Сьогодні, напевно, ніхто не буде заперечувати наскільки важливим є питання організації навчання для дітей з особливими освітніми потребами в умовах нової української школи. Ппитання навчання дітей з особливими освітніми проблемами знаходиться в центр уваги сучасної освіти.

Згідно з Конвенцією ООН про права інвалідів  та її ратифікацією, Україна повинна забезпечувати інклюзивну освіту на всіх рівнях, починаючи від дошкільної,  загальної середньої, вищої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і до навчання протягом усього життя.

Інклюзивна освіта (від англ. іnclusion – включення) – система освітніх послуг, яка створює можливості навчання всіх без винятку дітей, у тому числі дітей з психофізичними вадами, в загальноосвітньому навчальному закладі за місцем проживання, адаптуючи  навчальне середовище до потреб дитини.  Головною метою інклюзивного навчання і виховання є створення умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами. 

Завданнями інклюзивного навчання і виховання  в умовах НУШ є: 

- забезпечення права дітей з особливими потребами на здобуття освіти в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у комплексному поєднанні з корекційно-реабілітаційними заходами; 
- збереження і зміцнення морального і фізичного здоров’я здобувачів освіти;
- надання в процесі навчання і виховання кваліфікованої психологічної і медико-педагогічної допомоги з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку дитини.
- різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб; 
- здійснення допрофесійної підготовки дітей з ооп, забезпечення умов для життєвого і професійного самовизначення; 
- виховання здобувача освіти як культурної і моральної людини.

Інклюзивна освіта надає можливість кожній дитині право на самореалізацію, соціалізацію в природному середовищі, розкриття природних здібностей, отримання необхідної допомоги та підтримки з боку однолітків, педагогічного колективу школи та відповідних спеціалістів.

Успіх інклюзивного навчання, виховання та розвитку  дітей з особливими потребами залежить від психолого-педагогічного супроводу  спеціалістами. Без кваліфікованої допомоги спеціалістів дітям з ооп важко розкрити свої можливості і здібності.  Це обумовлено  психологічними особливостями таких дітей, їхніми зниженими можливостями до засвоєння навчального матеріалу,  невдачами у попередньому навчанні і вихованні, неблагополучними родинними умовами .

Нова українська школа має забезпечити такий психолого-педагогічний супровід, який дасть  можливість попередити виникнення в дітей з особливими освітніми потребами дестабілізаційних чинників, формує  їхні адаптивні функції, забезпечує оптимальний розвиткок та здобуття освіти в умовах навчального закладу.

Інклюзивне навчання в новій українській школі може бути ефективним при створенні відповідних організаційно-педагогічних умов: сприятливий позитивно налаштований клімат в закладі освіти, прийняття дитини з особливими освітніми потребами, розуміння її особливостей, надання кваліфікованої допомоги з боку команди спеціалістів. Основою навчального процесу в інклюзивному класі  можна вважати корекційну спрямованість навчального процесу, що передбачає виправлення вад та розвиток збережених природних можливостей дитини з психофізичними вадами, індивідуальний підхід та диференційоване викладання, що дозволяють зробити навчання гнучким, особистісно орієнтованим, можливим для розмаїтого дитячого колективу. Такі концептуаьні положення є основою інклюзивного навчання у Новій українській школі.

Сьогодні багато зусиль витрачається на форму інклюзивної освіти, тобто на розроблення законодавства, організаційних умов, різноманітних методичних і теоретичних підходів. На мою думку, важливим є також  змістовне наповнення роботи з дітьми  з особливим освітніми потребами у НУШ.

Вчителі початкових класів, асистенти вчителів, соціальні педагоги та інші фахівці, які працюють в новій українській школі з дітьми з ооп, а особливо батьки таких дітей, можуть використовувати практичні вправи для особливих освітніх потреб, інтегрувати завдання, ігри, вправи та використовувати їх у щоденній взаємодії з дітьми.

Діти з особливими освітніми потребами люблять різні природні матеріали, предмети вжитку та побуту. Усе це можна використовувати з розвитковою метою.

Василь Сухомлинського говорив: “Розум знаходиться на кінчиках пальців дитини” Розвиваючи пальці, покращуються розумові здібності дітей.

Розвиток дрібної та артикуляційної моторики – це не просто ігри й забави, а потужний інструмент для розвитку розумової активності дітей.

Слід почати з невеликої швидкості, напруги в рухах, неточності. Далі – поступове зникнення неточностей у рухах. Далі – автоматизовані рухи, які не є енерговитратними для дитини.

На жаль, діти з особливими освітніми потребами часто мають неврологічний статус. Від цього страждають рухова, психічна й мовленнєва діяльність. Інклюзія означає розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, яка є достатньо склпдною, але відповідає його здібностчм. Вона враховує потреби, а також спеціальні умови і підтримку.

Інклюзія означає розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, яка є достатньо складною, але відповідає його здібностям. Вона враховує потреби, а також спеціальні умови та підтримку, яка забезпечується медико-соціальним та психолого-педагогічним супроводом. Але найголовніше – дитина вчиться життєдіяльності в оточенні здорових дітей, що формує спрямованість до повноцінного життя, до усвідомлення власної спроможності, підвищення якості власного буття. Такі концептуальні положення є основою інклюзивного навчання у Новій українській школі.

Тому в закладах загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням для дитини з особливими освітніми потребами складається індивідуальна програму розвитку і передбачається розвиток дрібної та артикуляційної моторики.

Наведу приклади деяких вправ, які можна включати в індивідуальні програми розвитку.

Для розвитку пальчикових рухів можна використовувати вправи з дрібними предметами – складання пазлів співставлення, сортування,  конструювання, защіпання,.

Можна давати дитині такі завдання , як сортування круп( наприклад розділити горох і квасолю).

Цікавою для дітей є гра «Чарівна шухляда». В коробку чи мішечок поміщаються різні фігури і предмети.  Дитина перебирає предмети в шухляді і здогадуватися, що в ній є. Так можна розвивати моторику рук.

Дитина може навпомацки описувати предмет, який вхопила, дістати його.

Також за допомогою цієї вправи можна розвивати мовлення, відповідаючи на запитання “Який?”. Дитина має відповісти, що вона дістала з шухляди. Наприклад, якщо дістала олівець, то який він, якого він кольору.  Можна запропонувати розфарбувати щось цим олівцем. За допомогою цієї вправи дитина грається і граючись розвивається і навчається.

Цікавою і ефективною вправою є складання пазлів. Особливо коли дитина не вміє читати, то за допомогою картинки з пазлів можна відтворити сюжет. Так вона розвиває моторику, мислення, і посидючість.

Для розвитку мілкої моторики рук ефективними є пальчикові вправи. Це може бути згинання кисті руки, аби пальці були рівними і розгинання руки в кулак. Далі можна почергово розгинати пальці з кулака, починаючи з мізинця, згинання, починаючи з великого пальця. Можна при цьому використовувати вірші. Наприклад:

На роботу

Старший встав - не лінувався.
Вказівний за ним піднявся –
Розбудив сусід його.
Той - свого, а той свого.
Встали вчасно вci брати –
На роботу треба йти.

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: „Встали вчасно вci..." широко розставити nальцi).

Для розвитку гнучкості м’язів рук можна стискати у воді гумові іграшки – наприклад, качечку чи рибку. Таку іграшку можна давати також збудливим дітям під час уроку, якщо їм це допомагає заспокоїтися, щоби вони стискати й розтискати її під партою. Можна розігрувати сценки з цими іграшками, стискаючи їх та вигадуючи сюжети.

Можна намотувати клубки, розмотувати котушки. А також намотувати нитки на кілька пальців або на руку й розмотувати. Також можна намотувати нитку на два пальці так званою вісімкою. Спочатку одна рука намотує на іншу, а потім – навпаки. Треба пам’ятати про міжпівкульну латералізацію.

Ліплення з тіста або пластиліну також добре розвиває кисті рук. Така вправа як виготовлення аплікації з паперу розвиває також  моторну й зорово-моторну координації.

Малювання  пальцем по сухому піску може бути підготовкою кистей рук до письма. Також можна малювати паличкою по сухому піску. Перед тим можна пробувати малювати в повітрі. Це може бути колективне малювання, усім класом.

Також можна малювати на вологому піску або щось ліпити з нього. Усе залежить від того, що саме любить дитина.

Якщо дитина гіперактивна і ви знаєте, що на певному етапі уроку вона втомиться (ці негативні поведінкові прояви треба передбачати), або ж дитина з аутистичним спектром, у якої почнуться стереотипні рухи, ви можете відвести її в ресурсну кімнату й там працювати з піском.

Добре розвивають когнітивну сферу дитини ігри на липучках. Наприклад, коли з треба ліпити на панно липучки з предметами на тему “Осінь”. Треба вміти відліпити липучки – це важливий рух.

Кінезіологічні вправи завдяки рухам найбільше розвивають мозок.

Вправа «вухо-ніс»: дитині треба схрестити руки й однією торкатися носа, а іншою – вуха. Потім – розхрестити руки й повторити те саме. Торкатися до вуха й носа треба одночасно. Це можна виконувати в різному темпі. Власне, пошук частини тіла, знаходження й переключання рухів – це дуже важливо для дітей з ООП.

Цікавою вправою є малювання двома руками одночасно. Можна намалювати серединку квіточки й запропонувати дитині намалювати пелюстки. Дитина має взяти ручки у дві руки й одночасно малювати пелюстки обома руками навколо квіточки. Також можна синхронно малювати дві частини серця обома руками.

Кінезіологічні вправи можна виконувати під музику. Музика стимулює мозкову активність дітей.

Вправи на подолання диспраксичних розладів бувають імітаційними й наслідувальними. Імітаційні – коли ми імітуємо закручування, намотування, гру в лікаря, робимо манікюр, стукаємо, ріжемо ножицями, граємо на музичних інстоументах. Наслідувальні – коли дитина справді стукає молотком, ріже ножицями тощо. Можна робити й так, і так..

В інклюзивних класах наголос робиться в першу чергу на розвиток сильних якостей і талантів учнів, а не на їхніх фізичних або розумових проблемах. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують їх до цілеспрямованого використання нових знань і вмінь.

Впровадження нових підходів потребує побудови якісно нового освітнього середовища дитини. Це стосується не лише зміну формату стосунків між учнями, батьками та вчителями, а й організації простору й класу. Учні матимуть свободу вибору предметів та рівня їхньої складності. З’явиться можливість навчання в різновікових предметних або міжпредметних групах. У «Новій українській школі»  заохочується інклюзивна освіта і вона має відображати одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства.