Важливим фактор успішного розвитку суспільства залишається соціалізації дитини в батьківській  родина як в первинному осередку суспільства. Сьогодні підкреслюється велика роль родинного виховання та  передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного  виховання з метою створення для кожної дитини єдиного виховного середовища.

Ключові слова: партнерство, виховання, взаємодія, нетрадиційні форми, розвиток, соціалізація.

Постановка проблеми: У сучасному суспільстві виникла необхідність підвищувати культуру сімейного виховання. Соціалізація в дошкільному дитинстві направлена на становлення у дитині соціально-комунікативної компетентності як базисної цінності. Сім'я і заклад дошкільної освіти - два важливих інструмента у вирішенні цього питання. І хоча їх виховні функції різні, для всебічного розвитку дитини необхідно їх взаємодія. Саме в ранньому дитинстві, залежно від умов життя, у дитини виховується довірливе ставлення до світу або ж постійне очікування прикростей від усього, що її оточує. На мою думку має ініціювати та впроваджувати нетрадиційні форми роботи з батьками саме педагогічний колектив.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Розвиток людини, як процес, детерміновано внутрішніми протиріччями, психофізичними особливостями індивіда; соціальними ситуаціями, котрі представляють собою поєднання внутрішніх процесів розвитку та залежність від зовнішніх умов; мірою щодо його власної активності, спрямованої на самовдосконалення, що у роботи і спілкуванні. Людський розвиток,  як стверджують відомі автори, зумовлено взаємодією багатьох чинників: спадковості, середовища, виховання; власної практичної діяльності. Ці чинники діють разом на складну структуру розвитку [8;5].

Сім'я для дитини є це й середовищем проживання, і виховної середовищем. Вплив сім'ї особливо у початковий період її життя дитини значно перевищує інші виховні впливу. За даними досліджень, сім'я тут відображає стан і заклади освіти, і засоби інформації, громадські організації, трудові колективи, друзів, вплив літератури і мистецтва. Це дозволило б педагогам вивести досить певну залежність: успішність формування особистості обумовлюється передусім сім'єю. Чим краще сім'я впливає на виховання, то вище результати фізичного, морального, трудового виховання особистості. За рідкісними винятками, роль сім'ї у формуванні особистості визначається залежністю: яка сім'я, така і вирісла у ній людина [2;7].

Ця залежність давно використовується практично. Досвідченому педагогові досить глянути й можливість поспілкуватися з дитиною, аби зрозуміти, в якій сім'ї вона виховується. Так само легко, поспілкувавшись з батьками, встановити, які у тому сім'ї виростають діти. Сім'я й немовля — дзеркальне відображення один одного [13;3].

Важливий чинник становлення особистості - самоусвідомлення як представника певної статі оволодіння відповідним рольовим поведінкою. Вчені називають цю формуванням психологічного статі та відзначають особливу роль сім'ї у цьому процесі. Дитина бачить приклад поведінки батьків, їхніх стосунків, трудового співробітництва, будує свою поведінку з урахуванням наслідування.

Якщо сім'я так впливає на процеси та результати становлення особистості, то, природно, що саме сім'я повинна приділяти першочергове значення суспільству і державі у створенні правильного виховного впливу. Міцні, здорові, духовні сім'ї — могутна держава. Сім'я стоїть біля колиски формування особистості буквальному сенсі, закладає основи відносин для людей, формує орієнтації протягом усього життя [6;9;10].

Виховний процес відбувається з меншими труднощами, дитині набагато легше опановувати встановленими нормами, правилами [1;4;11].

Про необхідність створення міцного союзу ЗДО й родини писав у свій час В.А. Сухомлинський: «Без виховання дітей, без активної участі батька й матері в житті закладу, без постійного духовного спілкування дорослих і дітей неможлива сама родина як первинний осередок нашого суспільства, неможливий дитячий садок як найважливіший освітній заклад й неможливий моральний прогрес суспільства» [12].

Питання щодо роботи з батьками - це велике й важливе питання. Отут треба піклуватися про рівень знань самих батьків, про допомогу їм у справі самоосвіти, озброєння їх відомим педагогічним мінімумом, їхній практиці в закладі освіти, залученні їх до цієї роботи.

Нині йде перебудова дошкільного виховання, в центрі цієї перебудови стоять гуманізація і деідеологізація педагогічного процесу. Метою його відтепер визнається не виховання члена суспільства, а вільний розвиток особистості. Зміни державної політики у сфері освіти призвели до у себе визнання позитивній ролі сім'ї у вихованні дітей і необхідності взаємодії з ней.

Щоб батьки стали активними помічниками і однодумцями вихователів, необхідно втягнути їх у життя дитсадка, постійно тримати у всіх подій.

Фундаментом успішної взаємодії із сім'єю є складним завданням, як і  у організаційному так і психолого-педагогічному плані. Насамперед, необхідно встановити особливу форму спілкування, яку можна назвати «довідково-діловим контактом». Розвиток такої взаємодії проходить декілька етапів.

Перший етап - трансляція батькам позитивного образу дитини. Завдяки цьому із початку між вихователем і батьками складаються доброзичливе ставлення із установкою у майбутнє співробітництво. Ефективність цього етапу залежить від того, що у повсякденному спілкуванні з дітьми батьки часто фіксують свою увагу тільки негативних проявах. До цього долучаються і тривожні очікування щодо поведінки дитини на дитсадку. Тому перше етап то, можливо означене як етап "перестановки акцентів".

Другий етап - трансляція батькам знань, які вони можуть застосувати у подальшому (особливості спілкування дитину з однолітками,  дорослими, заняття, ігри тощо).

В діяльність вихователі використовують як традиційні методи й форми, і творчі, креативні, які відповідають запитам батьків.

Третій етап - ознайомлення педагога з вадами сім'ї у питаннях виховання. У цьому вся діалозі дорослих активна роль належить батькам. Необхідно пояснити, чому даний етап є третьою, а чи не першим (що начебто логічнішим). Лише на самій основі досягнутої довіри спілкування з вихователем (у перших два етапу) від батьків виникає потреба розповісти про індивідуальних проявах дитини (його смаки, поведінці, звички), причому як позитивних, але й негативних. Важливо підкреслити: позиція вихователя у діалозі не "суддівська", а партнерська, без моралі і настанов (спілкування рівних). Завдяки цьому стає можливим перехід до четвертому, заключному етапу, який визначає перспективи подальшого співробітництва.

Коли на першому етапі зовнішньої метою є "перестановка акцентів", а внутрішньої - встановлення довірчих стосунків із батьками, на четвертому етапі зовнішня й внутрішня соціальність мети збігаються: спільне дослідження процес формування дитині з урахуванням перебудови стереотипів спілкування з нею. Девіз цього етапу «Давайте впізнавати разом».

Найважливішим результатом змістовного і емоційного насиченого спілкування вихователя з родиною має стати готовність батьків здійснити корекцію власних установок, трансльованих дитині.

У дитсадку дитина одержує компетенції, набуває вміння взаємодіяти з дітьми і дорослими, організовувати власну діяльність. Наскільки ефективно дитина опановуватиме цими навичками, залежить від відносин в  сім'ї. Гармонічний  розвиток дошкільника без активної участі батьків освітньому процесі навряд був здійснений.

Хоча у останнім часом і намітилися нововведення, перспективні форми співробітництва, які передбачають підключення батьків до участі у педагогічному процесі дитсадка, найчастіше роботу з батьками ведеться лише однієї зі напрямів педагогічної пропаганди, коли  сім'я є лише об'єктом впливу. І з зворотний зв'язок із сім'єю не встановлюється, а можливості насіннєвого виховання не використовують у повною мірою.

Результативність взаємодії багато чому визначається умінням вихователя спілкуватися із батьками, використовувати у своїй роботі розмаїття різноманітних форм роботи з родиною.

Найбільш ефективними сьогодні є  форми співробітництва сім'ї та ЗДО №210, а саме:

• «Батьківські інтенсиви»(семінари, тернінги)
• Спільні свята.
• Залучення батьків до режимних моментів закладу «Педагогічні годинки».
• Взаємодія через інтернет-ресурси (веб-сайт, соціальні мережі, ютуб-канал)
• Видавництво власного журналу.

1. Батьківські інтенсиви. Інтенсив – якщо перекласти докладно – це підсилювач. Так, як ми надаємо освітні послуги та повинні у своїй роботі враховувати побажання батьків, в кінці навчального року з батьками на загальних батьківських зборах проводиться опитування щодо проблемних ситуацій, питань з якими зіштовхуються батьки під час навчання та виховання малюків. Обговорюються орієнтовні теми для «інтенсивів». З батьками дітей, які тільки поступають у заклад також виявляються запити щодо обізнаності у сфері виховання дошкільнят.

На підставі опитувань складається план роботи «батьківських інтенсивів» для батьків кожної вікової групи. Заняття проводяться 1 раз на 2 місяці у різних формах, таких як: семінарів, тренінгів, форуми, практико-орієнтовні семінари, круглі столи. До «інтенсивів» залучається адміністрація закладу, вузькі спеціалісти, медичний персонал.

2. Спільні свята. Важливим у дошкільному віці є взаємодія с дорослими та з однолітками. Під час спільних заходів у дитини формуються комунікативні навики, мовленнєвий етикет, еталони соціальної поведінки.

Одним із форм такої роботи є проведення свята «Родинне коло». Батьки разом із дітьми готують емблеми(герби) своєї родини, діляться родинними традиціями та разом з дітьми грають в ігри. У спільній діяльності встановлюються дружні стосунки, створюється атмосфера творчості, батьки краще дізнаються своїх дітей, а вихователі – батьків. Також батьки отримують унікальну можливість цікаво проводити час разом із дітьми.

3. «Педагогічні годинки» залучення батьків до режимних моментів закладу. Часто із-за недостатньої обізнаності щодо роботи закладу, режимних моментів, методики виховання, у батьків з’являється багато питань, також є категорія батьків, які можуть поділити успішним досвідом виховання дітей. Такий захід проводиться кожної середи. Особливо дієвий цей захід у ранньому віці, так як батьки мають змогу допомогти своїй дитини адаптуватися до дитсадка, подолати труднощі, страхи.
4. Взаємодія через інтернет-ресурси. На сьогоднішній день у кожної людини є електронна пошта, сторінки в соціальних мережах і ранок такої людини починається з перевірки цих даних. Тому ми вирішили використати ці сучасні технології. Через інтернет-ресурси проводиться опитування, батьки у вільний час мають змогу відповісти на запитання. Також проводиться інформування про заходи, робиться розсилка на корисну та актуальну інформацію чи поради.

У своїй роботі ми використовуємо такі інтернет-ресурси:

• Власний веб-сайт.
• Канал на
• Електронна скринька довіри.
• Сторінка закладу в соціальних мережах.
• Віртуальна скарбничка ЗДО №210.

5. Видавництво власного журналу. Журнал «Славутич» – перший глянцевий журнал, який є дзеркалом всього життя дошкільного закладу. Події, свята, поради спеціалістів, консультації для батьків та корисні рекомендації – все це і багато іншого можна знайти на сторінках нашого видання. Творчою групою були розроблені різноманітні рубрики, які тепер висвітлюються в нашому виданні кожного випуску.

Висновки: Основна мета роботи закладів дошкільної освіти – допомогти  у формуванні єдиного і повноцінного соціального середовища для щасливого життя і правильного виховання кожної дитини. Умовами, що забезпечують ефективність взаємодії є: висока культура спілкування батьків та педагогів, доброзичливість, неупередженість у розв’язанні різних проблем, забезпечення мотивації взаємодії, актуальність та конкретність спільних завдань.

Література

1. Артемова Л.В. Крок за кроком в Україні. Посібник для батьків дошкільнят та соціальних педагогів. Част 1 /Артемова Л.В., Голота Н.М., Кульчицька О.І., Сухорукова Г.В. – К.: Кобза, 2003 – 383 с
2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. - 2012. Київ
3. БєлєнькаГ.В. Здоров’я дитини – від родини. /Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Машовець М.А. – К.: СПД Богданова А.М., 2006.–220 с.
4. Ващенко Г. За здорову і свідому українську родину// Твори. Том 4. Праці з педагогіки і психології. - К.: “Школяр” - “Фада” ЛТД. 2000. - С. 314-325.
5. Долина О., Низовська О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери-однодумці/ О. Долина, О. Низовська // Дошкільне виховання. – 2007. – № 1. – С. 6–8
6. Долинна О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери однодумці? / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. - 2007. - № 1.- С. 6-8.
7. Кондратенко Р. Метод проектів у роботі з батьками // Дошкільне виховання / Р. Кондратенко. - 2008. - № 5. - С. 11-13.
8. Полякова О. Робота з батьками в дошкільному закладі // Дошкільний навчальний заклад / О. Полякова. - 2007. - № 4. - С. 2-16.
9. Спичак М. Курс на співпрацю з батьками / М.Спичак // Дошкільне виховання. - 2007. - № 3. - С. 14.
10. Сухомлинський В.О.Батьківська педагогіка.-К.,1978.
11. Сухомлинський В. Моральні цінності сім”ї // Вибрані твори: В п”яти томах.-К.:Рад.школа,1977.-Т.5.-С.343.
12. Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників/ Сухарева Л.С. - Х.: Основа: Тріада, 2008. - 128
13. Робота з родинами вихованців дитячого садка / [упоряд. В.Л.Сухар]. – Х.: Ранок, 2008. – 176 с.