні на що.

Вікторія: Вчитель – приклад для наслідування, авторитет.

Наталя: Бажання та вміння вірити в краще – відмінна від інших професій риса вчителів.

Олена: Я вважаю, що вчителями можуть бути тільки обдаровані люди, але не всі з них ідуть працювати вчителями через  низьку зарплату.

З однієї сторони професія вчителя вважається як одна із самих поважних, почесних і відповідальних професій, тому що від праці вчителя в більшості, залежить різнобічний розвиток молодого покоління, його погляди, світогляд, моральні якості; зростає значимість освіти як одного з механізмів підвищення соціальної мобільності і придбання культурних навиків. З іншої сторони, соціальна привабливість і престиж професії вчителя досягли невисокого рівня. Випускники педвузів, з причини низьких початкових ставок, не поспішають йти працювати до школи.

Отже, конкурентоспроможний вчитель в очах громадськості – це висококваліфікований та творчо працюючий, соціально-активний та орієнтований на гуманістичні цінності вчитель.

Висококваліфікований вчитель – це вчитель, який освоїв унікальні професійні знання, вчитель, який довів до високого рівня педагогічну майстерність. Досконало володіє методами навчально-виховної діяльності, дає максимальну ефективність в їх використанні. Для досягнення педагогічної майстерності людина, безумовно, повинна не тільки володіти природними здібностями, але і мати бажання досягти успіху в своїй професійній діяльності, вести постійну активну роботу в цьому напрямку, мати значний досвід вчительської практики та вміти правильно використовувати його результати.

Високий рівень майстерності вчителя визначається: позитивністю динаміки навчальних досягнень та результатів позаурочної діяльності з предмету; активністю вчителя в якості класного керівника; використання педагогом сучасних навчальних технологій, в тому числі інформаційно-комунікативних; узагальненням та розповсюдженням свого педагогічного досвіду на комунікаційному та регіональному рівнях. Це проведення майстер-класів, участь у семінарах, виступи на конференціях, круглих столах; участь в професійних конкурсах різних рівнів; підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки, незалежно від віку. Бо, як говорить знайоме всім висловлювання, людина, яка дуже стара, щоб навчатися, по всій можливості завжди була старою, щоб вчитися.

Конкурентоспроможним може бути вчитель будь-якого віку. Головне, щоб це був вчитель який творчо працює. Педагогічна майстерність зв’язана  з внесенням новизни в практичну діяльність вчителя. Ця новизна визначається ще й принципово новими методами та творчим підходом до навчально-виховної роботи стосовно до конкретної ситуації. Творча направленість педагога дозволяє максимально адаптувати вибраний ним метод до середовища навчання, настрою в класі, індивідуальним здібностям учнів.

Конкурентоспроможний вчитель – це соціально активний учитель. Він активно взаємодіє з батьками та дітьми – повноправними учасниками навчального процесу. З одного боку, вчитель повинен виконувати соціальний запит батьків, з іншого – державний запит.

Сучасне суспільство виставляє високі вимоги до вчителя, який повинен виконувати різноманітні функції: цілеполягаючу, діагностичну, прогностичну, проектну, інформаційну, організаційну, контрольну, корекційну, аналітичну.

Різноманітні функції, які виконуються вчителем, приносять до його праці компоненти багатьох спеціальностей – від актора, режисера і менеджера до аналітика, дослідника і психолога.

Професія вчителя ставить особливі вимоги до особистості педагога, він повинен бути не тільки професіоналом, але й володіти стійкою соціальною та громадською позицією, яку виховує в своїх учнях.

Для цього йому потрібно володіти спеціальними навичками: концептуальними; адміністративними (здібності керувати людьми і групами для досягнення цілі чи виконання завдання); навиками ефективного планування та організації своєї діяльності; комунікативними; особистим впливом або здібністю справляти добре враження; об’єктивністю (здібність до об’єктивної оцінки); мовними навиками та навиками писемної комунікації (здібність виражати свої думки ясно та впевнено в усній та письмовій формі); навиками зняття стресу та високою працездатністю при наявності стресу; вміння працювати в команді; Крім того, орієнтація на гуманістичні цінності є необхідною складовою моделі конкурентоспроможного вчителя.

Модель конкурентоспроможного вчителя визначається багатьма параметрами. Що нам потрібно зробити, щоб всі ці складові стали реальністю?

Поглянути на себе як на особистість, на своє «Я» критично. Кожен педагог повинен оцінити  «Я» - реальне, порівняти його з «Я» - ідеальним, моделлю конкурентоспроможного вчителя, виділити «Я» - актуальне на даному етапі і слідувати йому. Один філософ сказав: «Щоб знайти себе – потрібно себе переробити». Тому в світі, що швидко розвивається, вчитель зобов’язаний змінюватися, тільки тоді він сформує активну, самостійну, діяльну, творчу особистість, здібну прийняти участь у розбудові держави.

Алгоритм формування професійних компетентностей конкурентоспроможного вчителя

1. Умови для професійного зростання.
2. Огляд літератури з проблеми формування професійної компетентності вчителя у працях науковців.
3. Ознайомлення з аспектами професійної компетентності вчителя у працях науковців.
4. Ознайомлення з основними показниками педагогічної компетентності вчителя.
5. Вивчення соціального запиту на конкурентоспроможного вчителя.
6. Діагностика (експертиза).
7. Аналіз факторів впливу на розвиток самосвідомості (зовнішні і внутрішні).

Розвиток самосвідомості (вдосконалення особистості): самовизначення,  самовираження, самореалізація

8. Складання плану самовдосконалення.

Алгоритмроботи щодо створення умов для професійного зростання педагогів.

1. Створення умов для розкриття потенційних можливостей: розклад уроків згідно з науковими рекомендаціями; тарифікаційне навантаження з урахуванням профільності навчання та професійної компетентності вчителя; самоосвіта, надання методичного дня; методичні об'єднання вчителів, творчі групи; організація зустрічі з видатними людьми; курси підвищення кваліфікації; залучення вчителів до управлінської діяльності; науково-методичні та психолого-педагогічні семінари, тренінги; робота бібліотеки, виставка нових бібліотечних надходжень; допомога у видавничій діяльності; вивчення й узагальнення досвіду роботи вчителя; організація творчих звітів; методична допомога; організація спільних з ученими науково-практичних конференцій; можливість користування бібліотекою; спільна робота на кафедрах; моральне та матеріальне стимулювання.
2. II. Результативність педагогічної компетентності:

Характеристики результативної роботи вчителя: цілеспрямованість його діяльності на уроці; характер відносин з учнями; індивідуально-особистісний підхід до учнів; диференційований підхід до навчання; уміння педагога приводити у відповідність до змісту навчального матеріалу методи навчання й форми організації пізнавальної діяльності учнів; робота вчителя з формування й розвитку загально навчальних навичок і умінь, робота з розвитку пізнавального інтересу; робота вчителя з формування знань, умінь і навичок та озброєння учнів способами пізнавальної діяльності.

Успішні люди здатні продовжувати рухатися вперед, незважаючи на обставини. Їм це вдається тому, що вони завжди пам’ятають: окремі помилки не призупиняють їх у невдачах. Такі люди не роблять із помилок ніякої трагедії. Саме так їм вдається подолати труднощі.

Література

1. Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Проектне бачення компетентнісно спрямованої середньої школи. – 2005. С. 5-98.
2. Завуч. Наша вкладка № 14, травень 2009 р. Модель компетентної випускниці жіночої гімназії. Якій їй бути?. Галина Сватко, з.д. з НВР гімназії – інтернату № 13, м. Київ, стр. 8. Два крила, Віра Зоц, віце-президент Вальдорфської школи «Михаїл», м. Київ, стр. 11. Музейна педагогіка як засіб громадянського виховання учнів. Людмила Овсієнко, директор ЗНВК «Лега» м. Запоріжжя. С. 13-15.
3. Наволокова Н.П. Практична педагогіка. 99 схем і таблиць / автори - укладачі Н.П. Наволокова, В.М. Андрєєва. – Х.:Вид. група «Основа», 2009р. – 117, (серія «Золота педагогічна скарбниця»), схема № 74. С. 89.
4. Журнал директор школи № 9, березень 2006 р. Психолого-педагогічні особливості соціалізації особистості підлітка. Людмила Назаренко, директор СШ№2, м. Цюрупинськ. С. 15.
5. Журнал директор школи №5-6, 2005 р.
6. Лозинський В.М. Психолого-педагогічний та управлінський щоденник директора школи./ М.: Центр «Педагогічний пошук». – 2000. – 160 с.