Актуальність управлінської діяльності в умовах Нової української школи пов’язане  зі зміною ситуації в освіті, зміною конкретних завдань, зміною організації та методів управління, зміною рольового простору адміністрації закладу освіти та представників педагогічного колективу. Освіта виходить на новий рівень управління – нововведення та інтеграція.

Завдання керівних кадрів різних рівнів допомогти вчителю оволодіти  новими формами та методами організації освітнього процесу в умовах НУШ.

Мотивація сучасного педагога напряму залежить від ставлення до самого вчителя:  створення сучасного інноваційного середовища, гідного навчально-методичного забезпечення тощо. Концепція Нової української школи дійсно пропонує створення сучасних умов викладання, але сам вчитель повинен розуміти, що без постійного вдосконалення педагогічної майстерності школа може залишитися без сучасного педагога. Саме в такий  момент змінюється вектор управлінської діяльності методистів департаменту з гуманітарних питань Кам’янської міської ради, директорського корпусу міста, заступників директорів закладів загальної середньої освіти.

Інтегративний підхід в управлінні – це управління, яке має на увазі «організацію, що навчається, кожен з працівників якої має чіткі установки, мотивацію до навчання впродовж життя, постійне зростання професіоналізму, набуття нових компетенцій. Йдеться вже не про управління персоналом у традиційному розумінні, а про його розвиток, готовність швидко адаптуватися до викликів сучасності, вимог, які висуває до керівників освіти та освітян сучасне суспільство». Реалізація інтегративного підходу до управління та навчання – це відхід від «традиційного підходу до управління персоналом, управління людськими ресурсами в освіті повинно сприяти: розвитку лідерства, професійному зростанню як управлінців, так і науково-педагогічних та педагогічних працівників, створенню сильної, адаптивної, організаційної, корпоративної культури, яка б стимулювала розвиток атмосфери взаємної відповідальності працівників і управлінського апарату, бажання всіх працівників організації зробити її кращою за рахунок підтримки ініціативи на всіх рівнях організації, постійних технічних і організаційних нововведень, відкритого обговорення всіх проблем» [1]. Інтегративний підхід в управлінні  лежить в основі інтегративного підходу до формування ключових компетентностей здобувачів освіти. Розглянемо модель компетентнісного підходу освітнього процесу в Новій українській школі (див. схему 1.).

Автор даної моделі Сидоренко Вікторія Вікторівна, доктор педаго-гічних наук, завідувач кафедри філософії і освіти дорослих Центра-льного інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Універ-ситет менеджменту освіти» НАПН України, тренер Нової української школи (м. Київ) представила компетентнісний підхід в освітньому процесі Нової української школи з точки зору потреб учня ХХІ століття. Постає питання: «Якою повинна бути модель компетентнісного підходу в освітньому процесі Нової української школи з точки зору навичок вчителя ХХІ століття?». Зрозуміло, що функція педагога Нової української школи полягає в його вмінні організувати компетентнісне навчання, забезпечити інтегрованість змісту (внутрішньопредметної і міжпредметної) на основі ключових компетентностей, не шляхом механічного об’єднання предметів, а наближення змісту освіти до сенситивних 6 періодів навчання, особливостей сприймання нової інформації тощо (див. схему 2.).

Модель компетентнісного підходу освітнього процесу в Новій українській школі через навички педагога ХХІ століття

Бекграунд управлінської діяльності через  інтегративний підхід має працювати як цілісна система, яка включає не лише смислові та змістовні елементи професійних знань, а й цілі шари практичних навичок (загаль-нопрофесійні, організаційно-діяльнісні, особистісно орієнтовані), виходячи в решті решт на рівень формування нових ключових умінь педагога та ключових комптентностей сучасної особистості здобувача освіти:

• Освітянський менеджмент. Багатоаспектне управління. Управлінська команда.
• Система науково-методичного супроводу вчителів. Супервізія – супровід, наставництво, консультування. Супервізія спрямована на підтримку, а не на контроль вчителя.
• Система навчально-методичного супроводу здобувачів освіти.
• Система мотивації педагогів.
• Професійний розвиток.
• Людиноцентризм.
• Нова генерація методистів, директорів, заступників директорів, вчителів. Рольові моделі та ключові вміння.
• Синергетичний вектор майстерності педагогів.
• Індивідуальний план розвитку педагога.
• Принцип щирої співпраці.
• Принцип «Навчися сам-навчи молодшого».
• Академічна доброчесність.
• Моніторинг управлінської діяльності. Професійна рефлексія.
• Навчання впродовж життя.
• Інтегративний підхід у проектуванні професійної життєдіяльності особистості.
• Особистісні компетентності ХХІ ст. Роль педагога як лідера та фасилітатора.
• Освітній менеджмент. Педагогіка партнерства та дитиноцентризм.
• Індивідуальна освітня траєкторія.
• Документообіг.
• Автономія та фінансова самостійність закладу.
• Робота з кадрами. Прогнозування умов розвитку школи.
• Громадянські компетентності. Демократична модель управління. Співпраця з громадою. Навчання не лише дітей, а й дорослих.

Науково-методичний супровід в управлінні підвищенням професійної компетентності педагога  полягає в тому, щоб допомогти вчителю у визначені його рольових вмінь в контексті інтегративного підходу щодо формування ключових компетентностей учнів.

Однією з провідних функцій управлінської діяльності закладу освіти стає забезпечення необхідних умов для творчої діяльності педагогів, надання їм допомоги у проходженні ступенів становлення і розвитку системи роботи. Для того, щоб вчитель зміг втілити свої професійні задуми, необхідні спеціальні знання. Очевидно, що певне коло знань має отримати учитель ще на етапі його навчання у вищому навчальному закладі, доповнювати і поглиблювати у безпосередній роботі в школі, а це – підвищення кваліфікації, ознайомлення з провідними педагогічними ідеями, одержання інформації через наукові видання, використання очного досвіду, і, насамперед, шлях до самовдосконалення. Концепція «Нова українська школа» зазначає: «Суттєвих змін зазнає процес і зміст підготовки вчителя» та презентація його діяльності в ролі агента змін, вмотивованого вчителя. Дієвими стимулами підвищення кваліфікації вчителів визнані: увага до особистості, врахування здібностей педагога, об’єктивна оцінка діяльності, популяризація перспективного педагогічного досвіду, загальна для педагогічного колективу проблема освітнього процесу, аналіз відвіданого уроку, анкетування, соціальний і морально-психологічний мікроклімат у педагогічному колективі, що сприяє самореалізації та самоствердженню особистості, забезпечення організаційно-педагогічних умов; залучення до конструктивно-дослідницької діяльності, формування установки на неперервну освіту, «стимулювання з випередженням як знак довіри», престиж педагогічної професії, атестація педагогічних працівників, заохочення самостійності й ініціативи, доручення більш складних завдань, участь у професійних конкурсах, публічна похвала за досягнуті успіхи, заохочення до інноваційної діяльності, можливість працювати у престижних класах, підкреслення значущості роботи особистості для колективу, можливість займатися важливими для навчального закладу видами робіт. Під час розгляду питань професійного самовдосконалення педагогів особливу увагу необхідно приділяти мотивації зростання вчителя як основного чинника підвищення продуктивності праці. З метою підтримання мотивації педагогів в закладі освіти проводять наступні інноваційні форми роботи з вчителями щодо розвитку ключових компетентностей здобувачами освіти:

• Освітній квест «Навчання із задоволенням!»- створення творчого освітнього простору для дітей».
• Учительська міні-сесія «Шкільний «конструктор»: відстоюємо компе-тентнісний підхід в освіті».
• Практична опція «Нові форми роботи на уроках, які дозволять розвинути STEM-особистість».
• Партнерське коло «Шляхи реалізації «принципу відкритого діалогу» в практичній діяльності педагога».
• Методична тематичка «Від ЗУН до м’яких навичок НУШ».
• Практична розмова «100 і одне запитання про критичне мислення».
• Просторовий клуб «Ефективне мислення: вікно можливостей».
• Актуальна майстерка «Техніки арт, ігрової,тілесної терапії як інстру-мент ресурсу, згуртування групи та викладання мов».
• Міні-едкемп «Соціальне проектування на уроці як фактор соціалізації учнів».
• Сесія з дизайн-мислення «Школярам про перспективи STEM-освіти у майбутньому».
• Алгоритм створення Інтелект-карти «Інтергація як засіб формування ключових компетентностей особистості».
• Тренінг «Емоційне навчання. Пере-завантаження свідомості дитини. Уникнення стресу під час навчання».

Як вже зрозуміло, «сучасний інформаційний світ зумовив потребу переходу від усталеної системи знань до компетентнісної освіти. Домінантною за такої умови стає підготовка педагога, значуща роль у супроводі якого відводиться методичній службі міста та закладу освіти та   спрямованість їхньої діяльності на підготовку вчителів, від професіоналізму та компетентності яких залежить реалізація Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа», якість і ефективність змін».

Література

1. Н. Г. Синицина. Нові підходи до управління людськими ресурсами в управлінні освітою.
2. Сидоренко В.В. Концептуальні засади Нової української школи: ключові компетентності, ціннісні орієнтири, освітні результати / Вікторія Сидоренко // Методист. - №5. – травень.)
3. Навички ХХІ століття: як їх отримати у школі? школі? //www.education.ua/ua/articles/574/