Діти повинні не лише отримувати готові знання. Дайте їм нагоду самим досліджувати та аналізувати, практично працювати, вправляючись, вони охочіше вчитимутъся.

Проф.Трейсі (Торонто, 1895)

Одне з основних завдань освіти сьогодення та як основний напрямок у діяльності сучасних шкіл є формування творчої, розвинутої особистості, здатної до рішень нестандартних ситуацій. Саме в школі виховується особистіть, творча своїм духом, спроможна в майбутньому працювати для свого народу. В умовах школи формуванню такої особистості сприяє дослідницька діяльність учнів. Здатність самостійно працювати - якість, яка необхідна і майбутньому студенту. I якщо недостатність формальних знань щколярів поповнити відносно нескладно, то розвиток самостійності мислення потребує  великих зусиль.

Потреба в знанні минулого стає особливо актуальною, коли суспільство, як сьогодні опиняється перед завданням перебудувати основи своєї організації.

З метою впровадження роботи з розвитку учнівських обдарувань взято за основу комплексну програму «Обдаровані діти - надія Кривбасу».

Через науково-дослідницьку діяльність можна допомогти учням чітко усвідомити завдання, що стоять перед суспільством і громадянами, розуміти й гнучко реагувати на динаміку цих завдань і - що важливо - знайти способи їх втілення у життя, тобто вміти створювати нове, а не тільки дублювати досвід попередніх поколінь, усвідомлювати свою відповідальність за долю суспільства.

В умовах сьогодення актуальною стала потреба пошуку нових підходів для реалізації завдань, які стоять перед сучасною школою.

Перш за все, це повинна бути школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, ставить перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває розвиток особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми своєї життєдіяльності. Дослідницька діяльність також забезпечує інтелектуальний та духовний розвиток, сприяє підготовці до активної діяльності в галузі науки та сприяє самовизначенню в майбутній професії.

Головна мета дослідницького навчання- формування в учня готовності та здатності самостійно, творчо освоювати та перебудовувати нові способи діяльності в будь-якій сфері людської культури. Дослідницьке навчання може слугувати ефективним інструментом розвитку інтелекту та креативності в навчанні.

В результаті науково-дослідницької діяльності у школярів формується здатність до всіх видів творчості - творча активність, високі особистісні якості, певний рівень дослідницьких компетентностей, зацікавленість як навчальною діяльністю, так і пошуковою.

Вивчення історії як шкільної дисципліни відбувається у середній та старшій ланці школи, коли учні вже здатні до організованої розумової діяльності, мають досить стійкі пізнавальні інтереси, особисте бачення історичних подій.

Проблемі провадження дослідницької діяльності в навчальному процесі присвячені праці науковців, викладачів, вчителів-практиків. Серед них: В.Курилів, яка виклала свій власний підхід навчання історії через «методику викладання історії»; О.Пометун, Л.Пироженко - «інтерактивні технології допоможуть учителю зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним». В.I. Андреєв дослідницьким вмінням вважає вміння застосовувати прийом відповідного наукового методу пізнання в умовах розв'язання навчальної програми.

Дослідницька діяльність в різних аспектах вивчалась у працях сучасних науковців: К.Баханова, Л.Задорожної, Т.Кудрявцева, О.Матюшкіна, М.Махмутова., В.Паламарчук, А.Сиротенко та ін. В їхніх працях не лише розкривається роль дослідницької діяльності учнів у становленні особистості, але й визначаються основні способи організації такої діяльності. Основи наукових досліджень були розкриті В.М.Шейко, Н.М.Кушнаренко, А.С.Філіпенко.

Працюючи з обдарованими дітьми вчитель повинен прагнути формувати учня- дослідника з науковим світоглядом та навичками ведения науково-дослідницької діяльності. Такі учні  повинні мати:

        - високу розумову активність;

• нестандартне бачення подій, фактів, явищ;
• підвищенні пізнавальні потреби, що виходять за меж1 програми;
• інтерес до певного предмета.

Розділ I. Теоретичні основи використання дослідницької технології в роботі з обдарованими дітьми.

Науково-дослідницька діяльність - це інтелектуальна праця, спрямована на придбання  знань, умінь і навичок, спосіб організації пошукової творчої діяльності учнів щодо розв’язання нових для них проблем. До цієї діяльності, вчитель залучає обдарованих дітей, здатних самостійно працювати і пізнавати більше, ніж вимагає шкільна програма. Дослідницьке навчання слугує ефективним інструментом розвитку інтелекту та креативності в навчанні.

Впровадження дослідницької діяльності в навчанні дає можливість набути учнями досвід пошукової роботи, в пізнавальній діяльності і об'єднати розвиток їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу й на цій основі формувати активну, компетентну, креативну особистість.

Для досягнення цієї  мети потр1бно сформувати стійкий інтерес учнів до пізнання світу і дослідницької діяльності, забезпечити високий рівень їх творчих умінь і навичок, знання дослідницьких методик. Вчитель так повинен організувати навчання, щоб учні змогли перетворити набуті знання в інструмент творчого освоєння світу.

Будь-яка дослідницька робота є довгою і копіткою роботою, що вимагає неабиякого терпіння виконавця. Особливо важлива робота з джерелами.

Дослідження історичних джерел може відбуватися різними шляхами, які відповідно вимагають використання різних видів дослідницьких робіт: послідовно-текстуальних, поетапного вивчення.

При застосуванні дослідницької роботи під час вивчення історії самостійність учнів досягає найвищого рівня. Дослідження охоплює всі етапи пошукової діяльності: усвідомлення проблеми; пошуки доказів; формування висновків.

Науково-дослідницька робота вимагає від учнів використання, опрацювання різноманітних джерел: періодичних видань, документів, фотоілюстрацій, схем, таблиць, додаткової та довідкової л1тератури, архівних матеріалів.

Дослідницький підхід у навчанні- це шлях ознайомлення учнів з методами наукового пізнання, це важливий засіб формування:

• пізнавальних компетентностей;
• особистісних компетентностей (розвиток індивідуальних здібностей і талантів);
• самоосвітньої компетентності (здатність до самовизначення, організації особистих прийомів самоосвіти, гнучкість використання навчальних досягнень в умовах швидких змін);
• соціальної компетентності (співробітництво, робота в команді, здатність прийняти свої рішення й намагатися зрозуміти потреби й вимоги).

Які ж функції виконує науково-дослідницька діяльність?

• виховання пізнавального інтересу;
• створення позитивної мотивації навчання й освіти;
• формування глибоких, міцних і діючих знань;
• розвиток інтелектуальної сфери особистості;
• формування умінь і навичок самоосвіти;
• розвиток пізнавальної активності та самостійності.

Суть дослідницького підходу в навчанні полягає:

• у введенні загальних і індивідуальних методів наукового дослідження в процесі навчального пізнання на всіх його етапах (від сприйняття до застосування на практиці);
• в організації навчальної та позашкільної, науково-освітньої, пошуково-творчої діяльності;
• в актуалізації внутрішньопредметних, міжпредметних та міжциклових зв'язків;
• у зміні характеру взаємин «учитель - учень - колектив учнів» у бік співробітництва.

При використанні дослідницької діяльності важливо, щоб учні вміли:

-встановити та пояснити історичні факти, явища, процеси; визначати їх етапи, місце в загальному історичному процесі;
-встановити причинно-навлідкові зв’язки, розкрити взаємозалежність історичних фактів, явищ,процесів, що досліджуються;
-показати багатоаспектність, багаторакурсність історичного факту, розкрити, як загальні процеси виявлялися в історії окремої країни, нації, суспільної групи, сім’ї, людини;
-розкрити значення досліджуваних історичних фактів, явищ, процесів у загальному контексті вітчизняної та світової історії.

Обдарованість з погляду сучасної психології є наслідком трьох якостей: інтелектуальних здібностей, творчого підходу та наполегливості.

Історична освіта є невід'ємною частиною сучасної гуманітарної освіти. Вивчення й знання подій своєї історії та різних цивілізацій протягом століть дає учням змогу не лише осягнути різноманітний цікавий світ, а й сформувати своє ставлення до реалій буття, визначити культурні, політичні, економічні пріоритети. Римляни називали історію наставницею життя. Отже, глибоке знання історії допомагає правильно його будувати.

Для багатьох людей знайомство з історією починається ще в дитинстві й залишається на все життя. Адже, в юному віці складаються сприятливі умови для формування допитливості, інтересу до поглибленого вивчення історії, прищеплення навичок дослідницької роботи.

Обдаровані діти, які цікавляться історією, потребують системної поступової роботи щодо вивчення предмета, розвитку їхньої уяви, вироблення вміння бачити певні історичні події синхронно, оволодіння методами здобуття історичних знань і раціональної організації пізнавальної діяльності.

Поглиблене вивчення історії передбачає розвиток соціальних компетентностей, таких як мобільність, здібності  до співпраці, комунікативності, вміння вирішувати труднощі - це невід'ємна частина розвитку особистості.

Здібності учня у навчанні, його прагнення до підвищення свого інтелекту, практичні навички допомагають йому під керівництвом вчителя розвивати мотиваційні компетентності.

Для розвитку індивідуальних здібностей необхідні й функцюнальні компетентності, які передбачають уміння самостійно здобувати знання та оперувати ними у сфері діяльності, в житті.

Розділ II. Методи та технологія впровадження науково-дослідницької діяльності з метою поглибленого вивчення історії.

Залучення учнів до науково дослідницької діяльності здійснюється через їх участь у підготовці рефератів, виступів. Також через шкільне наукове товариство, в процсі діяльності якого беруть участь у виступах на шкільних, міських конференціях, захисті науково-дослідницьких робіт на міському рівні, МАН.

В урочній діяльності учні готують семінарські та самостійні завдання, виконують контрольні роботи, що містять елементи проблемного пошуку.

В процесі науково-дослідницької діяльності можна використовувати такі методи:

• опитування, що дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні данні. Проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв'ю важливо сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленній меті;
• лабораторні експерименти - спостереження за документальними джерелами іформації, тестування;
• аналізу, що дає змогу поділити предмет на частини;
• синтезу - з'єднання окремих частин чи рис в єдине ціле;
• структурно-генетичний аналіз і синтез за допомогою якого поглиблено вивчають причинно-наслідкові зв'язки;
• метод теоретичних досліджень до якого відноситься метод сходження від абстрактного до конкретного;
• анкетне опитування;
• інтерв'ю;
• спостереження;
• аналіз документів;
• метод порівняльного аналізу.

Приклад анкети при використанш методу опитування

№ запитання	№ варіанта відповіді	підрахунок позитивних відповідей до загальної кількості респондентів

Технологічний путівник

І. Підготовка

- вибір теми дослідження;
- опрацювання літератури;
- формування гіпотез;
- вибір методів дослідження.

ІІ. Проведення дослідження

- збір даних

ІІІ. Звіт, обговорення, оцінка значення зібраних результатів

IV. Оприлюднення, використання результатів дослідження, оцінка їх значущості

V. Етап аналізу та планування на майбутнє

	І Підготовка до проведення дослідження	ІІ Процес дослідження	ІІІ Звіти досліджень	IV Використання результатів
1. Завдання	Визначення мети дослідження проекту, проблемної ситуації, яка зумовлює необхідність дослідження,  об’єкта і предмета дослідження	Оволодіти інформацією та дослідницькими методами	Систематизувати та узагальнити результати досліджень; обговорити результати дослідження, оцінка їх значущості.	Сприяти розвитку в учнів набутих ними знань, умінь та навичок.
2. Що роблю я	Діагностую творчі уміння учнів	Підбираю методи, засоби та форми роботи; даю пошукові завдання, що виходять за межі навчальної програми	Організовую діяльність учнів шляхом застосування різноманітних інтерактивних прийомів	Організовую участь учнів в МАН та різних конкурсах
3. Що роблять учні	Обирають тему дослідження, обирають респондентів	Працюють з історичними, літературними, Internet джерелами; вчаться критично мислити	Захищають та презентують науково-дослідницькі роботи, реферати, статті	Беруть участь в конкурсах різного рівня
4. Як ми це робимо	Проводимо бесіду з учнями; складаємо анкети (якщо це потрібно)	Застосовуємо: -       проблемні, проектні технології; -       методи – історичний, аналізу, синтезу, «пошук аргументів та суперечностей» та інші; -    методи дослідження	Проводимо співбесіди; організовуємо конференції і презентації	Спілкуємось, презентуємо дослідження
5. Що це дає	Визначається шлях досягнення мети	Оволодіння інформацією та різноманітними методами дослідження	Узагальнення та систематизація учнівських досліджень	Усвідомлення значущості отриманих результатів, досягнення дослідження; зберігається мотивація до вибору слідуючого дослідження.

Приклади урочної та позаурочної діяльності з впровадженням науково-дослідницького методу

Історія України. 8 клас

Тема: Запорозька Січ – козацька республіка

Мета: - навчити учнів характеризувати господарську діяльність та звичаї козаків, процес утворення козацької держави – Запорозької Січі, давати оцінку діяльності першого козацького гетьмана Д.Вишневецького;

- розвивати в учнів уміння досліджувати, аналізувати текстові історичні джерела, робити висновки, узагальнення й порівняння, давати характеристику історичним діячам і визначати роль людського фактору в історії;

- виховувати на козацьких прикладах та звичаях в учнів почуття патріотизму.

Основні поняття: козак, Запорізька Січ, козацька республіка, гетьман, кошовий отаман, козацька рада, кіш, курінь, козацькі клейноди.

Епіграф: Було колись в Україні – ревіли гармати;     
Було колись – запорожці вміли воювати.

(Тарас Шевченко)

Обладнання: робочий зошит, портрет Д.Вишневецького, ілюстративний матеріал, мультимедійний проектор, підручник «Історія України» 8 клас, В.С.Власов.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати:

• учні повинні пояснювати терміни: «козацтво», «Січ», «Запорізька Січ», «козацька республіка», «козацькі клейноди».
• характеризувати господарську діяльність та звичаї козаків;
• визначати особливості військово-політичної організації козацтва;
• показувати на карті території проживання козацтва та місце січей-фортець Запорозької Січі;
• удосконалити навички роботи з історичними джерелами, робити висновки, давати характеристику історичним діячам.

Хід уроку

І. Організаційний момент

1. Привітання
2. Перевірка готовності до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

     Бесіда.

1. Що означає слово «козак»?
2. Пригадайте причини виникнення козацтва?

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проблема походження козацтва на сьогодні є дискусійною.

В сучасній історичній науці існує декілька версій щодо пояснення походження козацтва.

Над питанням походження козацтва працювала творча група дітей, яка розповість про наявність різних теорій, які існують в історичній науці. Їм слово:

- «Хозарська» - що козаки походять від давнього народу степу «хозарів»;
- «Татарська» - доводить, що родовід козаків ведеться від злиття татарського і місцевого народу часів Київської Русі;
- «Автохтонна» - козацтво є прямим спадкоємцем вічових громад Київської Русі, які трансформувалися у козаькі громади за литовської доби;
- «Бродницька» - козацтво походить від слов’янського населення степу часів Київської Русі, які жили у пониззі Дунаю і яких називали «бродниками»;
- «Уходницька» - від сформованих у Наддніпрянщині громад вільних озброєних людей, які прибували сюди на промисли;
- «Захисна» - поява козацтва була необхідна для захисту південних рубежів від татарської агресії.

Вчитель: На сьогоднішньому уроці ми з вами продовжимо розмову про козаків, схарактеризувавши їхню господарську діяльність та звичаї, а також процес утворення козацької держави – Запорозької Січі.

1. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

План

1. Виникнення перших січей.
2. Життя і побут козаків.
3. Перший гетьман Війська Запорозького князь Дмитро Вишневецький (Байда).
4. Організація влади на Січі.
5. Козацькі клейноди.
6. Виникнення перших Січей.

Чисельні татарські набіги спричинили появу руху опору, який швидко набрав силу та здобув назву «улюблений український промисел». Цим промислом займалися мешканці багатьох міст та селищ, незалежно від соціального стану, але головними його діячами зробилися самі уходники, вільні вояки, яких почали називати козаками. Постійна загроза татарських орд змушувала козаків будувати укріплення з дерева – засіки. Саме з засіками пов’язується походження слова Січ, від якого пішла назва січовики або січові козаки.

Згодом за порогами Дніпра на острові Мала Хортиця утворилася Запорізька Січ – великий укріплений табір, головна військова база, своєрідна столиця запорізьких земель.

Всього січей було 8: Хортицька, Микитинська, Томаківська, Чортомлицька, Базавлуцька, Олешківська, Підпільненська, Кам’янська.

Січ розташовувалася на річковому острові, який важко було знайти в очеретяних хащах, та серед численних проток Дніпра.

Який же вигляд мала Січ? (розгляд схеми Січі)

Січ – це фортеця, укріплена валом і ровом. Вал зміцнювався частоколом із баштами, прорізаними стрільцями для мушкетів та легкої артилерії. Зазирнувши за частокіл, можна було побачити споруди, що нагадували величезні сараї. То були казарми, де мешкали підрозділи козацького війська, що звалися куренями. Всього було 38 куренів. Назва походила від найбільшої кількості січовиків з однієї місцевості.

В центрі фортеці знаходився майдан, де височіла церква. Адже козаки – глибоко віруючі люди.

По краях майдану стояли будинки, де мешкала військова старшина, знаходилась січова канцелярія, пушкарня (склад зброї), скарбниця (харчі, військові гроші, дорогоцінності).

Поза куренями знаходились стайні, кузні, кравецькі та зброярські майстерні.

Поза земляним валом збоку знаходився майдан, де відбувалась торгівля з представниками міст, сусідніх країн.

За межами базарного майданчику стояла «грецька хата» - помешкання іноземних послів, що прибували на Січ у державних справах.

За всіма показниками Запорозька Січ має всі підстави вважатися своєрідною державою, яка мала власний устрій, політику, збройні сили, власну торгівлю та, що не менш вагомо, власне обличчя, на яке з повагою взирала Європа.

2. Життя і побут козаків-січовиків.

Для освітлення цього питання група учнів отримала випереджальне завдання.

• Як приймали до козацтва. Виступ учня 1.

Розпочиналася церемонія обрання нового кошового отамана. Козаки вигукували імена кандидатів. Кожен з них одразу ж мав покинути майдан, щоб ніхто не звинуватив його в тому, що він якось впливав на результати виборів.

Десятеро козаків рушали до куреня, де на той час перебував обраний кандидат, та запрошували його вийти до товариства.

Там, на майдані, йому оголошували рішення січової ради. Новообраний гетьман за традицією мав двічі відмовитися від виявленої честі, після чого дати свою згоду на отамування. Відмова втретє могла коштувати йому дуже дорого, навіть самого життя...

Навіть самий процес обрання був оточений такими подробицями, що могли налякати будь-кого аж зовсім не з полохливих. Отже, якщо когось козаки полюбили й обрали на отаманство – тож підкорися, бо інакше одразу ж виявить себе народна воля – або киями заб’ють до смерті, або втоплять у Дніпрі. Коли ж прийняв булаву, підкорився – то терпи, будь ласка, особисті образи та інші козацькі вибрики й примхи: новообраного диктатора пообсипають сміттям з голови до ніг або обличчя брудом обмажуть, до того ж б’ють чи у вухо, чи по шиї, щоб пам’ятав про те, що народ подарував йому владу, але й може так само й відняти у недостойного. Але ж коли оцей образливий процес обрання закінчується, кошовий перетворюється на справжнього диктатора: козаки тріпотіли перед ним. Він водив їх, куди забажав; йому безперечно підкорялися, але натомість будь-яка невдача падала лише на його голову – він за все відповідав головою. Від того мало хто з кошових закінчував життя своєю смертю.

• Жінки та козаки. Виступ учня 2.

Запорожець мав бути неодруженим, бо найголовніше його призначення полягало в тому, що він повинен був дбати лише про лицарське товариство, про матір Січ та про рідну землю, але ж зовсім не про ознаки матеріального добробуту, власний рід та сім’ю. Якщо хтось приходив на Січ, бувши одруженим, то він мав, по-перше, приховати цю обставину, а, по-друге, викреслити її з свого нового буття таким самим чином, як викреслював він усі інші деталі минулого.

Втім ніхто нікого не примушував ставати до лав січового товариства, як і залишатися в ньому довічно. Кожен мав невід’ємне право вільно обирати спосіб життя, тож, користуючись цим правом, міг покинути Січ, коли йому заманеться. У такому разі заборона на шлюб втрачала силу.

Але будь-хто з запорожців мав право одружитися, притому не покидаючи зовсім Запорожжя, а лише виписавшись з куреня, до якого він належав. У такому разі він міг збудувати собі хатину, так званий зимовник, десь неподалік від Січі, взяти собі дружину та й вести власне господарство.

Однак після цього, хоча б і залишаючись козаком, він позбавлявся права брати участь у військових радах.

3. Перший гетьман Війська Запорозького – Дмитро Вишневецький.

Князь Вишневецький-Байда увійшов до історії України як перший гетьман Війська Запорозького.

Особиста історія першого гетьмана була вельми неординарною, сповненою різноманітних пригод, злетів та падінь, славетних перемог та гіркоти зради.

З метою дослідження життя та діяльності Дмитра Вишневецького учні отримали випереджальне завдання.

- Виступ учня 3.

Князь Вишневецький походив від князів Гедиміновичів, виховувався у православній вірі, був одним з найбагатших людей свого часу. Серед його володінь були Вишневець, Підгайці, Окимни, Кумнин, Лотрика та інші.

1550 року він був призначений польським королем старостою Черкаського та Канівського повітів. Через три роки він добровільно склав з себе староство з причини якогось непорозуміння з королем та подався до Туреччини. Невдовзі король, побоюючись того, що турецький султан зможе використати цього талановитого полководця, запропонував князю повернутися на батьківщину і знов очолити Черкаси та Канів на будь-яких умовах.

Вишневецький погодився на королівську пропозицію. Деякий час він досить ретельно виконував свої обов’язки старости, але душа його прагнула вільного козацького життя, сповненого небезпек та бойових пригод.

- Виступ учня 4.

У 1548-1549рр. під головуванням Бернарда Прятвича, Вишневецький взяв участь у походах на Очаків – форпост Османської імперії. Бернард Прятвич у 1550р. в листі до великого князя литовського Сигізмунда І Августа характеризує князя як рішучого та відважного борця з татарами.

Сигізмунд ІІ призначає Вишневецького старостою міст-фортець Черкас та Канева. З того часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов’язком.

Незважаючи на попередження Сигізмунда ІІ, Вишневецький у 1553р. на власні кошти, розпочав будівництво фортеці на о.Мала Хортиця, куди стікалися до нього козаки.

Вишневецький зав’язав стосунки з московським царем Іваном ІV Грозним. Він прохав дати грошей на будівництво фортеці, бойові засоби та допомогти людьми. Цар погодився і навесні 1556р. було організовано похід проти Криму. Московсько-козацьке військо пішло на Аслад – город, поблизу теперішньої Каховки, та Очаків. Похід тривав до початку літа і був успішним, ці міста були здобуті. Зі здобиччю рушили назад.

• Як український народ пам’ятає свого героя. Виступ творчої групи.

Смерть Байди-Вишневецького була страшною: за наказом султана його скинули з високої вежі на залізні гаки, тож він, зачепившись ребром за один з цих гаків, висів таким чином декілька днів, поки не сконав у нелюдських муках.

Уся Україна сумувала за своїм героєм, оборонцем, славетним гетьманом вільного козацтва.

Народ оспівував його загибель у піснях та думах, де не тільки висловлював захоплення звитяжними справами героя, а й непохитну віру в його безсмертя...

...Прийшов до нього цар турецький:
- Що ти робиш, Байдо, Байдо молодецький?
- Нічого не роблю, п’ю мед-горілочку та не день,
не нічку і не годиночку.

- Покинь, Байдо, Байдо, байдувати.
Бери мою доньку та йди царювати.

- Твоя, царю, дочка поганая.
Твоя, царю, дочка проклятая.
Скричав цар, цар турецький,
Та на свої слуги, слуги молодецькі:

- Візьміть Байду, Байду і зв’яжіте
Та залізним гаком за бік зачепіте.
Взяли Байду, Байду і зв’язали
І залізним гаком за бік зачепили.
Висить Байда в лісі на дубочку
Та не день, та не нічку і не годиночку.
Прийшов до нього цар турецький:

- Що ти бачиш, Байдо, Байдо молодецький?

- Нічого не бачу, лишень три дубочки,
А на тих дубочках та по голубочку.
Дозволь, царю, лука в руки взяти
Та й тих голубочків на вечерю зняти. –
Як взяв Байда лука в руки,
Та й поцілив царя межи вуха,
А царицю в саму потилицю,
А царську дочку в саму головочку. –

- Вам, поганцям, в сирій землі гнити,
А мені, Байді, мед-горілку пити!

Князь Байда-Вишневецький навічно залишився у пам’яті українського народу як великий полководець та засновник Війська Запорозького – пильного вартового й оборонця української свободи та незалежності.

4. Організація влади на Січі

Козацька (січова) рада

Козацька рада – законодавчо-розпорядчі збори всіх козаків, де мав право вільно висловлювати свою думку кожен козак, і на якій вирішувалися всі найважливіші питання. Вищий орган влади на Січі.

Гетьман – старший, головний серед козаків, головнокомандуючий, мав вищу судову й законодавчу владу, а також представляв Військо Запорозьке під час переговорів. Обирався на козацькій раді.

Козацька рада збиралася на початку січня, 2-3 день після Великодня і на Покрову.

5. Козацькі клейноди

Козацькі клейноди – символи влади, які були надіслані Війську Запорозькому польським королем Стефаном Баторієм у 1576 році.

Характеристика

• булава – вид зброї, що являє собою металевий стержень з кулею на кінці. Символ влади гетьмана та кошового отамана.
• бунчук – мідна або позолочена куля на дерев’яній палиці з прикріпленим пучком кінського волосся.
• корогви – козацькі прапори (малиновий колір).
• пернач – ребристі булави, символи влади полковників.
• печатка – кругла форма із зображенням козака з шаблею, самопалом «Печать славного Війська Запорозького Низового».
• литаври – великі мідні котли, обтягнуті шкірою, що служили для подання різного роду сигналів.

1. Узагальнення та систематизація знань учнів

На закріплення пропоную ознайомитись з документом «Опис України» Гійома де Боплана та дати відповідь на запитання.

«Коли зберуться всі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен із них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає... Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча додає, що недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх батьків. На ці слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: «Слава! Слава!». Потім усі один за одним відповідно до свого рангу, йдуть вклонятися йому».

Яка подія із життя запорожців описана в документі?

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника § 5.
2. Скласти невеликий твір-роздум «Моє ставлення до Д.Вишневецького»

Апостолівському роду нема переводу                                                                                                                

Анкета об’єкту

Назва: село Михайло-Заводське

Місце знаходження: Дніпропетровська область, Апостолівський район, західна частина району, на правобережжі р.Кам’янка.

Підпорядкування: Михайлівській сільській раді .

Село Михайло – Заводське існує .

Вступ

Краю мій рідний
Прозорі світанки
Спів солов’я в білосніжних
Вишневих садках.
Тут народилась і житиму тут до останку
Велич твою і красу
Оспіваю в піснях.

Апостолівщина - край степовий, край козацький... Ми вклоняємося тим лицарям нашого волелюбного українського народу, запорозьким козакам,  котрі боронили протягом століть честь  і славу , бережемо їх пам’ять .

У сиву давнину сягають відомості про перших поселенців цього чудового краю. Родючі землі, багатющі рибою і дичиною річки, лимани і плавні приваблювали сюди втікачів від царського гніту. Оберігали землю українську від ворогів .

Саме звідси, писав Микола Гоголь, воля розлилася на всю Україну.

Тема  пошуково-дослідницької роботи:  «Апостолівському роду нема переводу».

На території Апостолівщини   розгорталися події загальноісторичного масштабу. Тому вважаємо, що дана тема є досить актуальною, так як кожен повинен знати історію своєї «малої» Батьківщини, пишатися краєм, де живе.

Обєктом дослідження є: історія села Михайло–Заводське Апостолівського району Дніпропетровської області .

Предметом дослідження є процес історичного становлення та сучасність села Михайло–Заводське.

Мета роботи на основі вивчених джерел та літератури, документів, спогадів старожилів  дослідити історію та розвиток Апостолівщини на прикладі села Михайло–Заводське з часу заснування до сучасного періоду .Для досягнення вище означеної мети були поставлені такі дослідницькі завдання:

- дати загальну історико-географічну характеристику Апостолового та села Миха