Наш час – це час змін. Виклики часу призвели до змін у освіті. Українська освіта не відповідала сучасним запитам з боку особистості та суспільства, потребам економіки, світовим тенденціям. Вона потребувала змін давно, адже працювала за стандартами минулого століття: навчала діяти тільки за алгоритмом, по наперед заданій схемі, що робила її випускників непристосованими до життя у високотехнологічному мінливому світі.

Ці та інші проблеми стали поштовхом до реформування освіти в Україні.

У концепції «Нової української школи» зазначено, що школа має бути в авангарді суспільних змін, а випускник нової української школи --це цілісна особистість, усебічно розвинена, здатна до критичного мислення; патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення; поважає гідність і права людини; інноватор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці, учитися впродовж життя [1. с.6].

Мета освітньої реформи зводиться до одного: у школі людина має отримувати якісні знання, які дозволяють їй бути реалізованою і щасливою в майбутньому.

«Місія Нової школи – допомогти розкрити й розвинути унікальні здібності, таланти та можливості на основі засад, на яких ґрунтується організація освітнього процесу, а саме – створення середовища навчання, розвитку, виховання учнів, що забезпечує їх активність, прагнення до успіху. позитивне ставлення до світу природи і людей» [1. с.14].

Реформа передбачає наявність дев’яти ключових компонентів, серед яких важливою складовою визначено і «сучасне освітнє середовище – місце, де зустрічаються та взаємодіють учні й учителі, гості школи та батьки, де відбуваються уроки, цікаві зустрічі, свята, лекції та семінари, діють відкриті лабораторії та майстерні у різних галузях науки, мистецтва та технологій» [4, с.161].

Формування особливого освітнього середовища дасть змогу здійснити гуманізацію освіти, гарантувати дотримання прав людини, задовольнити індивідуальні потреби суб’єктів освітнього процесу. Тому освітяни повинні створити таке середовище, яке сприятиме творчому розвитку, мотивуватиме учнів до навчання.

У зв’язку з цим набувають актуальності дослідження педагогічних ідей видатних педагогів минулого щодо створення сприятливого освітнього середовища.

Вивченням освітнього середовища закладу середньої освіти займалися як вітчизняні (В. Сухомлинський, І. Бех, О. Сухомлинська, та ін.) так і зарубіжні (Р. Харе, Р.Діллон, М. Монтесорі  та ін.) педагоги.

Вітчизняні та зарубіжні науковці й практики трактують освітнє середовище «як частину життєвого, соціального середовища людини, яка виявляється у сукупності усіх освітніх факторів, що безпосередньо та опосередковано впливають на особистість у процесах навчання, виховання та розвитку; є певним виховним простором, у якому відбувається розвиток особистості» [4, с.161].

За глибоким переконанням В.О. Сухомлинського освітнє середовище закладу освіти відіграє вирішальну роль у формування особистості.

Василь Олександрович Сухомлинський був одним із перших вітчизняних педагогів, хто почав будувати педагогічну систему, створюючи сприятливе освітньо-виховне середовище, адже, на думку педагога, виховують «не лише людські стосунки, не лише приклад і слово старших, не тільки традиції, що дбайливо зберігаються в колективі, а й речі – матеріальні й духовні цінності. Виховання середовищем, обстановкою, створеною самими учнями, речами, що збагачують духовне життя колективу, – це, на наш погляд, одна з найтонших сфер педагогічного процесу» [3, с. 89].

На думку Василя Олександровича, освітнє середовище закладу освіти необхідно будуватися на принципах гуманізму, демократизму, народності, історизму, природовідповідності, зв’язку навчання з життям.

Однією з основних функцій освітнього середовища закладу освіти він вважав забезпечення потреб дітей у спілкуванні, активності, пізнанні оточуючого світу, розумінні, повазі, визнанні й самореалізації.

Нова українська школа звертається до спадщини видатного педагога. У Державному стандарті початкової освіти зазначено, що здобувач освіти: «відкриває світ природи, набуває досвіду її дослідження, шукає відповіді на запитання, спостерігає за навколишнім світом, експериментує та створює навчальні моделі, виявляє допитливість та отримує радість від пізнання природи; опрацьовує та систематизує інформацію природничого змісту, отриману з доступних джерел, та представляє її у різних формах; усвідомлює розмаїття природи, взаємозв’язки її об’єктів та явищ, пояснює роль природничих наук і техніки в житті людини, відповідально поводиться у навколишньому світі; критично оцінює факти, поєднує новий досвід із набутим раніше і творчо його використовує для розв’язування проблем…»

Ідеї Василя Олександровича щодо організації освітнього простору, облаштування класних кімнат є актуальними у контексті розбудови Нової української школи. Нова школа має стати простором розвитку, простором навчання, спілкування, взаємодії, спільної діяльності учнів, вчителів та батьків.

Провідна роль у створенні освітнього середовища належить педагогові. Учителі початкової школи– активні учасники освітнього процесу, наставники, що вміло організовують і реалізують оптимальні умови навчання, розвивають творче і критичне мислення, включають ігрову діяльність, створюють конкретні ситуації для застосування знань і вмінь учнів, здійснюють формувальне оцінювання навчальних досягнень.

Педагоги нашого навчального закладу з перших днів перебування дитини в школі створюють навчальні осередки в класних кімнатах. Вона стає простором для творчої самореалізації дитини. Діти мають можливість безпечно переміщуватися у класній кімнаті, мають доступ до навчальних матеріалів. Учителі перетворюють клас на місце для творчості, для забезпечення дослідницької діяльності дітей, для формування самостійності, організації роботи дітей в парах, у малих групах, а також індивідуально, а ще для розвитку позитивної самооцінки дітей.

Здобувачі освіти навчаються в середовищі, де забезпечуються їхні потреби, де вони мають можливість отримувати нові знання, розвивати та удосконалювати наявні практичні навички, робити власний вибір, зміцнювати своє позитивне ставлення до інших. Створюються умови і для задоволення природної потреби дитини в русі, зміні обстановки - для цього використовують килимки, пуфи, крісла.

Вчителі початкових класів нашої школи творчо впроваджують в освітній процес педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського. Педагоги залучають дітей до участі в організації освітнього середовища класу. Це допомагає формувати у них почуття відповідальності за порядок у класній кімнаті. Вони заохочують дітей приймати рішення щодо того, де розмістити навчальні матеріали, як оформити клас, визначають відповідальних за ту чи іншу роботу. Діти допомагають розвішувати таблички з назвами навчальних центрів чи навчальних матеріалів, складати розклад робіт, правила класу, робити календарі днів народжень, займатись оформленням вікон, дверей.

У своїй роботі вчителі використовують найрізноманітніші форми та методи викладання, засновані на співпраці: навчальні ігри, уроки мислення серед природи, екскурсії, експерименти, групові проекти(соціальні, дослідницькі), моделювання життєвих ситуацій тощо.

Ключове завдання кожного педагога — дати змогу учням засвоїти необхідний матеріал за допомогою діяльнісного підходу, тобто школярі замість сидіння за партами і слухання вчителя, активно вивчають навколишній світ, здобувають, накопичують, узагальнюють нові знання. Головне для вчителя – дати дітям відчути радість відкриття нового знання, пізнати себе і навколишній світ.

У нашому закладі батьки – активні учасники освітнього процесу. Вони залучаються до проведення виховних заходів, авторських уроків, навчальних проєктів, спортивних змагань, квестів.

Тісна співпраця допомагає розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними, рівноправними й зацікавленими учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Освітнє середовище у початкових класах, де відбувається навчальна діяльність молодших школярів, має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними. Воно повинно бути покликане формувати в дитини особистісне емоційне ставлення до себе, до природи й навколишнього світу, дарувати їй радість пізнання, «відкриття світу», єднання із навколишнім середовищем, спрямоване на забезпечення формування творчої особистості учня.

Створення безпечного освітнього середовища, розвиток творчих здібностей, створення ситуації успіху, забезпечення можливості робити власний вибір, ухвалювати самостійні рішення, формування життєво необхідних компетентностей – пріорітетні напрямки роботи нашого закладу освіти.

Реформа освітньої галузі, яка розпочата в Україні, змушує нас, освітян, шукати нові, більш ефективні форми й методи навчання і виховання, систематично працювати над удосконаленням педагогічної майстерності. Тому і намагаємося створити освітнє середовище, відповідно до нових вимог, а це можливо лише за умови підвищення власного професійного рівня.

Школа має бути тим місцем, де дитина повинна відчувати щастя повноти свого духовного життя, радість праці й творчості.

Література

1. Концепція НУШ. Електронний ресурс. Режим доступу до джерела: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/novaukrainska-shkola-compressed.pdf
2. Державний стандарт початкової освіти. Електронний ресурс. Режим доступу до джерела: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/prozatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkovoyi-osviti
3. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. школи, 1977. – Т. 4. – С. 7-390.
4. Гільберг Т.М. Навчально-методичний посібник. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я лосліджую світ» у 1-2 класах загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу / Тетяна Гільберг, Світлана Тарнавська, Ніна Павич.-Київ: Генеза, 2019. – 256с.